Рішення № 12759434, 30.11.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01033, м.Київ-33, вул. Комінтерну, 16 тел.230-31-77

Іменем України

РІШЕННЯ

"30" листопада 2010 р. Справа № 18/181-10

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Біофарм», м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Анмакс», м. Буча

про стягнення 11910,17 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

за участю представників сторін

від позивача: Шемарулін О.М.

від відповідача: не з‘явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Біофарм»(далі –позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Анмакс»(далі –відповідач) про стягнення 11910,17 грн.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали суду від 27.10.2010 року та призначено справу до розгляду на 09.11.2010 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 09.11.2010 року без поважних причин не з‘явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав. Розгляд справи відкладався до 30.11.2010 року.

В судовому засіданні 30.11.2010 року позивач позовні вимоги підтримав. Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалою суду від 09.11.2010 року, у судове засідання 30.11.2010 року без поважних причин не з‘явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.

За таких обставин, суд у відповідності до ст. 75 ГПК України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, суд встановив.

Правовідносини сторін у справі врегульовані Договором на поставку товарів №7 від 05.01.2009 року (далі –Договір) за умовами якого, Товариство з обмеженою відповідальністю «АТ Біофарм»(постачальник) зобов’язувалось поставити Товариству з обмеженою відповідальністю «Анмакс»(покупець) продукцію –ветеринарні препарати, покупець зобов’язувався прийняти продукцію та оплатити її вартість.

Відповідно до п. 4.1.,4.2. Договору розрахунки за поставлену продукцію та послуги здійснюються покупцем на основі рахунків постачальника протягом семи календарних днів після отримання продукції або передоплатою. Ціна на поставлену продукцію встановлюється постачальником. Ціни на продукцію зазначаються в рахунку-фактурі, який є невід‘ємною частиною Договору. Ціни постачальника за його послуги можуть змінюватися про що постачальник повинен повідомити покупця.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 123204,48 грн., що підтверджується видатковими накладними №8 від 05.01.2009 року, №35 від 12.01.2009 року, №45 а на суму 23679,05 грн.; від 14.01.2009 року, №89 від 21.01.2009 року, №102 від 23.01.2009 року, №113 від 26.01.2009 року, №115 від 27.01.2009 року, №200 від 06.02.2009 року, №320 від 25.02.2009 року, №357 від 05.03.2009 року, №356 від 05.03.2009 року, №425 від 16.03.2009 року, №442 від 18.03.2009 року, №621 від 10.04.2009 року, №865 від 18.05.2009 року, №911 від 21.05.2009 року, №1024 від 04.06.2009 року, №1119 від 22.06.2009 року, №1218 від 03.07.2009 року, №1363 від 21.07.2009 року, №1502 від 06.08.2009 року, №1653 від 31.08.2009 року, №1865 від 29.09.2009 року, №1997 від 14.10.2009 року, №1248 від 07.07.2009 року, №1997 від 14.10.2010 року та відповідними довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (копії знаходяться в матеріалах справи).

В ході розгляду спору відповідачем факт отримання від позивача товару за вищезазначеними накладними не заперечно та не спростовано.

Відповідачем здійснено часткову оплату за отриманий товар у сумі 115855,80 грн.

Вживаючи заходів досудового врегулювання спору, позивач 07.06.2009 року направив на адресу відповідача претензію б/н від 03.06.2009 року про погашення наявної заборгованості за поставлений товар (фіскальний чек №9664 від 07.06.2009 року), однак вимога про оплату товару залишена без відповіді та задоволення.

Таким чином, відповідач своєчасно та в повному обсязі свої зобов’язання з оплати отриманої продукції не виконав, зокрема, не сплатив 7348,68 грн., що ним в ході розгляду спору не заперечено та не спростовано.

Відповідно до ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, заборгованість відповідача станом на день вирішення спору складає 7348,68 грн., що ним не заперечено та не спростовано.

Крім того, у зв’язку з простроченням оплати отриманої продукції позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3057,78 грн. пені на підставі п. 5.4. Договору, 1117,94 грн. інфляційних та 385,77 грн. річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України.

Пунктом 5.4 Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату за поставлену продукцію покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що пеня нарахована всупереч п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України за 644 дні, при цьому, наведені в розрахунку суми заборгованості не обґрунтовані в матеріалах даної справи з посиланням на строки і підстави їх виникнення та терміни сплати.

В розрахунку інфляційних за період з 05.01.2009 року по 31.03.2010 року наведені суми заборгованості, які не обґрунтовані та не досліджувались в матеріалах даної справи з посиланням на строки і підстави їх виникнення та терміни сплати.

Нараховані позивачем 3% річних за період з 05.01.2009 року по 31.05.2010 року на заявлену в позові суму заборгованості 7348,68 грн., не обґрунтовані з посиланням на період виникнення такої заборгованості та докази існування спірної заборгованості протягом всього періоду нарахування річних.

Таким чином, з наведеного в позові розрахунку не можливо встановити його обґрунтованість та правомірність відповідних нарахувань, у зв’язку з чим, суд в ухвалах від 27.10.2010 року та від 09.11.2010 року зобов’язував позивача надати обґрунтований розрахунок суми позову по кожній сумі заборгованості в залежності від дати виникнення такої заборгованості.

Однак, позивач зазначену вимогу суду не виконав, при цьому надана позивачем довідка про отримання та оплату товару не містить розрахунку пені, річних та інфляційних, тому не приймається судом.

Як передбачено п.п. 4, 5 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява має містити зміст позовних вимог та виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Таким чином, обґрунтований розрахунок заявлених до стягнення сум надає позивач виходячи з фактичних обставин спору, при цьому до компетенції суду належить лише перевірка правильності та обґрунтованості відповідного розрахунку.

Враховуючи, що з наданого позивачем розрахунку не можливо встановити його правильність та обґрунтованість і відповідний недолік позивачем всупереч вимогам суду не усунутий, тому за наведеними в позові обставинами та наявними у справі доказами, вимога позивача про стягнення з відповідача пені, інфляційних та річних не підлягає задоволенню.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення 7348,68 грн. основного боргу.

Щодо стягнення 3057,78 грн. пені, 1117,94 грн. інфляційних та 385,77 грн. річних суд відповідно до п. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України залишає позов у відповідній частині без розгляду, оскільки позивач без поважних причин не надав суду обґрунтований розрахунок відповідних сум, що унеможливлює вирішення спору по суті.

Витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, п. 5 ст.81, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Анмакс»(08292, Київська обл., м. Буча, вул. Тарасівська, 32, код 31119102) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Біофарм»(61140, м. Харків, вул. Чугуївська, 56, код 23317811) (02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, 16, код 36683522) 7348,68 грн. основного боргу, 73,48 грн. державного мита та 145,61 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. Решту позовних вимог залишити без розгляду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя