Рішення № 12759283, 30.11.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.11.2010 Справа № 12/97

за позовом приватного акціонерного товариства „Індустріальні та дистрибуційні системи”, м. Київ

до відповідача фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Виноградів

про стягнення заборгованості в сумі 45708,37 грн. (в т. ч. 39881,26 грн. основного боргу; 3316,62 грн. пені; 944,82 грн. 3 % річних та 1565,67 грн. інфляційних збитків).

Суддя Тисянчин В. М.

Представники:

Від позивача Бойко Є. Г., (представник за довіреністю № 7 від 01.10.2010 року)

Від відповідача не зявився (явка на розсуд сторін)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов приватним акціонерним товариством „Індустріальні та дистрибуційні системи”, м. Київ до фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Виноградів про стягнення заборгованості в сумі 45708,37 грн. (в т. ч. 39881,26 грн. основного боргу; 3316,62 грн. пені; 944,82 грн. 3 % річних та 1565,67 грн. інфляційних збитків).

Представнику позивача розяснено права і обовязки передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід судді не надходило.

Письмовим відзивом на позов (вх. № 9090 від 26.11.2010 року) відповідач визнав основний борг в сумі 39881,26 в повному обсязі та заперечив додаткові нарахування в решті суми позовних вимог, посилаючись на важкі фінансові обставини боржника, зменшення обсягів реалізації продукції, збільшення розміру заборгованості партнерів перед відповідачем та наявністю трьох порушених кримінальних справ щодо колишніх працівників відповідача за фактами привласнення належних відповідачу грошових коштів від реалізованого товару, про що надав суду копії аудиторських висновків від 23.04.2009 року, від 21.07.2010 року та від 07.09.2010 року щодо недостачі товарно матеріальних цінностей по реалізації товарно матеріальних цінностей торговими представниками ОСОБА_2., ОСОБА_3. та ОСОБА_4 Крім цього, суду надано постанови про порушення

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 12/97

від 30.11.2010 року

кримінальних справ № 4112710 від 12.05.2010 року та № 4128510 від 21.09.2010 року слідчим відділом Хустського МВ УМВС України в Закарпатській області по факту отримання та привласнення грошових коштів за реалізований товар отриманоговід ОСОБА_1. кваліфіковані за ознаками злочину передбаченого ст. 191 (ч.1) КК України.

Водночас, у тому ж відзиві відповідач, з огляду наведених підстав, просить розстрочити сплату основного боргу протягом 6 місяців згідно графіку:

Грудень 2010 року 6700,00 грн.;

Січень 2011 року 6700,00 грн.;

Лютий 2011 року 6 700,00 грн.;

Березень 2011 року 6700,00 грн.;

Квітень 2011 року 6700,00 грн.;

Травень 2011 року 6381,26 грн.

Представник позивача з матеріалами справи, відзивом відповідача з додатками ознайомився, про що засвідчив своїм підписом на обкладинці справи та з огляду мотивів реального виконання рішення суду не заперечив надання розстрочки виконання рішення суду.

Розгляд справи відкладався (ст. 77 ГПК України).

Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Заборгованість відповідача в сумі 39881,26 грн. основного боргу щодо оплати за поставлений, згідно договору дистрибюції № 526-08Ц від 01.03.2008 року, товар, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

- накладними: № ХД-РН-000000729 від 27.02.2009 року та № ХД-РН-000000902 від 23.02.2010 року;

- розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

Заявлені вимоги позивача про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново господарські зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобовязання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 12/97

від 30.11.2010 року

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобовязання кредитор вправі вимагати виконання обовязку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобовязань у відносинах. Підставою виникнення зобовязання є юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобовязальні відносини між сторонами, є поставка товару (ст. 11 ЦК України).

Отже, обовязок відповідача оплатити вартість поставленого товару є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).

Відтак, договір є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також, 3% річних від простроченої суми (п. 2 ст. 625 ЦК України). Тому, вимоги позивача в частині стягнення 944,82 грн. 3 % річних та 1565,67 грн. інфляційних збитків правомірні і підлягають задоволенню.).

Крім цього, за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, відповідачу відповідно до п. 15.3 укладеного договору нарахована до сплати пеня в розмірі 3316,62 грн. При оцінці правильності нарахування пені відповідно до п. 2 ст. 258 ЦК України; Положень Закону України від 22.11.1996 року „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, судом визнано обґрунтовані позовні вимоги в цій частині і такими, що заслуговують на увагу суду.

Однак, з огляду підстав, що заслуговують на увагу суду (відсутністю значних збитків спричинених відповідачем позивачу (добровільне визнання основного боргу, фінансовий стан сторін, обставин повязаних з порушенням кримінальної справи, реального виконання рішення суду), суд обмежує відповідно до п. 3 ст.ст. 509 ,551 ЦК України, як виняток, стягнення пені до 1 000 грн., а в решті вимог в цій частині позову належить відмовити.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

При постановленні судового рішення враховується характер зобовязання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно державну значимість господарської діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобовязання

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 12/97

від 30.11.2010 року

належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, однак позов підлягає задоволенню частково, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору, розстрочивши виконання рішення суду строком на 6 місяців з огляду підстав, що заслуговують на увагу суду.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій і статус суддів”; ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 77, 82 - 84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2.Стягнути (розстрочивши) з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 код НОМЕР_1) на користь приватного акціонерного товариства „Індустріальні та дистрибуційні системи” (м. Київ, проспект Московський, 9, корпус 5, офіс 501; код 24364528) суму 39881,26 (тридцять девять тисяч вісімсот вісімдесят одну грн. 26 коп.) основного боргу:

Грудень 2010 року 6700,00 грн.;

Січень 2011 року 6700,00 грн.;

Лютий 2011 року 6 700,00 грн.;

Березень 2011 року 6700,00 грн.;

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 12/97

від 30.11.2010 року

Квітень 2011 року 6700,00 грн.;

Травень 2011 року 6381,26 грн.

1000 (одну тисячу грн.) пені; 944,82 (девятсот сорок чотири грн. 82 коп.) 3% річних; 1565,67 (одну тисячу пятсот шістдесят пять грн.) інфляційних збитків та 486,27 (чотириста вісімдесят шість грн. 27 коп.) у відшкодування витрат по оплаті держмита; 236 (двісті тридцять шість грн.) у відшкодування витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3. В частині стягнення суми 2316,62 грн. пені провадження у справі припинити.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тисянчин В. М.