Рішення № 127592092, 22.05.2025, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/679/25

Провадження № 2/347/494/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2025 року м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Кіцули Ю.С.,

з участю:

секретаря Сумарука І.П.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Косів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Косівської міської ради про визнання права власності на спадкове майно,-

в с т а н о в и в :

Стислий виклад позицій позивача, та заперечень відповідача.

08.04.2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Косівської міської ради Косівського району Івано-Франківської області про визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2 .

05 квітня 2016 року ОСОБА_2 зробив на випадок смерті заповідальне розпорядження, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, заповів позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач стверджує, що спадщину після смерті батька прийняв тільки він. Спадкове майно складається з: житлового будинку загальною площею 19,0 кв.м., літньої кухні, що розташовані в АДРЕСА_1 .

Після смерті батька ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Косівського районного нотаріального округу із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, але йому було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії з причини відсутності правовстановлюючих документів на майно спадкодавця та було рекомендовано звернутись до Косівського районного суду.

У зв`язкуз вищенаведеним,позивач просив визнати заним право власності, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 (померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на житловий будинок загальною площею 19,0 кв.м., літню кухню, що розташовані в АДРЕСА_1 .

Відповідачу було забезпечено право подати відзив на позовну заяву, однак такий не було подано.

Заяви, та клопотання учасників справи.

Позивач в судове засідання не з`явився, однак у позовній заяві просив розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримав (а.с.2).

Відповідач в судове засідання не з`явився, однак представник Косівської міської ради Косівського району Івано-Франківської області подав заяву про розгляд справи без його участі на підставі наявних у матеріалах справи доказів. (а.с.22).

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 14.04.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду, відкрито провадження, розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження, та призначено підготовче засідання.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

У відповідності до ч. 3 ст. 211 ЦПК України судом проведено розгляд справи у відсутності сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що відповідно до копії паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , у с. Пістинь Косівського району Івано-Франківської області (а.с.4).

Відповідно до копії витягу з реєстру Косівської територіальної громади від 31.07.2023 року № 2023/005830309, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.5).

Заповітом, який посвідчений 05.04.2016 року секретарем Пістинської сільської ради Пліхтяк О.Д., Матейчук ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, заповів ОСОБА_1 , 1973 року народження (а.с.6).

Витягом про реєстрацію у спадковому реєстрі від 19.09.2016 року підтверджено, що заповіт від імені ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , посвідчений 05.04.2016 року у Пістинській сільській раді Косівського району Івано-Франківської області. Реєстраційний номер в Спадковому реєстрі 59519563 (а.с.7).

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , його батьки ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (а.с.8).

Згідно з копією свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9).

Відповідно до копії довідки, виданої Пістинською сільською радою 15.02.2021 року за №18, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , із 1972 року по день смерті постійно проживав і був зареєстрований в житловому будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1 . В цьому ж будинку із спадкоємців ніхто не проживає. Заповіт від імені гр. ОСОБА_2 в Пістинській сільській раді посвідчувався 05 квітня 2016 року за реєстром №18, реєстраційний номер в Спадковому реєстрі 59519563, який не змінений і не скасований (а.с.10).

Відповідно до копії постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії за № 02-31/102 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_2 з підстав того, що не подано всіх необхідних документів, які підтверджують право власності спадкодавця на належне йому за життя майно (а.с.11).

Згідно з копією технічного паспорту на домоволодіння за адресою в АДРЕСА_1 розміщено житловий будинок загальною площею 19,0 кв.м. та літня кухня (а.с. 12-16).

Відповідно до висновку про вартість об`єкта оцінки, який виданий 28.03.2025 року за № 22 суб`єктом оціночної діяльності - оцінювачем ОСОБА_5 ринкова вартість житлового будинку, господарських будівель та споруд що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , станом на дату оцінки становить 96 385 грн. (а.с.17).

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з наявністю у позивача права на спадкування за заповітом і неможливістю реалізації цього права через відмову нотаріуса у видачі відповідного свідоцтва про право на спадщину з підстав відсутності у спадкодавця правовстановлюючих документів на майно, яке є об`єктом спадщини.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до положень частини першої, третьої та п`ятої статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Фактичний вступ в управління або володіння будь-якою частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадкової маси.

Згідно з ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

У ч. 1 ст. 1269 ЦК України зазначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Таким чином, внаслідок відкриття спадщини у спадкоємців за законом або за заповітом виникає право спадкування. Спадкове майно переходить до спадкоємців лише за умови, що вони виявили згоду щодо прийняття спадщини. Прийняття спадщини - це не обов`язок спадкоємців, а їх право.

Відповідно до частини першої та другої статті 1296 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Згідно положень статті 1297 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

Як передбачено у підпунктами 4.15, 4.18 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу I цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Відповідно п.23 постанови пленуму Верхового суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

В пункті п.3.3. роз`яснень, що містяться у листі №24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначає, що у випадках відсутності правовстановлюючих документів у зв`язку з їх втратою та відсутності реєстрації об`єкта нерухомості за спадкодавцем (на ім`я спадкодавця) суди в основному задовольняють вимоги спадкоємців про визнання права власності на нерухоме майно. Судам при вирішенні справ цієї категорії необхідно згідно із нормами, що регулюють підстави виникнення права власності на нерухоме майно, та нормами щодо складу спадщини перевіряти, чи належав та на якій правовій підставі об`єкт нерухомості спадкодавцеві.

Згідно з частиною другою статті 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному Законом.

Згідно зі ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

До часу набрання чинності ЦК 2003 року та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

Державна реєстрація права на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах та селищах міського типу Української PCP, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української PCP 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно затверджене Наказом Міністерства Юстиції України від 07.02.2002 № 7/5, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції 18.02.2002 № 157/6445 з подальшими змінами. Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будівлі та споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності Цивільним кодексом та Законом України від 01.07.2004 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Із Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах, селищах міського типу УРСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української УРСР 31.01.1966, погодженої заступником Голови Верховного Суду УРСР від 15.01.1966, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13.12.1995 № 56 вбачається, що державній реєстрації підлягали лише будинки та домоволодіння в межах міст і селищ міського типу, будинки ж, розташовані у селах реєстрації не підлягали.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 01.03.2013 за змістом пункту 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністра юстиції Української РСР від 31.10.1975 № 45/5, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах. При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Таким чином, за змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя спадкодавець склав заповіт на користь свого сина ОСОБА_1 . Спадщину після смерті прийняв тільки відповідач.

На день смерті ОСОБА_2 проживав та був зареєстрований у житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 .

Позивачу ОСОБА_2 постановою нотаріуса відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно у його померлого батька.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що спадкодавець ОСОБА_2 за життя володів вищезазначеним майном, спадкоємець ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем, у встановленому законом порядку прийняв спадщину, спору щодо спадкового майна немає, однак оформити право власності на спадкове майно у нотаріальному порядку не має можливості, у зв`язку з чим його право підлягає захисту у судовому порядку.

Керуючись ст.ст.12,13,81,82,200,223,247,263,264,265ЦПК Україниі напідставі ст.ст.392,1216,1222,1223,1268,1269,1270,1296,1297ЦК України,суд

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до Косівської міської ради Косівського району Івано-Франківської області про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителем АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 право власності, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на житловий будинок загальною площею 19,0 кв.м., літню кухню, що розташовані в АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 23 травня 2025 року.

Суддя Ю. С. Кіцула