Рішення № 127587872, 14.05.2025, Віньковецький районний суд Хмельницької області

Віньковецький районний суд Хмельницької області

Справа № 670/109/25

Провадження № 2/670/122/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

14 травня 2025 року селище Віньківці

Віньковецький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Голуба О.Є.

за участю секретаря судового засідання Сікорської В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Віньківці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

18.02.2025 в електронній формі за допомогою системи «Електронний суд» до Віньковецького районного суду Хмельницької області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 119185,00 грн, судовий збір в розмірі 2 422,40 грн та витрати на правову допомогу в сумі 10000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13.03.2024 між ТОВ « ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір № 4467777 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Договір укладено в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит в розмірі 7000,00 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача. Також 13.03.2024 між ТОВ « ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено додатковий до договору № 4467777, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу кредит в розмірі 6000,00 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача. Таким чином, загальна сума наданого відповідачу кредиту на дату укладення додаткового договору склала 13000,00 грн.

25.10.2024 ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі договору факторингу №25/10/2024 за плату відступило, а ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №4467777 від 13.03.2024 на загальну суму 91885,00 грн, яка складається з: 13000,00 грн заборгованість по тілу кредиту, 72385,00 грн заборгованість по відсоткам, 6500,00 грн -штрафні санкції (вимоги по стягненню штрафних санкцій позивач відповідно до норм закону не заявляє).

В свою чергу відповідач свої зобов`язання за договором не виконує, не здійснює платежів в рахунок погашення суми кредиту та нарахованих процентів, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за кредитом, що становить 119 185,00 грн та складається з 13000,00 грн тіло кредиту, 72385,00 грн сума процентів за користування кредитом нарахованих первісним кредитором, 33800,00 грн сума процентів за користування кредитом нарахованих новим кредитором. Також позивач просить стягнути понесені ним судові витрати.

Рух справи в суді та позиція сторін.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.02.2025 для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддюГолуба О.Є

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 187 ЦПК України суддя з метою визначення підсудності здійснив запит та отримав відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру щодо інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи відповідача у справі.

Ухвалою суду від 21.02.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

На виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху, у встановлений судом строк, 06.03.2025 через систему «Електронний суд» до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 11.03.2025 відкрито провадження у цивільній справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання. Також даною ухвалою за клопотанням позивача постановлено витребувати в АТ КБ «Приватбанк» докази на підтвердження факту належності платіжної картки НОМЕР_1 ОСОБА_1 та факту зарахування коштів на рахунок ОСОБА_1 , встановлено строк для подачі доказів до 27.03.2025.

17.03.2025 в електронній формі через систему «Електронний суд» до суду надійшла заява ОСОБА_2 про вступ у справу як представника ОСОБА_1

26.03.2025 в електронній формі через систему «Електронний суд» до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник позивача зазначила, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» відповідач визнає частково, у сумі 13000,00 грн, а саме щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором № 4467777 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 13.03.2024 у сумі 7000,00 грн та за додатковим договором до договору № 4467777 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 13.03.2024 у сумі 6000,00 грн. Решту позовних вимог щодо стягнення заборгованості за процентами відповідач вважає необґрунтованим, безпідставним та таким, що не підтверджені належними та допустимими доказами. А також в даному відзиві представник відповідача заявила клопотання про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 8000,00 грн (а.с.135-154). Також до суду надійшло клопотання від представника відповідача про зменшення судових витрат на оплату правничої допомоги (а.с.155-157).

28.03.2025 в електронній формі через систему «Електронний суд» до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача зазначає, що строк договору між первісним кредитором та відповідачем становив 360 днів, станом на дату укладання Договору факторингу від 25.10.2024 №25/10/2024, строк дії Договору № 4467777 від 13.03.2024 не закінчився. А тому, в межах строку дії Договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» у період з 26.10.2024 по 06.02.2025 (104 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою. У даному випадку проценти нараховано у межах погодженого строку надання кредиту, зазначеному в п. 1.3. Договору, а тому заборгованість з нарахованих процентів за користування грошовими коштами підлягає стягненню з відповідача у сумі 106185,00 грн (нараховані проценти первісним кредитором у сумі 72385,00 грн, проценти нараховані ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» у сумі 33800,00 грн) (а.с. 161-190).

31.03.2025 в електронній формі через систему «Електронний суд» до суду надійшли заперечення (на відповідь на відзив), представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 , у сумі 106485,00 грн, а саме нарахованих первісним кредитором 72385,00 грн та заборгованості за процентами, нарахованих Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» за 104 календарних дні 33800,00 грн (а.с.191-194).

Ухвалою суду від 02.04.2025 постановлено повторно витребувати в АТ КБ «Приватбанк» докази на підтвердження факту належності платіжної картки НОМЕР_1 ОСОБА_1 та підтвердження факту зарахування коштів на рахунок ОСОБА_1 , встановлено строк для подачі доказів до 23.04.2025.

Витребувані документи надійшли до суду 08.04.2025, 25.04.2025.

Ухвалою суду від 29.04.2025 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті, призначено судове зсідання.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, 14.05.2025 подав до суду заяву про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлявся судом про розгляд даного провадження у встановленому законом порядку.

Представник відповідача Побережна І.В. 14.05.2025 подала до суду заяву про розгляд справи без участі відповідача та його представника.

Оскільки учасники процесу в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Встановлені судом фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що 13.03.2024 ТОВ «ЛІНЕУРАУКРАЇНА» та ОСОБА_1 уклалидоговір №4467777 про надання коштів на умовах споживчого кредиту в сумі 7000,00 грн (а.с. 30-41), що підтверджується також копією таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с. 40а), інформаційним повідомленням (а.с.41) та копією паспорту споживчого кредиту (а.с. 42-44).

За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору:

Відповідно до п. 1.2. тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 7000,00 грн.

Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів.

Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

Відповідно до реквізитів Договору № 4467777 від 13.03.2024, укладеного між сторонами, Відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «80867»(а.с.40).

Оскільки ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» не є банківською установою, то, відповідно, позбавлене можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів, і, як наслідок, формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками не може.

Відповідно до зазначених вище умов договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання перед відповідачем виконало та надало йому кредит в сумі 7000,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки ТОВ "ПЕЙТЕК УКРАЇНА"(а.с.20).

Також 13.03.2024 ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 уклали додатковий договір до договору № 4467777 про надання коштів на умовах споживчого кредиту в сумі 6000,00 грн (а.с. 22-23а), що підтверджується також копією таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит в редакції додаткової угоди (а.с. 24), копією паспорту споживчого кредиту (а.с. 45-47).

За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору:

Відповідно до п. 1.2. тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 6000,00 грн.

Згідно із п. 1.3 договору періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів.

Згідно із п. 1.4 договору загальна сума кредиту на час укладення додаткової угоди складає 13000,00 грн.

Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

Відповідно до реквізитів додаткового договору № 4467777 від 13.03.2024, укладеного між сторонами, Відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «48087» (а.с.23а).

За інформацією в листі ТОВ "УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ", відповідно до зазначеного договору № 4467777 від 13.03.2024 було успішно перераховано грошові кошти у сумі 6000,00 грн на платіжну карту № НОМЕР_1 (а.с.21).

Пунктом 1.4.1. Договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 2,5 % в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 Договору.

Пунктом 1.4.2. передбачено знижену процентну ставку, яка становить 1,50 % в день та застосовується на наступних умовах. Якщо Клієнт до 11.04.2024 (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Клієнт як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання Клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, Клієнт розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим Договором. Клієнт погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання Клієнтом права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для Клієнта, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки. Денна процентна ставка за цим Договором у разі використання Клієнтом права на Знижену процентну ставку дорівнює 2.417%

Згідно п. 1.6 орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 70 000,00 грн; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої ставки 67 900,00 грн.

Відповідно до копії Розрахунку заборгованості за договором № 4467777 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 13.03.2024, внаслідок невиконання відповідачем обов`язків, передбачених вказаним Договором, станом на 25.10.2024, загальна сума заборгованості становить 91885,00 грн, яка складається з: 13000,00 грн заборгованість за кредитом; 72385,00 грн сума процентів за користування кредитом; 6500,00 штрафні санкції (а.с. 50-54).

Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед первісним кредитором, 25.10.2024 ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу №25/10/2024 за плату відступило, а ТОВ «ФК « ФІНТРАСТ УКРАЇНА» набуло право грошової вимоги до відповідача (а.с.97-101), що підтверджується реєстром боржників, актом прийому-передачі реєстру боржників, повідомленням про відступлення права грошової вимоги, актом прийому-передачі документації за договором факторингу № 25/10/2024 від 25 жовтня 2024 року (а.с.102-106)

Відповідно Реєстру боржників від 25.10.2024 до договору факторингу №25/10/2024 ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 91885,00 грн, з яких: 13000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 72385,00 грн сума заборгованості за відсотками, 6500,00 сума заборгованості за пенею (а.с. 57).

ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» після набуття права грошової вимоги до ОСОБА_1 було нараховано заборгованість за процентами за 104 календарних днів, в межах строку договору, в сумі 33800,00 грн.

Згідно з копією Розрахунку заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за Договором № 4403193 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 13.03.2024, за 104 календарних днів (26.10.2024 по 06.02.2025), сума нарахованих процентів за користування грошовими коштами становить 33800,00 грн (а.с. 55-56).

Фактично, таким чином заборгованість відповідача перед позивачем за Договором № 4467777 від 13.03.2024 складає 125685,00 грн, яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту 13000,00 грн, нарахованих процентів первісним кредитором - 72385,00 грн, нарахованих процентів ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» за 104 календарних днів 33800,00 грн, штрафні санкції 6500,00 грн.

За умовами п. 6.4. Договору первісним кредитором було нараховано штрафні санкції в розмірі 6500,00 грн Однак, враховуючи норми чинного законодавства, позивач вважає такими, що не підлягають стягненню з відповідача штрафні санкції за Договором в розмірі 6500,00 грн.

Таким чином, відповідач має заборгованість перед позивачем за Договором №4467777 від 13.03.2024 загальною сумою 119185,00 грн, яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту 13000,00 грн, нарахованих процентів первісним кредитором 72385,00 грн, нарахованих процентів ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за 104 календарних днів 33800,00 грн.

Із виписок АТ КБ «Приватбанк» вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 та підтвердження факту зарахування коштів на його рахунок (а.с.203-213).

Отже, наведеними вище належними доказами підтверджено укладення кредитного договору та додаткової угоди та переказ коштів на рахунок, що належить ОСОБА_1 на загальну суму 13000,00 грн згідно договору №4467777 від 13.03.2024 і додаткової угоди договору №4467777 від 13.03.2024, а також перехід права вимоги за даним договором до позивача, що відповідачем не заперечується.

Отже, спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов`язань перед кредитодавцем за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Судом також встановлено, що відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_3 від 27 січня 2021 року ОСОБА_1 перебуває на службі у військовій частині № НОМЕР_4 (а.с. 146).

Відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_5 від 13 березня 2024 року ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с. 146а).

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_6 від 29.03.2024 року ОСОБА_1 перебуває на службі у військовій частині № НОМЕР_7 (а.с. 147).

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_8 молодший сержант ОСОБА_1 дійсно перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_8 з 16.11.2023 (а.с. 147а).

Застосоване судом законодавство.

Положеннями ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватисязавданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Як передбачено ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України передбачено, зокрема, що відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, зокрема те, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтями 12, 81ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зі змісту ст.76-80ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - достатності.

Згідно з ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків.

Згідно ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, суд зазначає, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Відповідні висновки викладені у постановах Верховного Суду № 524/5556/19 від 12.01.2021 року, № 732/670/19 від 09.09.2020 року, № 404/502/18 від 23.03.2020 року, № 127/33824/19 від 07.10.2020 року, № 561/77/19 від 16.12.2020 року.

У ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1 ст.3Закону України «Проелектронну комерцію» (далі - Закон) електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст.3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Як зазначено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду №524/5556/19 (провадження № 61-16243 св 20) від 12.01.2021: «електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині».Суд враховує, що матеріали справи не містять відомостей про те, що у даній справі договір у встановленому законом порядку відповідачем оспорювався чи визнавався недійсними. Натомість у відзиві на позов укладення договору не заперечується, як і не заперечується сума заборгованості.

З урахуванням принципу тлумачення «favorcontractus» (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.03.2021 року у справі №607/11746/17 (провадження № 61-18730св20).

Як вказано у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) тлумачення ст. 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1Закону України«Про споживчекредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8Закону України«Про споживчекредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України«Про споживчекредитування» передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Частиною 1 ст. 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною 1 ст. 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Мотиви прийняття рішення судом та висновки суду.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені.

Приписами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Щодо укладеного договору №4467777 від 13.03.2024 та додаткового договору до договору №4467777 від 13.03.2024 суд зазначає таке.

На підставі вищенаведених правових норм, встановлених та досліджених доказів, беручи до уваги те, що вказаний вище Договір підписаний відповідачем електронним підписом, наявність якого разом з підписом та електронним підписом первісного кредитора підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх, є доведеним факт укладення між сторонами кредитного договору, та про те, що позичальник всі умови Договору цілком зрозумів та підтвердив те, що сторони Договору діяли свідомо, були вільні в його укладенні, вільні у виборі контрагента та умов Договору.

Із копії наявного у матеріалах справи Договору вбачається, що відповідач, як позичальник за цим Договором, ідентифікував себе в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця, надавши останньому персональні дані (ПІБ, реєстраційний номер облікової картки платника податків, дані паспорта, місце проживання, номер телефону, e-mail, номер карткового рахунку, номер особистого електронного платіжного засобу) необхідні для укладення кредитного договору та формування одноразового ідентифікатора.

Тому без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт кредитодавця за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між кредитодавцем та відповідачем не був би укладений.

Оскільки вказаний Договір, який підписаний сторонами, є чинними, у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, суд дійшов висновку про те, що між первісним кредитором та відповідачем як позичальником, виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами.

Також судом встановлено факт одержання коштів відповідачем, що підтверджується належними доказами, які містять інформацію про здійснення операції по перерахуванню коштів позивача у безготівковій формі 13.03.2024 у сумі 13000,00 грн за номером платіжної картки НОМЕР_1 .

Отже, наведеними вище належними доказами підтверджено укладення кредитного договору та додаткової угоди та переказ коштів на рахунок, що належить відповідачу ОСОБА_1 на загальну суму 13000,00 грн, згідно договору №4467777 від 13.03.2024 та додаткового договору до договору №4467777 від 13.03.2024, а також перехід права вимоги за даним договором на підставі договорів факторингу до позивача ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ».

Водночас із наданого суду відзиву на позовну заяву вбачається визнання позовних вимог в частині стягнення основної суми боргу за договором позики в розмірі 13000,00 грн, відповідно і не заперечується відповідачем укладення даного кредитного договору та додаткової угоди до нього, а також укладених договорів факторингу.

Щодо заявленої суми відсотків за користування кредитними коштами, суд зазначає таке.

Позивач просить стягнути з відповідача проценти за користування кредитними коштами. Однак суд бере до уваги, що 24.02.2022 російською федерацію здійснено повномасштабне військове вторгнення на територію України, у зв`язку із чим розпочато ведення агресивної війни проти України та захоплення її території. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який продовжено до теперішнього часу наступними відповідними Указами Президента України, затвердженими відповідними Законами Верховної Ради України.

У преамбулі Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено: цей Закон відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (Пільги військовослужбовцям та членам їх сімей) військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

У постанові Верховного Суду від 14 травня 2021 року у справі № 502/1438/18 зазначено, що пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Згідно з наданих довідок стороною відповідача, судом встановлено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем з 2021 року. Кредитний договір відповідачем укладено 13.03.2024. За даним договором нараховувалися відсотки та пеня/штрафні санкції, а отже відповідач підпадає під даний вид пільг, оскільки на час дії кредитного договору та нарахування процентів відповідач був та залишається військовослужбовцем.

Таким чином, оскільки відповідачу кредит надано не для цілей придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, то йому за час проходження військової служби, як військовослужбовцю Національної гвардії України, учаснику бойових дій, то йому не повинні були нараховуватися проценти за кредитними договорами, оскільки на нього поширювалися пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Посилання представника позивача на ненадання відповідачем документів, які б підтверджували право на пільгу для позивача не є підставою для обмеження права ОСОБА_1 , як військовослужбовця на користування вказаною вище пільгою. Тому доводи позовної заяви про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення процентів за користування кредитними коштами, не заслуговують на увагу.

Відтак відсутні правові підстави для задоволення позову в частині стягнення з нього на користь позивача процентів за договором.

З огляду на вищевикладене, виходячи із встановлених фактичних обставин справи, норм чинного законодавства, часткового визнання позовних вимог, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що з відповідача в користь позивача слід стягнути заборгованість у сумі 13000,00 грн, що становить суму основного боргу за тілом кредиту.

В задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.

Судові витрати у справі.

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява була подана до суду у електронному вигляді з використанням системи «Електронний суд», з урахування ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», позивачем сплачено судовий збір із застосуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією АТ «ПУМБ» від 06.02.2025 року (а.с. 15).

Оскільки ціна позову складає 119185,00 грн, позовні вимоги задоволені частково в розмірі 13000,00 грн, що становить 10,91 % (13000,00 грн х 100 % : 119185), тому, враховуючи положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 264,28 грн (2422,40 грн х 10,91%). Решту судового збору в сумі 2158,11 грн слід залишити за позивачем.

Щодо витрат на правничу допомогу суд зазначає таке.

Згідно положень ч. 1 - 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 та 6 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається з матеріалів справи, у прохальній частині позову міститься вимога про стягнення з відповідача 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача надано копію договору №10/12-2024 про надання правової допомоги від 10.12.2024 (а.с.93-94), копію ордера на надання правничої допомоги серії АІ №1817229 від 06.02.2025 (а.с.95), копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с.96), копію акта виконаних робіт (108), копію заявки № 6673 на виконання доручення до Договору № 10/12-2024 від 10.12.2024 (а.с.109-110).

Суд бере до уваги те, що представник відповідача звернулася з клопотанням про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, оскільки вартість виконаних представником позивача робіт є завищеною, не відповідає критеріям обґрунтованості та розумності їх розміру у розумінні приписів частини 3 статті 141 ЦПК України, не є співмірною зі складністю справи (а.с.155-156).

Однак суд вважає, що надані стороною позивача документи підтверджують факт надання адвокатом позивачу юридичних послуг, їх обсяг та вартість та вони є співмірними зі складністю справи.

Велика Палата Верховного Суду у Додатковій постанові від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) зазначила наступне у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 25.03.2021 по справі №905/717/20 зазначив таке: «У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися па критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям».

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 15.05.2020 по справі № 910/5410/19 зазначив: «..При цьому, як вірно зазначив апеляційний суд, самі лише посилання на неспівмірність витрат та незгода із сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заяви позивача про розподіл судових витрат.»

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зважаючи на викладене, стороною позивача доведено належними та допустимими доказами понесення витрат за надання правничої допомоги.

Таким чином, беручи до уваги наведене вище, часткове задоволення позовних вимог та положення п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на корить позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1091,00 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог (10000,00 грн х 10,91%). Решту витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8909,00 грн слід залишити за позивачем.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, у прохальній частині відзиву на позовну заяву міститься вимога про стягнення з позивача на користь відповідача 8000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником відповідача надано копію ордера на надання правничої допомоги від 14.03.2025 № 1091987 (а.с.143), копію договору про надання правничої допомоги від 12.03.2025 (а.с. 148-150), копію акта приймання-передачі наданих послуг від 12.03.2025 (а.с.151), копію довідки про отримання готівкових коштів від 12.03.2025 (а.с. 152).

Суд враховує, що втручання у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому у положеннях ст.627 ЦК України, принципу «pactasuntservanda» та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України (відповідна позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/15191/19 від 01.10.2020).

Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання сторони утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 30.01.2023 № 910/7032/17).

Так, Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової Постанови Великої Палати Верховного Суду № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) від 19.02.2020.

Також Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, усі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Окремо судвраховує правовупозицію ВерховногоСуд ускладі колегіїсуддів Першоїсудової палатиКасаційного цивільногосуду вказануу додатковійпостанові від03.10.2024у справі№ 357/8695/23,згідно якої для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність й розумність.

Отже при визначенні суми відшкодування, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Так, суд враховує, що складання відзиву у даній справі не потребувало аналізу великої кількості документів, надання правничої допомоги адвокатом у даній справі зводилося до складання та подання відзиву та заперечень на відзив по справі, з мінімальною кількістю доказів, а також участь в судових засіданнях.

З оглядуна наявнів матеріалахсправи заявипро розглядсправи завідсутності представниківсторін,часткового визнанняпозовних вимог, а також клопотання представника позивача про зменшення заявлених відповідачем розміру витрат на правову допомогу, суд вважає за доцільне зменшити розмір заявлених стороною відповідача вимог на відшкодування витрат на правничу допомогу до 4000,00 грн.

Таким чином, беручи до уваги наведене вище, часткове задоволення позовних вимог та положення п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з позивача на корить відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3563,60 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог (4000,00 грн х 89,09%). Решту заявлених стороною відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4436,40 грн, слід залишити за відповідачем.

На підставі викладеного, керуючись ст. 207, 512, 514, 526, 610, 611, 626, 628, 638, 1054, 1055, 1077, ЦК України, ст. 12, 13, 81, 89, 133, 137, 141, 223, 263, 265, 352, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» 13000 грн (тринадцять тисяч гривень 00 копійок) заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» судовий збір у розмірі 264,28 грн (двісті шістдесят чотири гривні двадцять вісім копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1091 грн (одну тисячу дев`яносто одну гривню 00 копійок).

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3563,60 грн (три тисячі п`ятсот шістдесят три гривні шістдесят копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», ЄДРПОУ 44559822, адреса місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_9 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення суду складено 23.05.2025.

Суддя О.Є.Голуб