Рішення № 127585462, 23.05.2025, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/546/25

РІШЕННЯ

іменем України

23 травня 2025 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Божук Д.А. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби в Хмельницькій області , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Управління стратегічних розслідувань в Хмельницькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби в Хмельницькій області №361 від 06.09.2023 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Грузії ОСОБА_1 та скасування посвідки на постійне проживання в Україну серії НОМЕР_1 , орган видачі 6801, термін дії - безстроково.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 16.09.2016 йому, на підставі пункту 1 частини 3 статті 4 Закону України «Про імміграцію», було видано дозвіл на імміграцію в Україну №1921-ім. На підставі вказаного дозволу того ж дня, 16.09.2016, позивачу також видано посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_1 .

Разом із тим, як зазначає позивач, 06.09.2023 Управлінням Державної міграційної служби України в Хмельницькій області було прийнято рішення №361 про скасування дозволу на імміграцію в Україну та скасування посвідки на постійне проживання.

Зі змісту зазначеного рішення вбачається, що воно прийняте на підставі пунктів 3 та 4 частини 1 статті 12 Закону України «Про імміграцію», тобто з підстав того, що дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні та це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України.

Позивач не погоджується з вказаним рішенням та вказує на те, що у рішенні відповідача №361 від 06.09.2023 не наведено жодних фактичних даних, які б свідчили про вчинення ним будь-яких конкретних протиправних дій або про наявність намірів щодо вчинення таких дій, які могли б загрожувати державній безпеці України. Крім того, рішення не містить обґрунтованих та переконливих аргументів, які б дозволяли припустити, що позивач прибув до України з метою вчинення протиправної діяльності, спрямованої на дестабілізацію громадського порядку.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що Департаментом у справах іноземців та осіб без громадянства Державної міграційної служби України, листом від 26.06.2023 направлено подання Управління стратегічних розслідувань Національної поліції України від 13.06.2023 №3528/55/121/01-2023 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для розгляду та прийняття відповідного рішення.

Згідно з викладеним у зазначеному поданні, за оперативною інформацією Національної поліції, позивач має намір здійснювати протиправну діяльність на території України, зокрема - дестабілізувати громадський порядок шляхом організації масових заворушень, протестів та заколотів, що можуть становити загрозу основам конституційного ладу та державній безпеці України.

Крім того, у межах проведення оперативно-розшукових заходів встановлено, що ОСОБА_1 планує прибуття до східних регіонів України з метою підбурення до протестної діяльності осіб з-поміж вихідців з російської федерації та кавказького регіону, а також пов`язаних з ними осіб.

Вказане, на переконання відповідача, може призвести до масових порушень громадського порядку, дестабілізації ситуації в державі, а також до порушення конституційних прав і свобод громадян України та інших осіб, які постійно або тимчасово перебувають на її території.

У зв`язку з викладеним, Управлінням Державної міграційної служби України в Хмельницькій області складено Висновок, у якому рекомендовано скасувати дозвіл на імміграцію, наданий громадянину Грузії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також скасувати, визнати недійсною та такою, що підлягає вилученню та знищенню, посвідку на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 , видану на підставі цього дозволу.

На підставі зазначеного висновку, а також керуючись пунктами 3 та 4 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію», Управлінням Державної міграційної служби України у Хмельницькій області було прийнято рішення від 06.09.2023 №361 про скасування позивачу дозволу на імміграцію. У зв`язку з цим, посвідка на постійне проживання в Україні була скасована відповідно до підпункту 1 пункту 64 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення посвідок на постійне та тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №321.

Третя особа подала письмові пояснення, в яких зазначає, що за даними системи "Аркан" 04 березня 2022 року позивач виїхав з території України через пункт пропуску "Шегині". Водночас, відповідно до отриманої оперативної інформації, він мав намір повернутися до України, з метою організації дестабілізації суспільно-політичної ситуації в державі.

Крім того, як вказує третя особа, ОСОБА_1 на території України двічі притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та на нього накладено стягнення у вигляді штрафу на загальну суму 680,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 є громадянином Грузії.

17 березня 2015 року позивач, перебуваючи на території України, уклав шлюб із громадянкою України ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Кам`янець-Подільському реєстраційної служби Кам`янець-Подільського міськрайонного управління юстиції у Хмельницькій області серії НОМЕР_2 від 17.03.2015.

Згідно свідоцтва про народження від 26.04.2016 серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3 , який ІНФОРМАЦІЯ_3 народився в Україні та, відповідно до довідки від 25.04.2016 про реєстрацію особи громадянином України, набув громадянство України на підставічастини 1 статті 7 ЗаконуУкраїни «Про громадянство України» та є громадянином України з 28.08.2015 року.

16.09.2016 громадянину Грузії ОСОБА_1 надано дозвіл на імміграцію в Україну на підставі п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про імміграцію», оскільки він є батьком громадянина України.

16.09.2016 громадянину Грузії ОСОБА_1 на підставі дозволу на імміграцію в Україну видано посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_1 .

06.09.2023 заступником начальника Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області затверджено висновок щодо скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Грузії ОСОБА_1 .

У висновку зазначено, зокрема, що 16.09.2016 громадянину Грузії ОСОБА_1 надано дозвіл на імміграцію в Україну № НОМЕР_4 на підставі п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про імміграцію», оскільки він є батьком громадянина України (син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 , видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Кам`янець-Подільському Кам`янець-Подільського міськрайонного управління юстиції у Хмельницькій області 26.04.2016, довідка про реєстрацію особи громадянином України №787, видана Управлінням ДМС України в Хмельницькій області 25.04.2016). 16.09.2016 громадянина Грузії ОСОБА_1 також документовано посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_1 терміном дії «безстроково» (орган, що видав 6801).

З метою попередження порушення іноземцями та особами без громадянства міграційного законодавства та дестабілізації криміногенної обстановки в Україні, у ході проведення оперативно-розшукової діяльності Департаментом стратегічних розслідувань Національної поліції України встановлено, що громадянин Грузії ОСОБА_1 має намір прибути до східних регіонів України, де шляхом підбурення вихідців з російської федерації та кавказького регіону, а також близьких їм осіб, планує створити масові протести та спротиви біля місцевих державних адміністрацій.

Таким чином, як зазначено у висновку, вказане може призвести до чисельних порушень громадського порядку та дестабілізацію в середині держави, тим самим призвести до порушень конституційних прав громадян України та інших осіб, які тимчасово чи постійно проживають в Україні. Згідно оперативної інформації громадянин Грузії ОСОБА_1 являється членом ОЗГ, дотримується кримінальних «понять» та «звичаїв», впливає на криміногенну обстановку в регіоні та в Україні, володіє широким колом зв`язків серед представників кримінального середовища регіону, в тому числі і серед представників так званої «етнічної злочинної спільноти», а також забезпечує наповнення так званого «злочинного общака».

08.09.2022 Департаментом стратегічних розслідувань Національної поліції України прийнято рішення про заборону в`їзду в Україну громадянину Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на три роки.

06.09.2023 Управлінням Державної міграційної служби України в Хмельницькій області прийнято рішення за №361 про скасування громадянину Грузії ОСОБА_1 дозволу від 16.09.2016 на імміграцію в Україну на підставі пунктів 3 та 4 частини 1 статті 12 Закону України «Про імміграцію».

Також вказано, що видана на підставі цього рішення посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 16.09.2016 скасована на підставі вимог підпункту 1 пункту 64 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №321.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

Положеннями частини 1 статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" визначено, що іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України "Про імміграцію" іммігрувати в Україну на постійне проживання.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про імміграцію" імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про імміграцію" особі, яка постійно проживає за межами України і отримала дозвіл на імміграцію, дипломатичне представництво чи консульська установа України за її зверненням оформляють довгострокову візу. Зазначена особа в`їжджає на територію України в порядку, встановленому законодавством України.

Після прибуття іммігранта в Україну він повинен звернутися протягом п`яти робочих днів до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, із заявою про видачу йому посвідки на постійне проживання. До заяви мають додаватися копія паспортного документа заявника із проставленою в ньому довгостроковою візою та копія рішення про надання дозволу на імміграцію.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, протягом тижня з дня прийняття заяви видає іммігранту посвідку на постійне проживання.

Особі, яка перебуває на законних підставах в Україні і отримала дозвіл на імміграцію, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, видає посвідку на постійне проживання протягом тижня з дня подання нею відповідної заяви.

Як встановлено судом, позивачу надано дозвіл на імміграцію та його документовано посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_1 .

Підстави для скасування дозволу на імміграцію встановлено статтею 12 Закону України "Про імміграцію", відповідно до якої дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо:

1) з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність;

2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили;

3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні;

4) це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України;

5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;

6) в інших випадках, передбачених законами України.

З викладеного слідує, що дозвіл на імміграцію іноземця може бути скасований за наявності однієї з підстав, передбачених у статті 12 Закону України "Про імміграцію".

Згідно з пунктом 1 Порядку №321 посвідка на постійне проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.

Підпунктом 1 пункту 64 Порядку №321 визначено, що посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статті 12 Закону України Про імміграцію.

Як слідує з матеріалів справи, спірне рішення про скасування дозволу на імміграцію прийняте на підставі пунктів 3 та 4 ч. 1 ст. 12 Закону України Про імміграцію, та на підставі підпункту 1 пункту 64 Порядку №321 скасована посвідка на постійне проживання.

Судом встановлено, що питання про скасування дозволу на імміграцію позивача було ініційовано відповідним поданням Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, котре було надіслано Управлінню Державної міграційної служби в Хмельницькій області для розгляду та прийняття відповідного рішення.

Так, у поданні Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України зазначається, що позивач прибув в Україну з метою вчинення протиправної діяльності, направленої на дестабілізацію громадського порядку в Україні, шляхом підбурення до масових безпорядків, організацію масових протестів та заколотів, які можуть призвести до підриву державності та направлені на повалення державного ладу України.

Крім того, з метою попередження порушення іноземцями та особами без громадянства міграційного законодавства та дестабілізації криміногенної обстановки в Україні, у ході проведення оперативно-розшукової діяльності встановлено, що громадянин Грузії ОСОБА_1 має намір прибути до східних регіонів України, де шляхом підбурення вихідців з російської федерації та кавказького регіону, а також близьких їм осіб, планує створити масові протести біля місцевих державних адміністрацій.

Таким чином, як зазначено у поданні, вказане може призвести до чисельних порушень громадського порядку та дестабілізацію в середині держави, тим самим призвести до порушень конституційних прав громадян України та інших осіб, які тимчасово чи постійно проживають в Україні.

Згідно оперативної інформації громадянин Грузії ОСОБА_1 являється членом ОЗГ, дотримується кримінальних понять та звичаїв, впливає на криміногенну обстановку в регіоні та в Україні, володіє широким колом зв`язків серед представників кримінального середовища регіону, в тому числі і серед представників так званої етнічної злочинної спільноти, а також забезпечує наповнення так званого злочинного общака.

Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 №1983 (далі - Порядок №1983), визначає процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну (далі - іммігранти), поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - провадження у справах з питань імміграції), а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію.

Пунктом 21 Порядку №1983 визначено, що дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.

Положеннями пункту 22 Порядку №1983 визначено, що для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України Про імміграцію, що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

У разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України Про імміграцію, що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

Відповідно до абзацу 1 пункту 23 Порядку №1983 ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також у разі необхідності запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.

Враховуючи наведене, інформація викладена у поданні Управління стратегічних розслідувань в Хмельницькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 13.06.2023 №3528/55/121/01-2023, є підставою для скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну на підставі пунктів 3, 4 частини 1 статті 12 Закону України "Про імміграцію".

Закон України "Про національну безпеку України" визначає основи та принципи національної безпеки і оборони, цілі та основні засади державної політики, що гарантуватимуть суспільству і кожному громадянину захист від загроз.

Згідно із пунктами 3, 6, 9, 10 статті 1 Закону України "Про національну безпеку України" громадська безпека і порядок - захищеність життєво важливих для суспільства та особи інтересів, прав і свобод людини і громадянина, забезпечення яких є пріоритетним завданням діяльності сил безпеки, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та громадськості, які здійснюють узгоджені заходи щодо реалізації і захисту національних інтересів від впливу загроз; загрози національній безпеці України - явища, тенденції і чинники, що унеможливлюють чи ускладнюють або можуть унеможливити чи ускладнити реалізацію національних інтересів та збереження національних цінностей України; національна безпека України - захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз; національні інтереси України - життєво важливі інтереси людини, суспільства і держави, реалізація яких забезпечує державний суверенітет України, її прогресивний демократичний розвиток, а також безпечні умови життєдіяльності і добробут її громадян.

Відповідно до частини 3 статті 3 Закону України "Про національну безпеку України" фундаментальними національними інтересами України є: 1) державний суверенітет і територіальна цілісність, демократичний конституційний лад, недопущення втручання у внутрішні справи України; 2) сталий розвиток національної економіки, громадянського суспільства і держави для забезпечення зростання рівня та якості життя населення; 3) інтеграція України в європейський політичний, економічний, безпековий, правовий простір, набуття членства в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору, розвиток рівноправних взаємовигідних відносин з іншими державами.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан, який триває до цього часу.

Суд зазначає, що в розрізі фактичних обставин справи та підстав, які були визначені у поданні Управління стратегічних розслідувань в Хмельницькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 13.06.2023 №3528/55/121/01-2023, останні вказують на наявність правових підстав, визначених пунктами 3, 4 частини 1 статті 12 Закону України "Про імміграцію" для скасування позивачу дозволу на імміграцію в України, що спрямоване на забезпечення фундаментальних національних інтересів України.

До того ж, суд враховує, що Державною прикордонною службою України виконується доручення Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 08.09.2022 №8170/55-01-2022 щодо заборони в`їзду в Україну, стосовно громадянина Грузії ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 08.09.2025. Доказів оскарження заборони в`їзду в Україну та/або її скасування не надано.

Слід зазначити, що відповідно до норм Порядку №1983, опитування особи перед прийняттям рішення органом міграційної служби та витребування додаткових документів це є правом відповідача, а не його обов`язком, сумніви відповідача в достовірності подання були відсутні, а тому, він не вчиняв таких дій.

Позивачем фактично не зазначено в чому протиправність дій відповідача при прийнятті оскаржуваного рішення, а його протиправність зводиться до тверджень про необґрунтованість подання та відсутності доказів на підтвердження інформації, викладеної в ньому.

Разом з цим, позивач не оскаржує дії Національної поліції, не зазначає про оскарження подання, наявність відповідних звернень до відповідних органів щодо безпідставності викладення в поданні інформації стосовно позивача.

Суд також зазначає, що подання Управління стратегічних розслідувань в Хмельницькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 13.06.2023 №3528/55/121/01-2023, підготовлене в межах компетенції, визначеної Законом України "Про Національну поліцію", та направлене відповідачу у порядку, визначеному законодавством, а перевірка саме відповідачем інформації, зазначеної в поданні, не є обов`язковою.

Доводи позивача, що міграційним органом не враховано обставини щодо наявності в нього сталих родинних стосунків на території України, суд оцінює критично. Бажання позивача зберегти сталі родинні стосунки, покладає саме на нього визначені діючим законодавством обов`язки. Реалізація цього бажання позивача не може здійснюватися шляхом незастосування державними органами до нього наслідків протиправного перебування в Україні, чи дій всупереч діючого законодавства України.

Крім того, саме по собі проживання особи на території України протягом тривалого часу, не означає автоматично, що особа абсолютно захищена від примусового повернення до країни походження міркуваннями збереження її приватного життя, внаслідок зобов`язань держави, відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Також, належить врахуванню й те, що оскільки на території України з 24.02.2022 триває військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, то здійснення посиленого контролю у сфері дотримання іноземцями та особами без громадянства міграційного законодавства України є необхідним, виправданим, таким, у якому існує нагальна потреба та, що відповідає легітимній меті його здійснення - ефективного реагування держави на загрози її безпеці.

Відповідач, приймаючи спірне рішення про скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну, діяв в межах відповідних приписів чинного законодавства, а саме, пунктів 3, 4 частини 1 статті 12 Закону України "Про імміграцію", оскільки застосовані відповідачем приписи надають можливість передбачити настання правових наслідків у вигляді скасування дозволу на імміграцію у випадку, якщо дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні, а також, скасування посвідки на постійне проживання.

Таким чином, спірне рішення є правомірним та відсутні підстави для його скасування. Як наслідок, відсутні підстави для задоволення позовних вимог зобов`язального характеру.

Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).

За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач спростував, а позивач не підтвердив правомірність заявлених позовних вимог, а тому, в їх задоволенні слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб`єктом владних повноважень, у разі відмови у задоволені позову судовий збір не відшкодовуються.

Позивачем сплачено 1211,20 грн. судового збору, хоча належна до сплати сума при поданні цього позову становила 968,96 грн.

Отже, частина сплаченого судового збору в сумі 242,24 грн.є надміру сплаченим судовим збором.

Водночас, згідноп.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір"сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи зазначене, суд роз`яснює позивачу його право подати до суду клопотання про повернення надмірно сплаченого судового збору в сумі 242,24 грн.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 23 травня 2025 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_5 ) Відповідач:Управління Державної міграційної служби в Хмельницькій області (вул. Михайла Грушевського, 87, м. Хмельницький, Хмельницький р-н, Хмельницька обл., 29001 , код ЄДРПОУ - 37864148) Третя особа:Управління стратегічних розслідувань в Хмельницькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (вул. Зарічанська, 7, м. Хмельницький, 29017 , код ЄДРПОУ - 43305056)

Головуючий суддя Д.А. Божук