Рішення № 127585142, 22.05.2025, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №640/30768/20

22 травня 2025 рокум. ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 10.11.2020 № Ф-636-17.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що є фізичною особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність відповідно до свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 05.06.2013 виданого Міністерством юстиції України. 08.06.2013 позивач узятий на облік платників податків у контролюючих органах як фізична особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність - арбітражний керуючий, що підтверджується довідкою (форма №34-ОПП) від 18.04.2018 №1826531400003, виданою ДПІ у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві. 27.11.2020 позивачем отримано від Головного управління ДПС у м. Києві вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.11.2020 №Ф-636-17, в якій вказано, що станом на 31.10.2020 заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 57490,09 грн.

Позивач не погоджується з оскаржуваною вимогою на суму 57490,09 грн, вважає її незаконною і такою, що підлягає скасуванню в судовому порядку. Незаконність оскаржуваної вимоги на думку позивача полягає в порушенні порядку її винесення та нарахування, оскільки визначена сума заборгованості зі сплати єдиного внеску є протиправно більшою на 22605,35 грн, а має становити різницю між 57490,09 грн та 22605,35 грн, тобто не більше 34884,74 грн, чого не було дотримано відповідачем та допущено порушення самої процедури формування боргу зі сплати єдиного внеску, без врахування наявності діючої вимоги від 05.02.2018 №Ф-636-17, що знаходиться на примусовому виконанні. Позивач також вказує, що проти вимоги від 05.02.2018 №Ф-636-17 про сплату боргу недоїмки він не заперечує і готовий сплатити в рамках виконавчого провадження.

Окружним адміністративним судом м. Києва 23.12.2020 у справі №640/30768/20 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Головне управління ДПС у м. Києві у відзиві від 10.09.2021 проти позову заперечило, зазначивши, що відповідач діяв у спосіб визначений законом та у межах наданих законом повноважень, а тому підстави для задоволення позовних вимог позивача відсутні.

Законом України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 №2825-IX (далі - Закон №2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Станом на 15.12.2022, дату набрання чинності Законом №2825-IX, рішення в адміністративній справі №640/30768/20 Окружним адміністративним судом м. Києва не ухвалене.

На підставі пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2825-IX (в редакції Закону №3863-ІХ) та Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, проведено автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України; за його результатами дана справа передана на розгляд та вирішення Тернопільському окружному адміністративному суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.02.2025 дану справу передано для розгляду судді Мартиць О.І.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 прийнято до провадження адміністративну справу №640/30768/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги.

Запропоновано учасникам справи у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали надати суду додаткові пояснення у справі щодо позовних вимог та заперечень на них.

Інших заяв по суті спору до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийнятті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

За даними інформаційної системи податкового органу на момент виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 перебував на обліку в ДПІ у Дніпровському районі Головного управління ДПС у м. Києві як ФОП на загальній системі оподаткування з 05.10.2010 по 10.11.2017, а також як самозайнята особа - арбітражний керуючий з 18.06.2013.

В ІКП Шиганського Віталія за технологічним кодом 71040000 відображено нарахування єдиного внеску в автоматичному режимі на загальну суму 21907,32 грн, як фізичній особі-підприємцю на спрощеній системі оподаткування. Крім того обліковуються нарахування єдиного внеску в автоматичному режимі на загальну суму 35588,74 грн, як особі, яка провадить незалежну професійну діяльність.

10.11.2020 Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску №Ф-636-17 на суму 57490,09 грн.

Позивач вважає вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску №Ф-636-17 від 10.11.2020 протиправною, без врахування вимоги від 05.02.2018 №Ф-636-17 на суму 22605,35 грн, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вирішуючи спір, суд застосовує вимоги закону у редакції, чинній на момент спірних правовідносин.

Частиною першою статті 67 Конституції України закріплено обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (надалі за текстом ПК України, Кодекс).

Положеннями підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

У частині другій статті 2 Закону України від 08 липня 2010 №2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" зі змінами та доповненнями (далі - Закон №2464) зазначено, що виключно Законом №2464 визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску.

Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених Законом №2464, або в частині, що не суперечить цьому закону (частина перша статті 2 Закону №2464).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є зокрема фізичні особи - підприємці (далі - ФОП), в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

З 01.01.2017 відповідно до Закону України від 06 грудня 2016 № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", набрали чинності зміни, зокрема, в порядку нарахування, обчислення єдиного внеску.

Так, відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464 платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 (крім ФОП, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

У пункті 5 частини першої статті 4 Закону №2464-УІ зазначено, що платниками ЄСВ є, в тому числі, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Арбітражний керуючий - фізична особа, яка отримала відповідне свідоцтво та інформація про яку внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.

Відповідно до статті 10 "Кодексу України з процедур банкрутства", арбітражний керуючий є суб`єктом незалежної професійної діяльності;

Платники ЄСВ зобов`язані подавати звітність за основним місцем обліку платника ЄСВ у строки, порядку та формою передбаченими пунктом 4 частини другої статті 6 Закону №2464.

Наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435 затверджено Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, який є обов`язковим для виконання платника.

Так, особи, які проводять незалежну професійну діяльність, зобов`язані подавати самі за себе звіт незалежно від того, чи ведуть вони діяльність (пункт 13 розділу 2 Порядку №435).

З 01.01.2017 відповідно до Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі Закон №1774-VIII), набрали чинності зміни, зокрема, в порядку нарахування, обчислення єдиного внеску.

Пунктом другим частини першої статті 7 Закону №2464 встановлено, що для платників ЄСВ, які провадять незалежну професійну діяльність, база нарахування єдиного соціального внеску становить суму доходу (прибутку), отриманого таким суб`єктом від відповідної діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Отже, відповідно до чинного законодавства України, арбітражні керуючі, що здійснюють діяльність як особи, які провадять незалежну професійну діяльність, мають нараховувати ЄСВ за себе у розмірі не меншому, ніж 704 гривні на місяць у 2017 році та у 2018 році не менш, ніж 819 грн 06 коп. на місяць, навіть якщо доходу від такої діяльності протягом всього року (або окремих його місяців) отримано не було.

Єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 Закону №2464, встановлюється у розмірі 22% визначеної статтею 7 Закону №2464 бази нарахування єдиного внеску (частина п`ята статті 8 Закону №2464).

Законодавство не містить норм щодо обов`язку органів доходів і зборів здійснювати на вимогу прохання платника єдиного внесу внесення змін до реєстру страхувальників Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Зняття з обліку арбітражного керуючого як платника єдиного внеску, можливе лише за умови подань заяви про зняття платника єдиного внеску за формою 7-ЄСВ.

Статтею 26 "Кодексу України з процедур банкрутства" визначено, що підставою для припинення діяльності арбітражного керуючого є його письмова заява.

Таким чином, з 01.01.2017 Законом №2464 обов`язок визначення бази нарахування єдиного внеску покладено на платників, вказаних у пункті 4 (крім ФОП, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 Закону №2464, як тих, що отримують, так і тих. які не отримують дохід від провадження діяльності.

З 01.01.2018 Заковом України від 03 жовтня 2017 №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" до пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464 внесено зміни, а саме, для бази нарахування єдиного внеску змінено період (рік на квартал).

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 51 частини першої статті 4 Закону №2464, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац 3 частини восьмої статті 9 Закону №2464).

Платники єдиного внеску зобов`язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати, сплачувати єдиний внесок та подавати звітність до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску (пункти 1, 4 частини другої статті 6 Закону №2464).

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону №2464 сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом - є недоїмкою.

Суд зазначає, що за даними інформаційної системи податкового органу на момент виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 перебував на обліку в ДПІ у Дніпровському районі Головного управління ДПС у м. Києві як ФОП на загальній системі оподаткування з 05.10.2010 по 10.11.2017, а також як самозайнята особа - арбітражний керуючий з 18.06.2013.

В ІКП ОСОБА_1 за технологічним кодом 71040000 відображено нарахування єдиного внеску в автоматичному режимі на загальну суму 21907,32 грн, як фізичній особі-підприємцю на спрощеній системі оподаткування. Крім того обліковуються нарахування єдиного внеску в автоматичному режимі на загальну суму 35588,74 грн, як особі, яка провадить незалежну професійну діяльність.

10.11.2020 Головний управління ДПС у м. Києві на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску №Ф-636-17 на суму 57490,09 грн.

Відповідно до статті 25 Закону №2464 орган доходів і зборів надсилає платнику єдиного внеску, у якого станом на кінець календарного місяця обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки).

Відповідно до положень частин 1 - 4 статті 25 Закону №2464, рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Процедура нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, врегульована Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 №469), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 р. за №508/26953 (далі - Інструкція №449).

Відповідно до пункту 1 розділу VI Інструкції №449 до платників, які не виконали і визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску застосовуються заходи впливу та стягнення.

Згідно пункту 2 розділу VI Інструкції №449 у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Пунктом 3 розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Законодавець чітко визначив, що вимога надсилається, якщо має місце одна з цих умов, наявність однієї є самостійною підставою для формування і направлення податкової вимоги. В даному випадку це "платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску".

Ще одним підтвердженням вище сказаного є пункт 4 розділу 6 Інструкції №449, згідно якої вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

За вимогами пункту 4 розділу VI Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу.

Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.

В силу частини 12 статті 9 Закону №2464-VI, єдиний соціальний внесок підлягає сплаті незалежно від здійснення підприємницької діяльності та фінансового стану платника.

Як видно зі змісту позовної заяви протиправність оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10.11.2020 №Ф636-17 на суму57490,09 грн полягає в тому, що до неї за накопиченням входить сума 22605,35 грн із вимоги від 05.02.2018 №Ф-636-17 про сплату боргу (недоїмки), проти якої позивач не заперечує і готовий сплатити в рамках відкритого виконавчого провадження.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу фізичної особи-підприємця, а також вчинення інших реєстраційних дії передбачених цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до частини восьмої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Отже, з огляду зазначену норму Закону, припинення підприємницької діяльності пов`язано з позбавленням статусу підприємця внаслідок внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Таким чином, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізична особа-підприємець позбавляється статусу платника єдиного внеску, а не у зв`язку з відсутністю факту здійснення підприємницької діяльності.

Разом з цим обов`язок сплати фізичною особою-підприємцем, яка тимчасово не отримує прибуток, єдиного внеску може бути припиненим як наслідок припинення статусу фізичної особи-підприємця або ж подання до контролюючого органу заяви про перехід на загальну систему оподаткування, що призведе до сплати єдиного внеску у залежність від отриманих доходів.

Підсумовуючи свої висновки суд дійшов переконання, що оскаржена вимога Головного управління ДПС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 10.11.2020 №Ф-636-17 відповідає критеріям правомірного рішення, що визначені частиною другою статті 2 КАС України.

Одночасно суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04), згідно з якою у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Окрім того, відповідно до пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд наголошує на тому, що в силу вимог частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У контексті зазначених положень КАС України, суд звертає увагу позивача на те, що закріплені у частині другій статті 77 КАС України норми права щодо обов`язку суб`єкта владних повноважень доведення правомірності прийняття оспорюваного рішення не звільняє позивача від обов`язку доведення заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.

На думку суду відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, виконано та доведено правомірність та законність його дій при винесенні спірної вимоги, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10.11.2020 № Ф-636-17 відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 22 травня 2025 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ,, РНОКПП: НОМЕР_1 );

відповідач:

- Головне управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116,, код ЄДРПОУ: 44116011).

Головуючий суддяМартиць О.І.