Ухвала суду № 127584825, 22.05.2025, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

з питань закриття провадження у справі

22 травня 2025 року м. Рівне№460/7476/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., за участю секретаря судового засідання Яцюк К.Р.; представника позивача: Власюка П.О., представник відповідача: не з`явився, розглядаючи у відкритому судовому засіданні клопотання представника відповідача про закриття провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач) про:

визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо відмови у скасуванні арешту на Будинок для ізоляції труб літ. "Ж-2", інв. № 0022, реєстраційний номер нерухомого майна 13166194, місцезнаходження майна: АДРЕСА_1 ;

зобов`язання відповідача зняти арешт на Будинок для ізоляції труб літ. "Ж-2", інв. № 0022, реєстраційний номер нерухомого майна 13166194., місцезнаходження майна: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 25.04.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю не більше 10 днів.

02.05.2025 на виконання вимог ухвали суду позивачем подано до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду.

Ухвалою суду від 08.05.2025 клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду задоволено. Визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду із позовною заявою до Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, та поновлено такий строк.

Цією ж ухвалою відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), яка визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця. Розгляд справи по суті призначено на 22.05.2025.

20.05.2025 відповідачем подано до суду клопотання про закриття провадження у справі, в обґрунтування якого зазначено, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, з тих підстав, що позивач звертається до суду з метою здійснення захисту та подальшої реалізації свого цивільного права на розпорядження своїм майном, з огляду на що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

22.05.2025 у судовому засіданні вирішення питання про закриття провадження поставлено судом на обговорення учасників справи. Представник позивача заперечував щодо задоволення такого клопотання, оскільки спір у даній справі є публічно-правовим, тому підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених в основу клопотання про закриття провадження, суд зазначає наступне.

Статтею 55 Конституції України проголошено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. З метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип доступу до правосуддя.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист у виді незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення ЄСПЛ від 04 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції» (Bellet v. France, заява № 23805/94).

Частиною першою статті 8 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною третьою статті 3 КАС України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Адміністративною справою у розумінні пункту 1 частини першої статті 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

В свою чергу, за змістом пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

За приписами пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції, тобто хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого владного суб`єкта, у яких одна особа може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Отже, необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є виконання ним публічно-владних управлінських функцій саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

З даного приводу суд враховує, що у пункті 22 Постанови від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) Велика Палата Верховного Суду дійшла правового висновку, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Положеннями частини першої статті 287 КАС України визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Тобто, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.

Крім того, у постанові від 22.01.2020 у справі № 340/25/19 Велика Палата Верховного Суду вказала, що якщо підставою позову є неправомірні, на думку позивача, дії органу державної виконавчої служби при накладенні арешту на певне майно, то такий спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Якщо підставою позову є наявність спору про право та/або позивач подає його з метою захисту права власності або іншого речового права, то ці спори мають розглядатися в порядку цивільного/господарського судочинства як такі, що випливають із цивільних правовідносин.

Так, підстави позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин.

Отже, визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Як встановлено судом, 31.01.2025 ОСОБА_1 за наслідками повторного цільового аукціону, проведеного ТОВ «Універсальна товарна біржа», на підставі договору купівлі-продажу № 20241212/19-ДПА придбано лот № 1, а саме: Будинок для ізоляції труб літ. «Ж-2», інв. № 0022; реєстраційний номер нерухомого майна 13166194; місцезнаходження майна: Рівненська обл., м. Рівне, вул. Володимира Стельмаха, буд. 53.

Після повної оплати вартості придбаного нерухомого майна, згідно з Актом приймання-передачі майна від 06.02.2025 за Договором купівлі-продажу № 20241212/19-ДПА від 31.01.2025, ЗАТ №8 «Рівнеагроспецмонтаж» передав, а ОСОБА_1 прийняв - Будинок для ізоляції труб літ. «Ж-2», інв. № 0022; реєстраційний номер нерухомого майна 13166194; місцезнаходження майна: Рівненська обл., м. Рівне, вул. Володимира Стельмаха, буд. 53.

Під час вчинення державної реєстрації права власності позивачем встановлено, що на вказаний вище об`єкта нерухомого майна накладено арешт на підставі рішення Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. З огляду на вказане, позивач позбавлений можливості провести державну реєстрацію права власності.

13.03.2025 представник позивача звернувся до відповідача із заявою про скасування арешту нерухомого майна на підставі пункту 3 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

Листом від 18.03.2025 за № 57996 відповідач повідомив позивачу про відмову в задоволенні такої заяви, з мотивів відсутності підстав для зняття арешту з майна, що визначені частиною четвертою статті 59 Закону № 1404-VIII. Додатково зазначено про наявність зведеного виконавчого провадження № 71513249 відносно боржника, у якого позивач придбав майно, за яким наявна заборгованість та несплачені виконавчий збір, витрати виконавчого провадження.

Таким чином, зі змісту позовної заяви судом встановлено, що підставою цього позову є, на думку позивача, протиправна бездіяльність посадової особи органу державної виконавчої служби в частині не вжиття заходів щодо зняття арешту з належного йому об`єкта нерухомого майна. Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви позивач, серед іншого, покликається на порушення відповідачем вимог Закону № 1404-VIII під час розгляду його заяви про скасування арешту.

Оскільки позивач не є стороною виконавчого провадження з виконання виконавчих документів у зведеному виконавчому провадженні № 71513249, що, в свою чергу, спростовує можливість установлення порядку судового оскарження рішень, дій органу державної виконавчої служби, які заявлені позивачем у цій справі, іншим процесуальним законом (в залежності від суду/органу, яким видано виконавчий документ), а звернення позивача до суду обумовлено протиправністю бездіяльності органу державної виконавчої служби щодо зняття арешту з об`єкта нерухомого майна, на яке позивач набув права власності, то цей спір віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Щодо покликання відповідача на наявність спору про право, а також на те, що позов спрямований на захист права власності (цивільного права) позивача, то суд зауважує, що разом з клопотання про закриття провадження у справі відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження наявності між позивачем та іншою особою спору відносно речових прав на об`єкт нерухомого майна - Будинок для ізоляції труб літ. "Ж-2", інв. № 0022, реєстраційний номер нерухомого майна 13166194, місцезнаходження майна: Рівненська обл., м. Рівне, вул. Володимира Стельмаха, буд. 53, а відтак і необхідність захисту позивачем такого права в судовому порядку.

За правилами пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Однак, враховуючи суть спірних правовідносин, суб`єктний склад сторін у справі, підстави позову та обраний позивачем спосіб захисту, вказаний спір є публічно-правовим, позаяк, пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, а тому підлягає розгляду та вирішенню за правилами адміністративного судочинства.

За ведених обставин, клопотання відповідача про закриття провадження у справі є безпідставним та необґрунтованим, у зв`язку з чим в його задоволенні належить відмовити.

Керуючись статтями 238, 241, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання представника Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиціїпро закриття провадження в адміністративній справі № 460/7476/25 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Повний текст ухвали складений 22 травня 2025 року.

Суддя Ольга ПОЛІЩУК