Рішення № 127583240, 23.05.2025, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 травня 2025 року Справа № 160/6944/25 ЗП/280/754/25 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Конишевої О.В., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дій, протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

04.03.2025 року ОСОБА_1 звернулась з позовною заявою до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України про:

визнати протиправними дії Дніпропетровського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.11.2024 по 28.02.2025, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102,00 грн;

зобов`язати Дніпропетровський окружний адміністративний суд здійснити нарахування та виплату належної ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.11.2024 по 28.02.2025 року, з включенням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн, з урахуванням раніше виплачених сум;

визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо не забезпечення фінансування виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.11.2024 по 28.02.2025, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн;

зобов`язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування виплати належної ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.11.2024 по 28.02.2025, з включенням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначила, що вона є суддею та у період з 01.11.2024 по 28.02.2025 позивач отримувала суддівську винагороду у меншому розмірі ніж передбачено чинним законодавством України. Також, позивач звертає увагу, що з огляду на характер спірних правовідносин та правовий статус ДСА України, як головного розпорядника бюджетних коштів та враховуючи те, що Дніпропетровський окружний адміністративний суд як розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня, належним відповідачем за позовними вимогами про визнання протиправними дій щодо нарахування та виплаті позивачу суддівської винагороди з 01.11.2024 по 28.02.2025, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102,00 грн та про зобов`язання здійснити перерахунок, та виплату належної позивачу суддівської винагороди є саме Дніпропетровський окружний адміністративний суд, який в межах своєї компетенції самостійно здійснював нарахування та виплату позивачу суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення у зазначений період. Разом з цим, на переконання позивача, належним відповідачем за вимогою про визнання протиправною бездіяльності щодо незабезпечення фінансування виплати належної позивачу суддівської винагороди у зазнасений період, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2024 та 2025 році - 3028,00 грн, а також вимогою про зобов`язання здійснити фінансування виплати належної позивачу суддівської винагороди, є ДСА України, як головний розпорядник бюджетних коштів.

Відповідачем 1 подано суду відзив, в якому відповідач-1 проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що відповідно до частини першоїстатті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII(даліЗакон №1402-VIII) суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.Законом №1402-VIIIвизначено базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду, який становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. При цьому, норма частини 3статті 135 Закону №1402-VIIIє бланкетною, оскільки встановлює лише кількість прожиткових мінімумів для обчислення базового розміру посадового окладу судді місцевого суду (30), але не встановлює розміру прожиткового мінімуму, який необхідний для цього. У зв`язку з цим, для встановлення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня календарного року необхідно звернутися до іншого закону, який встановлює такий розмір прожиткового мінімуму при визначенні базового розміру посадового окладу судді. Такі норми доповнять частину третю статті 135 Закону 1402-VIII і становитимуть єдину спеціальну норму, якою буде визначено розмір посадового окладу судді. Нормативним доповненням до зазначеної статті є відповідні законодавчі положенняЗакону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-ІХ(даліЗакон №3460-ІХ) таЗакону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-ІХ(даліЗакон №4059-ІХ).Законом №3460-ІХвстановлено прожитковий мінімум, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня - 2102 гривні; зазначений розмір прожиткового мінімуму також був встановлений на 2025 рікЗаконом №4059-ІХ. Порівняльний аналіз змісту норм пункту 1 частини 3статті 135 Закону №1402-VIIIтастатті 7 Закону №3460-ІХ,Закону №4059-ІХ(в частині встановлення розміру прожиткового мінімуму, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді) дає підстави для висновку, що норму пункту 1 частини третьоїстатті 135 Закону №1402-VIIIта нормуЗакону №3460-ІХ,Закону №4059-ІХ(у вказаній частині) викладено в різному формулюванні, але при однаковому розумінні розміру прожиткового мінімуму, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, тобто за обома цими нормами базовий розмір посадового окладу судді визначається з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлений станом на 01.01.2024, 01.01.2025. Розпорядник бюджетних коштів має право здійснювати відповідні видатки, у тому числі пов`язані з виплатою заробітної плати, виключно в межах бюджетних асигнувань. Із врахуванням вищевикладеного, як розпорядник бюджетних коштів відповідач 1 не міг виплачувати позивачу суддівську винагороду (протягом спірного періоду) понад виділені йому для цього бюджетні асигнування, на власний розсуд, вирішуючи, який нормативно-правовий акт потрібно виконувати, адже є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач-2 до суду відзив на позов не надав, про причини неподання відзиву суд не повідомив.

На підставі частини 6статті 162 Кодексу адміністративного судочинства Україниу разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року матеріали адміністративної справи № 160/6944/25 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії передано Голові Дніпропетровського окружного адміністративного суду для вирішення питання щодо передачі справи за підсудністю.

Розпорядженням голови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року № 38 матеріали адміністративної справи № 160/6944/25 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, передано Третьому апеляційному адміністративному суду для вирішення питання щодо передачі справи за підсудністю.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.03.2025 адміністративну справу № 160/6944/25 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, передано на розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду.

27.03.2025 матеріали адміністративної справи надійшли до Запорізького окружного адміністративного суду, відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляду судді Конишевій О.В.

Ухвалою суду від 01.04.2025 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання на 28.04.2025.

Ухвалою суду від 28.04.2025 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду на 19.05.2025.

У судове засідання сторони не з`явилися, від позивача та відповідача 1 клопотання про розгляд справи без їх участі, у зв`язку з чим суд вирішив перейти до розгляду справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що Указом Президента України «Про призначення суддів» №286/2012 від 24.04.2012 позивача призначено на посаду судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Наказом голови Дніпропетровського окружного адміністративного суду №124-К від 22.05.2012 позивача зараховано до штату суду, у зв`язку з призначенням суддею цього ж суду, де вона працює по теперішній час.

Обчислення суддівської винагороди позивачу з 01.11.2024 по 31.12.2024 проведено у відповідності доЗакону №3460-ІХ, з 01.01.2025 по 28.02.2025у відповідності доЗакону №4059-ІХ, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 грн, що підтверджується особовим розрахунком співробітника, довідками від 23.09.2024 №210 та від 27.02.2025 №34-2/25(а.с.50-51) та довідкою від 04.03.2025 №40 (а.с. 20).

Позивач такі дії відповідача1 вважає протиправними з тих підстав, що відповідно до норм спеціального законодавства суддівська винагорода у спірному періоді підлягає нарахуванню виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2024 та на 01.01.2025, у розмірі 3 028,00 гривень.

Відтак, предметом спору є протиправність нарахування та виплата позивачу суддівської винагороди, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовуються для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини охоплюють період з 01.11.2024 по 28.02.2025.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та вирішуючи спір по суті заявлених вимог суд зазначає наступне.

Згідно зістаттею 8 Конституції України,Конституція Українимає найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основіКонституції Україниі повинні відповідати їй.

НормиКонституціїє нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставіКонституції Українигарантується.

Відповідно достатті 126 Конституції Українинезалежність і недоторканість судді гарантуютьсяКонституцієюта законами України.

Згідно зістаттею 130 Конституції України, Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

У преамбулі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII зазначено, що цейЗаконвизначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Частиною 1статті 4 Закону №1402-VIIIвстановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаютьсяКонституцією Українита законом.

Частиною 1статті 135 Закону №1402-VIIIвизначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 2статті 135 цього Законусуддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Частиною 1статті 135 Закону №1402-VIIIвизначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до положень частини 2статті 135 Закону України №1402-VIIIсуддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: вислугу років; перебування на адміністративній посаді в суді; науковий ступінь; роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Пунктом 2 частини 3статті 135 Закону №1402-VIIIвизначено, що базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Відповідно до частини 5статті 135 Закону №1402-VIIIсуддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Частиною 9статті 135 Закону №1402-VIIIвизначено, що обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.

Відповідно до частини третьоїстатті 135 Закону № 1402-VIII(яка згідно зРішенням Конституційного Суду № 4-р/2020 від 11.03.2020діє в редакціїЗакону № 1774-VIII) базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Статтею 7 Закону №3460-ІХустановлено з 01.01.2024 прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення:

дітей віком до 6 років - 2563 гривні;

дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень;

працездатних осіб - 3028 гривень;

працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.

Статтею 7 Закону №4059-ІХустановлено з 01.01.2025 прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення:

дітей віком до 6 років - 2563 гривні;

дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень;

працездатних осіб - 3028 гривень;

працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.

Судом встановлено, що позивачу суддівську винагороду у спірному періоді обчислено на підставі приписівстатті 7 Закону №3460-ІХ,Закону №4059-ІХіз урахуванням розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.

Суд зазначає, що визначеніКонституцією Українита спеціальним законодавчим актом (Законом №1402-VIII) гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема в рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 01.12.2004 № 19-рп/2004, від 11.10.2005 № 8-рп/2005, від 22.05.2008 № 10-рп/2008, від 03.06.2013 № 3-рп/2013, а також від 04.12.2018 № 11-р/2018.

При вирішенні спору суд виходить із того, що виплата суддівської винагороди регулюєтьсястаттею 130 Конституції Українитастаттею 135 Закону №1402-VIII. Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.

Цей висновок узгоджується із змінами доКонституції УкраїнивнесенимиЗаконом України від 02.06.2016 №1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)"(далі - Закон № 1401-VIII), що набрали чинності з 30.09.2016.

ЦимЗаконом, серед іншого,статтю 130 Конституції Українивикладено в новій редакції, текст якої зазначено вище.

Конституція Україниу редакціїЗакону №1401-VIIIвперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що "розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій".

З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першоїстатті 135 Закону №1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди є закон про судоустрій.

Розмір суддівської винагороди визначено устатті 135 Закону №1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі) є законом про судоустрій в розумінні частини другоїстатті 130 Конституції України.

Пунктом 1 частини третьої та пунктом 1 частини четвертоїстатті 135 Закону №1402-VIIIвизначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Тому, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, безпосередньо залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно достатті 46 Конституції Українивизначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо, наведено уЗаконі України "Про прожитковий мінімум" від 15.07.1999 № 966-XIV(далі - Закон № 966-XIV).

Відповідно достатті 1 Закону №966-XIVпрожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Статтею 4 Закону № 966-XIVвстановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Суд зазначає, щоЗаконом №966-XIVне визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді».

При цьому суддіЗаконом № 966-XIVне віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Натомістьстаттями 7 Закону №3460-ІХ,Закону №4059-ІХразом із встановленням на 01.01.2024, 01.01.2025 прожиткового мінімуму, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, розмір якого становить 2102,00 грн.

До 2021 року для розрахунку базового розміру посадового окладу застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлювався на 01 січня відповідного календарного року, як це передбаченостаттею 135 Закону № 1402-VIII.

Суд зауважує, що зміни доЗакону №1402-VIIIв частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, а також вЗакон №966-XIVщодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.

Суд звертає увагу, що для спірних правовідносин спеціальними є нормистатті 135 Закону №1402-VIII, які у часі прийняті раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положеньЗакону №3460-ІХ,Закону №4059-ІХ.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 18.06.2020 № 5-рп (II)/2020, до судів різних видів юрисдикції ставиться вимога застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): "законпізніший має перевагу над давнішим" (lex posterior derogat priori) - "законспеціальний має перевагу над загальним" (lex specialis derogat generali) - "законзагальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим" (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

Водночас,Закон №3460-ІХ,Закон №4059-ІХфактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другоюстатті 130 Конституції Україниі частиною третьоюстатті 135 Закону № 1402-VIII.

Суд зауважує, щоЗакон №3460-ІХ,Закон №4059-ІХне повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми.

Конституція Українине надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. Тобто у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівнязакону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права "спеціальнийзаконскасовує дію загального закону". Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.

Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціальногозакону, тобтоЗакону №1402-VIII, а положенняЗакону № 966-XIVвважати загальними нормами.

На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Отже,Законом №1402-VIIIзакріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, відповідач 1 неправильно визначився із розрахунковою величиною посадового окладу застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом.

Відтак, суд доходить висновку, що заміна гарантованоїКонституцією Україниоднієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2024, 01.01.2025 у розмірі 3028,00 гривень, на іншу розрахункову величину, якаЗаконом №1402-VIIIне передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн у період з 01.11.2024 по 31.01.2025, на підставі абзацу 5статті 7 Закону№3460-ІХ, абзацу 5статті 7 Закону№4059-ІХ,була неправомірною.

Позиція суду узгоджується із практикою застосування норм матеріального права Верховним Судом та його висновками викладеними у постановах від 10.11.2021 в справі №400/2031/21, від 30.11.2021 у справі № 360/503/21, від 25.07.2023 у справі № 120/2006/22, від 26.07.2023 у справі № 240/2978/22, від 27.07.2023 у справі № 240/3795/22, від 02.08.2023 у справі № 560/5597/22.

Підсумовуючи, суд зазначає, що розмір суддівської винагороди встановленостаттею 135 Закону № 1402-VIII, а тому позивач має право на перерахунок та виплату недоотриманих сум винагороди яка повинна обчислюватися із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2024 та 01.01.2025 складає 3028,00 гривень.

Отже, позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача 1 щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за період з 01.11.2024 по 28.02.2025, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2024, з 01.01.2025 в розмірі 2102,00 грн та похідні від них вимоги про зобов`язання відповідача 1 вчинити дії для відновлення порушених прав позивача, підлягають задоволенню.

В частині вимог про визнання протиправною бездіяльності ДСА України щодо не забезпечення фінансування виплати суддівської винагороди, суд зазначає таке.

Статтею 148 Закону №1402-VIIIвизначено, що фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України.

Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють:

Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України;

Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.

Видатки кожного місцевого та апеляційного суду всіх видів та спеціалізації, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України визначаються у Державному бюджеті України в окремому додатку.

Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України не можуть бути скорочені в поточному фінансовому році.

Статтею 149 Закону №1402-VIIIвизначено, що суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цьогоЗакону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленомуБюджетним кодексом України.

Згідно з частиною 1статті 151 Закону №1402-VIIIДСА України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.

Відповідно до пунктів 2, 7 частини 1статті 152 Закону №1402-VIIIДСА України:

- забезпечує належні умови діяльності судів, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України та органів суддівського самоврядування в межах повноважень, визначених цим Законом;

- готує бюджетний запит.

Відповідно до абзацу 3 частини 3статті 10 Бюджетного кодексу Україниголовні розпорядники бюджетних коштів визначають мережу розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів з урахуванням вимог щодо формування єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів і одержувачів бюджетних коштів та даних такого реєстру.

Частиною 1статті 22 Бюджетного кодексу Українивизначено, що за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Згідно з абзацом 8 пункту 1.2 глави І Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, затвердженогонаказом Міністерства фінансів України №1407 від 24.12.2012 року, (далі по текстуПорядок №1407) мережа розпорядника коштів державного бюджету (далі - мережа) - згрупована відповідно до законодавства головним розпорядником коштів державного бюджету (далі - головний розпорядник) (розпорядником коштів державного бюджету нижчого рівня (далі - розпорядник нижчого рівня), що має власну мережу) інформація щодо розпорядників нижчого рівня, які у своїй діяльності підпорядковані цьому розпоряднику та/або діяльність яких координується ним, а також отримують від нього бюджетні асигнування, та одержувачів коштів державного бюджету.

Відповідно до пункту 2.1 глави ІІ Порядку №1407 головні розпорядники до початку бюджетного періоду визначають мережу за територіями (обласний рівень) із зазначенням статусу кожної установи (розпорядник бюджетних коштів або одержувач бюджетних коштів), яка обслуговується у відповідному органі Казначейства. Відповідальні виконавці бюджетних програм визначають мережу і подають головному розпоряднику для зведення мережі по головному розпоряднику.

Відтак, з огляду на характер спірних правовідносин та правовий статус ДСА України, належним відповідачем за вимогою про визнання протиправною бездіяльності щодо незабезпечення фінансування виплати належної позивачу суддівської винагороди є ДСА України, як головний розпорядник бюджетних коштів.

На підставі частини 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а докази понесення ним інших судових витрат відсутні, виходячи з положеньстатті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, розподіл судових витрат не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись статями241-246,262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) доДніпропетровського окружного адміністративного суду (49089, м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4, код ЄДРПОУ 34824364), Державної судової адміністрації України (01021, м. Київ. вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) -задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Дніпропетровського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.11.2024 по 28.02.2025, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102,00 грн.

Зобов`язати Дніпропетровський окружний адміністративний суд здійснити нарахування та виплату належної ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.11.2024 по 28.02.2025 року, з включенням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо не забезпечення фінансування виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.11.2024 по 28.02.2025, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.

Зобов`язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування виплати належної ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.11.2024 по 28.02.2025, з включенням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 23.05.2025.

Суддя О.В. Конишева