Рішення № 127583138, 22.05.2025, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 травня 2025 року Справа № 280/2041/25 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7а, ЄДРПОУ 20632802), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69057, ЄДРПОУ 20490012) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного Фонду України в Кіровоградській області (далі відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач-2), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 16 січня 2025 року №083850024700 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до частини 1 статті 26 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 16 січня 2025 року, із зарахуванням до загального стажу роботи періоду з 18 липня 1985 року по 22 жовтня 1985 року, 03 вересня 1991 року по 30 листопада 1993 року згідно із трудовою книжкою НОМЕР_2 та періоду підприємницької діяльності з 04 лютого 1997 року по 25 вересня 2017 року та виплатити заборгованість з пенсійної виплати починаючи з 16 січня 2025 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач набув право на призначення пенсії за віком відповідно до положень Закону України №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058). Проте відповідачем -1 безпідставно, на думку позивача, відмовлено у призначенні пенсії з підстав недоліків у заповненні трудової книжки, а також у зв`язку із відсутністю у ній інформації щодо кількості вироблених у колгоспі вихододнів та встановлений мінімум. З огляду на вказане, позов просить задовольнити.

Ухвалою суду від 24 березня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Також, вказаною ухвалою судді від відповідачів витребувано засвідчені належним чином копії матеріалів звернення позивача із заявою про призначення пенсії за віком, розрахунку стражу, проведеного за результатами його звернення, а також копію оскаржуваного в даній справі рішення.

01 квітня 2025 року від представника ГУ ПФУ в Кіровоградській області до суду через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» разом із витребуваними документами надійшов відзив на позовну заяву, який містить заперечення проти задоволення позовних вимог з огляду на наступне. Так, за результатом розгляду документів, долучених до заяви від 16 січня 2025 року, до страхового стажу зараховано періоди ведення підприємницької діяльності з 04 лютого 1997 року по 25 вересня 2017 року згідно даних Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, оскільки інших підтверджуючих документів гр. ОСОБА_1 не надав. За результатом розгляду документів, долучених до заяви, до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності згідно трудової книжки (серії НОМЕР_2 ): з 18 липня 1985 року по 22 жовтня 1985 року в колгоспі ім. Куйбишева, оскільки стаж роботи в колгоспі за період після 1965 року підтверджується трудовою участю в громадському господарстві із зазначенням встановленого та відпрацьованого мінімуму трудової участі в громадському господарстві. В записах трудової книжки інформацію, щодо кількості вироблених в колгоспі вихододнів та встановлений мінімум занесено з порушенням пункту 6 постанови №310. Для зарахування до страхового стажу періоду роботи в колгоспі необхідно надати довідку про встановлений та вироблений мінімум трудової участі в господарстві, видану за місцем роботи (правонаступником/архівним відділом) на підставі первинних документів (із зазначенням реорганізації); з 03 вересня 1991 року по 30 листопада 1993 року, оскільки дата видачі наказу про прийняття на роботу містить виправлення.

Враховуючи вищезазначене, задоволенні позову просить відмовити.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

16 січня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

До заяви позивачем, зокрема, додано копію трудової книжки серії НОМЕР_2 від 14 липня 1981 року, згідно якої:

- у період з 18 липня 1985 року по 22 жовтня 1985 року позивач працював в колгоспі ім. Куйбишева за договором;

- у період з 03 вересня 1991 року по 30 листопада 1993 року позивач працював на посаді механізатора на Малому підприємстві «Віктор».

З урахуванням принципу екстериторіальності заява позивача про призначення пенсії за віком передана на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

За результатами розгляду вищезазначеної заяви позивачу рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 16 січня 2025 року за № 083850024700 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

За вказаним рішенням страховий стаж особи становить 20 років 2 дні, стаж для визначення права з урахуванням пункту 3.1 Прикінцевих положень Закону становить 23 роки 2 місяці 13 днів.

За результатом розгляду документів, долучених до заяви, до страхового стажу позивача не зараховано періоди трудової діяльності згідно трудової книжки (серії НОМЕР_2 ):

- з 18 липня 1985 року по 22 жовтня 1985 року в колгоспі ім. Куйбишева, оскільки стаж роботи в колгоспі за період після 1965 року підтверджується трудовою участю в громадському господарстві із зазначенням встановленого та відпрацьованого мінімуму трудової участі в громадському господарстві. В записах трудової книжки інформацію, щодо кількості вироблених в колгоспі вихододнів та встановлений мінімум занесено з порушенням пункту 6 постанови №310. Для зарахування до страхового стажу періоду роботи в колгоспі необхідно надати довідку про встановлений та вироблений мінімум трудової участі в господарстві, видану за місцем роботи (правонаступником/архівним відділом) на підставі первинних документів (із зазначенням реорганізації);

- з 03 вересня 1991 року по 30 листопада 1993 року, оскільки дата видачі наказу про прийняття на роботу містить виправлення. Для зарахування періоду роботи необхідно надати належним чином оформлену довідку, видану за місцем роботи (правонаступником/архівним відділом) на підставі первинних документів, та довідку про перейменування (в разі необхідності).

Позивач не погоджуючись із діями органів пенсійного фонду в частині відмови здійснення призначення пенсії за віком, звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону № 1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до частини 2 статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком, починаючи з 1 січня 2018 року після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років, а з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

За змістом частини першої статті 1 Закону № 1058-IV термін страховий стаж визначений як період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески, а страховий стаж у солідарній системі визначений частиною першою статті 24 Закону як період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини 1, частини 2, частини 3 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж обчислюється в місяцях.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац 1 частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV).

За приписами статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ (далі-Закон № 1788-ХІІ) визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону № 1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110 (далі - Інструкція № 58) усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У пункті 2.6 пункту 2 Інструкції № 58 зазначено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Водночас, у період часу до затвердження Інструкції №58 діяв порядок ведення трудових книжок, затверджений Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20 червня 1974 року №162 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (далі - Інструкція №162), пункти 2.2 та 2.3 якої містять наступні положення: «Заповнення трудової книжки вперше проводиться адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. В трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу, звільнення... Записи проводяться акуратно, перовою або кульковою ручкою, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольору».

Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.

З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06 лютого 2018 року у справі №677/277/17.

Суд зауважує на тому, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а зазначив, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Разом з цим, суд зазначає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточність записів не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Також, постановою Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року № 310 (яка була чинною у період заповнення трудової книжки колгоспника) було затверджено «Основні положення про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників», в яких зазначено, зокрема, таке: трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів; трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів і моменту прийняття їх в члени колгоспу; в трудову книжку колгоспника вносяться; відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи: відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань, нагородження і заохочення за успіхи в роботі, передбачені статутом та правилами внутрішнього розпорядку колгоспу, інші заохочення відповідно до чинного законодавства: відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди; всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою; трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.

Отже, трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого взірця, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).

У випадку відсутності трудової книжки колгоспника або відповідних записів у ній, трудовий стаж колгоспника підтверджується довідкою господарства, в якому набуто стаж або довідкою правонаступника. В разі ліквідації господарства колгоспний стаж підтверджується довідками архівних установ.

Судом досліджено трудову книжку ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , та встановлено, наступні записи зокрема:

- запис № 8 - 18 липня 1985 року прийнятий до колгоспу ім. Куйбишева за договором (договір);

- запис № 9 - 22 жовтня 1985 року звільнений із колгоспу ім. Куйбишева у зв`язку із припиненням договору;

- запис № 17 - 03 вересня 1991 року позивача прийнято на посаду механізатора на Малому підприємстві «Віктор»;

- запис № 18 - 30 листопада 1993 року позивач звільнений із посади механізатора на Малому підприємстві « ОСОБА_2 » за власним бажанням.

Вказана трудова книжка містить усі належні чином внесені записи про роботу позивача у спірні періоди. Такі записи засвідчені чітким відтиском печатки підприємств та не містять неточностей, які б давали підстави сумніватись у їх достовірності.

Таким чином, суд не виявив достатніх підстав для відмови в зарахуванні наявного в трудовій книжці стажу роботи позивача до його страхового стажу, а тому дії відповідачів щодо не зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів є протиправними.

Стосовно не зарахування періоду роботи, з 18 липня 1985 року по 22 жовтня 1985 року в колгоспі пенсійний орган в своєму рішенні покликається на відсутність інформації про встановлений та відпрацьований мінімум трудової участі в громадському господарстві.

Суд зазначає, що відповідно до статті 56 Закону № 1788-XII у стаж зараховують роботу, яку виконували на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах незалежно від форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах незалежно від характеру та тривалості роботи і тривалості перерв.

Під час обчислення стажу роботи в колгоспі після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховують час роботи за фактичною тривалістю.

Згідно з роз`ясненнями Міністерства соціального забезпечення України від 17 травня 1992 року №17 «Про порядок застосування окремих положень статей Закону України «Про пенсійне забезпечення» «при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової діяльності в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Тобто загальна кількість вихододнів ділиться на 25,4. Аналогічний порядок обчислення стажу роботи застосовується і в том випадку, коли не встановлювався мінімум трудової участі у громадському господарстві.

Суд звертає увагу, що в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 маються відповідні записи про роботу ОСОБА_3 у спірний період. Проте записи про встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві відсутні.

З урахування положень статті 62 Закону № 1788-XII та пунктом першим Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Отже, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Суд акцентує увагу відповідача 1 на тому, що у разі відсутності у документах інформації про встановлений в спірний період мінімум трудової участі, відповідач в будь-якому випадку, враховуючи наявні у трудовій книжці позивача записи про спірний період роботи, повинен здійснити відповідне обчислення стажу навіть в разі відсутності встановленого для позивача мінімуму трудової участі в громадському господарстві, а отже спірний період з 18 липня 1985 року по 22 жовтня 1985 року підлягає зарахуванню.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у своїх постановах від 28 лютого 2018 року у справі №428/7863/17, від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а, від 04 вересня 2018 рок у справі №423/1881/17, від 29 березня 2019 року у справі №548/2056/16-а неодноразово висловлював позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

У постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року по справі №754/14898/15-а сформовано правовий висновок, згідно якого підставою для призначення пенсії є наявність стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Оскільки законодавець чітко визначив, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Наявність же відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу.

За встановлених обставин суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується період роботи з 18 липня 1985 року по 22 жовтня 1985 року, а також з 03 вересня 1991 року по 30 листопада 1993 року.

Також, суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Проаналізувавши викладені норми, суд вважає, що у разі наявності сумнівів щодо повноважень осіб, які підписали вищеописані довідки та їх змісту, відповідач 1 не був позбавлений можливості звернутися до органу який її видав із вимогою про підтвердження викладеної інформації.

При цьому, будь-яких доказів на підтвердження звернення відповідача щодо отримання документів про трудову діяльність позивача та виконувану ним роботу, суб`єктами владних повноважень, суду не надано.

Відсутність інших документів на підтвердження трудового стажу не може нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого ним трудового стажу, а відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області в зарахуванні спірного стажу порушує принцип рівності особи перед законом.

У постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17 Верховний Суд у подібних правовідносинах виклав правову позицію про те, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Окрім того, суд зазначає, що законодавець пов`язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.

Водночас, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в частині спірних періодів роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому, зазначені відповідачем недоліки не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні вказаних періодів роботи позивача до його страхового стажу.

У постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17, Верховний Суд у подібних правовідносинах виклав правову позицію про те, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06 лютого 2018 року по справі №677/277/17.

Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Неточність в записах у трудовій книжці не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає їй право в даному випадку на перерахунок (допризначення) пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

З огляду на вказане, суд приходить до переконання, що на час розгляду справи № 280/2041/25 судом рішенням, що зачіпає права та інтереси позивача є рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 16 січня 2025 року за №083850024700.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що спірне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області є протиправними та підлягає скасуванню.

Що ж стосується вимог позивача про зарахування до його страхового стажу періоду підприємницької діяльності з 04 лютого 1997 року по 25 вересня 2017 року суд зазначає таке.

Згідно підпункту 2 пункту 2.1 розділу II Порядку 22-1 (зі змінами внесеними Постановою Пенсійного фонду № 23-1 від 24 листопада 2022 року) період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу.

Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків.

Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.

Пунктом 3-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV передбачено зарахування до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються, зокрема періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджується довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності; з 01 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Судом встановлено, що відповідач 1 за результатом розгляду документів, долучених позивачем до заяви від 16 січня 2025 року, до страхового стажу ОСОБА_1 зарахував періоди ведення ним підприємницької діяльності з 04 лютого 1997 року по 25 вересня 2017 року згідно даних Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування з урахуванням сплачених у вказаний період страхових внесків, оскільки інших підтверджуючих документів позивачем до органів пенсійного фонду не надано.

Зарахування відповідачем 1 періоду підприємницької діяльності позивача до його страхового стажу, підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком стажу позивача, проведеного відповідачем 1 за результатами розгляду його заяви про призначення пенсії за віком від 16 січня 2025 року.

З огляду на вказане, суд не вбачає правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 в частині зарахування до страхового стажу позивача періоду його підприємницької діяльності з 04 лютого 1997 року по 25 вересня 2017 року.

Щодо позовної вимоги про призначення та виплату пенсії, суд зазначає наступне.

Верховний Суд в постанові від 10 квітня 2018 року у справі №348/2160/15-а (провадження №К/9901/32093/18) дійшов висновку, що обов`язок щодо обчислення загального стажу роботи особи та стажу роботи, що дає право напенсію за вікомна пільгових умовах, покладено на органПенсійного фонду України,а тому для вирішення питання щодо призначення та виплати пенсії відповідачу слід встановити всі необхідні умови, яким має відповідати позивач для призначення пенсіїза віком.

Крім того, суд зазначає, що відповідачем -1, яким розглядалась заява про призначення пенсії за віком від 16 січня 2025 року, не здійснювалось обчислення страхового стажу роботи з урахуванням періодів трудової діяльності, які відображено у трудовій книжки, з урахуванням висновків суду у даній справі.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що належним способом захисту буде зобов`язання ГУ ПФУ в Кіровоградській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсіїза віком,з урахуванням зарахованого судом страхового стажу та висновків суду уданій справі.

При цьому, вимоги спрямовані до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області задоволенню не підлягають, оскільки заява про призначення пенсії за віком розглядалась ГУ ПФУ в Кіровоградській області, то і питання щодо призначення позивачу пенсії за віком має вирішуватись саме вказаним органом пенсійного фонду.

Завказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавстваУкраїнита матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинстваУкраїникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинстваУкраїнисуд оцінює докази, які є у справі,засвоїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з урахуванням положень частини 3 статті 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 484,48 грн. підлягає стягненню на його користьзарахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Кіровоградській області, як суб`єкта владних повноважень, яким прийнято протиправне рішення у відношенні позивача.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242- 246, 250, 257 - 262, 295 Кодексу адміністративного судочинстваУкраїни,суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 23 січня 2025 року №083850024700 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду Українив Кіровоградській зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 18 липня 1985 року по 22 жовтня 1985 року, 03 вересня 1991 року по 30 листопада 1993 року згідно із трудовою книжкою НОМЕР_2 від 14 липня 1981 року та повторно розглянути заяву від 16 січня 2025 року про призначення пенсіїза віком,з урахуванням висновків суду у даній справі.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнутизарахунок бюджетних асигнувань Головногоуправління Пенсійного фонду Українив Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 484,48 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі та підписано 22 травня 2025 року.

Суддя Д.В. Татаринов