Рішення № 127580691, 22.05.2025, Херсонський міський суд Херсонської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №766/5923/24

Пров. №2-а/766/162/25

22 травня 2025 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області в складі: головуючого судді Ус О.В., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні міського суду в порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу за заявою ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

19.04.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Херсонського міського суду Херсонської області з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті та просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби з безпеки на транспорті серія АА № 00018370 від 01.04.2024 р. по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, про стягнення штрафу та закрити адміністративне провадження; зобов`язати Державну службу з безпеки на транспорті скласти подання до Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів платежів та інших доходів бюджету штрафу у сумі 8500,00 грн. на його користь.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору оренди транспортного засобу від 25.08.2023 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Харвест Транс», транспортний засіб MAN TGX 26.440, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 передано останньому в користування на період з 25.08.2023 року по 25.08.2024 року. Також, зі змісту договору вбачається, що транспортний засіб буде використовуватись ТОВ «Харвест Транс» для господарської діяльності, в тому числі для міжнародних перевезень. Договір посвідчено приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі № 1891. На виконання вказаного договору, було здійснено перереєстрацію транспортного засобу 30.08.2023 р. за ТОВ «Харвест транс», строк дії свідоцтва до 25.08.2024 р. Тобто, в день «вчинення правопорушення» 26.03.2024 р. сідловий тягач перебував у користуванні не власника, а у орендаря.

Ухвалою суду від 24 квітня 2024 року відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, поновлено строк звернення з позовом до суду.

10.06.2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву представника відповідача Коломієць В.О., в якому представник просила відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказала, що під час опрацювання наданих системою матеріалів інформаційного файлу щодо виявленої події порушення в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення посадовою особою Укртрансбезпеки від ЄДРТЗ було отримано інформацію про особу суб`єкта відповідальності відповідно до статті 14-3 КУпАП, а саме власника транспортного засобу, за яким зареєстрований транспортний засіб MAN TGX 26.440 , ДНЗ CA2254IT, яким є Позивач- ОСОБА_1 . За матеріалами справи вбачається, що під час винесення оскаржуваної постанови уповноважена посадова особа відповідача використала відомості про позивача, що містилися у ЄДРТЗ, а відтак діяла у порядку та спосіб, передбачений законом. Зважаючи на викладене, суб`єкт адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 132-1 КУпАП в оскаржуваній постанові визначений вірно і притягнення до адміністративної відповідальності відбулось у відповідності до вимог чинного законодавства. Наголошувала, що законом не передбачено обов`язку уповноваженої посадової особи перевіряти чи ставити під сумнів належність відомостей, що містяться в ЄДРТЗ. Недоречним є посилання позивача у позовній заяві на Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 р. № 879 адже, згідно пункту 1 вказаного Порядку, його дія не застосовується під час габаритно-вагового контролю на автоматичних пунктах. При винесенні Постанови ТЗ Позивача буксирував контейнеровоз (спеціалізований напівпричеп HUMBAUR д.н.з. НОМЕР_3 ) з контейнером К 60, тому допустима маса навантаження складала до 44 тони. Перевищення нормативних вагових параметрів транспортного засобу, визначених пунктом 22.5 ПДР, було встановлено із врахуванням допустимої похибки вагового комплексу, як передбачено ДСТУ OIML R 134-1:2010 (OIML R 134-1:2006, IDT). Відсоткове та натуральне значення перевищення максимально допустимої маси транспортних засобів отримується з врахуванням допустимої похибки вимірювання вагового комплексу, яка складає до 10 % щодо визначення загальної маси транспортного засобу та 16 % щодо навантаження на осі.

13.06.2024 р. представником позивача подано відповідь на відзив відповідно до якої Відповідачем не надано доказів того, що ним встановлювалась особа на підставі даних Єдиного державного реєстру транспортних засобів стосовно належних користувачів MAN TGX 26.480 днз НОМЕР_2 , більш того, зазначена інформація по ЄДРТЗ не перевірялась. Тобто, Відповідач не довів виконання вимог ст. 14-3, 122-2, 132-1 КУпАП. Згідно електронного кабінету водія ОСОБА_1 та порталу Дія відсутні дані щодо реєстрації за позивачем транспортного засобу MAN TGX 26.480 днз НОМЕР_2 , тому він не є суб`єктом відповідальності за ст. 14-3, 132-1 КУпАП. Транспортний засіб під час перевезення вантажів використовував спеціалізований напівпричеп HUMBAUR д.н.з. НОМЕР_4 , який за своїми технічними характеристиками є спеціалізованим напівпричепом н/пр.-контейнеровозом, а на контейнеровозі було розміщено контейнер марки К 60. Креслення контейнеру на технічній документації та фото, зроблені Відповідачем, начебто в момент скоєння правопорушення відповідають, тому малюнку на технічному паспорті.

09.07.2024 року представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив.

В судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини не явки суд не повідомляли.

Оскільки сторони не прибули в судове засідання, при цьому про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, їх неявка відповідно до ч.3 ст. 268 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але всі учасники справи не з`явилися, хоч і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд ухвалив розглянути справу у письмовому провадженні згідно ч.8 ст. 205 КАС України.

У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень КАС України розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу за приписами ч.4 ст. 229 КАС України не здійснюється.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

За ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом.

Згідно ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу ст. 245, 280 КУпАП посадова особа, уповноважена розглядати адміністративну справу при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи з метою всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставах яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Судом встановлено та не є спірним по справі, що старшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Василенко Д.І. складено постанову серія АА 00018370 від 01.04.2024, згідно якої 26.03.2024 о 17 год 02 хв., за адресою М-06, км 54+285, Київська обл. відповідальна особа - ОСОБА_1 , допустив рух транспортного засобу MAN TGX 26.440, ДНЗ НОМЕР_5 із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 7,438% (2,975 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, відповідальність за яке передбачена частиною 2 статті 132-1 КУпАП. За вказане правопорушення позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн. Вищевказане правопорушення зафіксоване в автоматичному режимі за допомогою комплексного технічного засобу WIM 2,2: свідоцтво про повірку підсистеми вагового контролю №35-02/1129-1132; 23-21/000189-000192 чинне до 04.09.2024 року.

На підставі договору оренди транспортного засобу від 25.08.2023 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Харвест Транс», транспортний засіб MAN TGX 26.440, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 передано ТОВ «Харвест Транс» в користування на період з 25.08.2023 року по 25.08.2024 року. Також, зі змісту договору вбачається, що транспортний засіб буде використовуватись ТОВ «Харвест Транс» для господарської діяльності, в тому числі для міжнародних перевезень. Договір посвідчено приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі № 1891.

На виконання вищевказаного договору було здійснено перереєстрацію транспортного засобу MAN TGX 26.440 днз НОМЕР_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 з 30.08.2023 року до 25.08.2024 року за ТОВ «Харвест транс», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_6 .

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань керівником та представником підприємства ТОВ «ХАРВЕСТ ТРАНС» код 45299829 є ОСОБА_2 .

Згідно листа Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях №31/33-484 від 17.06.2024 р. за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів станом на 10.06.2024 року транспортний засіб MAN TGX 26.440 днз НОМЕР_2 зареєстровано за ОСОБА_1 . 30.08.2023 р. в ТСЦ МВС №1841 на транспортний засіб MAN TGX 26.440 днз НОМЕР_2 видано свідоцтво про реєстрацію для поїздки за кордон для ТОВ «Харвест Транс» на підставі договору оренди від 30.08.2023 серії НСН №969637. Також повідомлено, що інформація про призначення належного користувача станом на 10.06.2024 р. відсутня.

Правопорушення зафіксоване в автоматичному режимі за допомогою комплексного технічного засобу WIM 2.2; свідоцтво про повірку №21/000189-000192 дійсне до 04.09.2024р.

Відповідно до змісту постанови, фактичні зафіксовані параметри транспортного засобу: кількість вісей - 6; спарені колеса - 3 вісь; відстань між вісями 1-2: 2670 мм, 2-3: 1380 мм, 3-4: 5820 мм, 4-5: 1350 мм; 5-6: 1350 мм, навантаження на вісь 1 - 6250 кг, 2 - 6000 кг, 3 - 8800 кг, 4 10 000 кг, 5 - 8150 кг; 6 - 8550 кг, загальна маса 47750 кг.

Позивач зазначає, що тягач MAN TGX 26.440, державний номерний знак НОМЕР_7 рухався з напівпричепом HUMBAUR, державний номерний знак НОМЕР_8 є контейнеровозом, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 .

Відповідно до даних свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_9 в графі особливі відмітки зроблено запис "спеціалізований вантажний сідловий тягач».

Відповідно до копії договору купівлі-продажу №10/012024 від 10.01.2024 ОСОБА_3 (власник напівпричепу HUMBAUR державний номерний знак НОМЕР_10 ) придбав у ТОВ "Зміїв-транс" "кузов для автотранспортних засобів".

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли у справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 05.04.2001 № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III), відповідно до частини дванадцятої статті 6 якого, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Частини перша та четверта статті 48 Закону № 2344-III, закріплюють, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

У відповідності до абзацу третього частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно норм статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги», визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частина 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух» визначає, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР України).

Відповідно до п. 1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Пунктом 1.3 ПДР України передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Згідно пп. «б» п. 22.5 ПДР України рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують фактичної маси:

- трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом - 40 тон для доріг державного значення;

- трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра - 44 тони для доріг державного значення.

Рух транспортних засобів та їх составів, фактична маса та навантаження на вісь яких перевищують параметри, визначені підпунктами «б» та «в» цього пункту, у разі перевезення подільних вантажів забороняється.

Відповідно до частини 2 статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.

За приписами частини 1 статті 14-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Частиною 1 статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У відповідності до приписів статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1, статтею 132-2 цього Кодексу, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначений Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 № 1174 (далі - Порядок № 1174).

Згідно з пунктами 2, 16 Порядку № 1174 посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли, тобто упорядковану сукупність відомостей про: транспортний засіб; відповідальну особу, визначену статтею 14-3 КУпАП; наявність/відсутність документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, або дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; метаданих, сформованих автоматичним пунктом.

Пунктом 7 Порядку № 1174 встановлено, що фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку.

Вимоги до технічних засобів автоматичних пунктів визначаються Технічним регламентом засобів вимірювальної техніки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2016 № 163 (абз. 6 п. 8 Порядку №1174).

Відповідно до пункту 9 зазначеного Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки, засоби вимірювальної техніки можуть бути надані на ринку та/або введені в експлуатацію в разі, коли вони відповідають вимогам цього Технічного регламенту.

Згідно з пунктом 12 Порядку № 1174 автоматичний пункт може забезпечувати: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу; вимірювання габаритів транспортного засобу; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв`язку із використанням наскрізного шифрування; автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи.

Так, адміністративне правопорушення, за вчинення якого позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, зафіксовано в автоматичному режимі у Порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 №1174 «Деякі питання фіксації порушень законодавства про автомобільний транспорт».

Разом з тим, зазначене не обмежує посадову особу у реалізації повноважень, передбачених пунктом 4 Інструкції № 513, у тому числі щодо встановлення під час опрацювання матеріалів отриманого інформаційного файлу повноти інформації про зафіксований транспортний засіб.

Відповідно до абзацу 6 пункту 2 Інструкції № 513 під час опрацювання інформаційних файлів уповноважена посадова особа оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Зі змісту постанови встановлено, що старшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті, Василенко Д. І., складено постанову серії АА № 00018370 від 01.04.2024, якою встановлено, що 26.03.2024 о 17 год 02 хв., за адресою М-06, км 54+285, Київська обл., відповідальна особа - ОСОБА_1 , допустив рух транспортного засобу MAN TGX 26.440 , ДНЗ CA2254IT із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 7.438% (2.975 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, відповідальність за яке передбачена частиною 2 статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП).

За вказане правопорушення позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500,00 грн.

Вищевказане правопорушення зафіксоване в автоматичному режимі за допомогою комплексного технічного засобу WIM 2, WIM 2: свідоцтво про повірку підсистеми вагового контролю № 35-02/1129-1132 чинні до 02.10.2024 року та свідоцтво про повірку підсистеми габаритного контролю 23-21/000189, 23021/000192 чинні до 09.09.2024, 23-21/000190, 23-21/000191 чинні до 04.09.2024.

Вказана постанова містить інформацію про технічний засіб, яким в автоматичному режимі зафіксовано правопорушення, посилання на веб-сайт з ідентифікатором доступу, на якому розміщені фотографії транспортного засобу, в момент вчинення правопорушення, які також були долучені відповідачем до матеріалів справи.

Наведене свідчить, що оскаржувана постанова містить посилання на транспортний засіб, номер свідоцтва про його повірку та строк його дії, що призводить до можливості його точної ідентифікації.

Так, в обґрунтування позову позивачем вказано, що оскаржувана постанова винесена без урахування усіх обставин у справі, оскільки фахівцями відповідача невірно визначено вагові параметри транспортного засобу та не враховано, що напівпричіп державний номерний знак НОМЕР_4 , є спеціалізованим напівпричепом, а за своїми технічними характеристиками є спеціализованим напівпричепом н/пр.-корнтейнеровозом, то відповідно має допустимі параметри фактичної маси 44 тони, а тому розрахунок мав здійснюватися виходячи із дозволеної загальної маси 44 тони, які є дозволеними п.п. б п.22.5 ПДР України, а не із 40, як здійснено відповідачем. При цьому на напівпричепі був розташований контейнеровоз К-60.

У ст.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 року за №363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568 (далі - Наказ №363), визначено, що сідельний тягач - це автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для буксирування напівпричепа.

Також визначено, що н/причеп-контейнеровоз - транспортний засіб спеціалізованого призначення, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів певних категорій контейнерів.

Вантажний контейнер - одиниця транспортного обладнання багаторазового використання, призначена для перевезення та короткочасного зберігання вантажів без проміжних перевантажень, зручна для механізованого навантаження та розвантаження, завантаження та вивантаження (внутрішній об`єм дорівнює 1 куб.м і більше).

Положеннями ч.1 ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що напівпричіпом визнається причіп, вісь (осі) якого розміщено позаду центра маси транспортного засобу (за умови рівномірного завантаження) і який обладнано зчіпним пристроєм, що забезпечує передачу горизонтальних і вертикальних зусиль на інший транспортний засіб, що виконує функції тягача.

Відповідно до п.1.10 Правил дорожнього руху України, причіп - це транспортний засіб, призначений для руху тільки в з`єднанні з іншим транспортним засобом. До цього виду транспортного засобу належать напівпричепи і причепи-розпуски.

Транспортним засобом визнається пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Вантажним автомобілем є автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів.

Автопоїзд (транспортний состав) - це механічний транспортний засіб, що з`єднаний з одним або кількома причепами за допомогою зчіпного пристрою, а експлуатацією транспортного состава є транспортування тягачем причепа згідно з інструкцією щодо його використання (відповідність причепа тягачу, наявність страхового з`єднання, єдиної системи сигналізації, освітлення тощо).

При цьому, сідельний тягач в поєднанні з напівпричепом складають автомобільний поїзд та являються транспортним засобом, єдиним призначенням якого є перевезення вантажів, відтак, відносяться до категорії вантажних автомобілів.

Наведене кореспондується з п.2.13 ПДР України, відповідно до якого транспортний засіб для перевезення вантажів складається з тягача відповідної категорії та причепу.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобі серії СТР № 892861, за ТОВ «Харвест Транс» зареєстровано транспортний засіб MAN TGX 26.440 д.н.з. НОМЕР_2 , білого кольору, який є спеціалізованим вантажним сідловин тягачем.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобі серії СТР 334024, за ОСОБА_3 зареєстровано транспортний засіб Humbaur д.н.з. НОМЕР_11 , який є спеціалізованим напівпричепом н/пр-контейнеровозом для перевезення контейнерів/сипких вантажів (зернових культур).

Відповідно до п.17.1 - 17.5 Наказу №363, універсальні автомобільні контейнери призначені для перевезення дрібних партій вантажів без тари, у первинній або у полегшеній тарі. В цих контейнерах перевозяться продовольчі і промислові товари широкого споживання, продукція виробничо-технічного призначення, сільськогосподарські продукти і домашні речі громадян.

Забороняється перевозити в універсальних контейнерах вантажі, які швидко псуються, сипучі вантажі без тари, вибухові, займисті, їдкі та отруйні речовини, смердючі вантажі та ті, які забруднюють стіни і підлогу контейнера, а також вантажі, які не можуть бути завантажені в контейнер або вивантажені з нього без застосування вантажно-розвантажувальних механізмів.

Окремі вантажні місця, які подаються для перевезення в контейнері, мають бути масою не більше 80 кг.

Спеціальні контейнери належать вантажовідправникам і вантажоодержувачам та призначаються для перевезення автомобільним транспортом певних видів вантажів, які потребують додержання особливих умов під час транспортування.

Універсальні автомобільні контейнери, що належать перевізникам, повинні мати єдину нумерацію, а також нанесене фарбою, що контрастно виділяється від кольору контейнера, таке маркування: розпізнавальний знак; номер контейнера; найменування власника контейнера; вантажність і маса тари контейнера, кг; внутрішній об`єм контейнера, куб. м; місце, місяць і рік виготовлення контейнера; час останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера.

Номер контейнера наноситься на всіх бокових стінках, даху і всередині контейнера.

Універсальні автомобільні та спеціальні контейнери, які належать власникам вантажу, повинні мати маркування, яке запроваджене власником майна. При цьому обов`язково наноситься вантажність і маса тари контейнера, а також внутрішній об`єм контейнера (куб.м.).

Крім цього, відповідно до вимог п.17.15 Наказу №363 після завантаження вантажу вантажовідправник повинен зачинити контейнер, закріпити ручку замка контейнера дротом діаметром не менше 2 мм, опломбувати контейнер у порядку, передбаченому розділом 9 цих Правил навісити бірку довжиною 120-150 мм і шириною 80-100 мм, на якій зазначаються пункти відправлення та призначення вантажу і найменування вантажоодержувача.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.02.2024 року ФОП ОСОБА_4 та ТОВ «Харвест Транс» уклали договір № 53 про надання послуг експедування вантажів, контейнерів автомобільним транспортом на території України і в міжнародному сполученні.

Фірма експедитор ФОП ОСОБА_4 та фірма-перевізник ТОВ «Харвест Транс» 24.03.2024 р. оформили замовлення № 68 щодо завантаження та перевезення в контейнері К-60 (заводський номер 72) вантажу газоблоків масою брутто 26 т тягачем MAN TGX 26.440 д.н.з. НОМЕР_2 , напівпричеп Humbaur д.н.з. НОМЕР_11 .

Відповідно до товарно-транспортної накладної №12/3 від 26.03.2024 року автомобіль MAN TGX 26.440 д.н.з. НОМЕР_2 здійснював перевезення газоблоків (в контейнері К60, номер 72) масою брутто 43 т, автомобільний перевізник ФОП «Харвест Транс», Замовник ФОП ОСОБА_4 на підставі договору про надання послуг експедування вантажів, контейнерів №53 від 13.02.2024 року, заявка №68 від 24.03.2024 року.

Відповідно до технічного паспорту, ТОВ «Зміїв-Транс-Захід» 09.01.2024 року виготовлений контейнер К60 заводський номер 72 металевий відкритий (з тентом) для перевезення різноманітного вантажу, номінальне навантаження контейнера складає 30т, внутрішній об`єм 50-75 куб.м., габарити: ширина 255 см, висота 230 см, довжина 1150 см, максимальна маса брутто 30000 кг, маса тари 3050 кг, що також підтверджується металевою табличкою на контейнері.

Контейнер типу К 60 станом на 26.03.2024 р. є сертифікований в Україні, що підтверджується сертифікатом відповідності, виданим ТОВ "ОС "Євростандарт".

Відповідно до копії договору купівлі-продажу №10/012024 від 10.01.2024 ОСОБА_3 (особа за якою зареєстрований транспортний засіб Humbaur д.н.з. НОМЕР_11 ) придбав у ТОВ "Зміїв-транс" "кузов для автотранспортних засобів".

Сертифікат поширюється на продукцію, яка виготовляється серійно з 25.07.2023 по 24.07.2024 (контейнер виготовлено 09.01.2024 року) відповідно до затверджених Мінекономрозвитку України технічних умов ТУ У 29.2-39989905-001:2018, "Контейнери до вантажних автомобільних напівпричепів. Технічні умови".

Згідно вказано вище сертифікату відповідності терміном дії з 25.07.2023 року по 24.07.2024 року сертифікат поширюється на продукцію, яка виготовляється серійно ТОВ «Зміїв-Транс», а саме - «контейнери до вантажних автомобільних напівпричепів».

Позивачем доведено, а відповідачем не спростовано, що контейнеровоз використовувався 26.03.2024р. за призначенням, тобто здійснювалося вантажне перевезення газоблоків у контейнері.

Наказом Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 10.06.2019 року №148 «Про прийняття та скасування національних стандартів, прийняття поправки до національного стандарту» прийнято національні стандарти, гармонізовані з європейськими стандартами, методом підтвердження з набранням чинності з 01.08.2019 року, зокрема: ДСТУ EN 12406:2019 (EN 12406:1999, IDT) «Знімні кузови. Термообмінні кузови класу C. Розміри та загальні вимоги»; ДСТУ EN 12410:2019 (EN 12410:1999, IDT) «Знімні кузови. Термообмінні кузови класу A. Розміри та загальні вимоги».

Наведені ДСТУ прийняті на підставі європейських стандартів EN 12406:1999 «Swap bodies - Thermal swap bodies of Class C - Dimensions and general requirements», а також EN 12410:1999, IDT «Swap bodies - Thermal swap bodies of Class A - Dimensions and general requirements, IDT».

Так, стандарти Європейського союзу, можуть враховуватися адміністративними судами як аргументація, міркування стосовно гармонійного тлумачення національного законодавства України згідно з усталеними стандартами правової системи Європейського союзу, однак не як правова основа (джерело права) врегулювання відносин, щодо яких виник спір.

Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 року по справі №9901/636/18, від 03.08.2022 року по справі №910/9627/20.

Зі змісту наведених Європейських стандартів вбачається, що змінний кузов - це кузов, придатний для міжнародних перевезень та перевезень автомобільним, залізничним транспортом, а також змішаних перевезень.

Змінний кузов класу «А» позначає всі змінні кузови які обладнані нижніми фітингами, розташованими у відповідності до специфікації визначеною для контейнерів типу 1А (40') відповідно до міжнародного стандарту ISO 668:1995 (див. розділ 1, EN 12410:1999, IDT).

Змінний кузов класу «С» позначає всі змінні кузови які обладнані фітингами, розташованими у відповідності до специфікації визначеною для контейнерів типу 1С (20') відповідно до міжнародного стандарту ISO 668:1995 (див. розділ 1, EN 12406:1999, IDT).

Крім того, у розділах 2 наведених Європейських стандартів EN 12406:1999 IDT, EN 12410:1999 IDT зазначено, що вказані стандарти прийняті, зокрема, у відповідності до EN 283:1991 «Swap bodies - Testing».

При цьому з аналізу стандарту EN 283:1991 «Swap bodies - Testing» вбачається, що вказаний стандарт встановлює вимоги до змінних кузовів, яким вони мають відповідати за результатами випробування, а також регламентують порядок проведення таких випробувань.

Також зазначений стандарт передбачає можливість випуску вказаних змінних кузовів за умови їх відповідності вимогам та на підставі рішення уповноваженого органу влади відповідної держави.

Окрім того, Європейським стандартом EN 13044:2000 «Swap bodies - Coding, identification and marking» встановлює вимоги до маркування змінних кузовів з метою їх подальшої ідентифікації.

Так, маркування змінних кузовів для їх ідентифікації здійснюється шляхом нанесення коду, який має містити інформацію про власника, серійний номер змінного кузову, контрольну цифру та ідентифікатор категорії обладнання (див. розділу 3, EN 13044:2000).

Отже, вищевказані положення Європейських стандартів встановлюють чіткі вимоги для змінних контейнерів типу А, їх випробування, необхідність отримання дозволу уповноваженого органу відповідної держави для їх подальшого випуску, а також вимоги до їх маркування з метою подальшої ідентифікації.

Як вбачається з фотознімків за посиланням з оскаржуваної постанови, вказаний у оскаржуваній постанові сідельний тягач з напівпричепом, перевозив предмет з ознаками контейнеру з тентованим верхом, який містить всі необхідні маркування, передбачені як положеннями Європейських стандартів так і Наказом №363.

Крім цього, позивачем надано всі необхідні докази того, що перевезення вантажу здійснювалось саме контейнером типу А1.

Отже, з матеріалів справи та наведених висновків вбачається, що транспортний засіб позивача з напівпричепом є контейнеровозом в розумінні вищезазначених норм, та в момент фіксації порушення вказаний транспортний засіб використовувався як контейнеровоз та перевозив універсальний автомобільний контейнер з дотриманням вимог Наказу №363, а тому фактична маса транспортного засобу позивача повинна була складати не більше 44 тон.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

В силу ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Поряд із цим, згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб`єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною.

В матеріалах справи відсутні докази того, що позивач перевозив вантаж не в контейнері, оскільки з наявних фотознімків не можна встановити, чи відсутні фітинги на контейнері, чи відсутні таблички, бирки та інше маркування.

Так, для бирки встановлено розмір довжиною 120-150 мм і шириною 80-100 мм (дивись вище).

Кутові фітинги, які використовуються в контейнерних системах (наприклад, для кріплення ISO-контейнерів), мають стандартизовані розміри та характеристики, що регулюються міжнародними та національними нормативними документами. Основним стандартом є ISO 1161. Це міжнародний стандарт, що визначає розміри, технічні характеристики та вимоги до кутових фітингів для контейнерів серії 1 (ISO-контейнери). Кутові фітинги мають стандартизовану форму та розміри, щоб забезпечити сумісність із підйомним, кріпильним і транспортним обладнанням. Основні параметри включають зовнішні розміри: 178 / 162 / 118 мм. Отвори для кріплення та підйому мають стандартну форму, яка дозволяє сумісність з Twist Lock механізмами. В Україні діють національні стандарти, гармонізовані з ISO. Наприклад ДСТУ ISO 1161:2015 Вантажні контейнери серії 1. Фітинги кутові. Технічні умови (ISO 1161:1984; Cor 1:1990; Amd 1:2007, IDT), який встановлює основні розміри та вимоги до міцності кутових фітингів, призначених для вантажних контейнерів серії 1. Цей стандарт є ідентичним перекладом міжнародного стандарту ISO 1161:1984 з поправками Cor 1:1990 та Amd 1:2007.

В Україні правила маркування контейнерів встановлені стандартом ДСТУ ISO 6346:2022 Вантажні контейнери. Кодування, ідентифікація та маркування (EN ISO 6346:2022, IDT; ISO 6346:2022, IDT), який є перекладом міжнародного стандарту ISO 6346, згідно якого, основними вимогами до розмірів маркування є:

1. Ідентифікаційний код контейнера: Код складається з 4 літер (префікс власника) і 7 цифр (ідентифікатор контейнера та контрольна цифра). Висота символів: Мінімум 100 мм для маркування з обох боків і даху. Мінімум 50 мм для маркування ззаду та спереду.

1. Масове маркування: Інформація про вантажопідйомність (MGW, TARE, Net Weight). Висота символів: 50 мм.

1. Знаки безпеки (CSC Plate): Містить інформацію про відповідність Конвенції CSC. Табличка повинна бути металевою, розміром 200 х 100 мм або більша, залежно від потреби.

1. Інші інформаційні знаки: Наприклад, знаки небезпечного вантажу, логотип компанії, інструкції з експлуатації. Рекомендована висота символів: 2550 мм, залежно від місця розташування.

Масштаб та якість наявних в справі фотознімків не дозволяє стверджувати про відсутність на обладнанні позивача, за допомогою якого він здійснював перевезення вантажу контейнеровозом, фітингів, табличок, бирок та іншого маркування у розмірах відповідно до рекомендованих стандартів.

Питання про наявність/відсутність сертифікату та договору взагалі не з`ясовувалась відповідачем при прийнятті спірної постанови, і цими обставинами вона не обґрунтовувалась.

З наведеного та відповідно до п. 22.5 ПДР України слідує, що максимальна дозволена маса транспортного засобу 44, а не 40 тон.

Так, згідно з постановою АА №00018730, загальна маса транспортного засобу з урахуванням похибки склала 47750 кг.

Формула розрахунку % перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами визначена у ДСТУ OIML R 134-1:2010.

Так, відсоткове значення перевищення максимально допустимої маси транспортного засобу отримується з врахуванням допустимої похибки вимірювання вагового комплексу, яка складає до 10 % щодо визначення загальної маси транспортного засобу та 16 % щодо навантаження на осі.

Враховуючи можливу максимально дозволену похибку автоматичного комплексу габаритно-вагового контролю, відсоткове перевищення загальної маси транспортного засобу здійснюється за формулою:

(Мфакт-Ммакс-10%*Мфакт) / Ммакс) х 100%,

де Мфакт - фактична маса транспортного засобу, зафіксована в автоматичному режимі; Ммакс - максимально допустима п. 22.5 Правил загальна маса транспортного засобу.

Відповідач провів відповідні розрахунки, виходячи з максимально дозволеної ваги 40000 кг та отримав перевищення на 7,438% (2,975 т).

Як зазначено раніше, в даному випадку відповідальність відповідно до ч.2 ст.132-1 КУпАП наступає за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 5 %.

У випадку ж застосування до цієї формули максимально дозволеної ваги 44000 кг, перевищення буде відсутнє.

Оскільки відповідач невірно визначив максимально дозволену масу транспортного засобу позивача, він дійшов помилкових висновків про перевищення фактичної маси.

З наведеного вбачається відсутність в діях відповідальної особи перевищення загальної маси транспортного засобу на 5 і більше відсотків, що виключає відповідальності, встановлену ч.2 ст.132-1 КУпАП.

За таких обставин, суд вважає, що здійсненні відповідачем розрахунки відсоткового перевищення загальної маси транспортного засобу є неправомірними та не відповідають матеріалам справи.

Також суд не враховує твердження відповідача про те, що предмет з ознаками контейнеру з тентованим верхом, не містить опломбування контейнеру у порядку передбаченому Наказом №363, оскільки з фотознімків за посиланням з оскаржуваної постанови не можливо встановити таку обставину як відсутність опломбування контейнеру, так як за посиланням відсутні фотознімки задньої частини контейнеру та відповідачем не надано суду будь яких підтверджень його твердженням.

Позивач зазначив, що транспортний засіб MAN TGX 26.440, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 на підставі договору оренди від 25.08.2023 року, передано ТОВ «Харвест Транс» в користування на період з 25.08.2023 року по 25.08.2024 року. Також, зі змісту договору вбачається, що транспортний засіб буде використовуватись ТОВ «Харвест Транс» для господарської діяльності, в тому числі для міжнародних перевезень. Договір посвідчено приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі № 1891.

На виконання вищевказаного договору було здійснено перереєстрацію транспортного засобу MAN TGX 26.440 днз НОМЕР_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 з 30.08.2023 року до 25.08.2024 року за ТОВ «Харвест транс», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_6 .

Водночас, процедура внесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів відомостей про належного користувача транспортного засобу врегульована Порядком внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2018р. №1197 (надалі Порядок №1197).

Пунктом 2 Порядку №1197 визначено, що у цьому Порядку наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:1) електронна заява - заява про внесення до Реєстру відомостей про належного користувача, яка формується через веб-додаток, розміщений на офіційному веб-сайті Головного сервісного центру МВС, або через Єдиний державний вебпортал електронних послуг із застосуванням кваліфікованого електронного підпису за формою згідно з додатками 1-6; 2) заява - заява про внесення до Реєстру відомостей про належного користувача, оформлена в територіальному органі з надання сервісних послуг МВС за формою згідно з додатками 1 - 6; 3) належний користувач - фізична особа, яка на законних підставах користується транспортним засобом, що їй не належить, а також керівник юридичної особи - лізингоодержувача (особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи - лізингоодержувача) або працівник, визначений керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, які в разі внесення щодо них відомостей до Реєстру, відповідно до статті 14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення несуть відповідальність за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Згідно пп.2 п. 3 підставами для внесення до Реєстру відомостей про належного користувача є: визначення керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, свого працівника належним користувачем.

Пунктом 5 Порядку №1197 передбачено, що відомості про належного користувача до Реєстру вносяться через: 1) територіальні органи з надання сервісних послуг МВС (далі - сервісні центри МВС); 2) веб-додаток, розміщений на офіційному веб-сайті Головного сервісного центру МВС; 3) Єдиний державний вебпортал електронних послуг.

Відповідно до п.24 Порядку №1197 внесення до Реєстру відомостей про належного користувача - працівника, визначеного керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, здійснюється у сервісному центрі МВС за заявою уповноваженого в установленому законодавством порядку представника юридичної особи або належного користувача.

Отже, керівник юридичної особи, який отримав в установлений законодавством спосіб право користуватися транспортним засобом, має право визначати належного користувача працівника цієї юридичної особи та здійснити за заявою юридичної особи у сервісному центрі МВС внесення таких відомостей до Єдиного державного реєстру транспортних засобів.

Водночас, у разі невчинення таких дій, на підставі ст.14-3 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені ч.2 ст.122-2, ч.ч.2 і 3 ст.132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна фізична особа за якою зареєстровано транспортний засіб.

Оскільки на момент вчинення адміністративного правопорушення ТОВ «Харвест Транс», як орендар транспортного засобу марки засіб MAN TGX 26.440, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , відповідно до п.24 Порядку №1197 не здійснено внесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів відомостей про належного користувача, відповідачем правомірно визначено суб`єктом адміністративної відповідальності відповідальну особу за якою зареєстрований транспортний засіб.

При цьому, протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою про накладення адміністративного стягнення законної сили відповідачу позивачем не надавалися докази, які підтверджують, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з володіння позивача, або внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу. Також до відповідача не зверталася будь-яка інша особа, яка користувалася транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надання документа (квитанції) про сплату відповідного штрафу.

Таким чином, на думку суду, відсутні підстави вважати, що суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.132-1 КУпАП, є не ОСОБА_1 , а інша особа.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо витрат понесених позивачем на правничу допомогу під час розгляду справи суд зазначає наступне.

За змістом статті 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. (ч.5 ст.134 КАС України)

Згідно з ч.9 ст.139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно п.п.1, 2, 6 ч.ч.1, 2 ст.19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Згідно ст.28 Правил адвокатської етики, затверджених 09.06.2017 року з`їздом адвокатів України, формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту є гонорар.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Відповідно до ст.30 Закону України від 05.07.2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З наведених правових норм вбачається, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи та підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Також відповідно до ч.ч.6, 7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, на підтвердження надання позивачу правничої допомоги під час розгляду справи в суді, представником надано суду наступні документи: договір про надання правничої допомоги №3-24 від 01.02.2024 року; додаткову угоду №1 від 01.02.2024 року; додаткову угоду №2 від 06.02.2024 року, ордер на надання правничої допомоги серії ВТ №1044692; акт про прийняття-передачі №2 від 18.04.2024 року; детальний опис робіт №2 від 18.04.2024 року та платіжна інструкція від 18.04.2024 року на суму 3500,00 грн.

У відзиві на позов зазначено про відмову у задоволенні заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу, яка обґрунтована неспівмірністю та необґрунтованістю здійснених позивачем витрат на правничу допомогу.

Згідно з наданих суду вище вказаних доказів, 01.02.2024 року між адвокатом Колесником Ю.В. та ОСОБА_5 укладено договір про надання правничої допомоги №3-24, з урахуванням додаткових угод №1, 2, 3 від 01.02.2024 р., 06.02.2024 року та додаткової угоди №3 від 01.04.2024 року по умовам чого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання, яке надалі іменується Доручення, під час строку дії цього Договору здійснити представництво (представити) клієнта щодо захисту його прав та інтересів з питання притягнення клієнта до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-1 КУпАП Державною службою України з безпеки на транспорті.

Сторони договору погодили: виплату гонорару (винагороди) за надання Адвокатом правничої допомоги вказаної в Договорі, яка складається з:

- ознайомлення з документами, правова оцінка обставин справи, консультування і правовий аналіз документів: 1000,00 грн.;

- написання і подання позову: 2500,00 грн.;

- написання відповіді на відзив 1000,00 грн.;

- написання заперечення на пояснення відповідача та його клопотання про залучення доказів 1500,00 грн.;

- підготовка та участь в одному судовому засіданні 1500,00 грн. (загальна сума участі в судових засіданнях визначається в залежності від кількості судових засідань).

Враховуючи наведені обставини, незначну складність справи, періодичність оскарження позивачем постанов про притягнення його до адміністративної відповідальності (так за відомостями сайту Судова влада, з 01.01.2024р. було подано до Херсонського міського суду Херсонської області та Голосіївського районного суду м.Києва 12 справ цієї категорії), суд вважає за можливе присудити на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в загальному розмірі 3500,00 грн.

Відповідно до ст. 139 КАС України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 605,60 грн.

Рішення в повному обсязі складено в нарадчій кімнаті 22 травня 2025 року.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 20, 46, 241, 243, 245, 288, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_12 , проживає: АДРЕСА_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845, адреса: вул. Антоновича, 51, м. Київ, 03150) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби з безпеки на транспорті серія АА № 00018370 від 01.04.2024 року по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу 17000,00 грн. за ст. 132-1 ч.2 КУпАП відносно ОСОБА_1 , а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 605,60 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО. В. Ус