Рішення № 127577240, 12.05.2025, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/7745/24

2/296/145/25

Р І Ш Е Н Н Я

І МЕ НЕ М УК РА ЇН И

12 травня 2025 року м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючої - судді Маслак В.П.,

при секретарі Пшегалінській К.В.,

за участі: позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглядаючи у судовому засіданні матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Ліцею № 22 міста Житомира імені Василя Михайловича Кавуна про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 21.08.2024 звернулася до Корольовського районного суду м.Житомира з позовом до Ліцею №22 м.Житомира ім.В.М. Кавуна згідно якого просить суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ Ліцею №22 м.Житомира ім.В.М. Кавуна №96/к/т від 08.09.2022 «Про звільнення з роботи ОСОБА_3 »;

- поновити ОСОБА_1 на посаді практичного психолога з 09.09.2022;

- стягнути з ліцею №22 м.Житомира ім.В.М. Кавуна на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09.09.2022 до дня поновлення на роботі.

В обгрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 працювала на роботі в Житомирській ЗОШ І-ІІІ ступенів №22 ім. В.М. Кавуна на посаді практичного психолога з 05.02.2016.

Відповідач 08.09.2022 звільнив позивача з роботи, видавши наказ №96/к/т від 08.09.2022 «Про звільнення з роботи ОСОБА_3 за п.4 ч.1 ст.40 КЗпПУ». Позивач вважає дане звільнення незаконним та проведеним з порушенням процедури, оскільки 23.08.2022, 24.08.2022, 25.08.2022, 26.08.2022 позивач працювала, виконуючи роботу практичного психолога ЗОШ №22 за межами закладу освіти. 22.08.2022 в ЗОШ №22 відбулася педагогічна рада, під час якої директор ОСОБА_4 розпорядилася всім педагогічним працівникам ЗОШ №22 виконувати методичну роботу поза межами закладу освіти 23.08.2022, 24.08.2022, 25.08.2022, 26.08.2022. Проте, 29.09.2022 ОСОБА_4 вимагала від позивача надати письмові пояснення про відсутність на робочому місці 23.08.2022, 24.08.2022, 25.08.2022, 26.08.2022, на що позивач вказала, що надала всі необхідні пояснення в усній формі.

08.09.2022 ОСОБА_4 прийшла до психологічного кабінету з працівниками ЗОШ №22 та зачитала позивачу наказ про звільнення.

Враховуючи факти порушення права на працю позивач просить позов задовольнити у повному обсязі.

Разом з позовною заявою позивач подала клопотання про поновлення строків звернення до суду з даним позовом. Вказала, що у зв`язку із введенням на території України карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, подальшим введенням воєнного стану в Україні з 24.02.2022, набуттям статусу безробітного та відсутністю грошових коштів для отримання юридичних послуг, позивач не мала змоги вчасно звернутися з позовом до суду, тому вважає, що строк звернення до суду пропущено з поважних причин і просить його поновити.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача вказав, що з 23 по 26 серпня 2022 позивач була відсутня на робочому місці без поважних причин, про що складено відповідні акти. Твердження позивача про те, що всі педагогічні працівники 23, 24, 25 та 26 серпня

2022 року виконували методичну роботу поза межами закладу освіти не відповідає дійсності та не має жодного підтвердження. Заклад освіти працював у штатному режимі. Окремі педагогічні працівники закладу здійснювали методичну роботу дистанційно, але не всі, а виключно ті, які подали відповідну заяву та в подальшому надали відповідний звіт про пророблену роботу. Позивачем до відповідача заява про здійснення методичної роботи дистанційно не подавалася, а тому зміни до умов праці позивача не застосовувалися.

29.08.2022 року директор ліцею зажадала від позивача пояснення щодо поважності причин відсутності 23, 24, 25 та 26 серпня 2022 року позивача на роботі, що підтверджується текстом позовної заяви. 30.08.2022 року директор ліцею повторно зажадала від позивача пояснення щодо поважності причин відсутності 23, 24, 25 та 26 серпня 2022 року позивача на роботі, про що працівниками закладу складено відповідний акт від 30.08.2022р.

Станом на 08.09.2022р. пояснення поважності причин прогулу позивачем відповідачу надано не було.

Наказом від 08.09.2022р. №96/к/т ОСОБА_1 звільнено з посади практичного психолога за прогул без поважних причин згідно п.4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Наказ про звільнення позивач отримувати відмовилася, у зв`язку з чим такий було зачитано позивачу в день його винесення, що підтверджується текстом позовної заяви.

Крім того, копія наказу про звільнення від 08.09.2022р. № 96/к/т та повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні від 08.09.2022р. було направлено позивачу листом від 08.09.2022р. № 204 (накладна Укрпошти - 1001431150468).

На переконання представника відповідача позивачем не надано доказів порушення відповідачем вимог законодавства при звільненні останньої за прогул.

В судовому засіданні позивач вимоги позовної заяви підтримала з підстав викладених у останній. Вказала, що 23, 24, 25 та 26 серпня 2022 року працювала дистанційно. Заяву про дистанційну роботу у вказані дні на ім`я директора позивач не писала. Пояснення про відсутність на робочому місці 23, 24, 25 та 26 серпня 2022 року надала директору ОСОБА_4 в усній формі. Також пропонувала директору ОСОБА_4 усно прозвітувати про пророблену роботу за 23, 24, 25 та 26 серпня 2022 року, на що отримала відмову. Вважає, що наказ про звільнення є незаконним, просить позов задовольнити у повному обсязі і притягнути директора ОСОБА_4 до відповідальності за порушення трудового законодавства.

Представник відповідача заперечив щодо задоволення позову з підстав, що вказані у відзиві.

Суд дослідивши матеріали справи, вислухавши позивача та представника відповідача встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 працювала в Житомирській ЗОШ І-ІІІ ступенів №22 ім. В.М. Кавуна на посаді практичного психолога з 05.02.2016, що підтверджується копією трудової книги (а.с. 14).

Згідно п.3 наказу Житомирської ЗОШ І-ІІІ ступенів №22 ім.В.М. Кавуна від 22.08.2022 №96 наказано організувати відповідно плану методичної роботи та заяви педпрацівника методичну роботу з 23.08. по 26.08 2022 року дистанційно із відповідним звітом про пророблену роботу головам МК 29.08.2022 року (а.с. 89).

Відповідно до актів про встановлення факту відсутності на робочому місці працівника від 23.08.2022, 24.08.2022, 25.08.2022, 26.08.2022, складених директором школи ОСОБА_5 в присутності вчителів української мови та літератури ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , секретаря Наталії Бовсунівської, гардеробника Анжели Кручинської, практичний психолог ОСОБА_8 не була на роботі 23.08.2022, 24.08.2022, 25.08.2022, 26.08.2022, дозволу у директора школи на відсутність не просила, заяви (в усній чи письмовій формі) на дистанційну роботу не надавала, причини відсутності практичного психолога ОСОБА_3 на робочому місці не відомі (а.с. 53 56).

Згідно листа №181-а від 30.08.2022, адресованого практичному психологу ОСОБА_9 , директор школи повторно звернувся із проханням до ОСОБА_3 про надання у строк до 17:00 30.08.2022року документів, що пояснюють причини відсутності на робочому місці з 23.08 по 26.08.2022 року (а.с. 58).

За змістом акту про вручення розпорядчих документів практичному психологу ОСОБА_9 від 30.08.2022, складеного за участі вчителя української мови ОСОБА_7 , вчителя фізики ОСОБА_10 , вчителя історії ОСОБА_11 , 30.08.2022 директором школи ОСОБА_5 вчинено дії для вручення практичному психологу ОСОБА_9 розпорядчих документів (вимога про пояснення відсутності на робочому місці 23.08 26.08.2022 року №181-а від 30.08.2022, вимога пояснити невиконання розпорядження про облаштування в укритті куточка психологічної допомоги №181 від 30.08.2022). Зі змісту даного акту вбачається, що « ОСОБА_12 мовчки вручила їй документи, проте, ОСОБА_13 кинула їх на підлогу, знову закричала, що нічого не буде підписувати і пояснювати не буде…» (а.с.57).

Наказом Житомирської ЗОШ І-ІІІ ступенів №22 ім.В.М. Кавуна від 08.09.2022 №96/к/т ОСОБА_1 звільнено з посади практичного психолога 08.09.2022 за прогул без поважних причин, пункт 4 статті 40 КЗпП України (а.с.13).

Копію наказу про звільнення та повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні направлено позивачу поштовою кореспонденцією супровідним листом від 08.09.2022 №204, що підтверджується накладною «Укрпошта» № 1001431150468, описом вкладення до поштового відправлення (а.с. 59 61).

Відповідно до матеріалів цивільної справи №296/6821/22 за позовом ОСОБА_1 до Житомирської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №22 імені Василя Михайловича Кавуна про визнання незаконним та скасування наказів про призупинення дії наказу про відсторонення працівників невакцинованих від COVID-19, початок та припинення простою, звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення заробітку з дати незаконного простою до дати поновлення на роботі, коштів за щорічну основну відпустку та коштів на оздоровлення, які витребувано за клопотанням позивача та оглянуто в судовому засіданні, встановлено, що ОСОБА_1 в позовній заяві вказала : « …вручено особисто на руки наказ №96/к/т від 08.09.2022».

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

За змістом частини першої статті 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно зі статтею 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Відповідно до статті 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

На підставі статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Відповідно до частини першої статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Така процедура є однією з гарантій від безпідставного притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках прогулу (у тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Прогул, під яким розуміється відсутність на робочому місці без поважних причин більше трьох годин протягом робочого дня, за своєю правовою природою є порушенням трудової дисципліни (дисциплінарним проступком), під яким варто розуміти невиконання чи неналежне виконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У пунктах 22, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 частини першої статті 40, пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Таким чином, визначальними факторами для вирішення питання про законність звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності.

Законодавством не визначено перелік обставин, за наявності яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності працівника на роботі, звільненого за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати будь-які докази з числа передбачених ЦПК України.

Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника.

Такий висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах: від 25 січня 2023 року у справі № 734/2607/20 (провадження № 61-10371св22); від 29 березня 2023 року у справі № 369/14257/18 (провадження № 61-11188св20).

Матеріалами справи та поясненнями обох сторін встановлено, що позивач 23.08.2022, 24.08.2022, 25.08.2022, 26.08.2022 була відсутня на роботі, про що відповідачем складено відповідні акти.

Позивач відмовилася надати письмові пояснення директору Ліцею № 22 міста Житомира імені В.М. Кавуна на предмет відсутності на робочому місці 23.08.2022, 24.08.2022, 25.08.2022, 26.08.2022. В судовому засіданні пояснила, що такі пояснення надала директору усно.

Також в судовому засіданні позивач пояснила, що виконувала розпорядження директора про дистанційну роботу у період з 23.08.2022 по 26.08.2022. При цьому, вважає безпідставними твердження представника відповідача про необхідність надання директору Ліцею №22 заяви про дистанційну роботу, оскільки такої вимоги озвучено не було, а наказ від 22.08.2022 №96 «Про організацію роботи Житомирської ЗОШ І-ІІІ ступенів №22 ім.В.М. Кавуна на період 23.08.-26.08.2022року» їй для ознайомлення надано не було, про що свідчить відсутність підпису останньої щодо ознайомлення з наказом.

Матеріалами справи також встановлено, що 22.08.2022 відбулося засідання педагогічної ради Житомирської ЗОШ І-ІІІ ступенів №22 ім.В.М. Кавуна. На засідання були присутні 52 чоловіки, що вбачається з протоколу №12 педагогічної ради (а.с. 155 -164).

Згідно протоколу №12 педагогічної ради від 22.08.2022 зазначено: «Педагогічні працівники були ознайомлені з можливістю отримати методичні дні для самоосвіти та особистого плану професійного розвитку педагога за попередніми заявами та обов`язковим погодженням із директором школи. Вирішили: надати педагогічним працівникам методичні дні для самоосвіти та особистого плану професійного розвитку педагога, надавши адміністрації закладу план роботи та заяву на 23.08.2022, 24.08.2022, 25.08.2022, 26.08.2022.»

На підставі рішення педагогічної ради директором Житомирської ЗОШ І-ІІІ ступенів №22 ім.В.М. Кавуна винесено наказ від 22.08.2022 №96, згідно якого наказано організувати відповідно плану методичної роботи та заяви педпрацівника методичну роботу з 23.08. по 26.08 2022 року дистанційно із відповідним звітом про пророблену роботу головам МК 29.08.2022 року (а.с. 89).

Таким чином, умовою здійснення педпрацівником дистанційної роботи з 23.08. по 26.08 2022 року було написання заяви до адміністрації закладу про дистанційну роботу, узгодження такої з директором школи та подальшого звіту про пророблену роботу.

Позивач в судовому засіданні вказала, що була присутня на засіданні педагогічної ради 22.08.2022, а тому слід дійти висновку, що з умовами надання методичних днів для самоосвіти ОСОБА_1 ознайомлена. Однак, письмової заяви про дистанційну роботу 23.08.2022, 24.08.2022, 25.08.2022, 26.08.2022 позивач адміністрації Житомирської ЗОШ І-ІІІ ступенів №22 ім.В.М. Кавуна не надавала (докази протилежного відсутні).

Суд наголошує, що згідно наказу №96 від 22.08.2022 у період з 23.08. по 26.08.2022 дистанційну роботу запроваджено лише для тих педпрацівників, які подали відповідні заяви, тобто узгодили відповідні зміни в організації праці з директором Ліцею.

Враховуючи зазначене, слід дійти висновку, що позивач 23.08.2022, 24.08.2022, 25.08.2022, 26.08.2022 за відсутності поважних причин допустила прогул на роботі, оскільки не подала письмової заяви до адміністрації навчального закладу про здійснення роботи дистанційно, відповідно не узгодила з директором режим своєї роботи у вказані дні, а тому суд приходить до висновку, що звільнення за п.4 ст. 40 КЗпП України відбулось з дотриманням норм трудового законодавства.

Відтак, вимоги позовної заяви про скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76 - 91, 141, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м.Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В. П. Маслак