Рішення № 127576853, 30.04.2025, Камінь-Каширський районний суд Волинської області

Справа № 157/330/24

Провадження №2/157/46/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2025 рокумісто Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Антонюк О.В.,

з участю секретаря судового засідання - Солошик Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення страхового відшкодування,

встановив:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася у суд з позов шляхом подання позовної заяви в електронній формі через електронний кабінет, що підписана електронним цифровим підписом її представником - адвокатом Ієговською А.О., повноваження якої підтверджуються ордером № 1263414 від 23 лютого 2024 року, до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», в якому просить стягнути із відповідача на її користь 241 200 гривень страхового відшкодування, пов`язаного із смертю потерпілого на умовах п. 27.2. ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». В обґрунтування вимог зазначає, що 08 жовтня 2023 року близько 09 год 07 хв у Миколаївській області в смт. Ольшанське по вул. Промисловій відбулась дорожньо-транспортна пригода, в якій водій ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем марки «AUDI А6», р.н. НОМЕР_1 , не впорався з керуванням та з`їхав у кювет. Внаслідок цієї ДТП пасажир ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від отриманих травм загинув. Позивачка є матір`ю загиблого ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 . Останній у зв`язку зі смертю сина спричинена значна та непоправна шкода, яка проявилась у втраті годувальника ОСОБА_3 . Станом на дату настання ДТП відповідальність водія за спричинену шкоду майну, здоров`ю та/або життю третіх осіб, була застрахована у відповідача за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №214629212, який діяв на момент настання ДТП станом на 08 жовтня 2010 року. 08 жовтня 2010 року за фактом настання даної ДТП було внесено відомості про таку подію до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023150000000499 з кваліфікацією по статті 286 КК України та розпочато досудове розслідування. Досудове розслідування кримінального провадження №12023150000000499 здійснювалось Першим СВ ТУ ДБР у м. Миколаєві та представнику позивачки достеменно не відомо, чи станом на подачу позовної заяви завершено досудове розслідування кримінального провадження №12023150000000499. Позивачка має всі підстави для відновлення свого порушеного права і одержання грошової компенсації за спричинену їй шкоду. Оскільки відповідальність водія за спричинену шкоду третім особам є застрахована, тому позивачка вирішила відновити своє порушене право шляхом одержання грошової компенсації за спричинену шкоду у вигляді страхового відшкодування саме від відповідача. Таке право вибору, як відновити своє порушене право, це виключне право позивачки, і ніхто не може йому вказувати, як його відновлювати, оскільки таке гарантоване законом. Законодавством України визначено досудовий порядок отримання грошової компенсації за спричинену шкоду третім особам внаслідок ДТП майну, життю та/або здоров`ю, і такий порядок міститься у Законі України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон №1961-IV), який являється спеціальним законом, оскільки застосовується у спеціальних правовідносинах. Цим законом не покладено обов`язку на особу, яка має право на одержання страхового відшкодування, отримувати це страхове відшкодування виключно шляхом врегулювання страхового випадку в досудовому порядку. Це підтверджується і постановою Великої Палати Верховного Суду України від 11.12.2019 року по справі № 465/4287/15, провадження № 14-406цс19. Проте, позивачка вирішила спочатку у досудовому порядку спробувати отримати належне їй страхове відшкодування як грошову компенсацію за спричинену шкоду. Для одержання такого страхового відшкодування в її інтересах були вчинені наступні дії: відповідно до вимог ст. 33, ст. 35 Закону №1961-IV представником 18 жовтня 2023 року було надано відповідачу повідомлення про ДТП та 08 листопада 2023 року представником позивачки подано заяви на здійснення страхового відшкодування з усіма необхідними документами. Серед заявлених позивачкою до відшкодування вимог містились: здійснення страхового відшкодування, пов`язаного з моральною шкодою в сумі 53 600 грн; здійснення страхового відшкодування у зв`язку зі смертю фізичної особи на підставі п. 27.2 ст. 27 Закону №1961-IV в сумі 241 200 грн. З листопада по грудень 2023 року представником позивачки було направлено страховику заяви про долучення документів до страхової справи. 27 грудня 2023 року ОСОБА_1 було направлено до страховика заяву про погодження розміру страхового відшкодування заподіяної моральної шкоди у розмірі 48 240 грн. 10 січня 2024 року страховик здійснив виплату страхового відшкодування заподіяної моральної шкоди у розмірі 48 240 грн., відповідно до підписаної заяви ОСОБА_1 про погодження розміру страхового відшкодування від 27 грудня 2023 року. Станом на 23 лютого 2024 року страховиком не прийнято жодного рішення у порядку Закону №1961-IV щодо здійснення страхового відшкодування на умовах п. 27.2 ст. 27 Закону №1961-IV у зв`язку зі смертю потерпілого та не здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 241 200 грн. Оскільки в досудовому порядку не вдалось врегулювати стягнення страхового відшкодування в порядку п. 27.2 ст. 27 Закону №1961-IV та страховиком допущена бездіяльність, яка суперечить вимогам чинного законодавства України, то позивачкою прийнято рішення звернутися в суд за захистом своїх порушених прав та інтересів. Оскільки цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу була застрахована у встановленому законом порядку, тому у зв`язку з настанням страхового випадку обов`язок відшкодувати шкоду у зв`язку із смертю потерпілого у межах встановленого ліміту відповідальності лежить на ПРАТ СК «ПЗУ Україна» як на страховику. Відповідач частково здійснив виплату страхового відшкодування позивачці, а тому зазначена дорожньо-транспортна пригода визнана відповідачем страховим випадком. Відповідно до п. 27.1 ст. 27 Закону України №1961-IV, страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених ст. 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку (п. 27.2 ст. 27 Закону №1961-IV). Тобто, зазначеною нормою Закону №1961-IV встановлений мінімально гарантований розмір страхового відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника. Зазначена норма права за способом викладення змісту є відсилочною, тобто містить посилання на іншу норму права, а саме ст. 1200 ЦК України, та може застосовуватися лише в поєднанні із цією нормою. Отже, до осіб, що мають право на відшкодування шкоди, завданою смертю годувальника, слід віднести: непрацездатних осіб, які були на утриманні; непрацездатних осіб, які мали на день смерті потерпілого право на одержання від нього утримання. Такими умовами є перебування на утриманні в загиблого або наявність права на одержання від нього утримання. Для наявності права на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, батькам достатньо лише наявності права на одержання утримання від померлого. Таке право передбачене ч. 1 ст. 202 СК України, відповідно до якої повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Аналіз наведеного положення закону дає підстави для висновку, що умовою для виникнення обов`язку повнолітніх дітей утримувати своїх батьків є одночасна наявність двох обов`язкових підстав: непрацездатність батьків та потреба в матеріальній допомозі. Згадана стаття СК України не містить визначення, за яких обставин особа може вважатися такою, що потребує матеріальної допомоги. Водночас, відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц (провадження № 61-2386сво19) під час встановлення того, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність в матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір`ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько чи мати не потребують матеріальної допомоги. Крім того, відповідно до ст. 1200 ЦК України право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які не тільки були на утриманні померлого, а й особи, які мали на день смерті право на одержання від нього утримання. Отже, норми ст. 1200 ЦК України чітко розмежовують відшкодування шкоди, пов`язаної із втратою годувальника, від пенсії, призначеної внаслідок втрати годувальника. В розумінні вищенаведеної норми ЦК України, позивачка є особою, яка за життя свого сина була на його утриманні та мала право на утримання, оскільки досягла пенсійного віку, встановленого законом у 2000 році та відносилась до непрацездатних осіб, а тому підпадає під дію пункту 2 ч. 1 ст. 1200 ЦК України та ч. 1 ст. 202 СК України. Факт досягнення пенсійного віку позивачкою підтверджується ст. 12 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення», згідно з якою право на пенсію за віком мають жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років, та пенсійним посвідченням № НОМЕР_3 , виданим 19.12.2000 Пенсійним фондом України. Факт перебування позивачки на утриманні у загиблого сина підтверджується довідкою про доходи ОСОБА_1 №9416 4845 8470 1483 від 24.10.2023 року та довідкою про доходи ОСОБА_3 №20/9-7 від 13.10.2023 року, відповідно до яких дохід загиблого сина є більшим, ніж позивачки, в тому числі факт перебування позивачки на утриманні загиблого сина підтверджується актом про засвідчення факту потреби та факту перебування на утриманні від 30 жовтня 2023 року, виданої в.о. старости виконавчого комітету Камінь-Каширської сільської ради. Отже, з наведеного вище слідує те, що позивачка являється непрацездатною особою пенсійного віку, якого вона досягла у 2000 році. Таким чином, позивачка є особою, яка має право на відшкодування шкоди у зв`язку із загибеллю сина, оскільки на день його смерті була на його утриманні та мала право на одержання від нього утримання. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Позивачка просить стягнути суму регламентної виплати у зв`язку із смертю потерпілого в мінімальному розмірі. На день настання страхового випадку статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 6 700 гривень. Отже, загальний розмір страхового відшкодування, пов`язаного зі смертю потерпілого, становить 241 200 грн. Станом на момент смерті ОСОБА_3 , непрацездатними членами його сім`ї являються: мати - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; батько - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідно до заяви про відмову від частки страхового відшкодування, засвідченої в.о. старости Боровненського старостинського округу виконавчого комітету Камінь-Каширської міської ради Камінь-Каширського району Волинської області від 30 жовтня 2023 року, ОСОБА_4 відмовився від своєї частки страхового відшкодування на користь ОСОБА_1 . Позивачка має право на мінімально гарантовану Законом №1961-IV виплату страхового відшкодування у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 у розмірі 241 200 грн.

Ухвалою судді від 01 березня 2024 року у справі відкрито провадження, ухвалено справу розглядати у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

У відзиві на позовну заяву представник ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» Артимович Б.В. просить у задоволенні позову відмовити і в обґрунтування заперечення зазначає, що на заокругленій ділянці автомобільної дороги сполученням «Цементний завод-с. Трихати - смт. Ольшанське» в Миколаївському районі Миколаївської області сталася ДТП за участю автомобіля «AUDI A6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який не впорався з керуванням, виїхав за межі проїзної частини та зіткнувся зі стовбуром дерева. В результаті ДТП пасажир автомобіля ОСОБА_3 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , водія автомобіля «AUDI A6», р.н. НОМЕР_1 , була застрахована в ПрАТ СК «ПЗУ Україна» за полісом цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № EP.214629212 від 16.05.2023, терміном дії з 15.06.2023 по 14.06.2024 включно, страхувальник ОСОБА_2 , страхова сума за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю на одного потерпілого 320 000 грн. (далі - Поліс ОСЦПВВНТЗ). За вказаним фактом було відкрито кримінальне провадження №12023150000000499 від 08.10.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. 24.10.2023 на адресу ПрАТ СК «ПЗУ Україна» від представника ОСОБА_5 , сина загиблого надійшло повідомлення про ДТП, яка мала місце 08.10.2023 та заява про виплату страхового відшкодування, пов`язаного з моральною шкодою в розмірі 26 800 грн та витратами на поховання в розмірі 37 400 грн. 16.11.2023 на адресу ПрАТ СК «ПЗУ Україна» від представника ОСОБА_1 надійшла заява на виплату страхового відшкодування, пов`язаного з моральною шкодою в розмірі 53 600 грн та заява про виплату страхового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника в розмірі 241 200 грн. 16.11.2023 на електронну адресу представника ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) було направлено повідомлення про те, що вимога по виплаті страхового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника, буде розглянута та задоволена після надання документів щодо розмірів пенсій, наданих утриманцям внаслідок втрати годувальника або документів, що підтверджують факт утримання, а також довідки про склад сім`ї загиблого, оскільки відсутні відомості про дружину та дітей загиблого. 17.11.2023 на електронну адресу ПрАТ СК «ПЗУ Україна» від представника ОСОБА_1 надійшла довідка про склад сім`ї загиблого ОСОБА_3 . Інші запитувані документи на адресу ПрАТ СК «ПЗУ Україна» від потерпілої ОСОБА_1 не надходили. 09.01.2024 від потерпілого ОСОБА_3 надійшла заява про погодження розміру страхового відшкодування, пов`язаного з моральною шкодою в розмірі 24 120 грн. та витратами на поховання в розмірі 33 660 грн. 10.01.2024 на підставі Страхового акта № 33616/2 потерпілому ОСОБА_3 було виплачене страхове відшкодування в розмірі 57 780 грн. 27.12.2023 від потерпілої ОСОБА_1 надійшла заява про погодження розміру страхового відшкодування, пов`язаного з моральною шкодою в розмірі 48 240 грн. 10.01.2024 на підставі Страхового акта № 33616/1 потерпілій ОСОБА_1 було виплачене страхове відшкодування в розмірі 48 240 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № від 10.01.2024 та не заперечується позивачкою. В зв`язку з ненаданням потерпілою ОСОБА_1 документів, передбачених п. е) ч. 35.2 ст. 35 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у ПрАТ СК «ПЗУ Україна» відсутні підстави для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника. Факт перебування особи на утриманні померлого має значення для відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. Особа вважається такою, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують їй прожиткового мінімуму, встановленого законом. Таким чином, для набуття права на утримання непрацездатна особа повинна мати дохід, менший встановленого законом прожиткового мінімуму на місяць. У постанові від 27.01.2021 у справі № 584/1166/15-ц Верховний Суд дійшов таких висновків: факт перебування особи на утриманні померлого має місце, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів. Таким чином, у спірних правовідносинах для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого судам необхідно дослідили зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 210/343/19, від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17, від 27 червня 2018 року у справі № 210/2422/16-ц та від 13 січня 2021 року у справі № 592/17552/18 (провадження № 61-8512св20). Відповідно до п.п. «г» п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» непрацездатні члени сім`ї загиблого, які мали самостійний заробіток або одержували пенсію на час його смерті, можуть бути визнані утриманцями потерпілого, якщо частка заробітку останнього, що припадала на кожного із них, була основним і постійним джерелом їх існування. Розмір відшкодування у зв`язку з втратою годувальника у цих випадках визначається з його заробітку без врахування заробітку або пенсії, що одержували зазначені особи. З пенсійного посвідчення позивачки вбачається, що вона отримує пенсію за віком, а з виданої останній копії довідки про доходи, . - що вона перебуває на обліку в Камінь-Каширському об`єднаному управлінні ПФУ в Волинській області і отримує пенсію за віком, яка становила: з травня 2023 року по жовтень 2023 року - 3 723 грн 95 коп на місяць. Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив: з 01.01.2023 по 31.12.2023 - 2 093 грн. Отже, розмір пенсії позивача не є меншим за встановлений законом прожитковий мінімум на місяць. З пенсійного посвідчення чоловіка позивачки вбачається, що ОСОБА_4 отримує пенсію за віком, а з копії довідки про доходи, виданої ОСОБА_4 , що він перебуває на обліку в Камінь-Каширському об`єднаному управлінні ПФУ в Волинській області і отримує пенсію за віком, яка становила: з травня 2023 року по жовтень 2023 року - 2 707 грн 14 коп на місяць, що свідчить про те, що розмір пенсії чоловіка позивачки також не є меншим, ніж встановлений законом прожитковий мінімум на місяць. Позивачка перебуває у шлюбі із ОСОБА_4 , про що свідчить заява про відмову ОСОБА_4 від частки страхового відшкодування на користь своєї дружини ОСОБА_1 від 30.10.2023. Подружжя ОСОБА_6 проживає разом, що підтверджується даними, зазначеними в Акті від 30.10.2023, складеним в.о. старости Виконавчого комітету Камінь-Каширської міської ради. Шлюб, відповідно до ст. 36 СК України, є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя. Положеннями ст. 75 СК України визначений обов`язок чоловіка матеріально підтримувати дружину. З Акта про засвідчення факту потреби та факту перебування на утриманні від 30.10.2023, складеного в.о. старости Виконавчого комітету Камінь-Каширської міської ради, вбачається, що: на момент загибелі ОСОБА_3 був зареєстрований та проживав у Миколаївській області; утримання батьків полягало в тому, що загиблий, перебуваючи на державній службі, отримував високу заробітну плату для того, щоб не тільки утримувати свою сім`ю, а й відвідувати своїх батьків, утримувати їх фінансово і допомагати утримувати належний їм будинок та прибудинкову територію. Як вбачається з довідки вих. № 20/9-7 від 13.10.2023 про грошове забезпечення загиблого ОСОБА_3 за період з січень 2023 по жовтень 2023, середньомісячна заробітна плата загиблого ОСОБА_3 складала 12 000 грн. З огляду на розмір грошового забезпечення загиблого ОСОБА_3 за 2023 рік, факт перебування батьків загиблого ОСОБА_3 на його утриманні та допомога в утриманні їх будинку, засвідчений Актом від 30.10.2023, не відповідає дійсності, суперечить іншим, поданим позивачем документам, та не може братись до уваги. Крім того, факт перебування фізичної особи на утриманні є юридичним фактом, з яким пов`язане виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи, встановлення якого здійснюється в судовому порядку. Документи, що мають бути надані страховику для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування чітко визначені та регламентовані п.п. е) п. 35.2 ст. 35 Закону, це зокрема: документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника. Факт перебування особи на утриманні померлого має значення для відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалася, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Для встановлення факту перебування на утриманні є необхідність доведення позивачкою, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для неї допомога з боку особи, яка надавала їй утримання. Всупереч п. е) ч. 2 ст. 35 Закону позивачка не надала ні ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», ні суду документів, які підтверджують її перебування на утриманні свого сина ОСОБА_3 на час настання страхового випадку, і що частка доходу останнього, яка припадала на неї, була основним і постійним джерелом її існування. Таким чином, на підставі наданих суду та ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» документів вбачається, що позивач на момент страхового випадку (дорожньо-транспортної пригоди) і смерті її сина отримувала дохід у вигляді пенсії за віком у розмірі, що перевищує розмір прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, позивачка перебуває у шлюбі з ОСОБА_4 , який також отримує дохід у вигляді пенсії за віком у розмірі, що перевищує розмір прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, а доказів того, що позивачка знаходилася на утриманні свого сина ОСОБА_3 і допомога, яка ним надавалася, була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування, позивачка не надала. Закон України «Про ОСЦПВВНТЗ» є спеціальним законом, у п. 2.1 ст. 2 якого зазначено, що якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону. Отже, до правовідносин сторін підлягають застосуванню правові механізми, визначені цим Законом. Таким чином, позивачкою не доведено належними та допустимими доказами той факт, що вона потребувала матеріальної допомоги, що загиблий ОСОБА_3 надавав їй таку допомогу, яка була основним і постійним джерелом її існування, а також не надано підтвердження, що дохід позивачки був менший за прожитковий мінімум, а тому у страховика відсутні правові підстави для виплати їй страхового відшкодування, передбаченого п. 27.2. Закону.

У відповіді на відзив представник позивачки ОСОБА_7 - адвокат Ієговська А.О. позовні вимоги підтримала у повному обсязі та зазначила, що позивачка є непрацездатною особою, а саме пенсіонером за віком з 2000 року, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_3 , виданим 19 грудня 2000 року Пенсійним фондом України. В розрізі з наведеним слід зазначити, що на підставі ст. 1200 ЦК України право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які не тільки були на утриманні померлого, а й особи, які мали на день смерті право на одержання від нього утримання. Наведене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від: 13 березня 2019 року у справі № 643/207/16- ц провадження № 61-33638св18; від 06 травня 2020 року у справі № 742/554/19-ц, провадження № 61-20355св19; від 07 жовтня 2020 року у справі № 742/637/19-ц, провадження № 61-320св20, які судом апеляційної інстанції безпідставно не враховано; від 08 вересня 2021 року у справі за № справа № 577/1316/20-ц (провадження № 61-7108св21). Позиція відповідача, викладена у відзиві на позовну заяву, суперечить правовому висновку, викладеному у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц (провадження № 61-2386сво19): під час встановлення того, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність в матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір`ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги. Крім того, відповідно до ст. 1200 ЦК України право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які не тільки були на утриманні померлого, а й особи, які мали на день смерті право на одержання від нього утримання. Зазначений висновок застосування норм права в подібних правовідносинах, викладений в постановах Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 742/554/19 та від 07 жовтня 2020 року у справі № 742/637/19-ц. Відповідач у відзиві посилається на умови для отримання пенсії по втраті годувальника, які жодним чином не стосуються отримання потерпілим страхового відшкодування у зв`язку зі смертю потерпілого на умовах ст. 27.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Окрім вищевикладеного, діючою правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13 березня 2019 року у справі №643/207/16-ц (провадження №61- 33638св18) передбачено, що підпунктом «є» пункту 35.2 статті 35 Закону не встановлено чіткого переліку документів на підтвердження факту перебування особи на утриманні потерпілого, а тому необхідно дійти висновку, що такими документами можуть бути, в тому числі, надана довідка житлово- експлуатаційної організації з місця проживання (реєстрації) або довідка органу місцевого самоврядування про перебування на утриманні чи про спільне проживання із заявником. В матеріалах справи знаходиться акт про засвідчення факту потреби та факту перебування ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на утриманні ОСОБА_3 , засвідчений в.о. старости виконавчого комітету Камінь-Каширської сільської ради, який є належним та допустимим доказом відповідно до вимог цивільно-процесуального законодавства. Більше того, в п. 34.1 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено: «страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування». Як вбачається з цих норм Закону та обставин справи, ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» самоусунулось від виконання покладеного на нього обов`язку щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування і безпідставно покладає цей обов`язок на потерпілого. Виключний перелік підстав для відмови у здійсненні страховиком страхового відшкодування передбачений ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у якому підстави для невиплати страхового відшкодування у зв`язку зі смертю потерпілого, як не доказування факту утримання у вищезазначеному переліку відсутній.

Ухвалою суду від 23 січня 2025 року підготовче провадження у цивільній справі закрито та справу призначено до розгляду по суті.

Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, її представник - адвокат Ієговська А.О. подала клопотання, у якому просить справу розглянути у її та позивачки відсутності.

Представник відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причину неявки не повідомив.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити повністю, зважаючи на таке.

Судом встановлено, що 08 жовтня 2023 року близько 09 год 00 хв на заокругленій ділянці автомобільної дороги «0151407», сполученням «Цементний завод» - с. Трихати - смт. Ольшанське» в Миколаївському районі Миколаївській області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем «AUDI А6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під час руху проявив неуважність до дорожньої обстановки, не впорався з коруванням, виїхав за межі проїзної частини та зіткнувся зі стовбуром дерева, в результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди.

Факт смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Оленине Камінь-Каширського району Волинської області, підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого Відділом Державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) 10 жовтня 2023 року.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , водія автомобіля «AUDI A6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» згідно з полісом цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № EP.214629212 від 16.05.2023, термін дії договору з 15.06.2023 по 14.06.2024 включно (страхувальник ОСОБА_2 , страхова сума за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю на одного потерпілого 320 000 грн, забезпечений транспортний засіб автомобілем марки «AUDI А6», реєстраційний номер НОМЕР_1 ).

З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 26 липня 1975 року сільською радою с. Боровне Камінь-Каширського району Волинської області вбачається, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є: мати - ОСОБА_1 , батько - ОСОБА_4 .

10 січня 2024 року ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» за заявою позивачки здійснило останній виплату страхового відшкодування заподіяної моральної шкоди у розмірі 48 240 грн., що стверджується платіжною інструкцією в національній валюті № 00109121 від 10 січня 2024 року.

Разом з тим, ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» не здійснено виплату позивачці ОСОБА_1 за її заявою, надісланою відповідачу 09.11.2023, страхового відшкодування у зв`язку зі смертю потерпілого на підставі п. 27.2 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у розмірі 241 200 грн.

З копії довідки Державної установи « Миколаївський слідчий ізолятор» № 20/9/7 від 13 жовтня 2023 року вбачається, що ОСОБА_3 займав посаду молодшого інспектора 2 категорії та отримав грошове забезпечення за період з січня 2023 року по жовтень 2023 року у сумі 137 193 грн 48 коп.

З матеріалів справи вбачається, що батьки потерпілого ОСОБА_3 - ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є пенсіонерами по віку, отримують пенсію, її розмір складає: матері ОСОБА_1 , згідно з довідкою про доходи № 4716 5872 9776 1713, за період з 1 травня 2023 року по 31 жовтня 2023 року - 22 343 грн 70 коп., батька ОСОБА_4 , згідно з довідкою про доходи № 4716 5872 9776 1713, за період з 1 травня 2023 року по 31 жовтня 2023 року - 16 242 грн 84 коп.

Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної зі смертю потерпілого, визначено Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно п. 27.1, 27.2 ст. 27 цього Закону страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

На день настання страхового випадку мінімальна заробітна плата у місячному розмірі, відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», становила 6 700 гривень. Отже, загальний розмір страхового відшкодування, пов`язаного зі смертю потерпілого, складає 241 200 грн.

Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду (п. 27.5 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Зазначена норма Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є відсилочною, тобто містить посилання на іншу норму права, а саме статтю 1200 ЦК України та може застосовуватися лише в поєднанні із цією нормою (висновок Верховного Суду, наведений у постанові від 05 грудня 2022 року у справі № 304/936/19).

Згідно з ч. 1 ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, довічно; інвалідам - на строк їх інвалідності; одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, до досягнення ними чотирнадцяти років; іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, протягом п`яти років після його смерті.

Заперечуючи проти задоволення позову, представник відповідача посилається на те, що позивачкою не доведено факту її перебування на утриманні сина, а розмір пенсії останньої не є меншим за встановлений законом прожитковий мінімум на місяць.

Наданий позивачкою акт про засвідчення факту та потреби перебування на утриманні від 30 жовтня 2023 року за підписом в.о. старости Боровненського сторостинського округу Камінь-Каширської міської ради Волинської області Клімчук О., згідно з яким ОСОБА_3 , який на момент загибелі у ДТП був зареєстрований та проживав у Миколаївській області, мав на утриманні матір ОСОБА_1 та батька ОСОБА_4 , та утримання полягало у тому, що загиблий, перебуваючи на державній службі, отримував високу заробітну плату, достатню для того, щоб не тільки утримувати свою сім`ю, а й мати змогу постійно відвідувати своїх батьків за місцем їх фактичного проживання та утримувати їх фінансово і допомагати утримувати належний їм будинок, сам по собі, за відсутності інших доказів на підтвердження зазначених у ньому обставин, не є достатнім та достовірним доказом на підтвердження факту перебування позивачки на утриманні сина ОСОБА_3 .

Однак, відповідно до ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Зазначена стаття СК України не містить визначення, за яких обставин особа може вважатися такою, що потребує матеріальної допомоги.

Під час встановлення того, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність у матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір`ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц).

Крім того, аналіз положень частини першої статті 1200 ЦК України свідчить про те, що право на відшкодування шкоди завданої смертю потерпілого мають як ті непрацездатні особи, що перебували на утриманні потерпілого, так і ті, які мали право на одержання від нього утримання.

Наведене узгоджується із висновками Верховного Суду у постановах від 13 березня 2019 року у справі №643/207/16-ц, від 06 травня 2020 року у справі № 742/554/19-ц, від 07 жовтня 2020 року у справі №742/637/19-ц, від 08 вересня 2021 року у справі №577/1316/20.

Позивачка ОСОБА_1 є непрацездатною особою та мала на день смерті сина ОСОБА_3 , який загинув внаслідок ДТП, що визнана відповідачем страховим випадком, право на одержання від нього утримання, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є підставними і їх належить задовольнити повністю.

Батько ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відповідно до заяви від 30 жовтня 2023 року про відмову від частки страхового відшкодування, справжність підпису на якій ОСОБА_4 засвідчена в.о. старости Боровненського старостинського округу виконавчого комітету Камінь-Каширської міської ради Камінь-Каширського району Волинської області Клімчук О., відмовився від своєї частки страхового відшкодування на користь ОСОБА_1 .

Доводи представника відповідача, з огляду на встановлені обставини та з урахуванням зазначеної вище правової позиції Верховного Суду, не ґрунтуються на положеннях законодавства та не є підставою для відмови у позові.

Оскільки позов задоволено у повному об`ємі, а позивачка від сплати судового збору звільнена, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідача дохід держави належить стягнути судовий збір, з урахуванням ціни позову, у розмірі 2 412 гривні.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 27, 49, 78 - 81, 141, 206, 263, 264, 265, 352, 354 ЦПК України,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий Камінь-Каширським РВ УМВС України у Волинській області 11 грудня 1996 року) до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (місце знаходження: вул. Січових Стрільців, 40, місто Київ, ЄДРПОУ 20782312) про стягнення страхового відшкодування, - задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування, пов`язане із втратою годувальника, у розмірі 241 200 (двісті сорок одна тисяча двісті) гривень.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь держави судовий збір у розмірі 2 412 (дві тисячі чотириста дванадцять) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за вебадресою сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет: https://km.vl.court.gov.ua/sud0304/gromadyanam/csz/.

Дата складення повного рішення - 06 травня 2025 року.

Головуючий: О.В. Антонюк