Рішення № 127574554, 07.05.2025, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 463/10148/24

Провадження № 2/463/770/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2025 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Жовніра Г.Б.

з участю секретаря судового засідання Косопуд М.В.,

відповідача ОСОБА_1

розглянувши увідкритому судовомузасіданні ум.Львові впорядку спрощеногопозовного провадженняз повідомленням(викликом)сторін цивільнусправу запозовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

представник позивача звернувся з позовом до суду, просить стягнути з відповідача заборгованість за:

Договором № С-203-015989-19-980 від 08.05.2019 року

?заборгованість за основним боргом 7669,71 грн;

?заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками 12473,15 грн

?заборгованість на нарахованими та несплаченими комісіями 0,00 грн.

Договором № Z02.00203.005233674 від 08.05.2019 року

?заборгованість за основним боргом 43142,65 грн;

?заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками 2802,90 грн

заборгованість на зарахованими та несплаченими комісіями 48864,92 грн., а також судовий збір у розмірі 3028,00 та судові витрати на правничу допомогу в розмірі 14000,00 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 08.05.2019 між відповідачем та Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» укладено угоду № С-203-015989-19-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування Кредитної Картки.

Відповідно до умов Договору кредиту № С-203-015989-19-980 від 08.05.2019, Банк відкриває Клієнту рахунок у валюті гривня, операції за яким можуть здійснюватися за дебетно-кредитною схемою обслуговування з використанням електронного платіжного засобу, що буде використовуватись в рамках угоди та договору, у тому числі для розміщення коштів та відображення операцій, здійснених з використанням електронного платіжного засобу та випускає клієнту платіжну карту МакстерКард, кредитний ліміт 7000 грн.

Також 08.05.2024 між відповідачем та Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» укладено договір кредиту та страхування №Z02.00203.005233674 від 08.05.2019, відповідно до умов якого банк надав позичальнику грошові кошти (кредит) на поточні потреби 47281 грн, а позичальник зобов`язувався повернути кредит та проценти за користування таким.

19.12.2023 між ПАТ «Ідея Банк» та ТзОВ «Оптіма Факторинг» укладено договір факторингу №19/12-2023, згідно з умовами якого ТзОВ «Оптіма Факторинг» прийняв належні ПАТ «Ідея Банк» права грошової вимоги до боржників за договорами, вказаними у реєстрі боржників.

В подальшому 22.12.2023 між ТзОВ «Оптіма Факторинг» та позивачем укладено договір факторингу №22/12-2023, відповідно до умов якого позивач прийняв належні ТзОВ «Оптіма Факторинг» права грошової вимоги до боржників, зокрема і права грошової вимоги до відповідача за договором № С-203-015989-19-980 від 08.05.2019 року в розмірі 20142, 86 грн, що складається із заборгованості за основним боргом 7669,71 грн, заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками 12473,15 грн та договором №Z02.00203.005233674 від 08.05.2019 в розмірі 94810,47 грн, яка складається з: 43142,65 грн заборгованість за тілом кредиту, 2802,90 грн заборгованість за відсотками, а також 48864,92 грн - за нарахованими та несплаченими комісіями.

Всупереч умовам кредитних договорів, відповідач не виконала своїх зобов`язань по сплаті заборгованості, а тому просить стягнути таку у загальному розмірі 114953,33 грн в судовому порядку.

Ухвалою суду від 05 грудня 2024 року постановлено прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі; розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явилася, розгляд справи просить проводити без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечив.

Відповідач скерувала на адресу суду клопотання 06.02.2025, у якому надала свої письмові пояснення щодо кредитного договору №Z02.00203.005233674 від 08.05.2019 року. Вважає, що комісія за даним договором є необґрунтованою. Наголошує, що умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону «про захист прав споживачів», є нікчемною.

В судовому засіданні відповідач не заперечила факт укладення двох договорів, щодо кредитного договору № С-203-015989-19-980 від 08.05.2019 року визнає заборгованість в повному обсязі. Щодо кредитного договору №Z02.00203.005233674 від 08.05.2019 заперечує в частині нарахованих відсотків, отримала десь 7-8 тисяч гривень, а 47000 грн їй повідомили, що це вже кінцева сума для сплати.

Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши повно і всебічно всі обставини справи та оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, суд встановив наступне.

Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Судом встановлено,що08.05.2019 між відповідачем та Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» укладено кредитний договір № С-203-015989-19-980 від 08.05.2019 року про відкриття кредитної лінії та обслуговування Кредитної Картки.

Відповідно до умов Договору кредиту № С-203-015989-19-980 від 08.05.2019 року, Банк відкриває Клієнту рахунок у валюті гривня, операції за яким можуть здійснюватися за дебетно-кредитною схемою обслуговування з використанням електронного платіжного засобу, що буде використовуватись в рамках угоди та договору, у тому числі для розміщення коштів та відображення операцій, здійснених з використанням електронного платіжного засобу та випускає клієнту платіжну карту МакстерКард, кредитний ліміт 7000 грн.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до умов договору відповідач зобов`язалась повернути позику, сплатити проценти у строки і на умовах, передбачених договором.

19.12.2023 між ПАТ «Ідея Банк» та ТзОВ «Оптіма Факторинг» укладено договір факторингу №19/12-2023, згідно з умовами якого ТзОВ «Оптіма Факторинг» прийняв належні ПАТ «Ідея Банк» права грошової вимоги до боржників за договорами, вказаними у реєстрі боржників.

В подальшому 22.12.2023 між ТзОВ «Оптіма Факторинг» та позивачем укладено договір факторингу №22/12-2023, відповідно до умов якого позивач прийняв належні ТзОВ «Оптіма Факторинг» права грошової вимоги до боржників, зокрема і права грошової вимоги до відповідача за договором кредиту № С-203-015989-19-980 від 08.05.2019року в розмірі 20142, 86 грн, що складається із заборгованості за основним боргом 7669,71 грн, заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками 12473,15 грн, а також за договором №Z02.00203.005233674 від 08.05.2019 в розмірі 94810,47 грн, яка складається з: 43142,65 грн заборгованість за тілом кредиту, 2802,90 грн заборгованість за відсотками, а також 48864,92 грн - за нарахованими та несплаченими комісіями.

Відповідно до реєстру боржників № 1 від 22.12.2023 до договору факторингу позивач набув права грошової вимоги до відповідача за договором кредиту № С-203-015989-19-980 від 08.05.2019року в розмірі в розмірі 20142, 86 грн, що складається із заборгованості за основним боргом 7669,71 грн, заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками 12473,15 грн.

Відповідно до реєстру боржників №2 від 22.12.2023 до договору факторингу позивач набув права грошової вимоги до відповідача за договором кредиту №Z02.00203.005233674 від 08.05.2019 в розмірі 94810,47 грн, яка складається з: 43142,65 грн заборгованість за тілом кредиту, 2802,90 грн заборгованість за відсотками, а також 48864,92 грн - за нарахованими та несплаченими комісіями.

Всупереч умовам договору № С-203-015989-19-980 від 08.05.2019 року, відповідач не виконала своїх зобов`язання, заборгованість не погасила, що підтвердила в судовому засіданні, а тому суд приходить до висновку, що позов в цій частині слід задоволити та стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість за договором кредиту № С-203-015989-19-980 від 08.05.2019року в розмірі в розмірі 20142, 86 грн, що складається із заборгованості за основним боргом 7669,71 грн, заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками 12473,15 грн.

Що стосується договору №Z02.00203.005233674 від 08.05.2019, суд встановив наступне.

На виконання ухвали суду від 24.03.2025 про надання інформацію щодо того, чи в період травня, червня 2019 року був виконаний Договір кредиту та страхування №Z02.00203.005233674 від 08.05.2019 року шляхом переказу коштів у розмірі 47281 (сорока семи тисяч двохсот вісімдесяти гривень) на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , який відкритий в АТ «Ідея Банк», на адресу суду надійшла відповідь що кошти в сумі 4265,18 грн з рахунку НОМЕР_1 перераховані на рахунок клієнта 26206001533653. З рахунку НОМЕР_2 через касу видано кошти в сумі 4300 грн.

Отже, враховуючи наведено, стороною позивача не доведено належним чином виконання умов договору кредиту та страхування №Z02.00203.005233674 від 08.05.2019 року, а тому з відповідача підлягає стягненню лише сума основної заборгованості у розмірі 4300 грн.

Крім того, Законом України «Про захист прав споживачів» визначено, що послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 6 вересня 2017 року у справі №6-2071цс16.

У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком у кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.09.2024 у справі №479/191/17.

Виходячи з вищезазначеного, суд приходить до висновку, що положення кредитного договору №Z02.00203.005233674 від 08.05.2019 року про сплату позичальником комісії у розмірі 48864,92 грн суперечать положенням статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача комісії задоволенню не підлягають.

Задовольняючи частково позов, у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені останнім і документально підтверджені судові витрати, що становлять 17028 грн пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 3620,71 грн, (17028грн* 24442,86грн/114953,33 грн).

Керуючись ст.12, 13, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 280-282, 352, 354 ЦПК України, -

ухвалив:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» заборгованість в загальному розмірі 24452,86 грн (двадцять чотири тисячі чотириста п`ятдесят дві гривні вісімдесят шість копійок), яка складається з:

за договором № С-203-015989-19-980 від 08.05.2019 року

?заборгованість за основним боргом 7669,71 грн;

?заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками 12473,15 грн

?заборгованість на нарахованими та несплаченими комісіями 0,00 грн.

за договором № Z02.00203.005233674 від 08.05.2019 року

?заборгованість за основним боргом 4300 грн;

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» 3620,71 грн (три тисячі шістсот двадцять гривень сімдесят одну копійку) судових витрат.

Дата складання рішеннясуду 07 травня 2025 року.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених цим кодексом не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін справи та їх місце проживання (місцезнаходження)

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал»», місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8, ЄДРПОУ 39992082;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Г.Б. Жовнір