Рішення № 12757059, 18.11.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2010 р. Справа № 37/194-09

вх. № 6000/5-37

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Белік О.Є., голова

Кравцун В.А. за довіреністю № б/н від 16.10.2010 р.

відповідача - Серебрянікова Д.Г. за довіреністю № 1 від 01.04.2010 р.

розглянувши справу за позовом Селянського (фермерського) господарства "Белік", с. Орільське

до Науково - виробничої фірми "Сінтал" Д" - товариства з обмеженою відповідальністю, м. Харків

про стягнення 1198146,61 грн.

ВСТАНОВИВ:

Селянське (фермерське) господарство "Белік" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Науково - виробничої фірми "Сінтал" Д" - товариства з обмеженою відповідальністю (відповідач) про стягнення заборгованості за Договором № 17/2006-КСЗ купівлі-продажу сільськогосподарської продукції від 17.09.2006 року у сумі 652132,20 грн.; інфляційних нарахувань у сумі 329529,09 грн., 3% річних у сумі 55507,99 грн., всього на загальну суму 1037169,28 грн.; моральної шкоди в розмірі 200000,00 грн. Також, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь 12371,69 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 5000,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката.

В процесі розгляду справи позивачем були зменшені позовні вимоги, оскільки при розрахунку суми заборгованості відповідача позивачем були допущені арифметичні помилки. За таких обставин позивач просить суд стягнути з Науково - виробничої фірми "Сінтал" Д" - товариства з обмеженою відповідальністю на користь Селянського (фермерського) господарства "Белік" заборгованість за Договором № 17/2006-КСЗ купівлі-продажу сільськогосподарської продукції від 17.09.2006 р. (з урахуванням змін та доповнень, внесених Додатковою угодою № 1 від 20.09.2006 року) у сумі 613109,53 грн.; інфляційні нарахування у сумі 329529,09 грн.; 3% річних у сумі 55507,99 грн., всього - 998146,61 грн., та моральну шкоду в розмірі 200000,00 грн. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 12371,69 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 5000,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката.

При цьому в обґрунтування позовних вимог позивач вказував про те, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав повністю, а саме - здійснив поставку відповідачеві цукрового буряку у загальній заліковій вазі 4916 тон 72 кг до місцезнаходження бурякоприймального пункту покупця. Цей факт підтверджується накладними та довіреністю, з яких вбачається, що вищевказану продукцію було отримано відповідачем у більшій кількості, ніж було обумовлено у Договорі, а відповідач - покупець прийняв цей товар. Загальна сума поставленого позивачем відповідачу за Договором товару становить 1173109,53 грн. Однак, відповідач свої договірні зобов'язання виконав частково - за отриманий товар розрахувався в сумі 560000,00 грн., що підтверджується даними виписок по рахунку позивача. Таким чином у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 613109,53 грн.

Відповідач, через канцелярію господарського суду 15.11.2009 р. за вх. № 23255, надав відзив на позовну заяву, який господарським судом залучено до матеріалів справи. У наданому відзиві відповідач вказував, що необхідно припинити провадження по справі в частині позовних вимог про стягнення суми основної заборгованості, інфляції та 3% річних за період до 19.04.2007 року; припинити провадження по справі в частині позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди, завданої директору С(Ф)Г «Белік»; у задоволенні позовних вимог інфляції та 3% річних за період з 19.04.2007 року до 12.11.2010 року відмовити у зв'язку з необґрунтованістю.

У судовому засіданні призначеному на 16.11.2010 року було оголошено перерву до 18.11.2010 року о 15:20.

Сторони до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 18.11.2010 р. за вх. № Д1444, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін встановив наступне.

17 вересня 2006 року між сторонами був укладений Договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції № 17/2006-КСЗ (далі - Договір), відповідно до умов якого (враховуючи зміни, внесені Додатковою угодою №1 від 20.09.2006р.) позивач (продавець) зобовязався передати цукровий буряк врожаю 2006 року у власність відповідача, а відповідач (покупець) - прийняти майно та оплатити його вартість у розмірі, визначеному даним Договором.

Статтею 14 Договору сторони погодили порядок розрахунків шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача шляхом попередньої оплати, тобто оплату отриманої продукції мало бути здійснено відповідачем до її отримання.

Пунктами 3, 4 додаткової угоди №1 сторони узгодили, що ціна однієї тони товару становить 240,00 грн. з урахуванням ПДВ, за умови здійснення доставки товару за рахунок продавця, а статтями 10, 15 Договору ціна товару сторонами узгоджена у розмірі 215,00 грн. з урахуванням ПДВ за умови здійснення доставки товару за рахунок покупця.

Статтею 4 Договору визначено, що поставка товару має бути здійснена у строк до 20.11.2006 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.07.2007 р. у справі № 35/290-07 за позовом Селянського (фермерського) господарства "Белік" до Науково - виробничої фірми "Сінтал" Д" - товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 645558,62 грн. позов було задоволено повністю, стягнуто з Науково - виробничої фірми "Сінтал" Д" - товариства з обмеженою відповідальністю на користь Селянського (фермерського) господарства "Белік" 643109,53 грн. суми основного боргу, суму інфляційних в розмірі 1286,21 грн., суму 3 % річних в розмірі 1162,88 грн., 6455,58 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.09.2007 р. у справі № 35/290-07 рішення господарського суду Харківської області від 26.07.2007 р. у справі № 35/290-07 було залишено без змін.

Господарським судом було встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 05.09.2007 р. у справі № 35/290-07, яка набрала законної сили.

При цьому суд зазначає, що рішенням господарського суду Харківської області від 26.07.2007 р. у справі № 35/290-07 було встановлено, що позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі та здійснив поставку товару до місцезнаходження бурякоприймального пункту відповідача у загальній заліковій вазі 4916 тонн 72 кг на загальну суму 1179857,28 грн., що підтверджується відповідними накладними. Позивач здійснив поставку товару у більшій кількості, ніж це було передбачено умовами спірного Договору, а відповідач прийняв цей товар. Доставка товару у загальній заліковій вазі 269,91 тонн була здійснена за рахунок відповідача у зв'язку з чим загальна сума поставленого товару становить 1173109,53 грн. Відповідач отримав товар, але його вартість сплатив частково на суму 530000,00 грн., з урахування чого у нього виникла заборгованість перед позивачем на суму 643109,53 грн. За таких обставин господарський суд прийшов до висновку, що відповідач не виконав належним чином своїх обов'язків відповідно до Договору купівлі-продажу сільськогосподарської продукції № 17/2006-КСЗ від 17.09.2006 р.

На виконання рішення господарського суду Харківської області від 26.07.2007 р. та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 05.09.2007 р. по справі № 35/290-07 господарським судом Харківської області 24.09.2007 року було видано наказ про стягнення з Науково - виробничої фірми "Сінтал" Д" - товариства з обмеженою відповідальністю на користь Селянського (фермерського) господарства "Белік" 643109,53 грн. суми основного боргу, суми інфляційних в розмірі 1286,21 грн., суми 3 % річних в розмірі 1162,88 грн., 6455,58 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Даний наказ було направлено стягувачу для пред'явлення його до виконання.

03.10.2007 року вищевказаний наказ позивачем був пред'явлений до виконання, а 09.10.2007 року державним виконавцем Київського ВДВС ХМУЮ була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу по справі № 35/290-07 від 24.09.2007 року.

При цьому позивачем у позовній заяві по справі № 37/194-09 зазначалося про те, що відповідачем 01.01.2008 року було сплачено йому 30000,00 грн. за отриманий товар по Договору купівлі-продажу сільськогосподарської продукції № 17/2006-КСЗ від 17.09.2006 р.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що сума 30000,00 грн. була сплачена відповідачем позивачу після відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу по справі № 35/290-07 від 24.09.2007 року, а провадження по справі № 37/194-09 в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором № 17/2006-КСЗ купівлі-продажу сільськогосподарської продукції від 17.09.2006 р. у сумі 613109,53 грн. підлягає припиненню на підставі п.2 ч.1 ст. 80 ГПК України, оскільки є рішення господарського суду Харківської області по справі № 35/290-07, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, що і по справі № 37/194-09.

Крім того, судом було встановлено те, що під час здійснення виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу по справі № 35/290-07 від 24.09.2007 року 02.11.2007 року державним виконавцем Київського ВДВС ХМУЮ була винесена постанова про арешт коштів боржника (Науково - виробничої фірми "Сінтал" Д" - товариства з обмеженою відповідальністю) та постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.04.2008 року по справі № 35/290-07 було відстрочено виконання рішення від 26.06.2007 року по справі № 35/290-07 на сім місяців до 17.10.2008 р. За таких обставин 21.04.2008 року державним виконавцем Київського ВДВС ХМУЮ була винесена постанова про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання наказу по справі № 35/290-07 від 24.09.2007 року, а 30.10.2008 року державним виконавцем Київського ВДВС ХМУЮ була винесена постанова про поновлення виконавчого провадження з примусового виконання наказу по справі № 35/290-07 від 24.09.2007 року.

Разом з цим 11.03.2009 року позивачем до Київського ВДВС ХМУЮ була подана заява в порядку ст. 40 ЗУ "Про виконавче провадження" згідно якої він просив повернути йому наказ по справі № 35/290-07 від 24.09.2007 року та вказував, що претензій до Науково - виробничій фірмі "Сінтал" Д" - товариства з обмеженою відповідальністю він не має. За таких обставин державним виконавцем Київського ВДВС ХМУЮ 19.03.2009 року була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві та повернено позивачу наказу по справі № 35/290-07 від 24.09.2007 року.

З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що з моменту прийняття рішення по справі № 35/290-07 та до 19.03.2009 року рішення по справі № 35/290-07 не виконувалося не з вини відповідача у зв'язку з чим позивачем не можуть бути нараховані відповідачу інфляційні та 3% річних за період з 28.03.2007 року по 19.03.2009 року. Відтак підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сума 3% річних 3779,44 грн. та сума інфляційних 8611,12 грн. за період з 20.03.2009 року по 01.06.2009 року, оскільки 19.03.2009 року була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві та з даного моменту позивач мав право нараховувати відповідачу 3% річних та інфляційні.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 2 ст. 35 ГПК України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми 3% річних 3779,44 грн. та суми інфляційних 8611,12 грн.

Статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що позивачем під час розгляду справи не було наведено суду саме якими діями відповідача була спричинена позивачу моральна шкода у розмірі 200000,00 грн., та позивачем не було надано до суду доказів на підтвердження цих обставин, господарський суд вважає, що позивачем не обґрунтовано заявлені вимоги про стягнення моральної шкоди, тому позовні вимоги в частині стягнення 200000,00 грн. моральної шкоди не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”.

У відповідності до вимог ст. 2 Закону України “Про адвокатуру” адвокатом визначається особа, яка відповідає встановленим цією статтею певним кваліфікаційним вимогам та яка одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю. Згідно ст. 12 цього Закону оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатом.

Однак, судом встановлено, що в матеріалах справи не міститься виданого Кравцуну В.А. свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, та в матеріалах справи не міститься укладеної між позивачем та ОСОБА_1. угоди на підставі якої здійснювалася оплата праці ОСОБА_1. за правову допомогу по даній справі.

За таких обставин суд вважає, що позивачем у відповідності до статті 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено, що витрати у сумі 5000,00 грн. за надання правової допомоги ОСОБА_1. пов'язані з судовим розглядом даної справи.

Враховуючи те, що позов підлягає частковому задоволенню, господарський суд відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 123,91 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 1,22 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 12 Закону України “Про адвокатуру”, ст.ст. 526, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 35, 43, 44-49, 75, п.2 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Припинити провадження у справі в частині стягнення з Науково - виробничої фірми "Сінтал" Д" - товариства з обмеженою відповідальністю на користь Селянського (фермерського) господарства "Белік" заборгованості за Договором № 17/2006-КСЗ купівлі-продажу сільськогосподарської продукції від 17.09.2006 р. (з урахуванням змін та доповнень, внесених Додатковою угодою № 1 від 20.09.2006 року) у сумі 613109,53 грн.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Науково - виробничої фірми "Сінтал" Д" - товариства з обмеженою відповідальністю (61070, м. Харків, вул. Чкалова, буд. 7, код ЄДРПОУ 14073681, п/р № 260079800796 в ВАТ "ТММ-Банк" м. Києва, МФО 300896) на користь Селянського (фермерського) господарства "Белік" (64540, Харківська область, Сахновщинський район, с. Орільске, код ЄДРПОУ 23324521, п/р 26003301421 в Сахновщинському відділенні Ощадбанку, МФО 350211) інфляційні нарахування у сумі 8611,12 грн.; 3% річних у сумі 3779,44 грн.; 123,91 грн. державного мита та 1,22 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Суддя

Рішення підписано 23.11.2010 р.