Рішення № 127570035, 14.05.2025, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 травня 2025 року Справа № 903/176/25

Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г., за участю секретаря судового засідання Мачульської Л.В.,

представника позивача: Корнійчук І.М.,

представника відповідача: Огороднічук М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут

до відповідача: Комунального підприємства Нововолинськтеплокомуненерго Нововолинської міської ради

про стягнення 706 251грн. 53коп.,

встановив: позивач ТОВ Волиньелектрозбут звернувся до суду з позовом про стягнення з КП Нововолинськтеплокомуненерго Нововолинської міської ради (відповідача) 8435796грн. 83коп., з яких: 8229545грн. 30коп. заборгованості по оплаті поставленої електричної енергії, 17638грн. 97коп.- 3% річних, 156826грн. 21коп. пені та 31786грн. 35коп. інфляційних втрат. Також, просив стягнути з відповідача 101229грн. 56коп. витрат по сплаті судового збору.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно умов договору про постачання електричної енергії споживачу №ВЕЗ 23-24/194 від 28.12.2023, в частині оплати поставленої позивачем електричної енергії.

Ухвалою суду від 21.02.2025 відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

24.03.2025 представник відповідача надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву (вх.№01-87/1138/25), в якому зазначив, що станом на 01.02.2025 заборгованість відповідача перед позивачем становила 8229545грн. 30коп. За період з 14.02.2025 по 18.03.2025 відповідачем була здійснена часткова оплата в загальній сумі 5729545грн. 30коп. Повідомив, що КП Нововолинськтеплокомуненерго здійснювало платежі з 14.02.25 до відкриття провадження у справі. Просив зобов`язати позивача здійснити перерахунок штрафних санкцій з урахуванням проведених платежів.

У вказаному відзиві представник відповідача також просив суд максимально зменшити розмір штрафних санкцій, нарахованих до сплати за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, оскільки розмір відповідальності є невиправдано великим та спричинить для підприємства додаткові збитки, які не мають джерел покриття, що призведе до ще більш тяжкого фінансового стану підприємства.

28.03.2025 представник позивача надіслав на адресу суду відповідь на відзив (вх.№01-87/1227/25), в якій зазначив, що ТОВ Волиньелектрозбут виконало зобов`язання згідно умов договору своєчасно та у повному обсязі. А підстави, викладені у відзиві на позовну заяву, якими відповідач обґрунтовує неможливість виконання договірних зобов`язань, пов`язані виключно з його господарською діяльністю і не стосуються правовідносин між ТОВ ВЕЗ та КП Нововолинськтеплокомуненерго Нововолинської міської ради.

Розрахунок 3% річних, пені, інфляційних нарахувань ТОВ ВЕЗ проведено по 13.02.2025 (включно), з урахуванням усіх часткових платежів, що були здійснені відповідачем до зазначеної дати. Тобто, період з 14.02.2025 до відкриття провадження у справі не охоплений розрахунками. Вважає, що вищевикладена вимога відповідача про проведення перерахунку штрафних санкцій є безпідставною.

Також вказує, що відповідачем не надано доказів, що свідчили б про наявність виняткових обставин та слугували б підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, а розмір штрафних нарахувань є співрозмірним розміру наявної заборгованості як станом на момент подання позовної заяви, так і на момент відкриття провадження у справі.

31.03.2025 представник позивача також надіслав на адресу суду заяву про зменшення позовних вимог (вх.№01-87/1248/25), в якій зазначив, що відповідачем було здійснено часткову оплату в погашення основної заборгованості на загальну суму 7729545грн. 30коп.

У вказаній заяві представник позивача просив зменшити розмір позовних вимог ТОВ Волиньелектрозбут до КП Нововолинськтеплокомуненерго Нововолинської міської ради та стягнути з КП Нововолинськтеплокомуненерго Нововолинської міської ради на користь ТОВ Волиньелектрозбут 706 251грн. 53коп., з яких: 500000грн. заборгованості по оплаті поставленої електричної енергії, 17638грн. 97коп.- 3% річних, 156826грн. 21коп. пені та 31786грн. 35коп. інфляційних втрат.

Також у відповідності до ст.7 Закону України Про судовий збір, у зв`язку зі зменшенням розміру позовних вимог, просив розглянути питання про повернення ТОВ "Волиньелектрозбут" судового збору пропорційно зменшеній сумі.

Отже, з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог, ціна позову складає 706 251грн. 53коп.

31.03.2025 представник відповідача надіслав на адресу суду клопотання (вх.№01-87/1269/25), в якому просив суд долучити до матеріалів справи довідку про здійснені платежі КП Нововолинськтеплокомуненерго за спожиту ел.енергію за період з 14.02.2025 по 31.03.2025 та копії документів (платіжних інструкцій), що підтверджують здійснені оплати.

Ухвалою суду від 09.04.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті 16 квітня 2025 року.

14.04.2025 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких представник зазначив, що станом на 01.04.2025 КП Нововолинськтеплокомуненерго повністю сплачено борг в сумі 8 229 545,30 грн. Також заперечує проти вимог позивача в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних збитків, посилаючись на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2024 у справі №911/1359/22.

15.04.2025 представник позивача подав суду заперечення на додаткові пояснення відповідача.

У судовому засіданні 16.04.2025 за згодою представників сторін була оголошена перерва до 14.05.2025.

У судовому засіданні 14.05.2025 представник позивача підтвердив сплату відповідачем заборгованості та просив стягнути нараховані пеню, річні та інфляційні втрати.

Представник відповідача просив відмовити у позові у повному обсязі.

Дослідивши наявні у справі письмові докази та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) №429 від 14.06.2018 ТОВ «ВОЛИНЬЕЛЕКТРОЗБУТ» надано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018р. №312 (далі ПРРЕЕ) постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами.

28 грудня 2023 року між ТОВ «Волиньелектрозбут» (Постачальник) та КП «Нововолинськтеплокомуненерго» Нововолинської міської ради (Споживач) укладено Договір №ВЕЗ 23-24/194 про постачання електричної енергії споживачу (Договір).

У відповідності до п.1.1. Договору Постачальник продає товар: Електричну енергію (ДК 021:2015 - 09310000-5 - Електрична енергія) Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Строк (термін) постачання електричної енергії споживачу: з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року (п.2.1. Договору).

Згідно з п.4.1. Договору Споживач розраховується з постачальником за електричну енергії за ціною, визначеною у Додатку 2 до цього Договору. Ціна за одиницю товару включає вартість послуг оператора системи з передачі та вартість послуг з розподілу електричної енергії, які оплачуються через Постачальника.

Згідно з п.п.4.7, 4.9. Договору розрахунковим періодом згідно умов Договору є календарний місяць. Оплата поставленої електричної енергії за відповідний розрахунковий період здійснюється на умовах післяплати на підставі акта приймання-передачі електричної енергії та рахунку постачальника. При чому оплата поставленої електричної енергії за цим Договором за відповідний розрахунковий період здійснюється Споживачем в наступному за розрахунковим місяці в такому порядку:

протягом 10 календарних днів з моменту підписання сторонами акта прийманняпередачі електричної енергії у розмірі 30% поставленої електричної енергії;

протягом 20 календарних днів з моменту підписання сторонами акта прийманняпередачі електричної енергії у розмірі 40% поставленої електричної енергії;

протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами акта прийманняпередачі електричної енергії у розмірі 30% поставленої електричної енергії.

Абзацом 2 п.4.10. Договору передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати за цим Договором постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати без обмеження періоду її нарахування до дати повної оплати у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, враховуючи день фактичної оплати, а також 3% річних та інфляційні. Споживач сплачує за вимогою Постачальника штрафні санкції у розмірі, що визначається цим Договором.

У відповідності до п.5.1. Договору Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами Договору та за ціною, яка зазначена у Додатку 2 до цього Договору.

Згідно п.12.8.2 Договору усі повідомлення або будь-який інший документ (кореспонденція) за цим Договором можуть надсилатись шляхом направлення відповідного документу в електронному вигляді за допомогою Сервісу (M.E.Doc, Вчасно, тощо), при цьому такий документ вважається отриманим стороною одержувача з моменту присвоєння Сервісом статусу документу «Відправлений». Документ направлений за допомогою Сервісу підписується за допомогою кваліфікованого електронного підпису уповноважених осіб сторони відправника. Доказом належного отримання документів за допомогою Сервісу є відповідна роздруківка повідомлення з Сервісу з поміткою зазначеного статусу документа або лист відповідної особи, що здійснює надання послуг з Сервісом з відповідним підтвердженням.

У Додатку №1 до Договору визначено перелік об`єктів КП «Нововолинськтеплокомуненерго», до електроустановок яких ТОВ «ВЕЗ» здійснювало постачання електричної енергії протягом 2024 року.

Договір з додатками підписаний сторонами та завірений їх печатками.

Для проведення розрахунків ТОВ «ВЕЗ» на ім`я споживача було відкрито особовий рахунок №534-2015000.

На виконання умов Договору ТОВ «ВЕЗ» забезпечило постачання електричної енергії для потреб об`єктів відповідача у травні, грудні 2024 року на загальну суму 10 604 175,67 грн, що підтверджується сформованим актами приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії та рахунками, а саме: актом №534-2015000/5/Ф1 від 31.05.2024 року приймання-передачі реалізованої електричної енергії за травень 2024 року в обсязі 63 655 кВт/год на суму 429 545,30 грн.; рахунком №534-2015000/5/Ф1 (за травень 2024); актом №534-2015000/12/Ф1 від 31.12.2024 року приймання-передачі реалізованої електричної енергії за грудень 2024 року в обсязі 980 756 кВт/год на суму 10 174 630,37 грн.; рахунком №534-2015000/12/Ф1 (за грудень 2024).

Усі вказані документи за борговий період направлено відповідачу у формі електронних документів через систему документообігу M.E.Doc.

Акти приймання-передачі за травень 2024 та грудень 2024 року були підписані представником відповідача за відсутності будь-яких зауважень щодо обсягів фактично використаної електроенергії та нарахованих сум.

Оскільки акти приймання-передачі за кожен розрахунковий період надсилались споживачу через систему документообігу M.E.Doc, то дата підписання сторонами кожного акту, з моменту якої починається відлік строків для проведення оплат відповідачем, зазначається у квитанції руху Акту за відповідний розрахунковий період, що роздрукована з сервісу документообігу.

Отже акт №534-2015000/5/Ф1 приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії за травень 2024 року від 31.05.2024 підписано 11.06.2024; акт №534-2015000/12/Ф1 приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії за грудень 2024 року від 31.12.2024 підписано 10.01.2025.

Проте відповідач своїх зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати вартості спожитої електричної енергії згіно Договору не виконав, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з КП «Нововолинськтеплокомуненерго» Нововолинської міської ради 8435796грн 83коп, з яких: 8229545грн 30коп заборгованості по оплаті поставленої електричної енергії, 17638грн 97коп- 3% річних, 156826грн 21коп пені та 31786грн 35коп інфляційних втрат.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч.ч. 1, 7 ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Пунктом 1 статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частинами першою та другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до п.4.13. ПРРЕЕ для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі, на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

Пунктом 5.2.1 ПРРЕЕ передбачено наступні права електропостачальника: на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів; звернення до оператора системи щодо відключення (обмеження) електроживлення споживача; на стягнення пені та застосування інших санкцій за несвоєчасну оплату спожитої електричної енергії відповідно до вимог законодавства; на всі види забезпечення виконання зобов`язань споживачем щодо оплати договірних обсягів споживання електричної енергії у формі і видах, передбачених законодавством України.

У свою чергу Споживач у відповідності п.5.5.5 ПРРЕЕ зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів, а також за умови неповної оплати за спожиту електричну енергію припинити власне електроспоживання відповідно до умов договору

Судом встановлено, що під час розгляду справи відповідачем у добровільному порядку за період 14.02.2025 26.03.2025 було частково погашено суму основного боргу у розмірі 7729545,30грн., у зв`язку із чим позивачем було зменшено позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості. Позивач просив стягнути з відповідача 500000грн. основної заборгованості, 17638,97грн 3% річних, 156826,21грн пені, 31786,35грн інфляційних втрат, всього 706251,53грн.

Крім того згідно платіжних доручень від 27.03.2025, від 28.03.2025 та від 31.03.2025 відповідачем було погашено заборгованість на суму 500000грн.

Таким чином на день розгляду спору відповідачем - КП «Нововолинськтеплокомуненерго» було повністю погашено заборгованість за спожиту електроенергію.

Зазначене підтверджується платіжними інструкціями, наданими відповідачем та підтверджено представником позивача у судовому засіданні.

Отже, спірні правовідносини в цій частині позову, які потребували судового врегулювання, фактично були врегульовані, в свою чергу предмет та підстави позову в цій частині зникли.

Згідно вимог п. 2 ч. 1 ст. 231 Кодексу, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки, існування предмета спору в цій частині припинилось після пред`явлення позову та відкриття провадження у справі, провадження у справі в частині стягнення 500000грн заборгованості по оплаті поставленої електричної енергії необхідно закрити у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Крім того, за прострочення виконання зобов`язань позивач просить стягнути з відповідача 17638грн. 97коп.- 3% річних за період з 22.06.2024 по 13.02.2025, 156826грн. 21коп. пені згідно п.4.10 Договору за період з 22.06.2024 по 13.02.2025 та 31786грн. 35коп. інфляційних втрат за період з 22.06.2024 по 20.01.2025.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Щодо стягнення з відповідача 156826грн 21коп пені, нарахованої згідно п.4.10 Договору суд зазначає наступне.

Правовий статус НКРЕКП, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначає Закон України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг".

Відповідно до статті 1 вказаного Закону Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор) є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України. Особливості спеціального статусу Регулятора обумовлюються його завданнями і повноваженнями та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливостях організації та порядку діяльності Регулятора, в особливому порядку призначення членів Регулятора та припинення ними повноважень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Регулятора та гарантії незалежності в прийнятті ним рішень у межах повноважень, визначених законом, встановленні умов оплати праці членів та працівників Регулятора.

Згідно з ч. 1 ст. 3 цього Закону Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 6 Закону України "Про ринок електричної енергії" до повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належать, зокрема, затвердження правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, порядку розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів, який включає в тому числі положення щодо особливостей розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів з третіми державами, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 6 Закону України "Про ринок електричної енергії" Регулятор має право приймати рішення, що є обов`язковими до виконання учасниками ринку.

Пунктом 3 частини 2 статті 14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" визначено, що Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції. Згідно частини 2 цієї статті рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою.

Відповідно до пункту 1 частини 1 вказаного Закону для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор приймає обов`язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції.

Отже, НКРЕКП (Регулятор) здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції та є обов`язкові до виконання.

Суд зазначає, що постанова N 332 від 25.02.2022 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» (у редакції від 26.04.2022 року) прийнята Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Регулятором) в межах своїх повноважень, а тому її положення, у тому числі, підпункт 16 пункту 1, відповідно до якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії, є обов`язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності.

Наведені висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2024 по справі N 911/1359/22.

Що стосується посилання позивача на те, що положення укладеного між сторонами договору та норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України не можуть бути нівельовані Постановою НКРЕКП N 332 від 25.02.2022, як підзаконним актом, суд зазначає таке.

Статтею 1 Конституції України передбачено, що Україна є правовою державою.

Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні N 9-рп/2001 від 19.06.2001 у справі N 1-37/2001, в правовій державі існує сувора ієрархія нормативних актів, відповідно до якої постанови та інші рішення органів виконавчої влади мають підзаконний характер і не повинні викривляти сутність і зміст законів.

Отже, нормативні акти, що затверджуються Регулятором, не можуть суперечити Конституції України та законам, які регулюють господарські відносини на ринку електроенергії.

Відповідно до ч. 1 ст. 66 Закону "Про ринок електричної енергії" купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець та споживачі.

Істотні умови двосторонніх договорів визначені у ч. 3 ст. 66 вказаного Закону, якими є, зокрема, умови про права, обов`язки та відповідальність сторін (п. 8 ч. 3 ст. 66 Закону).

Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону "Про ринок електричної енергії" до повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належить, зокрема, затвердження типових та примірник договорів, визначених цим Законом, а відповідно до частини четвертої цієї ж статті рішення Регулятора є обов`язковими до виконання учасниками ринку (крім споживачів, що не є учасниками оптового енергетичного ринку).

Таким чином, наведений аналіз нормативних актів дозволяє дійти висновку, що Регулятор наділений повноваженням нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, зокрема, через затвердження типових і примірних договорів.

Типові і примірні договори входять до системи джерел господарського договірного права як особливі нормативно-правові акти. Затвердження таких договорів уповноваженими державними органами є формою державною регулювання договірних відносин у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України типові договори затверджуються Кабінетом Міністрів України або у випадках, передбачених законом, іншим органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Унормування відповідальності за невиконання договорів на ринку електроенергії відбувається, зокрема, шляхом визначення відповідних положень щодо відповідальності у типових договорах, які затверджуються Регулятором, і мають силу нормативно-правового акта.

Частина четверта статті 179 Господарського кодексу України закріплює межі вільного розсуду сторін господарського договору при визначенні його умов, а саме обов`язковість відповідності умов господарського договору певного виду типовим договорам, затвердженим Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади. Укладаючи договір на основі типового договору, затвердженого відповідним державним органом в межах його компетенції, сторони повинні враховувати імперативні правила, що містяться в типовому договорі. Разом з тим сторони мають право конкретизувати його умови та доповнити їх, якщо такі доповнення не суперечать його змісту.

Законом України від 24.02.2022 N 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 року N 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

В подальшому, відповідними Законами України, строк дії воєнного стану в Україні було продовжено.

Статтею 1 Закону України від 12.05.2015 "Про правовий режим воєнного стану" визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 цього Закону Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Статтею 17 вказаного Закону встановлено, що органи державної влади України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, громадські об`єднання, а також громадяни зобов`язані сприяти діяльності військового командування та військових адміністрацій у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану на відповідній території.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 20 наведеного Закону правовий статус та обмеження прав і свобод громадян та прав і законних інтересів юридичних осіб в умовах воєнного стану визначаються відповідно до Конституції України та цього Закону.

Національна комісія, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в преамбулі Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 N 332 зазначила мету та підстави її прийняття.

Зокрема Регулятор заначив, що такою метою є забезпечення операційної безпеки функціонування основної частини ОЕС України від 25 лютого 2022 року, ураховуючи Протокол наради щодо обговорення заходів стабілізації учасників ринку електричної енергії під час особливого періоду та діє відповідно до Законів України "Про ринок електричної енергії"; "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг".

Згідно з п. 5 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 N 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 27.02.2022 N 333) рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії".

Згідно з підпунктом 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 N 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 N 413) на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування, надати такі настанови - зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.

Отже, з урахування дії на території України воєнного стану, для учасників ринку електричної енергії, якими укладено типові договори відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та постанов НКРЕКП, пункт 5 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 N 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 27.02.2022 року N 333) - це бажана з точки зору держави модель поведінки, яка має обов`язковий характер для учасників ринку електричної енергії.

Підпункт 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 N 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 року N 413) - це імперативна норма, якою держава вказала учасниками ринку електричної енергії, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії".

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 19.04.2024 по справі N 911/1359/22 дійшов висновку про те, що рішення Регулятора щодо порядку застосування норм про відповідальність учасників на ринку електроенергії не суперечать нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України про відповідальність у договірних відносинах з огляду на те, що Регулятор в силу Закону наділений повноваженнями унормовувати договірні відносини суб`єктів господарювання, що проводять свою діяльність у сфері енергетики, у тому числі в частині відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов`язань на ринку електричної енергії.

При цьому, такі рішення Регулятора не скасовують встановлену нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України відповідальність за порушення договірних зобов`язань для учасників ринку електроенергії, та не встановлюють мораторію для застосування цієї відповідальності, позаяк Регулятор, який наділений повноваженнями нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, з метою забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду, в межах наданих йому Законом повноважень тимчасово зупинив нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.

Норми постанови N 332 від 25.02.2022 (у редакції від 27.02.2022) та N 333 (у редакції від 26.04.2022 року) прийняті Регулятором в межах своїх повноважень.

Таким чином, хоча постанова НКРЕКП N 332 від 25.02.2022 має нижчу юридичну силу порівняно з Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, втім її норми є обов`язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності на ринку електроенергії, зокрема, які уклали між собою двосторонні договори відповідно до ст. 66 Закону України "Про ринок електричної енергії", що також обумовлено положеннями ст. 179 Господарського кодексу України, яка встановлює нормативне обмеження вільного розсуду сторін господарського договору при визначенні його умов у разі укладання типового договору.

Суд виходить з того, що Регулятор визначив модель поведінки як зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії, та вказав чітко визначений період, а саме - на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування, а не скасував нарахування та стягнення штрафних санкцій або увільнив від їх нарахування або стягнення.

Також суд враховує, що 15.03.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" N 2120-IX, 2).

У підпункті 2 пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону передбачено: "Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., N 40-44, ст. 356) доповнити пунктами 18 і 19 такого змісту:

"18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

19. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".

Отже, відповідно до цього Закону прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнені пунктом 19.

Статтями 257-259 Цивільного кодексу України унормовано загальна позовна давність, спеціальна позовна давність, зміна тривалості позовної давності.

Таким чином суд відмовляє у стягненні пені, враховуючи приписи Постанови N 332.

Щодо вимог про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом встановлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи з положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Нарахування інфляційних втрат та 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Враховуючи прострочення виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань щодо вчасної оплати поставленої електроенергії позов в частині стягнення 17638грн. 97коп - 3% річних за період з 22.06.2024 по 13.02.2025 та 31786грн. 35коп. інфляційних втрат за період з 22.06.2024 по 20.01.2025 є підставним та підлягає до задоволення.

У задоволенні позову в частині стягнення 156826грн. 21коп. пені слід відмовити.

З огляду на зазначене позовні вимоги суд задовольняє частково.

Згідно із ч.ч. 2-4 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно п.1, п.5 ч.1 ст.7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Враховуючи клопотання позивача про повернення судового збору, зменшення розміру позовних вимог позивачем та закриття провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення основної заборгованості, суд дійшов висновку про повернення ТОВ Волиньелектрозбут 92754,54грн 08 коп судового збору на підставі п.1 ст. 7 даного Закону та 6000грн судового збору на підставі п.5 ст.7 даного Закону (всього 98 754грн 54коп судового збору), сплаченого згідно платіжної інструкції №322 від 14.02.2025.

Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики (ч.5 ст. 7 Закону України Про судовий збір ).

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись п.1, 5 ч.1 ст. 7 Закону України Про судовий збір, ст.ст. 86, 129, 231, 233, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Нововолинськтеплокомуненерго Нововолинської міської ради (45400, Волинська обл., Володимирський район, м.Нововолинськ, вул.Святого Володимира, буд.3, код ЄДРПОУ 00185382) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут (43026, Волинська обл., м.Луцьк, вул..Яремчука Назарія, буд.11-А, код ЄДРПОУ 42159289) 49425грн 32коп, з яких: 17638грн 97коп - 3% річних та 31786грн 35коп інфляційних втрат, а також 593грн 10коп витрат по сплаті судового збору.

3. Відмовити у позові в частині стягнення 156826грн. 21коп. пені.

4. Закрити провадження у справі в частині стягнення 500000грн заборгованості.

5. Повернути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області (43021, м. Луцьк, вул.Стрілецька, 4а, код ЄДРПОУ 38009371) Товариству з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут (43026, Волинська обл., м.Луцьк, вул..Яремчука Назарія, буд.11-А, код ЄДРПОУ 42159289) 98754грн 54коп судового збору, сплаченого згідно платіжної інструкції №322 від 14.02.2025 на суму 101229грн 56коп.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено та підписано 22.05.2025.

СуддяО. Г. Слободян