Рішення № 12756957, 23.11.2010, Господарський суд Полтавської області

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

23.11.2010р.                                                                                          Справа № 14/215

          за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діалог-ІІ", вул. Нетечинська, 25, м. Харків, 61125

до Приватного закладу "Дитячо-юнацький оздоровчий табір санаторного типу "Буревісник", пер. Сонячний, 9, с. Клюсівка, Новосанжарський район, Полтавська область, 39373

про стягнення 3440,40 гривень                    

Суддя Іваницький О.Т.

Представники:

від позивача: Курашов О.В., дов. № 684/09-10 від 14.09.2010 р.

від відповідача: представник не з'явився (повідомлений належним чином)

          СУТЬ СПОРУ: розглядається позовна заява про стягнення 3440,40 гривень за надані рекламні послуги згідно договору № 1-26/07-РУ/11 від 20.05.2010 року.

          В судовому засіданні 23.11.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до положень ч. 1 - ч. 4 ст. 85 ГПК України. Повне рішення складене згідно із вимогами ч. 1 - ч. 2, ч. 6 ст. 84 ГПК України 29.11.2010 р.

Позивач та його повноважний представник в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримують, вважають їх обґрунтованими, підтвердженими наданими по справі матеріалами та доказами і просять суд їх задовольнити.

          Відповідач наданими йому правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, не скористався, свого представника в судове засідання не направив, хоча і був повідомлений про час та місце проведення судового засідання належним чином (поштове повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи), вимог п. 4 ухвали суду від 28.10.2010 року про порушення провадження у справі не виконав, відзив на позовну заяву не надав.

          Відповідно до п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" у разі нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене та достатність документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

          Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши і оцінивши подані сторонами докази, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, в їх сукупності, керуючись законом, заслухавши представника позивача, суд,

ВСТАНОВИВ:

          20 травня 2010 року між Товариства з обмеженою відповідальністю "Діалог-ІІ", м. Харків (надалі Позивач) та Приватним закладом "Дитячо-юнацький оздоровчий табір санаторного типу "Буревісник", с. Клюсівка (надалі Відповідач) було укладено Договір про надання рекламних послуг № 1-26/07-РУ/11(надалі -Договір).

          Згідно п. 1.1. Договору, Виконавець (Позивач у справі) бере на себе обов'язок організовувати проведення рекламної компанії шляхом розміщення рекламної інформації Замовника (Відповідач у справі) в засобах масової інформації, транспорті, торгово-розважальних центрах, на автозаправних станціях, стаціонарних пристроях міста Харкова та України, а також шляхом виконання інших засобів доведення інформації до цільової аудиторії Замовника або його товару.

          Відповідно п. 1.2. Договору, Замовник (Відповідач у справі) здійснює оплату наданих послуг згідно із розцінками, встановленими Виконавцем (Позивач у справі) в порядку, передбаченим цим Договором.

          Згідно п. 2.1.5. Договору, на протязі 3-х робочих днів з моменту отримання Акта виконаних робіт Відповідач зобов'язався підписати такий Акт і направити його Позивачеві або подати письмову мотивовану відмову від підписання такого акта. Така відмова повинна містити відповідні обґрунтування та/або відмітку про порушення , допущені Позивачем та метод їх усунення. Не надання та/або несвоєчасне подання таких мотивів відмови Відповідача тлумачиться як згода Відповідача с тим, що Позивач надав послуги по даному Договору належним чином, в повному обсязі і в строк, а Акт вважається погодженим з Відповідачем.

В порушення взятих на себе за Договором зобов'язань Відповідач за надані рекламні послуги не розраховувався в повному обсязі, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 3440,40 гривень по відповідним рахункам:

          - рахунок № 563 - журнал "Бізнес тайм", № 12 від 28.06.2010 р. - вартість 672 грн.;

          - рахунок № 564а - газета "Харків на Долонях", № 23, 24 від 24.06.2010 р. - вартість 1268,00 грн. (1 вих. - 634 грн. + 2 вих. 634 грн.);

          - рахунок № 565 ч - газета "Час Пік", від 23.06.2010 р., 30.06.2010 р. - вартістю 800,40 грн. (1 вих. - 400 грн. 20 коп. + 2 вих. 400,20 грн.);

          - рахунок № 613 л - журнал "Лашкері" (червень) - вартість 700,00 грн.

          26.07.2010 року Відповідач на адресу Позивача направив лист з проханням щодо надання розстрочки на погашення заборгованості в сумі 3440,40 грн., в якому перший брав на себе відповідальність вказану заборгованість погасити в строк до 23.08.2010 року. Проте у вказаний строк Відповідач заборгованість не погасив, борг не сплатив.

          На момент розгляду справи по суті та прийняття по ній рішення сума боргу Відповідача перед Позивачем становить 3440,40 гривень.

          Суд вважає вимоги Позивача обґрунтованими, доведеними наданими по справі матеріалами та доказами і такими, що підлягають повному задоволенню, виходячи з наступного.

          Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

          Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

          Згідно із статтями 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.

          Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

          Статтями 509 - 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

          Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (надалі ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

          Згідно із статтями 526 - 527 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

          Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

          Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

          Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

          Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

          Згідно зі статтею 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

          Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

          У нарадчій кімнаті суд приходить до висновку, що Позивачем у відповідності до положень статей 32-34, 36 ГПК України подані належні докази, що містяться в матеріалах справи, які дають підстави заявлені позовні вимоги задовольнити повністю та стягнути з Відповідача на його користь суму боргу в розмірі 3440,40 гривень.

Відповідно до ст. 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, на користь Позивача підлягає стягненню з Відповідача сума державного мита в розмірі 102,00 гривень та 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Згідно із п. 4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про судове рішення" від 10.12.1996 р. № 02-5/422 (із змінами і доповненнями), у відповідності з статтею 4 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

          Враховуючи викладене, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши і оцінивши подані матеріали та докази, які містяться у справі, в їх сукупності, керуючись законом і статтями 4 - 47, 22, 28, 32 - 34, 36, 43, 44 - 45, 471, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -

                     В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного закладу "Дитячо-юнацький оздоровчий табір санаторного типу "Буревісник", ідентифікаційний код 33715137 (пер. Сонячний, 9, с. Клюсівка, Новосанжарський район, Полтавська область, 39373; р/р 26002000001931 у філії АТ "Індекс-Банк", м. Полтава, МФО 300614) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діалог-ІІ", ідентифікаційний код 32239561 (вул. Нетечинська, 25, м. Харків, 61125; р/р 26005001309572 ЗАТ "ОТП БАНК", м. Київ, МФО 350750) суму боргу в розмірі 3440,40 грн., судові витрати: державне мито - 102,00 грн., інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          СУДДЯ                                                                                Іваницький О.Т.

          Повне рішення складено 29.11.2010 р.

          Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.