Рішення № 12756929, 05.10.2010, Господарський суд Полтавської області

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

05.10.2010р.Справа № 14/162

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський ринок", вул. Зінківська, 6, м. Полтава, 36029

до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення 3315,41 гривень

Суддя Іваницький О.Т.

Представники:

від позивача: Левчук І.Б., дов. № 203 від 04.10.2010 р.

від відповідача: представник не з'явився

СУТЬ СПОРУ: розглядається позовна заява про стягнення заборгованості, пені, збитків від інфляції та 3% річних в загальній сумі 3315,41 гривень, з яких сума основного боргу, яка виникла внаслідок неналежного виконання умов договору суборенди торгівельного місця № 4ОФ від 01.12.2010 р., 2928,08 гривень, пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань 257,36 гривень, збитки від інфляції 88,47 гривень та 3% річних 41,50 гривень.

В судовому засіданні 05.10.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до положень ч. 1 - ч. 4 ст. 85 ГПК України (а. с. 128). Повне рішення складене відповідно до вимог ч. 1 - ч. 2, ч. 6 ст. 84 ГПК України 11.10.2010 р.

Частинами 1 та 2 статті 58 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) передбачено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами; суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні.

Враховуючи те, що позовні вимоги мають однорідні та пред'явлені тим самим позивачем до того самого відповідача суд об'єднав в одній позовній заяві кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Позивач та його повноважний представник в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримують, вважають їх обґрунтованими, підтвердженими наданими по справі матеріалами та доказами і просять суд їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився. Ухвала суду про порушення провадження у справі від 16.08.2010 р., яка направлялась на адресу відповідача, повернулась до суду (вхід. № б/н від 26.08.2010 р. канцелярії суду) з відміткою пошти про закінчення терміну зберігання поштової кореспонденції (а. с. 37 - 39).

В п. 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" від 13.08.2008 р. № 01-8/482 (із змінами і доповненнями) зазначено, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Відповідно до ч. 4 п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 р. № 02-5/289 (із змінами і доповненнями), у разі нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене та достатність документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши подані сторонами докази, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, в їх сукупності, керуючись законом, заслухавши представника позивача, суд встановив, що 17 вересня 2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київський ринок", м. Полтава (надалі Позивач) та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1, м. Полтава (надалі Відповідач) було укладено Договір оренди торгівельного місця № 12ОФ (надалі Договір оренди 12ОФ) (а. с. 104 - 105).

Згідно із п. 1.1. Договору оренди 12ОФ, Орендодавець (Позивач у справі) передає, а Орендар (Відповідач у справі) приймає у тимчасове оплатне користування торгівельне місце № 45, 46, 47, 48 площею 4, яке знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Зіньківська, 6, у відповідності з Додатком № 1 до даного договору ("Технічна специфікація Об'єкту оренди" - погоджується сторонами не пізніше моменту прийому-передачі Об'єкта оренди Орендарю по Акту приймання-передачі).

Відповідно до п. 5.2. Договору оренди 12ОФ, орендна плата за один календарний місяць (день) після підписання Акту прийому-передачі за місяць буде становити 600 грн. (шістсот грн.).

17.09.2009 р. між сторонами було підписано акт прийому-передачі торгівельного місця в орендне користування (а. с. 105, друга сторона).

Додатковою угодою № 1 від 05.11.2009 р.до Договору оренди 12ОФ сторони дійшли згоди змінити п. 1.1. Договору виклавши його в наступній редакції: "1.1. Орендодавець (Позивач у справі) передає, а Орендар (Відповідач у справі) приймає у тимчасове платне користування торгівельне місце № 46, 47, 48 (далі - об'єкт оренди), які розташовані за адресою: м. Полтава, вул. Зіньківська, 6-б" (а. с. 106).

Вказана Додаткова угода до Договору оренди 12ОФ є його невід'ємною частиною (п. 3 даної Додаткової угоди).

На підставі умов Додаткової угоди № 1 до Договору оренди 12ОФ 05.11.2009 р. між сторонами було складено Акт приймання-передачі торгівельного місця (а. с. 106, друга сторона).

Договір оренди 12ОФ відповідно до п. 3.2. діє з моменту його підписання, строк оренди складає з дати підписання Акту прийому-передачі та діє по 30.01.2010 р.

Згідно із п. 5.5. Договору оренди 12ОФ, орендар (Відповідач у справі) крім платежів по оренді повинен протягом 3-х банківських днів з моменту виставлення рахунків Орендодавцем (Позивач у справі) компенсувати витрати за комунальні послуги.

14.12.2009 р. між Позивачем та Відповідачем було підписано Договір оренди торгівельного місця № 20ОФ (надалі Договір оренди 20ОФ) (а. с. 107 - 108).

Згідно із п. 1.1. Договору, Орендодавець (Позивач у справі) передає, а Орендар (Відповідач у справі) приймає у тимчасове оплатне користування торгівельне місце № 5, 6 ОФ площею 2 м2, яке знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Зіньківська, 6, у відповідності з Додатком № 1 до даного договору ("Технічна специфікація Об'єкту оренди" - погоджується сторонами не пізніше моменту прийому-передачі Об'єкта оренди Орендарю по Акту приймання-передачі).

Відповідно до п. 5.2. Договору оренди 20ОФ, орендна плата за один календарний місяць (день) після підписання Акту прийому-передачі за місяць буде становити 300 грн. (триста грн.).

14.12.2009 р. між сторонами було підписано акт прийому-передачі торгівельного місця в орендне користування (а. с. 108, друга сторона).

Додатковою угодою № 1 від 25.12.2009 р. до Договору оренди 20ОФ сторони дійшли згоди змінити п. 1.1. Договору виклавши його в наступній редакції: "1.1. Орендодавець (Позивач у справі) передає, а Орендар (Відповідач у справі) приймає у тимчасове платне користування торгівельні місця № 5, 6, 7, 8 ОФ, які знаходяться за адресою: м. Полтава, вул. Зіньківська, 6-б, іменоване далі за текстом "Об'єкт оренди" у відповідності з Додатком № 1 до даного Договору ("Технічна специфікація Об'єкту оренди" - погоджується сторонами не пізніше моменту прийому-передачі Об'єкта оренди Орендарю по Акту приймання-передачі)".

Вказана Додаткова угода до Договору оренди 20ОФ є його невід'ємною частиною (п. 3 даної Додаткової угоди).

На підставі умов Додаткової угоди № 1 до Договору оренди 20ОФ 25.12.2009 р. між сторонами було складено Акт приймання-передачі торгівельного місця (а. с. 109, друга сторона).

Договір оренди 20ОФ відповідно до п. 3.2. діє з моменту його підписання, строк оренди складає з дати підписання Акту прийому-передачі та діє по 30.01.2010 р.

Згідно із п. 5.5. Договору оренди 20ОФ, орендар (Відповідач у справі) крім платежів по оренді повинен протягом 3-х банківських днів з моменту виставлення рахунків Орендодавцем (Позивач у справі) компенсувати витрати за комунальні послуги.

01 лютого 2010 р. між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір суборенди торгівельного місця № 4ОФ (надалі Договір) (а. с. 15 - 18).

Згідно із п. 1.1. Договору суборенди, Орендар (Позивач у справі) передає, а Суборендар (Відповідач у справі) приймає у тимчасове платне користування торгівельне місце № 5, 6, 7, 45, 46, 47, 48 (надалі Об'єкт оренди), яке розташоване в нежитловому приміщенні, розміщеному за адресою: м. Полтава, вул. Зіньківська, 6-б, у відповідності із Додатком № 1 до даного Договору ("Технічна специфікація Об'єкту Суборенди" - погоджується сторонами не пізніше моменту прийому-передачі Об'єкта суборенди Суборендарю по Акту).

Відповідно до п. 3.1. Договору суборенди, орендна ставка становить 75,00 грн. (сімдесят п'ять грн. 00 коп.) за один квадратний метр на дату укладання договору. Розмір плати за користування Об'єктом оренди становить 1050,00 грн. на місяць, в т.ч. ПДВ 175,00 грн. (сто сімдесят п'ять).

Додатковою угодою № 1 від 25.02.2010 р. до Договору суборенди сторони дійшли згоди змінити п. 1.1. Договору виклавши його в наступній редакції: "1.1. Орендар (Позивач у справі) передає, а Суборендар (Відповідач у справі) приймає у тимчасове платне користування торгівельне місце № 45, 46, 47, 48 (далі - об'єкт оренди), яке розташоване в нежитловому приміщенні, розміщеному за адресою: м. Полтава, вул. Зіньківська, 6-б, у відповідності із Додатком № 1 до даного Договору ("Технічна специфікація Об'єкту Суборенди" - погоджується сторонами не пізніше моменту прийому-передачі Об'єкта суборенди Суборендарю по Акту)". Крім того, цією ж Додатковою угодою було змінено п. 3.1. Договору і викладено його в такій редакції: "3.1. Орендна ставка становить 75,00 грн. (сімдесят п'ять грн. 00 коп.) за один квадратний метр на дату укладання договору. Розмір плати за користування об'єктом оренди становить 600,00 грн. на місяць, в т.ч. ПДВ 100,00 грн. (сто грн. 00 коп.)" (а. с. 19).

Вказана Додаткова угода до Договору суборенди є його невід'ємною частиною (п. 6 даної Додаткової угоди).

На виконання Договору суборенди 4ОФ 01.02.2010 р. між сторонами було підписано Акт прийому-передачі (а. с. 23).

Згідно із п. 3.3. Договору суборенди 4ОФ, вартість комунальних послуг (водо-, енерго, теплопостачання, а також інші витрати, що пов'язані з утриманням приміщень тощо) відшкодовується щомісяця Суборендарем у сумі фактичних затрат згідно індивідуальних лічильників та пропорційно займаній площі оренди.

Позивачем Відповідачу направлялись рахунки-фактури щодо компенсації витрат на комунальні послуги, а саме:

- рахунок-фактура № СФ-0000364 від 08.01.2010 р. - компенсація комунальних послуг за грудень в сумі 987,40 гривень;

- рахунок-фактура № СФ-0000585 від 08.02.2010 р. - компенсація комунальних послуг за січень в сумі 1395,86 гривень;

- рахунок-фактура № СФ-0000780 від 04.03.2010 р. - компенсація комунальних послуг за лютий в сумі 891,41 гривень;

- рахунок-фактура № СФ-0001063 від 07.04.2010 р. - компенсація комунальних послуг за березень в сумі 506,92 гривень;

- рахунок-фактура № СФ-0001340 від 10.05.2010 р. - компенсація комунальних послуг за квітень в сумі 81,49 гривень,

всього на суму 3863,08 гривень.

Вказані рахунки-фактури Відповідач оплатив частково в сумі 935,00 гривень. Решта суми компенсації в розмірі 2928,08 гривень залишилась неоплаченою.

15.04.2010 р. Відповідач самовільно покинув Об'єкт оренди не підписавши відповідний Акт повернення об'єкта до закінчення строку дії Договору 4ОФ, про що свідчить Службова записка менеджера з адміністративної роботи ОСОБА_4 від 15.04.2010 р. (а. с. 36) та Акт № 5 від 18.04.2010 р. (а. с. 35).

Позивачем Відповідачу за вих. № 137 від 19.04.2010 р. була направлена Претензія з вимогою сплатити суму боргу в розмірі 2928,08 гривень. Відповіді на претензію від Відповідача не надійшло, сума боргу сплачена не була.

Таким чином, на момент розгляду справи по суті та прийняття по ній рішення сума основного боргу Відповідача перед Позивачем становить 2928,08 гривень.

Вказана вимога обґрунтована, підтверджена наявними у справі доказами та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 3 цієї ж статті визначено, що договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно із ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтями 509 - 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (надалі ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із статтями 526 - 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно із ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Частиною 3 цієї ж статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із п. 7.1. Договору 12ОФ, п. 7.1. Договору 20ОФ та п. 5.1.1. Договору 4ОФ за несвоєчасну або не в повному обсязі оплати Орендної плати або компенсації комунальних платежів Орендар (Відповідач у справі) сплачує Орендодавцю (Позивач у справі) пеню.

Згідно із наданим Позивачем розрахунком (а. с. 9) Відповідачу нарахована пеня в сумі 257,36 гривень.

Відповідно до п оложень статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми.

Позивачем Відповідачу нараховані збитки від інфляції в сумі 88,47 гривень (розрахунок в матеріалах справи, а. с. 10) та 3% річних в сумі 41,50 гривень (розрахунок в матеріалах справи, а. с. 11).

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті .

У нарадчій кімнаті суд приходить до висновку, що Позивачем у відповідності до положень статей 32-34, 36 ГПК України подані належні докази, що містяться в матеріалах справи, які дають підстави заявлені позовні вимоги задовольнити повністю та стягнути з Відповідача на його користь суму основного боргу в розмірі 2928,08 гривень, пеню 257,36 гривень, збитки від інфляції 88,47 гривень та 3% річних 41,50 гривень

Відповідно до ст. 49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, на користь Позивача підлягає стягненню з Відповідача сума державного мита в розмірі 102,00 гривень та 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Згідно із п. 4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про судове рішення" від 10.12.1996 р. № 02-5/422 (із змінами і доповненнями), у відповідності з статтею 4 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

Враховуючи викладене, матеріали справи, обставин справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши і оцінивши подані додаткові докази, керуючись статтями 4 - 47, 22, 28, 32 - 34, 36, 43, 44 - 45, 471, 49, 58, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський ринок", вул. Зінківська, 6, м. Полтава, 36029 (р/р 26006714000248 а ХОФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 351016, код ЄДРПОУ 36454833) суму основного боргу в розмірі 2928,08 гривень, пеню 257,36 гривень, збитки від інфляції 88,47 гривень, 3% річних 41,50 гривень, державне мито 102,00 гривень та 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯІваницький О.Т.

Повне рішення складено 11.10.2010 р.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.