Ухвала суду № 127569246, 23.05.2025, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/15519/25

Провадження № 2-з/761/190/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Матвєєвої Ю.О.

при секретарі: Каніковського Б.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про розірвання договору та визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні судді Матвєєвої Ю.О. на розгляді перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про розірвання договору та визнання права власності.

Позивачем подано заяву про забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нежитлову будівлю по АДРЕСА_1 загальною площею 339,0 кв.м із забороною проводити відносно останньої суб`єктам у сфері державної реєстрації речових прав будь-які реєстраційні дії у відомостях Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Свою заяву, позивач обґрунтувала тим, що у квітні 2025 року до Шевченківського районного суду м. Києва нею подана позовна заява, згідно з якої просить:

-розірвати договір оренди від 08 липня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).

-визнати за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП: НОМЕР_1 ) право власності на нежитлову будівлю, розташовану у АДРЕСА_1 розміром згідно висновку експерта в рамках проведення відповідної судової експертизи.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявника зазначила, що 08 липня 2019 року між нею та ОСОБА_2 укладено договір оренди. 18 липня 2019 року між ОСОБА_4 та позивачкою був підписаний акт передачі об`єкту під ремонт.

Надалі ОСОБА_1 із залученням підрядних організацій забезпечила виконання ремонтних робіт на значну суму. Після завершення ремонтних робіт Позивачка повідомила обох Відповідачів про свою готовність до підписання Основного договору на раніше погоджених умовах, але зіткнулась з не бажанням виконувати взяті на себе зобов`язання зі сторони відповідача ОСОБА_4 з надуманих та незаконних причин. Позивачка пропонувала залучити незалежних оцінювачів за наслідками дослідження яких здійснити необхідні коригування умов Основного договору. ОСОБА_4 не погодив ані осіб що могли б оцінити вартість ремонту, ані надав власних спеціалістів для аналогічних дій, а пізніше фактично припинив спілкування з Позивачкою з цього приводу. Позивачка намагалась вирішити спірні питання з іншим відповідачем ОСОБА_5 , який сказав повідомив що всі спірні питання щодо використання та розпорядження Об`єкту потрібно вирішувати з ОСОБА_4 . Позивачка зверталась з відповідними питаннями письмово до обох відповідачів, відповіді не отримала. При цьому Основний договір оренди так і не було укладено, питання відшкодування вартості ремонтних робіт не вирішене.

З огляду на відсутність протягом істотного строку досягнутої домовленості між Позивачкою та Відповідачами шляхом підписання письмових юридично значимих документів вона була вимушена звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

У зв`язку з вищевказаним позивачка вважає, що вжиття саме таких заходів забезпечення позову як накладення арешту на нерухоме майно та заборона вчиняти певні дії, забезпечить ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів Позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду. І навпаки невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступного висновку.

Частиною 1, 4 ст. 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи, у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частина 1 ст. 150 ЦПК України передбачає види забезпечення позову, а саме: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (п. 1); передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору (п. 7); іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини (п. 10).

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, серед іншого наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника). Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації.

Так зазначив Верховний Суд у постанові від 17.10.2018 р. у справі №183/5864/17-ц.

Також в зазначеній постанові Верховний Суд наголосив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Враховуючи, предмет позову, суд дійшов висновку, що подана заява про забезпечення позову підлягає задоволенню, оскільки накладення арешту буде необхідним і достатнім заходом для запобігання ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, а також для ефективного захисту, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Згідно ч. 6 ст. 153 ЦПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

З врахуванням ч. 7 ст. 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 149, 150, 151, 153, 353-354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про розірвання договору та визнання права власності - задовольнити.

Накласти арешт на нежитлову будівлю по АДРЕСА_1 загальною площею 339,0 кв.м із забороною проводити відносно останньої суб`єктам у сфері державної реєстрації речових прав будь-які реєстраційні дії у відомостях Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Дані про позивача: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання/реєстрації: АДРЕСА_2 .

Дані про відповідача 1: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання/реєстрації : АДРЕСА_3 .

Дані про відповідача 2: ОСОБА_6 (адреса місця проживання/реєстрації : АДРЕСА_4 ).

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Копію ухвали про забезпечення позову направити сторонам по справі, а також виконавцю - для негайного виконання та вжиття відповідних заходів.

Суд роз`яснює, що у відповідності до ч. 4 ст. 157 ЦПК України, особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку ст. 261 ЦПК України.

Суддя: Ю.О. Матвєєва

23 травня 2025 року