Ухвала суду № 127567694, 20.05.2025, Городищенський районний суд Черкаської області

ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 691/1274/24

провадження № 1-кп/691/212/25

УХВАЛА

20 травня 2025 рокум. Городище

Колегія суддів Городищенського районного суду Черкаської області під головуванням судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції), захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_8 , потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Городище Черкаської області клопотання щодо дії запобіжного заходу обвинуваченому, в кримінальному провадженні № 12024250380000224 від 13.06.2024 року про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

На розгляді суду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 за ч. 5 ст. 426-1 КК України.

14.05.2025 до суду надійшло клопотання прокурора Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_5 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого у кримінальному провадженні № 12024250380000224 від 13.06.2024 - ОСОБА_8 на 60 діб з утриманням останнього у державній установі "Черкаській слідчий ізолятор", без визначення розміру застави, яке підтримано в суді. Прокурор вважає, що на сьогодні ризики не зменшилися, продовжують існувати, обвинувачений перебуваючи на волі зможе ухилятися від явки до суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, зможе впливати на свідків кримінального провадження, зможе вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати іншим чином. Оскільки кримінальне правопорушення вчинене із застосуванням насильства, заставу не слід визначати. Заперечив щодо застосування до обвинуваченого застави, як клопоче сторона захисту, вказавши, що вважає дане клопотання передчасним, він зможе переховуватись оскільки було встановлено, що після вчинення злочину, обвинувачений ОСОБА_8 направився до готелю в м. Кропивницький, з не встановлених причин. Ризики, які встановлено, в тому числі ризик впливу на свідків залишається, в суді не допитано всіх свідків, які заявлені та є військовослужбовцями, зможе на них впливати, в силу виконання службових обов`язків буде мати можливість отримати відомості щодо місця проживання та інших контактних даних свідків. Є вірогідність того, що буде звертатись до суду з клопотанням про повторний допит свідків.

Обвинувачений ОСОБА_8 заперечує проти клопотання прокурора, зазначив, що є законослухняним громадянином, тікати не збирається, вагомих доказів слідство не надало, здоров`я підводить, на останньому дослідженні виявили пухлину в районі вуха, підтримує думку захисників, просив змінити обраний запобіжний захід, дати можливість внести заставу, оскільки порушуються його конституційні права.

Захисник ОСОБА_6 заперечила щодо продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зазначивши, що 24.03.2025 року в судовому засіданні були допитані свідки, які є очевидцями події, разом з тим решта свідків які будуть допитуватись не є військовими. Щодо ризику переховування, просить суд ще раз надати оцінку поведінці обвинуваченого, а саме тому, що він викликав працівників медичної частини, так як розумів які будуть наслідки, з`явився самостійно у відділок поліції, майновий стан обвинуваченого не дозволить виїхати закордон та проживати в іншій країні, на підтвердження надає відомості про доходи. ОСОБА_8 є військовослужбовцем, який користується авторитетом та заслуговує на повагу, що також підтверджується службовою характеристикою підписаною командиром та особами керівного складу, які виявили бажання взяти на поруки обвинуваченого, також має численні нагороди за службу на благо Батьківщини, щодо сімейного стану, має дружину, в якої онкологічне захворювання, отримує терапію, на підтвердження надає виписку з медичної карти, з 2022 року син який приймав участь в бойових діях в Бахмутському напрямку вважається безвісті зниклим, два місяці тому втратив батька, все в сукупності вплинуло на його стан здоров`я поки що висновку немає, але останнє дослідження КТ виявило в м`яких тканинах стороннє тіло, тому потребує додаткових обстежень, враховуючи викладене просить визначити розмір застави 80 прожиткових мінімумів, що відповідає сумі 242 240,00 грн, та приєднати зібрані нею документи до матеріалів кримінального провадження.

Захисник ОСОБА_7 зазначив, що надана службова характеристика підписана особою яка має вагу серед суспільства, військових, його слово має значення, прокурор подає одне й теж клопотання, зараз суд бачить вже певну доказову базу, сторона захисту не ставить під сумнів результатів щодо дослідження тіла загиблого, однак жодних об`єктивних доказів про те що ОСОБА_8 вчиняв який не будь злочин немає, жоден зі свідків не бачив, щоб саме обвинувачений наносив тілесні ушкодження, все що можна було сказати поганого на останнього вже сказано. Обвинувачення не може базуватись на припущеннях, сторона захисту ставить під сумнів те, що тілесні ушкодження наносив ОСОБА_8 , слухали логічні міркування свідків, а не фактичні обставини які були, вважає, що відсутні будь які докази та є підстави відмовити в задоволенні клопотання прокурора, але підтримує думку захисника ОСОБА_6 , та просить задовольнити її клопотання.

Потерпілі ОСОБА_10 , ОСОБА_9 підтримали думку прокурора, вважають, що обвинуваченому необхідно продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою, дитина 10 років залишилась без батька, хвилюються за своє життя, бояться що обвинувачений буде вчиняти вплив на них, свідків.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження та дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 26 КПК України передбачено, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Розділ II КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення.

До них, згідно статті 131 КПК України, віднесені запобіжні заходи.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання передбаченим у статті 177 КПК України ризикам.

Вирішуючи питання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Згідно частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Статтею 331 КПК України визначено, що до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Так, згідно обвинувального акта ОСОБА_8 обвинувачується у застосуванні насильства щодо підлеглого, що спричинило тяжкі наслідки, вчиненому в умовах воєнного стану, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України, та санкція зазначеної статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 8 до 12 років, та є особливо тяжким злочином.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Мюррей проти Сполученого Королівства" зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред`явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу, сприяти якому має і тримання особи під вартою.

15.06.2024 ОСОБА_8 слідчим суддею Придніпровського районного суду м. Черкаси застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави строком на 60 днів, тобто до 11.08.2024. Тобто, вказана міра запобіжного заходу обрана ОСОБА_8 з урахуванням тяжкості інкримінованого йому злочину, даних про його особу та норм КПК України.

В подальшому обраний запобіжний захід ОСОБА_8 був продовжений.

Ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області від 24.03.2025 року обвинуваченому ОСОБА_8 продовжено дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 23.05.2025 року (включно), без визначення розміру застави.

Підставою для обрання і надалі продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стали достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_8 може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності; незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному правопорушенню іншим чином, зокрема створення штучних доказів та підбурювання осіб, які не були свідками кримінального правопорушення до подання неправдивих свідчень на підтвердження захисних версій, може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Згідно практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Відповідно до статті 199 КПК України підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

З моменту взяття обвинуваченого ОСОБА_8 , під варту, і продовження такого запобіжного заходу та до моменту вирішення вказаного клопотання не змінилися обставини, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити і більш м`який запобіжний захід.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченому ОСОБА_8 , більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

Даних, які б вказували на неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою не встановлено.

Таким чином, враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_8 , його характеризуючі дані, ризики, які стали підставою для обрання і надалі продовження щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, які продовжують існувати і не зменшилися, а також те, що останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке має надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, є підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_8 може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності; незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному правопорушенню іншим чином, зокрема створення штучних доказів та підбурювання осіб, які не були свідками кримінального правопорушення до подання неправдивих свідчень на підтвердження захисних версій, може вчинити інше кримінальне правопорушення. Ризики, що існували на час обрання і продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися, що виправдовує тримання ОСОБА_8 , під вартою.

Збереження обґрунтованоїпідозри єобов`язковою умовоюпродовження триманняособи підвартою.Обвинувачення ОСОБА_8 за ч.5ст.426-1КК Українине змінено. Розглядобвинувального акта відносно ОСОБА_8 відкладено, запогодженням ізсторонами,на 02.07.2025(продовженнядопиту свідків).На сьогоднісудом допитанояк свідків: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , залишаються не допитаними свідки: ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , четверо з яких, за повідомленням прокурора, є військовослужбовцями. Та, суд не вправі на даному етапі судового розгляду оцінювати докази, які прокурором не долучалися до матеріалів кримінального провадження так і не вправі оцінювати покази свідків, які не допитані в судовому засіданні без оцінки доказів в сукупності. На даному етапі суд тільки встановлює наявність чи відсутність ризиків передбачених ст. 177 КПК України для вирішення підставності продовження чи не продовження обвинуваченому запобіжного заходу.

При ухваленні рішення про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 суд враховує позицію Європейського суду з прав людини з приводу того, що продовження тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до свободи особистості.

ЄСПЛ неодноразово вказував, що національні суди повинні приводити достатні аргументи, щоб виправдати застосований запобіжний захід.

На переконання колегії суддів, більш м`який запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого з урахуванням сукупності наведених ризиків, а безпека суспільства вимагає ізоляції особи, яка з достатньою обґрунтованою ймовірністю здатна завдати істотної шкоди правам і свободам інших осіб, в умовах воєнного стану.

Разом з тим, суд вважає за необхідне продовжити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою з визначенням застави, враховуючи пункт 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, який розтлумачений в пункті 86 рішення ЄСПЛ у справі "Макаренко проти України" від 30.01.2018, принцип "презумпція на користь звільнення" з урахуванням того, що запобігти встановленим ризикам можливо, шляхом застосування до підозрюваного альтернативного запобіжного заходу.

Даний принцип простежується в вітчизняному законодавстві та судовій практиці, а також Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що обґрунтування будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, яким він є, повинно бути переконливо наведено державою, а квазіавтоматичне продовження такого періоду суперечить гарантіям, встановленим у пункті 3 статті 5 Конвенції. Зокрема, у справі "Корнієнко та інші проти України" (справа № 24520/19 та 2 інші заяви) Судом визнано порушення Україною пункту 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод внаслідок "надмірної тривалості утримання під вартою" у кримінальному провадженні.

Колегія суддів, з огляду на доводи прокурора про продовження строку тримання під вартою без можливості внесення застави, бере до уваги усне клопотання сторони захисту про обрання ОСОБА_8 застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів доходів громадян, та подані на його доведення докази, а саме: довідку про доходи та відрахування № 64 від 31.03.2025; копії посвідчень про нагородження ОСОБА_8 відзнаками; копію свідоцтва про смерть ОСОБА_28 ; копію свідоцтва про одруження; копію свідоцтва про народження ОСОБА_29 ; копію сповіщення сім`ї № 248; копію виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного хворого); службову характеристику від 15.05.2025 року; відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми нарахованого доходу; інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта; відповідь на адвокатський запит № 1218 від 31.03.2025 року; висновок комп`ютерної томографії № 706 від 16.05.2025 року.

Так, частиною 1 статті 182 КПК України чітко встановлюється мета застосування застави, яка полягає у забезпеченні виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Відповідно до частини 4 статті 182 КПК України, розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно пункту 2 та абзацу 2 частини 5 статті 182 КПК України, розмір застави визначається у такому розмірі щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Відповідно до приписів пункту 2 частини 4 статті 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини. Тобто вказана норма закону не є імперативною і питання застосування застави вирішується судом в кожній конкретній справі.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні. Розмір застави повинен визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховувати той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.

Колегія суддів враховує, що обвинувачений ОСОБА_8 починаючи з 15.06.2024, тобто протягом більш ніж одинадцяти місяців, утримується під вартою, дотримується належної процесуальної поведінки, має проблеми зі здоров`ям та необхідність отримання належної медичної допомоги, яку не завжди вчасно можна отримати у тимчасовому слідчому ізоляторі, в якому він перебуває, має дружину - особу з інвалідністю ІІ групи, яка має онкологічне захворювання, інші обставини його життя, що мали місце за останній період (син 19.12.2022 року зник безвісти після виконання бойового завдання із забезпечення національної безпеки оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ, смерть батька, що негативно вплинуло на його фізичний та емоційний стан здоров`я), тому враховуючи викладені вище обставини та майновий стан обвинуваченого, вважає за необхідне визначити заставу в розмірі визначеному КПК України для особливо тяжких злочинів, а саме 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 757 000,00 грн, що співвідноситься за розміром зі встановленими ризиками, відповідає рівню залученості обвинуваченого до обставин, які перевіряються у цьому кримінальному провадженні, та в разі її внесення зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання ним обов`язків.

Такий розмір застави, на думку колегії суддів, відповідатиме практиці ЄСПЛ, зокрема у рішенні від 20 листопада 2010 року у справі "Мангурас проти Іспанії" суд зазначив, що перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи його продовження, відповідно до практикою Європейського Суду з прав людини ("Боротюк проти України", "Амбрушкевич проти Польщі"), колегія суддів зауважує, що саме на основі не загальних фраз, а доведених конкретних фактів та відомостей, суд, має оцінювати можливість запобігти встановленим ризикам застосуванням більш м`яких запобіжних заходів, таких як особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт. І лише посилаючись на обставини конкретної справи, які доводять, що застосування більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не здатне запобігти встановленим ризикам, до особи може бути застосовано такий винятковий захід або продовжено строк його дії. За відсутності таких доказів тримання підозрюваного під вартою буде вважатися свавільним.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, одночасно визначивши заставу як альтернативний запобіжний захід.

На думку колегії судів, застосування запобіжного заходу у вигляді застави при продовженні дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою є пропорційним меті забезпечення кримінального провадження та, за обставин даного кримінального провадження, є саме таким запобіжним заходом, який буде достатнім стримуючим засобом, що здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_8 та запобіганню ризикам, доведеним прокурором, та, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не зможуть запобігти встановленим ризикам.

Стаття 197 КПК України передбачає, що строк дії ухвали про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Враховуючи, що строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 , спливає 23 травня 2025 року, поза межами наступного судового засідання, колегія суддів вважає за необхідне продовжити такий на 60 днів, тобто до 19.07.2025 року (включно), з визначенням застави в розмірі двісті п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 757 000,00 грн, з наведених вище мотивів та підстав.

Керуючись ст. ст. 131, 176, 177, 178, 182, 183, 199, 372, 392, 395 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання прокурора задовольнити частково.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 5 ст. 426-1 КК України, в кримінальному провадженні № 12024250380000224 від 13.06.2024 року, на 60 діб до 19.07.2025 року (включно), з визначенням застави в розмірі двісті п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 757 000,00 (сімсот п`ятдесят сім тисяч гривень) грн.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний розрахунковий рахунок № UA888201720355269002000003652, МФО 820172, одержувач Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області, код 26261092, банк отримувача ДКСУ у м. Київ, з обов`язковим зазначенням у платіжному дорученні "в рахунок внесення застави ОСОБА_8 згідно з ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області від 20.05.2025".

За умови внесення застави покласти на обвинуваченого такі обов`язки:

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу прокурора або суду;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- прибувати на виклик до прокурора чи суду;

- утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками у кримінальному провадженні.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити заставодавцю обов`язок із забезпечення належної поведінки обвинуваченого та його явки за викликом, передбачені частинами 8-11 ст. 182 КПК України, а саме:

- у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору;

- питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою суду в судовому засіданні за участю підозрюваного, обвинуваченого, заставодавця, в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу. Неприбуття в судове засідання зазначених осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду питання, не перешкоджає проведенню судового засідання;

- у разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу;

- застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ухвала щодо продовження строку тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.

На ухвалу суду щодо продовження строку тримання під вартою може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду протягом пяти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, захисникам та направити до Державної установи "Черкаський слідчий ізолятор".

Повний текстухвали виготовлено22.05.2025року зпроголошенням о15:30хв.

Головуючий суддя ОСОБА_1 Судді ОСОБА_2 ОСОБА_3