Рішення № 12756768, 01.10.2010, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2010 р.                                         Справа № 9/123-9/124-9/139-5/147

За позовом Державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця", 03680, м. Київ, вул. Тверська, 5

до Відкритого акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод", 39607, м. Кременчук, Полтавської області, вул. І. Приходька, 139

про стягнення 1027399,20 грн., 1027399,20 грн. та 5175396,00 грн.

                                                                       Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: Аксьонов О.М.

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 01.10.2010 року після виходу з нарадчої кімнати на підставі ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 1027399,20 грн., 1027399,20 грн. та 5175396,00 грн. штрафних санкцій.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач повноваженого представника в судове засідання не направив, але надіслав телеграму (вх. № 204 від 01.10.2010 року), в якій просить суд відкласти розгляд справи у зв'язку з неможливістю направити уповноваженого представника в судове засідання.

Відповідно до ст. 28 ГПК України керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Таким чином, інститут представництва в господарському процесі не обмежує сторони в залученні до участі в справах інших представників.

Також згідно ст. 69 ГПК України господарський спір має бути вирішено у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Ухвалою суду від 21.09.2010 року строк вирішення спору був продовжений сторонами на п'ятнадцять днів.

Строк вирішення даного спору вже закінчився.

Тому суд вважає за необхідне відхилити клопотання відповідача та розглянути справу по суті у даному судовому засіданні.

У відзиві на позовну заяву, наявного в матеріалах справи, відповідач проти позову заперечує.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

02.04.2008 року між Державною адміністрацією залізничного транспорту України "Укрзалізниця" (позивач) в особі заступника Генерального директора Укрзалізниці Лашка Анатолія Дмитровича, що діяв на підставі довіреності Генерального директора Укрзалізниці № 20 від 28.01.08 року (т. 3 а.с. 134) та довіреності начальника ДП "Донецька залізниця" № Н-01/1104 від 02.04.2008 року (т. 3 а.с. 135) та Відкритим акціонерним товариством "Крюківський вагонобудівний завод" (відповідач) в особі Голови правління Хвороста Євгенія Федоровича був укладений договір № 7608/010 1565/0240/08-ЦЮ на виготовлення і поставку пасажирських вагонів (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець (відповідач) прийняв на себе зобов'язання щодо виготовлення 112 пасажирських вагонів моделі 61-779, моделі 61-779А у відповідності з технічними умовами ТУ У 35.2-05763814-035:2007 та моделі 61-779Э, 61-779ЭА у відповідності з технічними умовами ТУ У 35.2-05763814-063:2008, а замовник (позивач) зобов'язується здійснити відповідну оплату.

Згідно ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Виконавець зобов'язався здійснювати поставку пасажирських вагонів отримувачам, вказаним замовником в Додатку 3 до договору.

На виконання умов договору, сторони підписали графік поставки 112 пасажирських вагонів у 2008 році, протокол узгодження договірних цін пасажирських вагонів на 2008 рік (Додаток № 2 до Договору).

З матеріалів справи вбачається, що Державному підприємству "Донецька залізниця" відповідачем виготовлено та постановлено 16 вагонів, а саме:

-          11 вагонів купейного типу на 40 місць мод. 61-779;

-          4 вагони тину СВ на 20 місць мод. 61-779А;

-          1 вагон купейного гину на 40 місць мод. 61-779 з радіокупе.

Порядок приймання та здачі вагонів визначено в розділі 5 договору, а саме, п. 5.2 договору встановлено, що приймання вагонів за кількістю та якістю здійснюється у відповідності з Інструкцією № П-6 від 15.06.65 року "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості" та Інструкцією № П-7 "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю". У прийманні вагонів участь представника виконавця є обов'язковою.

Згідно п. 5.4 договору підтвердженням приймання вагонів за кількістю і якістю є акт приймання-передачі, що підписується уповноваженими представниками виконавця та отримувача.

Відповідач у своєму відзиві зазначає, що при прийманні вагонів позивачем було підписано акти приймання-передачі (т. 3 а.с. 166-170), які не містять зауважень щодо якості поставленої продукції. Даний факт позивачем не був спростований.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 268 ГК України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

06.05.2009 року комісією у складі представників від Донецької залізниці та відповідача були складені та підписані акти технічного стану (т. 1 а.с. 24-25, т. 2 а.с. 22-23, т. 3 а.с. 28-29, 31-32, 34-35, 37-38, 40-41), в яких були зафіксовані дефекти у вагонах №№ 048-05958, 048-05974, 048-14125, 048-05933, 048-14042, 048-14034 та 048-14075.

За п. 6.1 договору виконавець гарантує якісне виготовлення та надійність вагонів, що поставляються за даним договором, за умови виконання отримувачем правил експлуатації. Гарантійний строк на вагони та їх складові визначається технічними умовами. Гарантійний строк експлуатації вагона встановлюється 24 місяці від дня введення вагона в експлуатацію, але не більше 27 місяців від дня поставки.

Згідно вимог ч. 6 ст. 269 ГК України постачальник (виробник) зобов'язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу.

Пунктом 6.6 договору встановлено, що після усунення недоліків (по закінченні робіт) представниками виконавця та отримувачів підписується акт усунення недоліків з переліком виконаних робіт та їх вартості, а також причин, що викликали недоліки в період гарантійного строку.

В порушення умов договору в актах не вказано причин, які викликали недоліки в період гарантійного строку.

В матеріалах справи наявні докази проведення гарантійного ремонту вагонів №№ 048-05958, 048-05974, 048-14125, 048-05933, 048-14042, 048-14034 та 048-14075, що підтверджується додатками № 1 до актів відновлення стану продукції (т. 1 а.с. 26, т. 2 а.с. 24, т. 3 а.с. 30, 33, 36, 39, 42).

Пунктом 6.8 договору передбачено, що гарантія виконавця діє у разі належної технічної експлуатації обслуговування та зберігання вагонів. Відповідальність виконавця за дану гарантію обмежується ремонтом або заміною, за домовленістю між виконавцем та відповідним отримувачем, дефектних агрегатів, блоків або їхніх частин по відношенню до яких дефект буде доведений як дефект виконавця або як конструктивно-виробничий недолік.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

П. 7.1 договору передбачає, що за невиконання та неналежне виконання зобов'язань за даним договором сторони несуть майнову відповідальність згідно з чинним законодавством.

Згідно п. 7.4 договору у випадку прострочення узгодженого терміну усунення дефектів виконавець сплачує отримувачу пеню у розмірі 0,025 % від вартості дефектного вузла за кожен день прострочення.

Оскільки, на думку позивача, відповідач у встановлений термін не усунув недоліки, які зазначені в актах технічного стану, позивач нарахував відповідачу на підставі ст. 231 ГК України штрафи у розмірах 1027399,20 грн., 1027399,20 грн. та 5175396,00 грн.

Згідно ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг).

Приписами ст. 231 ГК України передбачена відповідальність за порушення зобов'язання щодо якості товару, а не за прострочення терміну усунення дефектів товару.

У зв'язку з цим у суду відсутні підстави для застосування до відповідача штрафу в порядку ч. 2 ст. 231 ГК України.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Сторони вільні у наданні господарському суду своїх доказів і доведенні їх переконливості.

У відповідності до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте всупереч вимогам ст. 33 ГПК України позивач не надав суду належних доказів вини відповідача, не довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог.

Таким чином, господарський суд, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, дійшов висновку, що позовні вимоги не підтверджені документально, не відповідають нормам матеріального права, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

У позові відмовити.

Суддя                     Гетя Н.Г.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 06.10.2010 року.