Рішення № 12756704, 30.09.2010, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2010 р.                                                                      Справа №19/124

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Полагросервіс", 36034, м. Полтава, вул. Половки, 68

до Закритого акціонерного товариства "Полтавський лікеро-горілчаний завод", 36009, м. Полтава, вул. Зіньківська, 3

про стягнення 850947,66 грн.

Суддя Безрук Т.М.

Представники в судовому засіданні від 28.09.2010р.:

від позивача: Геранін І.А., дов.б/н від 16.09.2010р.

від відповідача: Жуковський М.В., дов 141/07юр від 25.03.2010р.

Представники в судовому засіданні від 30.09.2010р.:

від позивача: Півненко І.В., дов.141/07-юр від 25.03.2010р.

від відповідача: Жуковський М.В., дов 141/07юр від 25.03.2010р.

          Розглядається позовна заява про стягнення 850947,66 грн., у тому числі 632 674,85 грн. - основного боргу за товар поставлений за договором №364 від 02.01.2009р., 28 470,36 грн. - 3% річних, 189 802,45 грн. - пені.

          Відповідачем було подано суду зустрічний позов про стягнення з позивача 793 497,27 грн. боргу за договором № 14 від 04.01.2006р. Даний зустрічний позов господарським судом було повернуто без розгляду за ухвалою від 14.09.2010р. № 916/9-19 (а.с.102).

В судовому засіданні від 28.09.2010р. позивачем та відповідачем заявлялося клопотання про надання часу для укладення мирової угоди по справі, на клопотання сторін судом оголошувалась перерва до 30.09.2010р. згідно ст.77 ГПК України (протокол судового засідання від 28.09.2010р.; а.с.112).

          Сторони мирової угоди не уклали.

          Відповідач у відзиві проти позову заперечує, посилаючись на те, що відсутні підстави для нарахування пені та 3% річних; між сторонами було укладено договір поставки №118 від 02.01.2007р. та протокол розбіжностей до нього, в яких не передбачено відповідальність у вигляді пені; позивачем поверталася горілка відповідачу для переробки, яка потім відвантажувалася позивачеві, по даним відносинам позивач в свою чергу має заборгованість перед відповідачем.

          В судовому засіданні 30.09.2010р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

          Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

За договором поставки товару № 364 від 02.01.2009р., укладеного між ТОВ "Торговий дім Полагросервіс" (позивачем) та ЗАТ “Полтавський лікеро-горілчаний завод” (відповідачем), позивач як продавець зобов’язався передати у власність відповідача товар, а відповідач (покупець) зобов’язався прийняти цей товар та оплатити його вартість (далі –Договір); (а.с.12).

          Згідно з п. 1.2 Договору найменування, асортимент, кількість, одиниці виміру, ціна, сума та вартість товару остаточно визначаються у видаткових накладних, які є невід’ємною частиною договору.

Пунктом 1.3 Договору сторони визначили, що право власності на товар переходять до покупця з моменту передачі товару, що підтверджується підписанням сторонами видаткових накладних.

          За п. 3.1 Договору оплата поставленого товару здійснюється покупцем на протязі 7 календарних днів з дати виписки товарної накладної.

          На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 632674,85 грн., що підтверджується накладними від 05.11.2009р. № 65294; від 04.11.2009р. № 65089; від 05.11. 2009р. №№65333; 65335; від 10.11.2009р. №№66224; 66225; від 19.11.2009р. №68299; від 20.11.2009р. №68550; від 24.11.2009р. № 69430; від 14.12.2009р. № №73871, 73872; від 21.12.2009р. №№75330, 75331; від 05.01.2010р. №78038; від 06.01.2010р. № 78328; від 26.02.2010р. № 87907; від 12.03.2010р. № 90302; від 17.03.2010р. №91166; від 29.03.2010р. № 93222; від 09.04.2010р. № 95419; від 14.04.2010р. №96115; від 21.04.2010р. №97565 ( а.с.14-35).

Вказані накладні містять відмітку про те, що визначений у них товар постачається саме за договором № 364 з відстрочкою платежу –7 днів, та визначення кінцевої дати оплати.

          Факт одержання даного товару не заперечується відповідачем, підтверджується підписом на накладних та печаткою відповідача на накладних, вказані печатка та підпис не спростовуються та не оспорюються відповідачем. Також, факт одержання товару за вказаними накладними підтверджено відповідачем в наданому суду акту звірки розрахунків, складеного відповідачем, в якому зазначено всі вищевказані накладні.

Позивач направив відповідачу претензію від 15.01.2010р. з вимогою сплатити заборгованість в сумі 1055694,06 грн. за одержаний товар за договорами № 118 від 02.01.2007р. та №364 від 02.01.2009р. (а.с.10).

          Відповідач у відзиві на претензію суму боргу визнав, та повідомив про можливість його погашення у відповідності графіку погашення заборгованості (а.с.11).

          Оплати за одержаний товар відповідач не провів.

          За ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст.193 Господарського кодексу України.

          У відповідності до ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

          Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

          Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Відповідач в порушення договірних зобов’язань України заборгованість в сумі 632674,85 грн. не сплатив.

Заперечення відповідача проти позову з тих мотивів, що позивач має перед ним заборгованість за послуги з переробки горілки, яку позивач повертав відповідачеві по закінченню терміну реалізації, судом відхиляються з огляду на наступне.

В обґрунтування заперечень, відповідачем надано суду договір №14 від 04.01.2006 року, укладений між ЗАТ "Полтавський лікеро-горілчаний завод" та ТОВ "Торговий дім Полагросервіс", за умовами якого ЗАТ "Полтавський лікеро-горілчаний завод" як продавець зобов’язався поставити покупцю - ТОВ "Торговий дім Полагросервіс" лікеро-горілчані вироби, а покупець зобов’язався прийняти цей товар та оплатити його вартість (а.с.116).

Надані відповідачем накладні на повернення, розпорядження про прийняття та оприбуткування продукції, накази про переробку продукції свідчать про повернення товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Полагросервіс" як покупцем товару в зв’язку з закінченням його терміну реалізації (а.с.72-82, 117-138).

          Відповідачем по даній справі подавався зустрічний позов про стягнення з ТОВ "Торговий дім Полагросервіс" 793497,27 грн. заборгованості за договором № 14 від 04.01.2006р.           Ухвалою суду від 14.09.2010р. № 916/9-19 зустрічний позов про стягнення з 793 497,27 грн. боргу за договором № 14 від 04.01.2006р. було повернуто без розгляду (а.с.102).

          Як свідчить зміст договору № 364 від 02.01.2009р. та договору № 14 від 04.01.2006р. дані договори укладені в різний час, ці договори є різними невзаємопов’язаними договорами поставки, в яких позивач є постачальником, а відповідач - покупцем (договір № 364 від 02.01.2009р.), та навпаки відповідач є постачальником, а позивач - покупцем (договір № 14 від 04.01.2006р.).

          Припинення своїх зобов’язань по вказаним договорам шляхом зарахування зустрічних вимог сторони не проводили.

          Наявність заборгованості у позивача за договором № 14 від 04.01.2006р. перед відповідачем не є підставою для звільнення відповідача від виконання його зобов’язань з оплати продукції за договором поставки № 364 від 02.01.2009р.

          За необхідності відповідач має право звернутися до суду у загальному порядку з позовом про стягнення з позивача 793 497,27 грн. боргу за договором № 14 від 04.01.2006р.

Отже, заперечення відповідача є необґрунтованими.

          Відповідач інших доказів в спростування вищевикладеного та доказів сплати боргу, суду не надав.

          Відповідно до ст.4-3, ст.33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Таким чином, позовні вимоги про стягнення 632674,85 грн. основного боргу є правомірними та підлягають задоволенню.

          Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

          Відповідно до ч. 1 ст. 456 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

В п. 4.1 Договору № 364 сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату поставленого товару покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 2% від вартості поставленого товару за кожен день прострочення оплати.

На підставі вказаних положень позивачем заявлено до стягнення 189802,45. пені за період з 12.08.2009р. по 01.04.2010р. (розрахунок –т.1 а.с.91).

          Відповідач проти нарахування пені заперечує посилаючись на те, що сторонами не передбачено нарахування пені, за договором поставки товару №118 від 02.01.2007року з протоколом розбіжностей до нього (а.с.69).

          Як встановлено судом, між сторонами був укладений договір поставки товару №118 від 02.01.2007р. з протоколом розбіжностей до нього (а.с.69-71).

          В п. 8.1 договору № 118 сторони встановили термін дії цього договору - до 31.12.2007р.           За п.8.2. Договору №118 від 02.01.2007р. термін дії вважається пролонгований на наступний термін (один рік) у разі, якщо сторони 30 днів до сплину терміну цього Договору не повідомили одна одну про його припинення.

          Таким чином, Договір №118 від 02.01.2007р. припинив свою дію 31.12.2008р., подальше продовження строку дії цього договору сторони не передбачили.

          Згідно договору поставки товарів №364 від 02.01.2009р. термін його дії визначений до 03.12.2009року.           Відповідно до п.6.2 даного Договору термін дії вважається пролонгований на наступний термін (один рік) у разі, якщо сторони 30 днів до сплину терміну цього Договору не повідомили одна одну про його припинення. Тобто договір діє до 31.12.2010р.

          Поставка товару відбулася протягом дії договору №364 від 02.01.2009р. Зазначене також підтверджується посиланням в вищезазначених накладних на договір поставки товарів №364 від 02.01.2009р.

При цьому позивачем не враховано наступні положення діючого законодавства щодо нарахуванні пені.

Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

          Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3, ст. 4 Закону).

          Таким чином, враховуючи обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України сума, сума пені з 12.08.2009р. по 01.04.2010р., що підлягає стягненню, становить 25556,07 грн. (розрахунок суду –а.с.144-146). Вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В частині вимог про стягнення 164246,38грн. пені слід відмовити за їх безпідставністю.

          Згідно ст. 625 ЦКУ боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Позивачем на підставі ст. 625 ЦК України нараховано 8529,48 грн. 3% річних.

          Суд на підставі п. 4, п. 11 ст. 65 ГПК України ухвалою від 16.07.2010р. суд зобов’язав позивача надати детальний розрахунок 3% річних, зазначити період нарахування 3% річних (з дати до дати).

          Наданий позивачем розрахунок 3% річних (а.с.91) не містить періоду (з дати до дати) нарахування цих річних. В позовній заяві розрахунок вимог відсутній. Неподання витребуваних судом доказів - розрахунку з зазначенням періоду нарахування, позбавляє суд можливості перевірити правильність проведення цих нарахувань, та встановити за який період позивачем заявлено вимоги про стягнення річних. Суд не уповноважений за власною ініціативою визначати періоди нарахування санкцій за позовними вимогами позивача. Оскільки неподання позивачем без поважних причин витребуваних доказів перешкоджає вирішенню спору в цій частині, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних слід залишити без розгляду на підставі п.5 ст. 81 ГПК України.          

          Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

          Позивачем заявлено клопотання про повернення 236 грн. надмірно сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с.65).

Відповідно до п. 13 Постанови Кабінету Міністрів України “Щодо розміру витрат з інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пов’язаних з розглядом цивільних та господарський справ для позивачів” від 21.12.2005р.№ 1258 (зі змінами) повернення коштів, сплачених на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, здійснюється у порядку. Передбаченому для повернення державного мита.

          Підставами для повного або часткового повернення державного мита по господарським справам відповідно до ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993р. №7-93 (зі змінами та доповненнями) є, зокрема, внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

          Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України “Щодо розміру витрат з інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пов’язаних з розглядом цивільних та господарський справ для позивачів” від 21.12.2005р.№ 1258 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.2009р. №825) для господарських справ витрат з інформаційно-технічне забезпечення судового процесу становлять 236грн.

          Судом встановлено, що в зв’язку зі змінами банківських реквізитів позивачем в подвійному розмірі сплачено витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, що підтверджується платіжними дорученнями № 140878 від 09.07.2010р. на суму 236грн., №141166 від 16.07.2010р. на суму 236 грн.

          Отже, сума надмірно сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу становить 236,00 грн. яка підлягає поверненню з Державного бюджету України.

          Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

          1. Позов задовольнити частково.

          2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Полтавський лікеро-горілчаний завод" (вул. Зіньківська, 3, м. Полтава, 36009, ідентифікаційний код 32174761) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Полагросервіс" (вул. Половка, 68, м. Полтава, 36034, ідентифікаційний код 32844640) 632674грн. 85 коп. основного боргу, 25556грн. 07 коп. пені, 6582грн. 31коп. витрат з оплати державного мита, 181грн. 72коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

          3. У позові в частині стягнення 164246,38грн. пені –відмовити.

          4. В частині стягнення 8529,48 грн. 3% річних - позов залишити без розгляду.

          5. Повернути з Державного бюджету України (з рахунку УДК у м. Полтаві, р/р 31211259700002 ГУДКУ у Полтавській області, МФО 831019, ЄДРПОУ 34698804) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Полагросервіс" (вул. Половка, 68, м. Полтава, 36034, ідентифікаційний код 32844640, р/р26007054502273 в ПРУ КБ "Приватбанк", МФО 331401) 236грн. грн. 00 коп. надмірно сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за платіжним дорученням № 140878 від 09.07.2010р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

          Видати довідку.

          Суддя                                                                       Безрук Т.М.

Повне рішення складено та підписано: