Рішення № 12756610, 30.09.2010, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2010 р.Справа №16/44

за позовом Приватного підприємства "Український продукт", м. Донецьк

до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Полтава

про стягнення грошових коштів

Суддя Тимощенко О.М.

Представники:

від позивача: Толмачов М.Ю.

від відповідача: відсутні

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення 5 512,65грн. основного боргу по договору поставки №2377 від 17.02.2009р. (з урахуванням індексу інфляції), 3% річних в сумі 75,15грн. за період з 09.07.2009р. по 25.12.2009р. та пені в розмірі 520,99грн за аналогічний період.

Позивач на задоволенні позову наполягає та просить задовольнити в повному обсязі.

Крім того, при поданні позову позивач просив вжити заходи до забезпечення позову в порядку ст.ст.66,67 ГПК України та накласти арешт на майно відповідача.

При вирішенні цього питання суд, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, дійшов висновку, що клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову було необґрунтованим, не підтверджене жодними доказами та задоволенню не підлягало.

Відповідач вимог ухвал суду не виконав, явку представника у жодне з засідань не забезпечив, хоча про час та місце їх проведення повідомлявся належним чином шляхом направлення ухвал на адресу згідно Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (арк.67 справи).

Ухвали суду повернулись на адресу суду без вручення адресату, з поштовою відміткою про закінчення терміну зберігання.

Згідно ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено протягом двох місяців з дня надходження позовної заяви. В даному випадку цей строк закінчився, а тому суд не може більше відкладати розгляд справи.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, господарський суд повідомляв належним чином відповідача про дату, час і місце судового розгляду, а неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, то справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

17 лютого 2009 року між сторонами було укладено Договір поставки № 2377(арк.7-8 справи), відповідно до якого постачання Товару до торгівельних пунктів Покупця (відповідача), здійснюється Полтавським підрозділом Постачальника (позивача).

Згідно п. 1.1. Договору поставки, Покупець зобов'язаний прийняти Товар у власність та сплатити за нього обумовлену накладною грошову суму. П. З.З., 3.4. договору встановлюють, що розрахунки між сторонами здійснюються платіжними дорученнями, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, або готівкою через касу Постачальника з відстрочкою платежу на 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту поставки Товару.

Постачання товару відбувалось на підставі Замовлення Покупця (п.4.1 договору). Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2009р. Якщо жодна зі сторін протягом 30 днів до дати припинення договору у зв'язку із закінченням строку, на який він був укладений, не виявить бажання припинити дію договору, строк дії договору вважається продовженим на наступний календарний рік (розд.9 договору).

Як вказує позивач, на виконання Договору поставки до магазинів Покупця Постачальником було поставлено Товар у кількості, комплектності, асортименті, у строки та по ціні, узгодженою Сторонами у дійсному Договорі з підписанням видаткових (товарно-транспортних) накладних на кожну партію товару, які є невід'ємною частиною Договору поставки (копії видаткових накладних - арк.21-46 справи).

Відповідно до пункту 1.3. Договору поставки право власності на Товар переходить до Покупця з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін товарної (товарно-транспортної) накладної, яка засвідчує момент передачі товару.

Проте, відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань в частині оплати отриманого товару, у зв'язку з чим станом на 25.12.09 за ним рахується заборгованість у розмірі 5 378,20 гривень. Саме цю суму основного боргу позивач просить стягнути з відповідача.

Згідно п. 7.2. Договору, за порушення строків оплати продукції Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від несплаченої суми яка діяла на протязі строку несплати, від вартості несплаченої продукції за кожен день прострочення. На підставі цього позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 520,99 грн. пені за період з 09.07.2009р. по 25.12.2009р.

Крім того, на підставі ст.625 ЦК України, якою передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 75,15 грн. річних та 134,45 грн. інфляційних за період з 09.07.2009р. 25.12.2009р.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін).

Згідно ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.51 ЦК України).

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 ГПК України).

На підставі матеріалів справи, заслухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши наявні у матеріалах справи докази, перевіривши правильність та обґрунтованість нарахування позивачем пені, річних та інфляційних, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими, відповідачем не оспорюються, а тому підлягають задоволенню. Судові витрати, понесені позивачем, відповідно до ст.49 ГПК України підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача .

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 36003, ІПН НОМЕР_1, свідоцтво серії НОМЕР_2) на користь Приватного підприємства "Український продукт" (юридична адреса: м. Донецьк, 83030,вул.Зубкова,2, адреса для листування: 83062, м. Донецьк, вул.Клінічна,8, ЄДРПОУ 30998591, п/р 260069596773 у ДФ ПУМБ м. Донецька, МФО 335537) - 5378,20 грн. основного боргу, 134,45 грн. інфляційних, 75,15 грн. річних, 520,99 грн. пені, 102,00 грн. держмита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СуддяТимощенко О.М.