Рішення № 127565073, 23.05.2025, Малинський районний суд Житомирської області

Справа № 283/715/25

провадження №2/283/558/2025

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 травня 2025 року Малинський районний суд Житомирської області в складі: під головуванням судді Ярмоленка В.В., з секретарем судового засідання Селіною А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Малині в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовноюзаявою товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій сторін.

27.03.2025 представник товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» адвокат Дорошенко О.В., яка діє на підставі Довіреності в порядку передоручення від 11.03.2025, звернулася до суду з позовом про стягнення заборгованості, в обґрунтування якого зазначила, що 18.08.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 603401344, який був підписаний Позичальником електронним підписом за допомогою персонального ідентифікатора 5422. Відповідно до п.2.1. договору, Кредитодавець зобов`язався надати Позичальникові Кредит на суму 27000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язався повернути Кредит та сплачувати проценти Кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику.

На виконання умов кредитного договору, 18.08.2024 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало відповідачці грошові кошти в розмірі 10350,00 грн та 28.08.2024 в розмірі 16650,00 грн.

Позичальник зобов`язання за договором не виконувала, у зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 67102,61 грн, що складається з 26999,51 грн заборгованості за кредитом, 40103,10 грн заборгованості за процентами.

19.11.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) укладено договір факторингу № МВ-ТП/9, згідно з яким Фактор набув право вимоги до Боржників за Первинними договорами, серед яких і право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 603401344 від 18.08.2024.

Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу, позивач набув право грошової вимоги до відповідача на суму 57652,37 грн.

ТОВ «Таліон Плюс» нарахувала відсотки по кредиту відповідно умов договору з 19.11.2024 по 12.02.2025 в розмірі 22950,00

13 лютого 2025 року відповідно умов договору № 603401344 від 18.08.2024 ТОВ «Таліон Плюс» розірвав договір кредитної лінії № 603401344 в односторонньому порядку повідомивши про це відповідача. На дату розірвання договору заборгованість за відповідачем становить 80602,37грн, з яких 26999,51 грн заборгованість за тілом кредиту; 40103,10 грн заборгованість за відсотками, 13499,76 заборгованість за пенею.

Вимогами позовупредставник проситьстягнути з ОСОБА_1 заборгованістьв розмірі67102,61гривень,судові витрати в сумі 2422,40 гривень, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 гривень.

Явка та позиція сторін по справі:

Представник позивача ТОВ «Таліон Плюс» в судове засідання не з`явився, згідно письмового клопотання просив розгляд справи проводити без його участі.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечила, зазначила, що вона особисто не оформляла кредит, доступом до технічних пристроїв та онлайн-банкінгу скористався її чоловік, який маючи безперешкодний повний доступ уклав кредитний договір з застосуванням її одноразового ідентифікатора. З приводу застосування нікчемності договору не зверталась.

Дослідивши матеріали справи, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо з`ясувавши всі наявні докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, всі обставини, на які сторона посилалась як на підставу своїх вимог, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Таліон Плюс» підлягають задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Встановлено, що 18серпня 2024року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 виникли правовідносиниу сферідоговірних зобов`язань,шляхом укладеннядоговору кредитноїлінії № 603401344, відповідно до якого відповідачу надано позику на наступних умовах: сума кредиту 27000,00 грн; строк кредиту 30 днів; процентна ставка становить 1,5% в день від суми кредиту за час користування ним, процентна відповідно закону «Про споживе кредитування» 1% в день від суми кредиту за час користування ним (а.с. зв.22-33). Договір підписано ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 5422.

Згідно з п. 7 Договору, Позичальник зобов`язаний здійснювати повернення суми Кредиту та нарахованих процентів на банківський рахунок Кредитодавця, що вказаний в реквізитах Договору.

Факт перерахуваннягрошових коштівв розміріна рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 підтверджується платіжнимидорученням №9BCC5205-4E8E-4A4D-92A9-692F62184E25на суму10350,00грн;№ 10BAF223-B2C0-4D0F-9B5A-434869F7F41Eна суму10500,00;№ 429973F8-143B-4922-9196-2A81A8EFE79Eна суму6150,00грн,а такождовідками № 603401344/21032025/Э від 21.03.2025 (а.с. 38-41).

Свої зобов`язання за договором ОСОБА_1 виконував неналежним чином, порушуючи графік розрахунків, внаслідок чого утворилась заборгованість, що згідно розрахунку заборгованості за кредитними договором № 603401344 станом на 19.11.2024 становить 57652,37 грн, а саме: заборгованість за кредитом 26999,51 грн; заборгованість за відсотками 17153,10 грн заборгованість за штрафними санкціями - 13499,76 грн(а.с.15-16).

19листопада 2024року між ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) було укладено Договір факторингу № МВ-ТП/9, у відповідності до умов якого Клієнт передає (відступає) Фактору за плату, а Фактор приймає належні Клієнту права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами у відповідності до Реєстру боржників (а.с.9-14; ), в тому числі і до ОСОБА_1 , що підтверджується Реєстром прав вимоги від 19.11.2024 (а.с.13-14).

Заборгованості відповідача згідно з Реєстром боржників складає 57652,37 грн.

Повідомленням № 603401344/19112024/Э від 19.11.2024 ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» повідомляє ОСОБА_1 про відступлення права вимоги.

ТОВ «Таліон Плюс» на підставі умов договору 60341344 від 18.08.2024, прав вимоги, яких набув на підставі договору № МВ-ТП/9 від 19.11.2024, нараховував відсотки в розмірі 22950,00 грн за період з 19.11.2024 по 12.02.2025 .

Повідомленням про дострокове розірвання договору № ТП/603401344 від 13.02.2025 ОСОБА_1 повідомлено про розірвання договору №603401344 від 18.08.2024 та необхідністю сплатити суму заборгованості в розмірі 80602,37 грн.

Мотиви та застосовані норми права.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договір та інші правочини.

Статтею ст.1054ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» (тут і далі - в редакції, чинній на час укладення оспорюваного правочину) електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди у сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладення договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною четвертою статті 14 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що ідентифікація особи за допомогою електронного підпису, визначеного статтею 12 цього Закону, має здійснюватися під час кожного входу в інформаційну систему суб`єкта електронної комерції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронна ідентифікація - це процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. При цьому ідентифікаційні дані особи - це унікальний набір даних, який дає змогу однозначно встановити фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. А сама процедура ідентифікації особи є використанням ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, у результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або представника юридичної особи.

Ідентифікаційні дані фізичної особи підпадають під визначення персональних даних. Правовий статус персональних даних установлює Закон України «Про інформацію» та спеціальний Закон України «Про захист персональних даних».

Відповідно до статті 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Підставою для ідентифікації резидентів - громадян України є: паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України із штампом реєстрації місця проживання особи (відміткою про прописку).

У постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19розглядався спір про визнання недійсним кредитного договору, укладеного в електронній формі. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанцій виходив із того, що оспорюваний кредитний договір не є таким, що укладений у письмовій формі, не підписаний позивачем у порядку, встановленому Законом України «Про електронну комерцію», є нікчемним (частина друга статті 1055 ЦК України), а визнання нікчемного правочину недійсним судом не вимагається. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що кредитний договір підписаний позивачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що передбачено положеннями Закону України «Про електронну комерцію», а за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Крім того, у матеріалах справи наявні докази надання особі кредитних коштів. При цьому відсутні підстави для визнання пунктів 4.6, 5.4 кредитного договору несправедливими згідно з пунктом 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та, відповідно, недійсними, оскільки нарахована пеня не перевищує п`ятдесяти відсотків від суми кредиту. У касаційній скарзі позивач посилався, зокрема, на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у правовідносинах щодо укладання електронних правочинів, справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для нього. Залишаючи касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, Верховний Суд вказав, що ТОВ «СС ЛОУН» надало належні та допустимі докази укладання між сторонами кредитного договору та отримання позивачем кредитних коштів.

Суд приймаючи рішення щодо укладення ОСОБА_1 кредитного договору №603401366 дійшов висновку, що нікчемність договору відповідачем не оскаржувалось, ТОВ «Таліон Плюс» надало належні та допустимі докази укладання між сторонами кредитного договору та отримання позивачем кредитних коштів на банківський рахунок відповідача, тож це дає підстави вважати укладенням кредитного договору.

Відповідно до положеньст. 509 ЦК Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановленихст.11 цього Кодексу.

Зобов`язання, згідно ізст. 526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ізст. 625 ЦК Україниборжник незвільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст.627ЦКУкраїни сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Порушення боржником умов договору є цивільним правопорушенням, оскількистаття 629 ЦКвстановлює принцип обов`язковості виконання договору.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за основним боргом, що становить 26999,51 грн за договором № 603401344 від 18.08.2024.

Частиною 2ст. 1050 ЦК Українивстановлено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1ст. 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ч. 2ст. 1056-1 ЦК Українирозмір процентів,тип процентноїставки (фіксованаабо змінювана)та порядокїх сплатиза кредитнимдоговором визначаютьсяв договорізалежно відкредитного ризику,наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

ОСОБА_1 , будучи вільною в укладенні кредитного договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, будучи обізнаною з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами, підписавши кредитні документи, таким чином погодивши умови сплати процентів за користування кредитними коштами, а отже позовна вимога ТОВ «Таліон Плюс» щодо стягнення відсотків за договором №603401344від 18.08.2024в розмірі67102,61 грн, також підлягає задоволенню.

Щодо переходу до нового кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» прав первісних кредиторів у кредитних зобов`язаннях, суд зазначає наступне.

Частинами 1 та 2ст. 512 ЦК Українипередбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно дост. 514 ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1ст. 516 ЦК Українипередбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1ст. 1077 ЦК Україниза договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Статтею 1078 ЦК Українипередбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Відповідно до ст.ст.1080,1084 ЦК Українидоговір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.

Згідно з ст.514, ч.1 ст.516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, позивач правомірно набув права вимоги до ОСОБА_1 щодо виконання зобов`язання.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу адвоката, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.133ЦПКУкраїни судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких відносяться і витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 8 ст.141ЦПКУкраїни встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ст.137 ЦПКУкраїни витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

В матеріалах справи наявний договір про надання правової допомоги № 5 від 02.12.2024, акт про підтвердження факту надання правничої допомоги від 30.12.2024 на суму 5000,00 грн.

Відповідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду по справі № 275/150/22 від 13 березня 2025 року «Сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони. Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.»

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх на відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 5000,00 грн. підлягає стягненню з відповідача, оскільки відсутні дії щодо оскарження її.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст. 12, 23, 76, 81, 141, 258, 273, 354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 накористь товаристваз обмеженоювідповідальністю «Таліон Плюс» (код ЄДРПОУ 39700642) заборгованість :

за кредитним договором № 603401344 від 18.08.2024 в розмірі 67102,61 (шістдесят сім тисяч сто дві ) гривні 61 копійка.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс»:

судові витрати у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок, витрати направову допомогу врозмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено сторонами до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», код ЄДРПОУ 39700642, м. Чернігів, вул. Жабинського, 13.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої в АДРЕСА_1 .

Суддя