Рішення № 127564964, 23.05.2025, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/3164/25

2/296/1899/25

Р І Ш Е Н Н Я

І МЕ НЕ М УК РА ЇН И

23 травня 2025 року м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі головуючої судді Петровської М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги централізованого опалення та постачання теплової енергії, -

встановив:

Комунальне підприємство "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради звернулось до Корольовського районного суду м. Житомира із позовною заявою, відповідно до змісту якої просить:

- стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради заборгованість за послуги із централізованого опалення, постачання теплової енергії у розмірі 17 654 грн 72 коп та витрати на оплату судового збору у розмірі 1 514,00 грн;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради заборгованість за послуги із централізованого опалення, постачання теплової енергії у розмірі 17 654 грн 72 коп та витрати на оплату судового збору у розмірі 1 514,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що квартира АДРЕСА_1 , забезпечується послугами централізованого опалення, постачання теплової енергії, які надає Комунальне підприємство «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради, споживачами яких є власники квартири ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Вказує, що в період з 01.12.2013 по 01.02.2025 відповідачі не в повному обсязі сплачують кошти за надані послуги, внаслідок чого у них утворилась заборгованість, яка становить 35 309,45 грн.

Ухвалою судді Корольовського районного суду м. Житомира у даній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідачі відзивів на позовну заяву не подавали. Ухвала про відкриття провадження у справі разом з позовною заявою та доданими до неї матеріалами, направлялись на адресу відповідачів за зареєстрованим місцем їх проживання, у відповідності до приписів ЦПК України, та отримані відповідачами 03.05.2025, про що свідчить рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення. Також відповідачі повідомлялися про розгляд справи шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-порталі судової влади України.

Згідно з ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено,що квартира АДРЕСА_1 , яка забезпечується послугами з централізованого опалення, постачання теплової енергії, належить на праві приватної власності, на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом, з 12.12.2018 відповідачам по справі: ОСОБА_1 (1/2 частка), ОСОБА_2 (1/2 частка), що підтверджується інформаційною довідкою №414798372 від 24.02.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Попереднім власником квартири АДРЕСА_1 , був ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (копія свідоцтва про право на спадщину за законом № 12804 від 12.12.2018).

Згідно із наявними у матеріалах справи розрахунками заборгованості по особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , в період з 01 грудня 2013 року по 01 лютого 2025 року утворилась заборгованість за надані послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії, в розмірі 35 309,45 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Зобов`язання, згідно із ч.1 ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV, частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року №2189-VIII споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 5 Закону №2189-VIII, до житлово - комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

За змістом частини першої статті 9 Закону №2189-VIII, споживач здійснює оплату за спожиті житлово - комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово -комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно із частиною першою статті 10 Закону №2189-VIII, ціни (тарифи) на житлово -комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими.

Частинами другою, третьою та п`ятою статті 21Закону№2189-VIII передбачено, що виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб централізованого опалення здійснюється в опалювальний період. Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

У частині 4 статті 319 Цивільного кодексу України закріплене правило про те, що власність зобов`язує.

Частиною 1 статті 360 Цивільного кодексу України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Відповідно до положень статті 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності та залежно від положень закону або домовленості між співвласниками може належати їм на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно (частина четверта статті 355 цього Кодексу).

Відповідно до частини четвертої ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У разі належності квартири декільком особам на праві спільної сумісної або спільної часткової власності, позовні вимоги мають бути пред`явлені до кожного з них про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірах, що відповідають їх часткам у праві спільної сумісної/часткової власності на квартиру, крім тих випадків, коли між співвласниками досягнуто домовленості щодо утримання квартири і визначено уповноваженого власника квартири (постанови Верховного Суду від 20 вересня 2018 року в справі №522/7683/13-ц, від 01 вересня 2020 року в справі №352/2163/13-ц).

Статтею 12ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом.

Обов`язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в статті 81 ЦПК України, відповідно до положень якої доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до наявних у матеріалах справи доказів, заборгованість за надані послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії по особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , утворилась в період з 01 грудня 2013 року по 01 лютого 2025 року, тобто, за період до 26.05.2018 ще за життя попереднього власника ОСОБА_3 .

Після смерті ОСОБА_3 , в порядку спадкування, право власності на квартиру АДРЕСА_1 , зареєстровано 12.12.2018 за відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (по 1/2 частині квартири).

Згідно з частиною першою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до частини першої статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно із ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статей 608, 1218, 1219 ЦК України у зв`язку зі смертю боржника припиняються лише ті зобов`язання, які нерозривно пов`язані з його особою і не можуть бути виконані іншою особою, у той час як у результаті спадкування до спадкоємця переходять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцю на час відкриття спадщини й не припинилися у наслідок його смерті.

За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємців; таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржників за зобов`язанням.

Згідно із ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч.3 ст.1268 ЦК України).

Відповідно до статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.

Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Стаття 1281 ЦК України не встановлює певного порядку пред`явлення вимог кредиторів. Пред`явлення вимог може відбуватися як безпосередньо спадкоємцю, так і через нотаріуса.

Згідно із статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 401/710/15-ц від 15.03.2018, наголосив, що прийнявши спадщину, відповідач набув право на квартиру, успадкувавши також права та обов`язки спадкодавця. Тому незалежно від того, чи отримав відповідач свідоцтво про право на спадщину, чи здійснив реєстрацію права власника на успадковане нерухоме майно, він має належним чином утримувати майно, що належить йому.

Аналіз вказаних норм закону дає підстави для висновку, що строки пред`явлення кредиторами вимог до спадкоємців є обмежувальними (преклюзивними), тобто їх пропущення припиняє права кредиторів, у зв`язку з чим ці строки не призупиняються, не перериваються й не поновлюються.

При цьому, сплив цих строків має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а також припинення таких зобов`язань (подібний правовий висновок викладено у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17.

Чинним законодавством не передбачено обов`язку спадкоємця квартири або його частини сплачувати борг попереднього власника квартири за отримані ним раніше житлово-комунальні послуги, якщо відповідні вимоги не заявлені в межах спадкової справи та кредитор не звертався до спадкоємця з відповідною вимогою про сплату боргу.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримали свідоцтво про право на спадщину за законом 12.12.2018, однак позивач звернувся до суду про стягнення заборгованості лише в березні 2025 року, при цьому просить стягнути заборгованість за весь період її виникнення з 01.12.2013, в тому числі і до набуття відповідачами права власності на квартиру.

Доказів, які б підтверджували факт прийняття спадщини відповідачами в порядку ч.3 ст.1268 ЦК України, матеріали справи не містять.

Таким чином у зв`язку з пропуском позивачем строку для звернення до відповідачів, як спадкоємців, у суду відсутні правові підстави для стягнення з них заборгованості за період з 01.12.2013 по 11.12.2018.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як власники квартири та споживачі житлово-комунальних послуг, зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати спожитих послуг з централізованого опалення, постачання теплової енергії, в період з 12.12.2018 по 01.02.2025 належним чином не виконували, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з останніх на користь позивача заборгованості, що виникла за вказаний період, в загальній сумі 13 343, 09 грн (35 309,45 грн - 21 966,36 грн) та по 6 671,54 грн з кожного (по 1/2 частині).

Отже, позов Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України у зв`язку із частковим задоволенням позову з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в загальному розмірі 1 144,25 грн (13 343, 09 грн/35 309,45 грн х 3 028,00 грн), з яких 572,12 грн - підлягають стягненню з ОСОБА_1 , 572,12 грн - підлягають стягненню з ОСОБА_2 .

Керуючись статтями 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 279, 352 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, -

ухвалив:

Цивільний позов Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради (10014, м. Житомир, вул. Київська, 48, код ЄДРПОУ 35343771) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення заборгованості за послуги централізованого опалення та постачання теплової енергії - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради заборгованість за послуги із централізованого опалення, постачання теплової енергії, за період з 12 грудня 2018 року по 01 лютого 2025 року в розмірі 6671,54грн (шість тисяч шістсот сімдесят одна грн 54 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради заборгованість за послуги із централізованого опалення, постачання теплової енергії, за період з 12 грудня 2018 року по 01 лютого 2025 року в розмірі 6671,54грн (шість тисяч шістсот сімдесят одна грн 54 коп.).

У решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирськоїміської ради572,12грн (п`ятсот сімдесят дві грн 12 коп.) судових витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради 572,12грн (п`ятсот сімдесят дві грн 12 коп.) судових витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текстрішення судускладено 23.05.2025.

Суддя М. В. Петровська