Рішення № 12756471, 06.12.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" грудня 2010 р.Справа № 19/143-10-4567 Господарський суд Одеської області у складі:

судді Петренко Н.Д.

при секретарі Гавриловій А.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу №19/143-10-4567

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат", м. Київ

до відповідача 1: Одеської залізниці, м. Одеса

до відповідача 2: товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Максі-мет", м. Донецьк

про стягнення 17404,52 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Батуріна І.В., довіреність у матеріалах справи

від відповідача 1: Гордієнко М.В., довіреність у матеріалах справи

від відповідача 2: не зявився, про дату час та місце засідання суду повідомлений належним чином.

СУТЬ СПОРУ: товариством з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат" заявлені позовні вимоги до Одеської залізниці та товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Максі-мет" про стягнення солідарно вартості нестачі вантажу у розмірі 17404,52 грн.

Одеська залізниця проти заявлених позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов (а.с. 56-57). 06 грудня 2010 року в судовому засіданні представник Одеської залізниці надав розрахунок вартості нестачі вантажу, який склав 15636,74 грн.

Відповідач 2 у судове засідання не зявився, відзив на позов надав, позов не визнав з підстав, зазначених у відзиві на позов (а.с. 29-31). 29 листопада 2010 року до господарського суду надійшла заява (вх. №32015) про слухання справи №19/143-10-4567 без участі представника ТОВ "ВКФ "Максі-мет".

Розглядом матеріалів справи встановлено:

товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Максі-мет" по залізничній накладній на маршрут або групу вагонів №52261080 від 09 липня 2010 року зі станції Софіно-Брідська Донецької залізниці відправило на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат" на станцію призначення Нікель-Побузький Одеської залізниці, вугілля-антрацит, навалом, у вологому стані, вагою 207000 кг., завантаження нижче бортів, вантаж розміщено і закріплено згідно з параграфами 3,4,7 гл. 1 та додатку 14 СМГС, р.2 пар. 3-5 технічних умов правильно. Згідно відмітки у залізничній накладній у вагоні №67867804 маса вантажу визначена у розмірі 69000 кг., в примітках маса вагону - 22000 кг., у вагоні №67161232 маса вантажу визначена у розмірі 69000 кг., в примітках маса вагону - 22200 кг., у вагоні №67653444 маса вантажу визначена у розмірі 69000 кг., в примітках маса вагону - 23800 кг.

Вантаж зважувався на 150 тн. вагах відправника. Правильність відомостей внесених у накладну підтвердив майстер відправника ОСОБА_1

При надходженні вагону на станцію Знаменка Одеської залізниці вантаж був направлений на перевірку, за результатами якої виявлений факт нестачі вугілля антрацит у вагонах №67867804 у кількості 4150 кг., №67161232 у кількості 16400 кг. та №67653444 у кількості 1900 кг., про що складено комерційні акти АА №055033/578/7, АА №055031/576/5, АА №055032/577/6 від 12 липня 2010 року, акти загальної форми №№17976, 17968, 17969, 17977, 17978, 17970 від 12 липня 2010 року та акти №№395, 396, 397 від 12 липня 2010 року про технічний стан вагонів №№67867804, 67161232, 67653444, якими встановлено, що на поверхні вантажу містяться воронкоподібні поглиблення, є маркування вантажу, але в місцях поглиблень маркування відсутне, наявні старі сліди просипання вантажу, щілини між деформованими кришками люків, каток не застосовувався, перелічені вагони в технічному відношенні несправні, втрата вантажу можлива, вантажовідправник міг бачити несправність вагонів, але заходів для їх усуненння не застосував.

13 липня 2010 року при надходженні вагону на станцію призначення Нікель-Побузький Одеської залізниці вдруге була здійснена перевірка маси, кількості місць і стану вантажу в вагонах №№67867804, 67161232, 67653444, за результатами якої різниці проти попередньої перевірки на станції Знаменка Одеської залізниці не виявлено, про що міститься відмітка в вказаних комерційних актах.

З огляду на зазначене позивач 25 жовтня 2010 року вимушений був звернутися до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення солідарно з Одеської залізниці та ТОВ "ВКФ "Максі-мет" вартості нестачі вантажу у розмірі 17404,52 грн., обґрунтовуючи свої вимоги посиланням на ст.ст. 22, 526, 623, 924 ЦК України, ст.ст. 193, 224, 225, 226, 314 ГК України та ст.ст. 31, 105, 110, 113, 114, 115, 129 Статуту залізниць України.

Одеська залізниця у відзиві на позов з посиланням на положення ст.ст. 31, 111, 115 Статуту залізниць України просила у позові відмовити.

ТОВ "ВКФ "Максі-мет" у відзиві на позов зазначє, що нестача вугілля сталась в наслідок несхоронності вантажу під час його перевезення, у звязку з чим вважає, що відповідальність за нестачу вантажу повинен нести перевізник, а також зазначив, що позивачем не надано доказів того, що вагони в технічному стані були несправні під час завантаження вугілля.

Проаналізувавши наявні у справі докази, та надавши їм правову оцінку, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ "Побужський феронікелевий комбінат", виходячи з наступного:

02 липня 2010 року між ТОВ "Побужський феронікелевий комбінат" (покупець) та ТОВ "Укрплат 09" (продавець) був укладений договір №526/10, згідно умов якого продавець продає, а покупець купує вугілля-антрацит марки АС (6-13) мм відповідно до специфікації №2 до вказаного договору (а.с. 10).

У залізничній накладній на маршрут або групу вагонів №52261080 вказано відправником - товариство з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Максі-мет", яке відповідно до умов договору №9/07 від 07 липня 2010 року зобовязалось надати послуги ТОВ "Укрплат 09" по навантаженню (розвантаженню) вугілля та відправки вагонів.

В силу вимог ч.3 ст.909 ЦК України, ч.2 ст.307 ГК України та ст.6 Статуту залізниць України наявна у матеріалах справи залізнична накладна №52261080 свідчить про укладення між ТОВ "ВКФ "Максі-мет" (вантажовідправник) і Одеською залізницею (перевізник) договору перевезення вантажу на користь ТОВ "Побужський феронікелевий комбінат" (вантажоодержувач).

Оскільки вантажовідправник за залізничною накладною №52261080 не є ані влаником вугілля, ані його продавцем чи постачальником, а виконував обовязки вантажовідправника, надаючи послуги згідно з укладеним з власником вугілля договором №9/07 від 07 липня 2010 року, то і відвантажував зазначений відправник вугілля за ціною, вказаною саме власником у рахунку №3 від 14 липня 2010 року (а.с. 11).

Таким чином, застосування позивачем розміру вартості вантажу в розрахунку збитків від нестачі вантажу в процесі перевезення відповідає вимогам ч. 3 ст. 314 ГК України та ч. 2 ст. 924 ЦК України.

Частина 5 статті 307 ГК України встановлює, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність субєктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

При цьому, в силу вимог ч.1 ст.129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

На думку суду обставини, які встановлені в актах загальної форми та у комерційних актах свідчать про доступ до вантажу у вагонах №№67867804, 67161232, 67653444 за залізничною накладною №52261080 та наявність ознак втрати вантажу в процесі його перевезення.

Відповідно до ст. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу. Водночас у ст. 111 Статуту залізниць України наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності, зокрема, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час його перевезення.

В силу вимог ст. 31 Статуту залізниць України, залізниця зобовязана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу вагони. Якщо завантаження вагонів здійснюється засобами відправника, то придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником.

Разом з тим, вимогами абз.2 ч.1 ст.917 ЦК України передбачено, що відправник вантажу має право відмовитися від наданого транспортного засобу, якщо він є непридатним для перевезення цього вантажу.

В актах №№395, 396, 397 від 12 липня 2010 року про технічний стан вагонів №№67867804, 67161232, 67653444 встановлено, що вантажовідправник міг бачити несправність вагонів, але заходів для їх усуненння не застосував, а тому вантажовідправник повинен був відмовитися від використання технічно несправного вагону. Якщо він цього не зробив, відповідальність за недостачу вантажу покладається на відправника.

Водночас вимогами ст.113 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця звільняється від відповідальності за недостачу прийнятого до перевезення вантажу, якщо така недостача виникла з незалежних від залізниці причин. Аналогічні положення щодо звільнення залізниці від відповідальності містяться і у ч.1 ст.924 ЦК України та ч.1 ст.314 ГК України.

Проте господарський суд вважає, що недостача вантажу при його перевезенні виникла з причин, що також залежать від залізниці, оскільки в порушення вимог ст.31 Статуту залізниць України залізниця подала під завантаження технічно несправні вагони, що, в свою чергу, призвело до незбереження вантажу при його перевезенні, а відповідальність за недостачу вантажу покладається і на залізницю.

Аналогічні положення щодо відповідальності відправника та перевізника за недостачу вантажу у випадку наявності технічної несправності вагону містяться і у п.3.9. Розяснень Вищого господарського суду України від 29 травня 2002 року №04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" та постанові Одеського апеляційного господарського суду від 12 лютого 2009 року у справі №8/156-08-4625.

Вартість відправленого вантажу у розмірі 854,00 грн. за одну тону вугілля антрациту марки АС (6-13 мм) позивач належним чином підтвердив специфікацією №2 до договору №526/10 від 02 липня 2010 року та рахунком №3 від 14 липня 2010 року (а.с. 10-11), які засвідчені підписом та печаткою постачальника за вказаним договором ТОВ "Укрпласт 09".

Позивачем при розрахунку вартості нестачі вантажу прийнято за основу норму природної втрати (1%), у звязку з чим загальна відповідальна нестача по всіх вагонах склала 20380,00 кг. (22450,00 кг. 1 % від 207000 кг. (2070 кг.) = 20380 кг.), що становить 17404,52 грн. (з розрахунку 20,380 тон x 854,00 грн. = 17404,52 грн.).

Однак, відповідно до п. 27 "Правил видачі вантажів" затвердженних наказом Міністерства транспорту України №644 від 21 листопада 2000 року норма природної втрати для вантажів у вологому стані становить 2 % маси, зазначеної в перевізних документах. Враховуючи, що вугілля антрацит відправлене за залізничною накладною на маршрут або групу вагонів №52261080 було у вологому стані, суд зменшує заявлену до стягнення суму до 15636,74 грн. (з розрахунку 22450,00 кг. 2 % від 207000 кг. (4140 кг.) = 18310 кг. (18,310 тон) х 854 грн. (за одну тону) = 15636,74 грн.). Наданий представником Одеської залізниці в судовому засіданні розрахунок вартості нестачі вантажу також склав 15636,74 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд відхиляє заперечення Одеської залізниці щодо неналежності доказів, а саме рахунку №3 від 14 липня 2010 року, що підтверджує вартість та кількість відправленого вантажу, оскільки наявні договірні відносини між сторонами за укладенними договорами №526/10 від 02 липня 2010 року, специфікації №2 до нього та №9/07 від 07 липня 2010 року дають суду підстави для прийняття вказаних доказів в якості належних.

Заперечення ТОВ "ВКФ "Максі-мет" спростовуються актами №№395, 396, 397 від 12 липня 2010 року про технічний стан вагонів №№67867804, 67161232, 67653444, в яких встановлено, що вантажовідправник міг бачити несправність вагонів, але заходів для їх усуненння не застосував.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ "Побужський феронікелевий комбінат" підлягають задоволенню з солідарним стягненням половини вартості нестачі вантажу у розмірі 7818,37 грн. з Одеської залізниці та 7818,37 грн. з ТОВ "ВКФ "Максі-мет".

Судові витрати у справі покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог в порядку ст. 44,49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Одеської залізниці (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 01071315) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат" (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 16/13, к.3, п/р №26007312355001 в Кіровоградському РУ "Приватбанк", МФО 323583, код ЄДРПОУ 31076956) - 7818 (сім тисяч вісімсот вісімнадцять) грн. 37 коп. вартість нестачі вантажу, 78 (сімдесят вісім) грн. 18 коп. державного мита та 106 (сто шість) грн. 01 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Максі-мет" (83017, м. Донецьк, вул. Овнатаняна, 4, код ЄДРПОУ 33280652) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат" (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 16/13, к.3, п/р №26007312355001 в Кіровоградському РУ "Приватбанк", МФО 323583, код ЄДРПОУ 31076956) - 7818 (сім тисяч вісімсот вісімнадцять) грн. 37 коп. вартість нестачі вантажу, 78 (сімдесят вісім) грн. 18 коп. державного мита та 106 (сто шість) грн. 01 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складений та підписаний 07 грудня 2010 року.

Рішення суду набирає законної сили у порядку ст.85 ГПК України.

Суддя