Вирок № 127564550, 23.05.2025, Покровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 189/1572/25

1-кп/189/334/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2025 року селище Покровське Дніпропетровської області

Покровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_3 ;

захисник ОСОБА_4 ;

обвинувачений ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження №12025041540000227 від 17.04.2025 року за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Городець Володимирецького району Рівненської області, громадянина України, одруженого, який має середню - спеціальну освіту, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , який має третю (III) групу інвалідності, нагороджений медаллю від Президента України - «Захиснику Вітчизни» та медаллю від Покровської селищної ради «Віримо, Вистоїмо, Переможемо», раніше не судимий.

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 , у 2022 році (точної дати не встановлено), маючи умисел на незаконне носіння, зберігання та придбання вибухових речовин та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, порушуючи «Інструкцію про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевозки та використання вогнепальної, пневматичної, та холодної зброї а також боєприпасів до зброї та вибухових речовин», затверджену наказом Міністерства Внутрішніх Справ України №622 від 21.08.1998 року, перебуваючи на бойових позиціях в м. Ізюм Харківської області (точного місця не встановлено), на відкритій ділянці місцевості виявив предмет, що зовні схожий на корпус гранати із запалом до нього, який вирішив привласнити, чим незаконно, без передбаченого законом дозволу придбав вибухову речовину та вибуховий пристрій. Після чого, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та їх суспільну небезпеку, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, реалізуючи свій прямий умисел, направлений на незаконне носіння, зберігання та придбання вибухових речовин та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, достовірно знаючи, що вищевказані предмети є вибуховим пристроєм та вибуховою речовиною, а також розуміючи, що він не має передбаченого законом дозволу на поводження з вищевказаними предметами, поклав їх до власного підсумку та переніс, на той момент, до тимчасового місця дислокації військової частини, у якій проходив військову службу, а саме в Харківській області (більш точний населений пункт не підлягає розголошенню в умовах воєнного стану), де не маючи передбаченого законом дозволу незаконно зберігав при собі.

Далі у листопаді 2022 року (точної дати не встановлено), після звільнення ОСОБА_5 із військової служби, останній усвідомлюючи, що має при собі бойовий пристрій та вибухову речовину, тобто усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та їх суспільну небезпеку, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, реалізуючи свій прямий умисел, направлений на незаконне носіння, зберігання та придбання вибухових речовин та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, а також усвідомлюючи що він не має передбаченого законом дозволу на поводження з вищевказаними предметами перевіз їх з тимчасового місця дислокації військової частини, у якій проходив військову службу, а саме в Харківській області (більш точний населений пункт не підлягає розголошенню в умовах воєнного стану) до місця свого спільного проживання разом із ОСОБА_6 (яка не була обізнана про протиправні дії ОСОБА_5 ), а саме, за адресою: АДРЕСА_1 , де не маючи передбаченого законом дозволу незаконно зберігав вищевказаний бойовий пристрій та вибухову речовину до моменту виявлення та вилучення їх працівниками поліції, а саме до 17 квітня 2025 року.

Так, 17 квітня 2025 року у період часу з «01» години «25» хвилини по «02» годину «05» хвилин, працівниками поліції з дозволу ОСОБА_6 та ОСОБА_5 під час проведення огляду місця події на території домоволодіння, належного ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , на табуретці, зеленого кольору, яка розташовувалась між житловим будинком та приміщенням гаражу було виявлено та вилучено:

- конструктивно оформлений заряд вибухової речовини, а саме споряджений корпус ручної осколкової, оборонної гранати Ф-1 промислового виготовлення, який відноситься до категорії вибухових речовин та є придатним для здійснення вибуху;

- модернізований уніфікований запал дистанційної дії типу УЗРГМ-2 промислового вироблення, який відноситься до категорії вибухових пристроїв, призначений для спорядження ручних гранат типу РГ-42, РГД-5, Ф-1 та є придатним для здійснення вибуху.

Споряджений корпус ручної осколкової, оборонної ручної гранати Ф-1 та модернізований уніфікований запал ручних гранат типу УЗРГМ-2 у конструктивному поєднанні утворюють оборонну осколкову ручну гранату типу Ф-1 промислового виготовлення, яка відноситься до категорії бойових припасів та придатна для здійснення вибуху.

Дії ОСОБА_5 кваліфіковані за ч. 1 ст. 263 КК України, як незаконне носіння, зберігання та придбання бойових припасів, вибухових речовин та вибухових пристроїв, без передбаченого законом дозволу.

01.05.2025 року між прокурором Покровського відділу Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 в присутності його захисника ОСОБА_4 укладена угода про визнання винуватості у кримінальному провадженні №12025041540000227 від 17.04.2025 року, за умовами якої сторони дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення за ч. 1 ст. 263 КК України, міри покарання та наслідків умисного невиконання угоди про визнання винуватості.

Сторони узгодили покарання ОСОБА_5 у вигляді трьох років позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України

Розглядаючи питання про затвердження угоди, суд виходить з наступного.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 висловив думку, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги та правила КПК України та КК України, просив угоду про визнання винуватості затвердити і призначити ОСОБА_5 узгоджене покарання.

ОСОБА_5 в судовому засіданні визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, в обсязі висунутого обвинувачення, погодився на застосування до нього узгодженого покарання у разі затвердження угоди та пояснив, що розуміє надані йому законом права, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, характер пред`явленого обвинувачення та вид покарання, який до нього буде застосований в результаті затвердження угоди про визнання винуватості та наполягає на затвердженні угоди про визнання винуватості; також надав суду показання і не заперечував щодо фактичних обставин справи, викладених в обвинувальному акті.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_4 підтримав позицію обвинуваченого ОСОБА_5 , підтвердив добровільність укладення угоди та просив затвердити угоду, призначивши обвинуваченому покарання, узгоджене сторонами.

Суд, заслухавши думку сторін, вивчивши матеріали, які надійшли з угодою про визнання винуватості, приходить до висновку, що угоду про визнання винуватості слід затвердити і призначити ОСОБА_5 узгоджену сторонами угоди міру покарання, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, суд переконався, що укладення сторонами угоди про визнання винуватості є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Оцінюючи зміст угоди та суб`єктивне сприйняття угоди сторонами, судом встановлено, що ОСОБА_5 цілком розуміє положення ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання, а також усвідомлює наслідки невиконання угоди про визнання винуватості, які передбачено ст. 476 КПК України.

Перевіривши угоду про визнання винуватості на відповідність вимогам КПК та КК України, суд встановив, що кваліфікація дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 263 КК України є правильною.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачений визнав себе винуватим, є тяжким злочином.

Покарання, узгоджене сторонами угоди, відповідає санкції, яка передбачена ч. 1 ст. 263 КК України.

Умови угоди про визнання винуватості відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи та інтереси сторін та інших осіб.

При призначенні покарання суд враховує також позитивні характеристики обвинуваченого з місця проживання, наявність інвалідності та державні нагороди.

Суд встановив, що покарання, узгоджене сторонами, є цілком виконуваним для обвинуваченого

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для затвердження угоди про визнання винуватості.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Запобіжні заходи до обвинуваченого не обиралися.

Відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України, питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішуються судом під час ухвалення судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст.124КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Керуючись ст. ст. 373, 374, 474, 475 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду від 01.05.2025 року про визнання винуватості, укладену між прокурором Покровського відділу Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 в присутності його захисника ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12025041540000227 від 17.04.2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст.75КК України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, і визначити йому іспитовий строк 1 (один) рік, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки згідно ст. 76 КК України.

Згідно п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст.76КК України покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти орган пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави витрати, пов`язані з проведенням судової вибухово - технічної експертизи №СЕ-19/104-25/15761-ВТХ від 28.04.2025 року у розмірі 4457,00 грн. (чотири тисячі чотириста п`ятдесят сім гривень 00 коп.).

Речові докази по справі:

- DVD-RW диск білого кольору залишити зберігати при матеріалах справи.

Роз`яснити ОСОБА_5 наслідки невиконання угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 476 КПК України.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 394 КПК України.

Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:

- обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 КПК України, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди;

- прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 КПК України угода не може бути укладена.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1