Ухвала суду № 127563793, 19.05.2025, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа №202/1600/25

Провадження №2/175/1376/25

У Х В А Л А

19 травня 2025 року смт. Слобожанське

Суддя Дніпровського районного суду Дніпропетровської області Бойко О.М., розглянувши матеріали цивільної справи за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2025 року позивач звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2025 року матеріали цивільної справи були направленні за підсудністю до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська.

Обґрунтуванням ухвалибуло те,що з метою з`ясування зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України суддею сформовано запит доЄдиного державного демографічного реєстру таухвалою судді витребувано у Міністерства соціальної політики України інформацію з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Втім, відповідно до відповіді Міністерства соціальної політики України, яка отримана Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська 26 лютого 2025 року, вбачається, що станом на 19 лютого 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був зареєстрований та фактично проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Адресою фактичногопроживання талистування ОСОБА_1 є: АДРЕСА_2 ,станом на25.04.2022року,що знаходитьсяв межахтериторіальної юрисдикції(підсудності)Красногвардійського районногосуду м.Дніпропетровська (49006,м.Дніпро,пр.Лесі Українки,77-Б).

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2025 року матеріали позовної заяви Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості були направленні за підсудністю до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області.

08 травня 2025 року матеріали позовної заяви надійшли до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вищезазначену позовну заяву розподілено до провадження судді Бойка О.М.

Суд, дослідивши матеріали справи заяву та додані до неї документи, дійшов висновку, що справа була помилково направлена за підсудністю до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Однією із умов реалізації права особи на звернення до суду із заявою є дотримання вимог підсудності.

Відповідно до норми ч.1 ст.27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

У відповідності до Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» п.3-1 до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв`язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності Постановою Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" від 17 липня 2020 року№ 807-IX, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року№ 64/2022"Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року№ 2102-IX.

Судом встановлено, що до запровадження вищезазначеної норми, селище Зарічне відносилось до Лиманського району Донецької області, а тому у відповідності до норми ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», справа не підсудна Дніпровському районному суду Дніпропетровської області.

Місто Лиман та Лиманський район, Донецької області має територіальну підсудність Лиманського міського суду Донецької області, який відповідно до частини сьомої статті 147Закону України "Про судоустрій і статус суддів",враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Верховний суд розпорядженнямвід 14.03.2022 № 7/0/9-22змінив територіальну підсудність судових справ наІндустріальний районний суд м. Дніпра.

Тобто, цивільна справа не підсудна Дніпровському районному суду Дніпропетровської області.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що відповідач може бути внутрішньо переміщеною особою і мати тимчасове місце проживання на підконтрольній Україні території.

Згідно з ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Разом з тим, у суду відсутня можливість самостійно отримати відомості з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

Такі відомості можуть міститись в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб, відповідальним за забезпечення формування та ведення бази даних якої є Міністерства соціальної політики.

Пунктом 4 Порядку створення, ведення та доступу до відомостей Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 року за № 646, передбачено, що до бази даних вноситься серед іншого і така інформація про внутрішньо переміщену особу: загальні відомості про особу (прізвище, ім`я, по батькові, громадянство, дата і місце народження, стать); відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають про це відмітку в паспорті або які не є громадянами України); дані про останнє зареєстроване та фактичне місце проживання/ перебування внутрішньо переміщеної особи на території, де виникли обставини, зазначені у статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»; дані про фактичне місце проживання особи на дату звернення; адреса, за якою із внутрішньо переміщеною особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції, та номер телефону; відомості про смерть внутрішньо переміщеної особи або визнання її безвісно відсутньою.

Згідно із пунктом 12 Порядку для одержання актуальної та повної інформації про внутрішньо переміщених осіб з бази даних формується звіт з використанням інформації, передбаченої пунктом 4 цього Порядку.

Враховуючи вищевикладене, з метою встановлення дійсного місця проживання відповідача та недопущення порушення його прав, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська витребував від Міністерства соціальної політики відомості з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб щодо відповідача ОСОБА_1 .

Згідно з відповіддю зЄдиного державного демографічного реєстру №1121801 від 17.02.2025, вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 23.11.2011.

Втім, відповідно до відповіді Міністерства соціальної політики України, яка отримана Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська 26 лютого 2025 року, вбачається, що станом на 19 лютого 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був зареєстрований та фактично проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Адресою фактичногопроживання талистування ОСОБА_1 є: АДРЕСА_2 ,станом на25.04.2022року,що знаходитьсяв межахтериторіальної юрисдикції(підсудності)Красногвардійського районногосуду м.Дніпропетровська (49006,м.Дніпро,пр.Лесі Українки,77-Б).

Відповідно до норми ч.1 ст.27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Процесуальний закон визначає підсудність справ, встановлюючи відповідні правила визначення суду, який має право розглядати справу.

Згідно статті 1 ч.1 абз.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (стаття 4 ч. 1, 2 Закону).

Частиною першою статті 5 Закону визначено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону. Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №509, зі змінами, регулює як механізм видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, так і облік даних про внутрішньо переміщених осіб, включених до Єдиної інформаційної бази, у тому числі, містить дані про фактичне місце проживання/перебування таких особи, які по суті являють собою реєстрацію фактичного місця проживання/перебування цих особи у зв`язку із тимчасовою окупацією частини території України, на якій була проведена реєстрація місця проживання/перебування осіб до їх переселення до інших регіонів країни.

У зв`язку із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року №265 втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органам реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру».

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року №265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад» прийнятий Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування), згідно пункту 4 якого визначено, що особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

На період тимчасової окупації територій у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя положення частини першої статті 4 Закону України Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні не поширюється на осіб, місце проживання яких зареєстроване у житлі, що розташоване на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя. Така особа може задекларувати/зареєструвати місце свого проживання без зняття з реєстрації місця свого попереднього проживання. Особа, місце проживання якої зареєстроване у житлі, що розташоване на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, може задекларувати/зареєструвати місце свого проживання за межами тимчасово окупованої території України без внесення будь-яких відміток до паспорта громадянина України, виготовленого у формі книжечки. Відомості про зареєстроване місце проживання такої особи у житлі, що розташоване на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, вносяться до реєстру територіальної громади, яка здійснила відповідну реєстраційну дію за межами тимчасово окупованої території може задекларувати/зареєструвати місце свого проживання за межами тимчасово окупованої території України без внесення будь-яких відміток до паспорта громадянина України, виготовленого у формі книжечки.

Таким чином, переселенці, які покинули домівки внаслідок бойових дій та окупації місць їх постійного проживання, можуть звертатися з позовами до судів в районах тимчасового перебування. Якщо особа-переселенець зареєструвалася на новому місці як внутрішньо переміщена особа, то маючи відповідну довідку про взяття на облік, переселенець може звертатись з позовом до суду у місці свого тимчасового перебування. Отже, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи можна визнати документом, що підтверджує зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання/перебування відповідача при визначені підсудності розгляду справ за ч. 1 ст. 27 ЦПК України.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд має враховувати імперативні положення спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (постанова Верховного Суду від 29 липня 2019 у справі №409/2636/17).

ЗгідноКонвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 4 листопада 1950 р. Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 р. № 3477-IV, інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у п. 1 ст.15.Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Відповідно до усталеної прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» (рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76, доповідь Комісії від 12 жовтня 1978 року).Суд повторює, що, як було раніше визначено, фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії», що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…).

Статтею 8 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», як одну із засад організації судової влади проголошено право на повноважний суд, що передбачає розгляд справи у суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом, та суддею, який визначається згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону. Процесуальними кодексами визначаються вимоги до складу суду.

Відповідно до положеньст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

19.Відповідно до ч. 9 ст. 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).

Отже, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська, помилково визначив територіальну підсудність вказаної справи за Дніпровським районним судом Дніпропетровської області.

Відповідно до ч. 9 ст. 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 1 статті 31 ЦПК України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Враховуючи наведені норми та, оскільки, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 фактично проживає, як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 , суд приходить до висновку про необхідність направлення зазначеної справи за останнім відомим місцем проживання відповідача для розгляду по суті за підсудністю до суду, якому ця справа територіально підсудна, в силу вимог ст.ст.30,31 ЦПК України, оскільки Дніпровський районний суд Дніпропетровської області не є судом, повноважним згідно закону на розгляд даної справи та розгляд справи призведе до порушення права позивача та відповідача на справедливий судовий розгляд.

Ураховуючи недопустимість порушення правил щодо підсудності, з метою розгляду справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом, суд приходить до висновку про необхідність повернути за належною підсудністю матеріали позовної заяви Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості до Чечелівського районного суду м. Дніпра (49006, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Лесі Українки, 77Б).

Керуючись статтями 27, 28, 31, 32, 187, 260, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості повернути до Чечелівського районного суду м. Дніпра (49006, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Лесі Українки, 77Б) як помилково направлену.

Ухвала суду відповідно до ст. 353 ЦПК України оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Бойко О.М.