Рішення № 127562559, 23.05.2025, Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 573/174/25

Номер провадження 2/573/106/25

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 травня 2025 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Замченко А.О.,

з участю секретаря Півньової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Моторного (транспортного) страхового бюро України, третя особа: Акціонерне товариство «Страхова компанія «Мега-Гарант», про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

в с т а н о в и в :

25.01.2025 адвокат Кругляк В.В. в інтересах ОСОБА_1 здав на пошту позов до ОСОБА_2 , Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ), в якому вказує, що 19.12.2021 близько 16:08, керуючи технічно справним автомобілем «Mazda 626» на автодорозі Р44 «Суми-Путивль-Глухів» у порушення ПДР України, ОСОБА_2 знехтував безпекою дорожнього руху, та не обравши безпечної швидкості, втратив керування і здійснив маневр виїзду за межі проїзної частини, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Chery Amulet», який стояв за межами проїзної частини, і за кремом якого перебував ОСОБА_1 . У результаті ДТП останній отримав тілесні ушкодження, серед яких є тілесне ушкодження, яке оцінюється як ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров`я більше ніж 21 день. Вироком Білопільського районного суду Сумської області, залишеним без змін ухвалою Сумського апеляційного суду, ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, і призначено йому покарання у виді двох місяців арешту з позбавленням права керувати транспортними засобами на один рік. Під час розгляду кримінального провадження потерпілий ОСОБА_1 не подав позову про відшкодування шкоди, оскільки сподівався, що ОСОБА_2 добровільно відшкодує її, але до цього часу цього не сталося. Згідно з висновком експерта розмір матеріального збитку, завданого пошкодженням автомобіля «Chery Amulet», на час настання пригоди складає 50661 грн 83 коп., а вартість відновлювального ремонту на усунення його пошкоджень 70546 грн 49 коп. За проведення експертизи було сплачено 6129 грн 60 коп. Після ДТП ОСОБА_1 тривалий час проходив лікування, на яке загалом було витрачено 16522 грн 97 коп. Внаслідок ДТП позивачу, який на момент події був не тільки працездатною людиною, але і громадянином, який став на захист України, є ще досить молодою, енергійною та життєрадісною людиною, сповненою сил та планів на здорове життя, була задана моральна шкода, оскільки отримані значні тілесні ушкодження суттєво вплинули на його моральний, нервовий стан, спричинили йому фізичні та моральні страждання, що призвело до суттєвої зміни в нормальних, сталих життєвих стосунках. На даний час позивач повністю не відновив стан свого здоров`я.

Посилаючись на викладене представник позивача просить стягнути з МТСБУ на користь ОСОБА_1 50661 грн 83 коп. матеріальної шкоди, спричиненої пошкодженням автомобіля «Chery Amulet», а з ОСОБА_2 на користь позивача 26014 грн 26 коп. матеріальної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля «Chery Amulet», 16522 грн 97 коп. матеріальної шкоди за лікування, 300000 грн моральної шкоди, 15000 грн витрат на правничу допомогу.

Ухвалою судді Білопільського районного суду Сумської області від 06.02.2025 відкрито провадження в справі та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження.

28.02.2025 до суду надійшов відзив представника МТСБУ адвоката Гусєва П.В., в якому він вказує, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 щодо автомобіля «Mazda 626», реєстр. номер НОМЕР_1 , була застрахована в АТ «СК «Мега-Гарант», а тому МТСБУ не може нести відповідальність за шкоду, задану забезпеченим транспортним засобом. МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду потерпілим у разі недостатності коштів та майна страховика учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований (виключений з ЄДР) для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а за рахунок коштів фонду страхових гарантій відшкодовує шкоду в разі недостатності коштів та майна страховика повного члена МТСБУ в таких самих випадках. В інших випадках страховик зобов`язаний самостійно відшкодувати шкоду, у тому числі в процедурі банкрутства та ліквідації юридичної особи. Тому МТСБУ безпідставно було залучено до участі в справі в якості відповідача. Крім того, позивач не звертався до страховика, МТСБУ з повідомленням про ДТП, із заявою про виплату страхового відшкодування та не робив жодних юридично значущих дій для його отримання від страховика. З позовною заявою ОСОБА_1 звернувся лише 25.01.2025, тобто з пропуском строку, передбаченого ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», цей строк є присічним і поновленню не підлягає. Зверненням з позовом до суду позивач порушив встановлений ст. 34 зазначеного вище закону порядок визначення розміру шкоди. Посилаючись на викладене, представник МТСБУ просив відмовити в задоволенні позовних вимог до МТСБУ, стягнути з позивача на користь МТСБУ судові витрати в розмірі 2000 грн.

Ухвалою Білопільського районного суду Сумської області від 06.03.2025 за клопотанням представника МТСБУ до участі в справі в якості третьої особи залучено АТ «СК «Мега-Гарант».

Ухвалою Білопільського районного суду Сумської області від 03.04.2025 закрито підготовче провадження в справі та призначено її до судового розгляду.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 , його представник адвокат Кругляк В.В. не з`явилися, хоча про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином (а. с. 179). Останній подав клопотання про розгляд справи без їх участі, позов просить задовольнити (а. с. 190).

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання також не з`явився. За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання останній відсутній, інформації щодо своєї адреси суду не надав, а тому відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається, що судова повістка вручена йому належним чином (а. с. 123, 188).

Представник МТСБУ в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі (а. с. 138, 180).

Представник третьої особи АТ «СК «Мега-Гарант» у судове засідання не з`явився, за місцем реєстрації відсутній (а. с. 185, 186).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що вироком Білопільського районного суду Сумської області від 04.10.2022, який залишений без змін ухвалою Сумського апеляційного суду від 24.06.2024, ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, і призначено йому покарання у виді арешту на строк 2 місяці з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік (а. с. 6 - 10).

Вказаним вироком встановлено, що 19.12.2021 близько 16:08 ОСОБА_2 керував технічно справним автомобілем марки «Mazda 626», реєстр. номер НОМЕР_1 , по автодорозі Р44 «Суми-Путивль-Глухів» у напрямку від м. Суми. При цьому останній, проявляючи кримінальну протиправну недбалість, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, легковажно розраховуючи на їх відвернення, на прямій ділянці дороги Р44 «Суми-Путивль-Глухів» у напрямку від м. Суми в районі земельної ділянки з кадастровим номером 5920681800:05:001:0100 у порушення вимог пункту 12.1 ПДР України знехтував безпекою дорожнього руху та, не обравши безпечної швидкості, втратив керування і здійснив маневр виїзду за межі проїзної частини. Внаслідок цього ОСОБА_2 допустив зіткнення з автомобілем «CHERY AMULET», реєстр. номер НОМЕР_2 , який стояв за межами проїзної частини та за кермом якого перебував ОСОБА_1 .

У результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого компресійного перелому тіла Тh 11 1 ст., ПФХ ІІІ ст., больовий синдром, забій кульшових суглобів. Ушкодження у вигляді закритого компресійного перелому тіла 11 грудного хребця могло утворитися внаслідок дії тупих предметів, що мають властивості твердих, за механізмом деформації згину та вигину, зсуву і за ступенем тяжкості оцінюються як ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я більше ніж 21 день.

Допущені ОСОБА_2 порушення вимог пункту 12.1 ПДР України знаходяться в прямому причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, що настали, у вигляді отримання потерпілим середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Згідно з вказаним вироком власником автомобіля «Mazda 626» є ОСОБА_2 , а автомобіль «CHERY AMULET» ОСОБА_1 використовував як власний (а. с. 6-10, 184).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль Chery Amulet, 2007 р. в., реєстр. номер НОМЕР_2 , належить ОСОБА_5 (а. с. 44) та згідно з нотаріально посвідченою довіреністю від 15.02.2022 автомобілем могли розпоряджатися Алтиєв С.А., ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (а. с. 44, 51 зв.).

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , як власника автомобіля «Mazda 626», реєстр. номер НОМЕР_1 , на час ДТП була застрахована в АТ «СК «Мега-Гарант» відповідно до поліса №АР/1704766 від 13.06.2021, який діяв до 13.06.2022 (а. с. 182, 183).

Згідно з вказаним полісом страхова сума на одного потерпілого становить: 1) за шкоду завдану життю і здоров`ю 260000 грн; 2) за шкоду, завдану майну 130000 грн. Розмір франшизи - 2600 грн.

З 05.10.2022 АТ «СК «Мега-Гарант» припинило членство в МТСБУ та позбавлене права укладати договори страхування (а. с. 150).

На даний час відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань АТ «СК «Мега-Гарант» перебуває в стані припинення (а. с. 185).

Згідно з висновком судового експерта Варухи В.О. від 05.09.2024 за результатами транспортно-товарознавчого дослідження, замовленого позивачем ОСОБА_1 : 1) ринкова вартість ідентичного за своїми характеристиками автомобілю CHERY Amulet, 2007 р. в., реєстр. номер НОМЕР_2 , зі строком його експлуатації станом на час настання події, що відбулася 19.12.2021, станом цін на час проведення дослідження, без урахування ПДВ, складає 102897 грн; 2) вартість відновлювального ремонту на усунення пошкоджень, завданих КТЗ CHERY Amulet, 2007 р. в., реєстр. номер НОМЕР_2 , внаслідок настання події, що відбулася 19.12.2021, станом цін на час проведення дослідження, без урахування ПДВ на вартість робіт, матеріалів та з урахуванням ПДВ на вартість складових частин, складає 70546 грн 49 коп. У зв`язку з тим, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових ТЗ не перевищує ринкову вартість ідентичного за своїми характеристиками наданому на дослідження автомобіля зі строком його експлуатації станом на час настання події 19.12.2021, відновлення такого КТЗ є економічно доцільним; 3) розмір матеріального збитку, завданого власнику ТЗ CHERY Amulet, 2007 р. в., реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок настання події, що відбулася 19.12.2021, відповідає його ринковій вартості станом цін на час настання події, без урахування ПДВ, складає 50661 грн 83 (а. с. 13 - 28).

За проведення транспортно-товарознавчого дослідження було сплачено 6129 грн 60 коп. (а. с. 12).

Щодо належного позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об?єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

Право на відшкодування майнової шкоди, завданої майну фізичних та юридичних осіб, має власник (ч. 3 ст. 386 ЦК України) та/або особи, які мають речове право на чуже майно (ст. 396 ЦК України).

Як вбачається з ч. 2 ст. 1187 ЦК України володільцем джерела підвищеної небезпеки є юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших правових підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Згідно з п. 2.2. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Якщо порушення речового права на чуже майно, з вини третіх осіб, завдало певних майнових збитків особі, якій належить це право, то ця особа може звернутися за захистом належних їй прав на підставі статті 396 ЦК України. Спричинення шкоди користувачу майна випливає з факту його користування цим майном на достатній правовій підставі відповідно до п.2.2Правил дорожньогоруху (постанова Верховного Суду України від 03.12.2014 у справі №6-183цс14).

Факт правомірності володіння особою транспортним засобом є достатньою підставою, щоб звернутися за захистом права щодо відшкодування шкоди, заподіяної автомобілю, яким керувала особа під час ДТП.

Саме такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №335/2566/18.

Таким чином ОСОБА_1 є належним позивачем у цій справі щодо відшкодування завданої в ДТП майнової (матеріальної) шкоди через пошкодження автомобіля «CHERY AMULET» з вини ОСОБА_2 .

Щодо належного відповідача.

Абзацом 1 ч. 1 статті 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов?язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Згідно зі ст. 979 ЦК України, у редакції, яка діяла на час настання ДТП, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

На час настання ДТП діяв Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 (далі - Закон №1961-IV), який втратив чинність 01.01.2025 у зв`язку з введенням в дію Закону України №3720-IX від 21.05.2024 «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до абз. 1 п. 22.1 ст. 22 Закону №1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров?ю, майну третьої особи.

Згідно з п. 20.3 Закону України №1961-IV у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов`язки за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов`язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов`язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом.

Підпунктом «а» п. 41.2 ст. 41 Закону України №1961-IV було визначено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду страхових гарантій відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння у разі недостатності коштів та майна страховика - повного члена МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до п. 52.1, 52.3, 52.5 ст. 52 Закону України №1961-IV членство страховика в МТСБУ припиняється у разі виключення такого страховика із членів МТСБУ або втрати цим страховиком статусу асоційованого члена МТСБУ.

Повне членство страховика в МТСБУ припиняється у разі позбавлення страховика - повного члена МТСБУ такого статусу, втрати цим страховиком статусу асоційованого члена МТСБУ або виключення такого страховика із членів МТСБУ.

Страховик, членство (у тому числі повне) якого припинено, зобов`язаний виконати свої зобов`язання згідно з укладеними ним договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.02.2022 у справі №201/16373/16-ц визначаючись щодо особи, зобов`язаної відшкодувати шкоду у випадку, якщо страхова компанія позбавлена ліцензії, виключена з МТСБУ, перебуває в стані припинення, банкрутства, фактично не здійснює діяльності, з поміж іншого, дійшла таких висновків:

- наслідком анулювання ліцензії страхової компанії буде неможливість укладення такою компанією нових договорів страхування, а також внесення змін до чинних, а не позбавлення її зобов`язань за існуючими договорами. Зобов`язання такої компанії за укладеними раніше договорами не припиняються, тобто виплати страхового відшкодування повинні проводитися в повному обсязі, у тому числі за рахунок страхових резервів;

- у випадку укладення страховою компанією договору зі страхувальником після виключення із членства в МТСБУ відповідальність за спричинену шкоду у ДТП за цим страховим договором має нести винна особа. Особа, яка укладає договір зі страховою компанією, має діяти обачливо, з огляду на доступність інформації на сайті МТСБУ, та з`ясувати, чи має така страхова компанія членство в МТСБУ;

- у випадку нездійснення страхової діяльності, позбавлення ліцензії та/або виключення страховика зі складу МСТБУ він зобов`язаний виконати всі договірні зобов`язання з відшкодування шкоди за договорами обов`язкового страхування цивільної відповідальності, укладеними до цього;

- МТСБУ зобов`язане відшкодувати шкоду, спричинену потерпілим, за певних умов, зокрема, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ,що визнанийбанкрутом та/аболіквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (пп. «ґ» ч. 1 ст. 41 Закону України №1961-IV), а за рахунок коштів фонду страхових гарантій відшкодовує шкоду у разі недостатності коштів та майна страховика - повного членаМТСБУ у таких самих випадках (пп. «а» п. 41.2 ст. 41 цього Закону);

- МТСБУ має зобов`язання на відшкодування шкоди замість страховика лише у випадку визнання його банкрутом та/або ліквідації. При цьому немає значення, чи це було підставою для його виключення із числа членів МТСБУ та/або позбавлення його повного членства;

- у випадку припинення членства страховика в МТСБУ (виключення з числа членів та/або позбавлення повного членства) у зв`язку з банкрутством та ліквідацією, МТСБУ зобов`язане здійснити регламентні виплати на підставі переданих до нього матеріалів усіх укладених договорів обов`язкового страхування у випадку недостатності коштів і майна страховика для здійснення страхових виплат;

- МТСБУ відповідно до Закону України №1961-IV відшкодовує шкоду за страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований (виключений з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань); в інших випадках страховик зобов`язаний самостійно відшкодувати шкоду, у тому числі в процедурі банкрутства та ліквідації як юридичної особи;

- Закон України №1961-IV не передбачає обов`язку МТСБУ на відшкодування шкоди замість виключеного члена у випадку виключення зі складу членів МТСБУ з інших підстав, і в цих випадках страховик повинен нести матеріальну відповідальність самостійно на загальних підставах.

МТСБУ відповідно до Закону України №1961-IV відшкодовує шкоду за страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований (виключений з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань); в інших випадках страховик зобов`язаний самостійно відшкодувати шкоду, у тому числі в процедурі банкрутства та ліквідації як юридичної особи. У разі початку процедури банкрутства страховика, потерпіла особа може звернутися з вимогою про відшкодування шкоди у процедурі, передбаченій Кодексом України з питань банкрутства, та захистити своє право на відшкодування шкоди в такий спосіб. Закон не передбачає обов`язку МТСБУ на відшкодування шкоди замість виключеного члена у випадку виключення зі складу членів МТСБУ з інших підстав, і в цих випадках страховик повинен нести матеріальну відповідальність самостійно на загальних підставах (такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 01.02.2024 у справі №917/1093/21).

Згідно з п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №3720-IX від 21.05.2024 «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який діє з 01.01.2025, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду (здійснює регламентну виплату) на умовах, визначених Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі її заподіяння транспортним засобом, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди укладено внутрішній договір страхування зі страховиком, стосовно якого до дня введення в дію цього Закону відкрито провадження у справі про банкрутство чи такий страховик ліквідований.

Як було встановлено судом АТ «СК «Мега-Гарант», в якому була застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , припинило членство в МТСБУ з 05.10.2022, на даний час перебуває в стані припинення на підставі рішення засновників про його ліквідацію, але зараз державна реєстрація припинення юридичної особи не проведена (а. с. 185).

Згідно зі ст. 29 Закону України №1961-IV у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до ст. 12 зазначеного Закону розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров`ю потерпілих, не застосовується.

Верховний Суд у постанові від 03.10.2018 у справі №686/17155/15-ц вказав, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов?язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Тобто, страховик за договором обов`язкового страхування відповідає в межах страхового ліміту за мінусом фізичного зносу, а за решту - безпосередній винуватець.

Як було зазначено вище, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на час настання страхового випадку була застрахована в АТ «СК «Мега-Гарант» з визначенням страхової суми на одного потерпілого в такому розмірі: 1) за шкоду завдану життю і здоров`ю 260000 грн; 2) за шкоду, завдану майну 130000 грн. Розмір франшизи - 2600 грн.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.12.2021 у справі №147/66/17 зазначила, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик за Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).

Ураховуючи розподіл у деліктному зобов`язанні між винуватцем ДТП (страхувальником) і страховиком (МТСБУ) обов`язку з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації наземних транспортних засобів, а також те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем має визначені законом межі та порядок реалізації, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована.

Уточнюючи свій висновок у попередній справі №760/15471/15-ц, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.12.2021 висловила правову позицію про те, що в разі якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії), винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі в судовому порядку. Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №201/16373/16-ц.

Розмір матеріального збитку, завданого пошкодженням автомобіля CHERY Amulet, 2007 р. в., на час настання події, без урахування ПДВ, складає 50661 грн 83, що не перевищує ліміту відповідальності страховика, тому суд вважає, що позов у частині стягнення з МТСБУ 50661 грн 83 коп. матеріальної шкоди пред`явлено до неналежного відповідача.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №201/16373/16-ц викладено висновок про те, що покладення обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України № 1961-IV).

Велика Палата Верховного Суду в своїх постановах неодноразового наголошувала на тому, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України №1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37 цього Закону) чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Аналогічні висновки зроблені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц, від 14.12.2021 у справі №147/66/17, від 12.09.2018 у справі №569/96/17, від 03.10.2018 у справі №760/15471/15-ц, від 27.03.2019 у справі №752/16797/14-ц, від 22.02.2022 у справі №201/16373/16-ц, від 14.06.2023 у справі №125/1216/20, у постанові Верховного Суду від 01.02.2024 у справі №917/1093/21.

Позивач не надав доказів відмови АТ «СК «Мега-Гарант» у виплаті йому страхового відшкодування, а одразу звернувся до ОСОБА_2 з позовними вимогами щодо 16522 грн 97 коп. матеріальної шкоди за лікування.

Таким чином, позов у частині вимог про відшкодування матеріальної шкоди, завданої витратам на лікування, також пред`явлено до неналежного відповідача ОСОБА_2 , замість належного страхової компанії.

Крім того, суд звертає увагу на те, що питання обґрунтованості позовних вимог не вирішується, оскільки позов пред`явлено до неналежного відповідача.

Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє в позові до такого відповідача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц (п. 40), від 21.11.2018 у справі №127/93/17-ц (п. 50), від 12.12.2018 у справі №570/3439/16-ц (пункти 37, 54), від 12.12.2018 у справі №372/51/16-ц (п. 31.10), від 30.01.2019 у справі №552/6381/17 (п. 39), від 01.04.2020 у справі №520/13067/17 (п. 75), від 07.07.2020 у справі №438/610/14-ц (п. 54) та 13.10.2020 у справі №640/22013/18 (п. 31)).

З огляду на викладене, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до МТСБУ про стягнення 50661 грн 83 коп. матеріальної шкоди та до ОСОБА_2 про стягнення 16522 грн 97 коп. матеріальної шкоди за лікування слід відмовити, оскільки вони пред`явлені до неналежних відповідачів.

У той же час, беручи до уваги, що згідно з висновком експерта різниця між вартістю відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля позивача - 70546 грн 49 коп. та розміром матеріального збитку, завданого власнику станом цін на час настання події - 50661 грн 83 коп., становить 19884 грн 66 коп., та відшкодування цієї різниці покладається саме на винуватця ДТП, суд вважає за необхідне позовні вимоги в цій частині задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 19884 грн 66 коп. матеріальної шкоди.

При цьому суд звертає увагу, що позивачем помилково було включено до суми збитків витрати на проведення експертом транспортно-товарознавчого дослідження в сумі 6129 грн 60 коп., про що мова буде йти нижче.

Щодо стягнення моральної шкоди.

Відповідно до ст. 23, 261 Закону України №1961-IV шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Страховиком (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 23 ЦПК України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Судом встановлено, що внаслідок ДПТ ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого компресійного перелому тіла Тh 11 1 ст., ПФХ ІІІ ст., больовий синдром, забій кульшових суглобів (а. с. 6 - 10), через що у період з 19.12.2021 по 28.12.2021 перебував на стаціонарному лікуванні (а. с. 69). У зв`язку із закритим компресійним переломом тіла Тh 11 1 ст. ОСОБА_1 проходив стаціонарне лікування у періоди: 14.02.2022 23.02.2022, 29.11.2022 06.12.2022, 24.04.2023 08.05.2023, 28.09.2023 10.10.2023, 15.04.2024 24.04.2024.

24.05.2022 ОСОБА_1 встановлена ІІІ група інвалідності у зв`язку з ураженням опорно-рухового апарату, останньому протипоказана важка фізична праця на висоті, з триваючим перебуванням на ногах, у вимушеному положенні тіла (а. с. 103 - 105). Черговий переогляд позивачу призначено на 06.06.2025 (а. с. 104).

Як вбачається з індивідуальних програм реабілітації особи з інвалідністю на 2022-2024 роки ОСОБА_1 , серед іншого, встановлений клініко-функціональний діагноз: посттравматичний остеохондроз грудо-поперекового відділу хребта на фоні зросших компресійних переломів (травми внаслідок ДТП), вторинний корінцевий та больовий синдром, помірне порушення функції статики та ходи. Останній потребує стаціонарного лікування два рази на рік (а. с. 91 - 102).

З огляду на викладене, врахувавши характер немайнових втрат позивача, глибину його фізичних та душевних страждань, а також керуючись засадами розумності і справедливості, суд оцінює розмір завданої позивачу моральної шкоди в сумі 150000 грн.

Таким чином, враховуючи положення 261 Закону України №1961-IV щодо відшкодування страховиком моральної шкоди у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю, що в даному випадку становить 13000 грн (260000 х 5%), суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 137000 грн, що складає різницю між визначеним судом розміром завданої моральної шкоди та 5% страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю, передбаченої полісом АР/1704766 від 13.06.2021.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, вимога позивача покласти витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15000 грн виключно на ОСОБА_2 суперечить пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 4 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 статі 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (§80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (§95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У постанові Верховного Суду від 13.03.2025 у справі №275/150/22 зазначено: «Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи».

Від відповідачів клопотань про зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу не надходило, а тому суд самостійно не має права її зменшувати.

Також позивачем на проведення експертом транспортно-товарознавчого дослідження було витрачено 6129 грн 60 коп.

Відповідно до ч. 6 8 ст. 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами.

У пунктах 174-179 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.11.2023 у справі №712/4126/22 зазначено, що «витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат (стаття 132 КАС України, стаття 123 ГПК України, стаття 133 ЦПК України).

Такий висновок підтриманий Верховним Судом у постанові від 14.05.2025 у справі №638/11780/21.

З огляду на викладене, зазначені витрати потрібно розподілити пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З 393199 грн 06 коп. загальної суми позовних вимог до МТСБУ були пред`явлені 12,88% (50661 грн 83 коп.), а до ОСОБА_2 - 87,12% (26014 грн 26 коп. + 16522 грн 97 коп. + 300000 грн. = 342537 грн. 23 коп.).

Враховуючи, що в задоволенні позовних вимог до МТСБУ було відмовлено в повному обсязі, а позовні вимоги до ОСОБА_2 задоволені на 45,8%, з останнього слід стягнути 5985 грн 14 коп. витрат на правову допомогу (15000 грн 12,88% = 13068 грн; 13068 грн х 45,8%), а також 2445 грн 77 коп. за проведення експертного дослідження (6129 грн 60 коп. 12,88%; 5340 грн 11 коп. х 45,8%)

Витрати МТСБУ на правничу допомогу становлять 2000 грн (а. с. 148), які підлягають стягненню з позивача.

Щодо судового збору.

При зверненні до суду підлягало сплаті 1211 грн 20 коп. за вимоги майнового характеру та 1211 грн 20 коп. за вимоги немайнового характеру (моральної шкоди).

Що стосується вимог майнового характеру, то до МТСБУ було заявлено 54,3% (50661 грн 83 коп.), а до Вєтрова - 45,7% (42537 грн 23 коп.). Тобто судовий збір за вимоги до останнього становить 553 грн 52 коп.

З огляду на викладене, оскільки вимоги про відшкодування майнової шкоди задоволені на 46,7%, а моральної шкоди на 45,7%, тому з ОСОБА_2 на користь держави слід стягнути 812 грн 01 коп. судового збору (258 грн 49 коп. + 553 грн 52 коп.).

На підставі викладеного, керуючись ст. 200, 258, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Моторного (транспортного) страхового бюро України (02653, м. Київ, Русанівський бульвар, 8, код ЄДРПОУ 21647131), третя особа: Акціонерне товариство «Страхова компанія «Мега-Гарант» (61057, м. Харків, вул. Донця-Захаржевського, 6/8, код ЄДРПОУ 30035289), про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ), третя особа: Акціонерне товариство «Страхова компанія «Мега-Гарант» (61057, м. Харків, вул. Донця-Захаржевського, 6/8, код ЄДРПОУ 30035289), про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 19884 (дев`ятнадцять тисяч вісімсот вісімдесят чотири) грн 66 коп. матеріальної шкоди, 137000 (сто тридцять сім тисяч) грн моральної шкоди.

В іншій частині позовних вимог до ОСОБА_2 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8430 (вісім тисяч чотириста тридцять) грн 91 коп. судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 2000 (дві тисячі) грн судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 812 грн 01 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ЦПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя