Рішення № 12756225, 30.11.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.10                                                                                           Справа№ 30/195 (10)

за позовом: Прокуратура Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»в особі Львівської філії ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України», м. Львів

до відповідача: Міське комунальне підприємство „Золочівтеплоенерго”, м. Золочів

про стягнення 240548,07 грн.

Суддя Н.Мороз

Представники:

від прокуратури: Клак Ю.Т.

від позивача: Працьовита С.М.

від відповідача: н/з

Суть спору:

Позов заявлено Прокуратурою Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України»в особі Львівської філії ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України», м. Львів до міського комунального підприємства „Золочівтеплоенерго”, м. Золочів про стягнення 240548,07 грн.

Ухвалою господарського суду від 21.10.2010 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 18.11.2010 року.

Для об”єктивного та всестороннього вирішення спору, розгляд справи відкладався ухвалою суду.

Представник позивача та прокурор в судове засідання з"явились, позовні вимоги підтримали, позов просять задоволити.

Представник відповідача в судове засідання 30.11.2010р. не з"явився, причин неявки суду не повідомив. 17.11.2010р. на адресу суду надійшло заперечення на позовну заяву №632 від 15.11.2010р., згідно якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних та 3% річних, оскільки право вимоги інфляційних та річних на основний борг належить виключно кредитору, а не прокурору. Крім того, просить суд взяти до уваги важке фінансове становище підприємства та зменшити розмір пені, оскільки основною причиною несплати боргу по договору є кредиторська заборгованість бюджетних організацій.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача та прокурора, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив:

Згідно ст.179 Господарського Кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб"єктами господарювання або між суб"єктами господарювання і негосподарюючими суб"єктами- юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб”єктів господарювання №22/08-БО-34/849 від 27.10.2008р. та додаткові угоди від 26.11.2008р №1, від 30.01.2009р. №2, від 27.04.2009р. №3, від 28.04.2009р. №4 та від 30.04.2009р. №5.

Згідно умов вищевказаного договору та додаткових угод, позивач (постачальник) зобов'язався передати відповідачу (покупцю) протягом листопада-грудня 2008р. та січня-квітня 2009р. природний газ на умовах і строки визначені договором та додатковими угодами, а останній, в свою чергу прийняти та своєчасно сплатити поставлений природний газ, згідно умов договору.

На виконання умов вищевказаного договору та додаткових угод, позивач поставив відповідачу природній газ на загальну суму 3622171,31 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу (в матеріалах справи). Дана обставина відповідачем не заперечена.

В силу ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.6.1 договору, остаточний розрахунок за фактично спожиті та про транспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання виконав повністю, відповідачем оплата повністю не здійснена, в результаті чого, станом на день подання позову, у відповідача виникла заборгованість в сумі 133682,33 грн., що підтверджено актом звірки розрахунків станом на 30.09.2010р. (в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, в контексті з вимогами ст.193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п.7.2 договору, позивачем правомірно нараховано пеню, яка згідно розрахунку становить 12338,47 грн. та підлягає стягненню.

Крім того, згідно п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивачем правомірно нараховано відповідачу інфляційні втрати на загальну суму 70482,72 грн. та 3% річних на загальну суму 24044,55 грн., які підлягають стягненню на користь кредитора, відповідно до поданого розрахунку.

Згідно ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов”язання. Однак, оскільки відповідачем не подано належних доказів в підтвердження наведених у запереченні обставин, що ускладнюють виконання рішення, зокрема, відсутності грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості, що, в свою чергу, унеможливлює об”єктивно оцінити фінансовий стан підприємства та ступінь вини у виникненні спору, суд дійшов висновку в задоволенні клопотання про зменшення штрафних санкцій відмовити.

Відповідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, не спростовані відповідачем та підлягають до задоволення.

Судові витрати покладаються на відповідача, згідно ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 526, 530, 625, 692 ЦК України, ст.ст.179,193, 216 ГК України, ст.ст. 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з міського комунального підприємства „Золочівтеплоенерго”, Львівська область, м.Золочів, вул.Шашкевича,28 (п/р 2600305042309 в ПАФ ВАТ „Кредобанк” м. Львів, МФО 325365, ЄДРПОУ 20808336) на користь Львівської філії дочірньої компанії “Газ України” національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Львів, вул.Єрошенка,28 (р/р 26002301413904 в Промисловому безбалансовому відділенні філії „Львівське центральне відділення Промінвестбанку”, МФО 325633, ЄДРПОУ 25559381) – 133682,33 грн. основного боргу, 12338,47 грн. пені, 24044,55 грн. –3% річних, 70482,72 грн. інфляційних нарахувань.

3.Стягнути з міського комунального підприємства „Золочівтеплоенерго”, Львівська область, м.Золочів, вул.Шашкевича,28 (п/р 2600305042309 в ПАФ ВАТ „Кредобанк” м. Львів, МФО 325365, ЄДРПОУ 20808336) в доход державного бюджету- 2405,48 грн. державного мита.

4.Стягнути з міського комунального підприємства „Золочівтеплоенерго”, Львівська область, м.Золочів, вул.Шашкевича,28 (п/р 2600305042309 в ПАФ ВАТ „Кредобанк” м. Львів, МФО 325365, ЄДРПОУ 20808336) в доход місцевого бюджету Личаківського району м. Львова- 236 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.Накази видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя                                                                                           

Рішення складено 06.12.2010р.