Рішення № 12755783, 29.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/36029.11.10 За позовом Закритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»

до Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Український

страховий стандарт»

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Група Курс»

про відшкодування збитків в порядку регресу у сумі 5 801, 76 грн.

Суддя Дідиченко М. А.

Секретар Приходько Є. П.

Представники:

Від позивача Волчек Н. М. представник за довіреністю від 02.08.2010 року;

Від відповідача не зявились;

Від третьої особи Капінос Д. В. представник за довіреністю від 26.11.2010 року.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» до Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» про відшкодування збитків в порядку регресу у сумі 5801, 76 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 11.02.2010 року по вул. Дніпровська набережна проспект Бажана в м. Києві, сталося ДТП між автомобілем марки Урал, д/н НОМЕР_1 під керуванням гр. ОСОБА_1. та автомобілем марки Міцубиши, д/н НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2. Останній автомобіль був застрахований Закритим акціонерним товариством «Європейський страховий альянс» на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів. Закритим акціонерним товариством «Європейський страховий альянс»було виплачено страхове відшкодування у розмірі 5801, 76 грн. Згідно полісу №ВС/3178995 цивільна відповідальність особи винної у ДТП (гр. ОСОБА_1.) на момент ДТП була застрахована Закритим акціонерним товариством«Український страховий стандарт».

На думку позивача, враховуючи те, що страхувальник отримав страхове відшкодування від позивача, до останнього в порядку, передбаченому ст. 1191 ЦК України перейшло право зворотної вимоги (регресу) до відповідача. У звязку з цим, позивачем була направлена відповідачеві заява на виплату страхового відшкодування в порядку зворотного права вимоги (регресу). Відповідач відповідної виплати не здійснив.

Враховуючи зазначене, Закрите акціонерне товариство «Європейський страховий альянс»звернулося до суду з вимогою про стягнення в порядку регресу з Закритого акціонерного товариства«Страхова компанія «Український страховий стандарт»страхового відшкодування у розмірі 5801, 76 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2010 року було порушено провадження у справі, залучено ОСОБА_1 у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, та призначено розгляд на 15.11.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 15.11.2010 року подав витребувані судом докази та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання 15.11.2010 року не зявились, про поважні причини неявки суд не повідомили, однак відповідач через загальний відділ діловодства суду подав письмовий відзив на позов з доказами по справі.

У відзив на позов відповідач зазначив, що відповідно до ст. 35 закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву. До заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів органів здоровя щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку. 19.08.2010 року відповідачем було здійснено запит до позивача про надання копій статутних документів ТОВ «Байєрсдорф Україна»(власник автомобіля Міцубиши, д/н НОМЕР_2), та наказу про прийняття на роботу водія ОСОБА_2., що перебував за кермом автомобіля Міцубиши, д/н НОМЕР_2. Оскільки відповідач не отримав від позивача копій запитуваних документів, строк для виплати страхового відшкодування ще не настав. Відповідач у відзиві просив зобовязати надати позивача зазначені вище документи, а у випадку відмови позивача, відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 38 ГПК України якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобовязаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Суд відхилив клопотання відповідача про витребування у позивача документів, оскільки, як вбачається з переліку документів до заяви про виплату страхового відшкодування від 10.08.2010 року № 3835, відповідачеві була надана копія подорожнього листа № 629073 від 11.02.2010 року. Суд вважає зазначений подорожній лист достатнім доказом керування гр. ОСОБА_2. транспортним засобом на законних підставах. До того ж, суд не вважає, що статутні документи ТОВ «Байєрсдорф Україна», що просить витребувати відповідач, мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди та не мають значення для розгляду справи.

Ухвалами суду від 15.11.2010 року виправлено допущену в резолютивній частині ухвали від 22.10.2010 року описку, а саме: замість слів «Залучити до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1» слід читати «Залучити до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Група Курс» (01014, м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 27/2)», та відкладенорозгляд справи на 29.11.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 29.11.2010 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 15.11.2010 року, позов підтримав у повному обсязі.

Представник третьої особи у судовому засіданні 29.11.2010 року надав письмові пояснення, у яких зазначив, що винний у ДТП гр. ОСОБА_1. працював у ТОВ «Група курс»на посаді водія у період з 16.12.2009 року по 16.02.2010 року на підставі трудового контракту, що підтверджується доданими до пояснень копіями документів. У поясненнях також зазначалося, що право на керування автомобілем марки Урал, д/н НОМЕР_1, гр. ОСОБА_1. мав на підставі дорожнього листа.

Представник відповідача у судове засідання 29.11.2010 року не зявився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

З постанови Дарницького районного суду м. Києва по справі № 3-1712/10 від 24.03.2010 року вбачається, що 11.02.2010 року близько 08 год. 30 хв. гр. ОСОБА_1., керуючи автомобілем марки Урал, д/н НОМЕР_1, рухаючись по вул. Дніпровська набережна проспект Бажана в м. Києві, в порушення п. 10.1 ПДР України при перестроюванні та будь-якою зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечно та не створить перешкоди іншим учасникам руху, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем марки Міцубиши, д/н НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2., що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

Дарницьким районним судом м. Києва по справі № 3-1712/10 від 24.03.2010 року гр. ОСОБА_1. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340, 00 грн.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль марки Міцубиши, д/н НОМЕР_2.

Пошкоджений автомобіль був застрахований на підставі договору страхування автотранспортних засобів № 1022134 від 12.08.2009 року між Закритим акціонерним товариством «Європейський страховий альянс»(за договором страховик), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Байєрсдорф Україна»(за договором страхувальник).

Із матеріалів справи вбачається, що за замовленням Закритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»11.02.2010 року було проведено автотоварознавче дослідження. Згідно висновку автотоварознавчого дослідження (звіт про визначення вартості матеріального збитку, вихідний № 51/10 від 23.03.2010 року), вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля марки Міцубиши, д/н НОМЕР_2, в наслідок ДТП, становить 5 880, 44 грн.

Як вбачається із страхового акту № 463/10/50/ТР25/00/2 від 23.06.2010 року Закритим акціонерним товариством «Європейський страховий альянс»було прийнято рішення про виплату Товариству з обмеженою відповідальністю «Байєрсдорф Україна»страхового відшкодування у розмірі 5 801, 76 грн.

25.06.2010 року Закритим акціонерним товариством «Європейський страховий альянс»було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 5 801, 76 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 1094 від 25.06.2010 року.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відшкодувавши збитки, завдані водієм гр. ОСОБА_1., Закрите акціонерне товариство «Європейський страховий альянс» на підставі положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статті 993 ЦК України стало в межах сплаченої суми стороною-кредитором у зобовязанні, що виникло з делікту, замість потерпілого - Товариства з обмеженою відповідальністю «Байєрсдорф Україна».

Тобто, позивач з моменту сплати шкоди за особу відповідальну за її спричинення став кредитором у деліктному зобовязанні отримавши право замість потерпілого вимагати відшкодування заподіяної шкоди від особи відповідальної за завдані збитки.

Як вбачається із матеріалів справи, транспортний засіб автомобіль марки Урал, д/н НОМЕР_1, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю марки Міцубиши, д/н НОМЕР_2, належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Група курс».

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

На виконання вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»між власником транспортного засобу Урал, д/н НОМЕР_1, Товариством з обмеженою відповідальністю «Група курс»та Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Українськийстраховий стандарт»укладено поліс №ВС/3178995 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (тип 1), відповідно до якого Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Українськийстраховий стандарт» взяло на себе обовязок відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третіх осіб під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу автомобіль Урал, д/н НОМЕР_1.

Як вбачається з матеріалів справи, у зазначеному полісі не встановлений ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб та розмір франшизи.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25500, 00 гривень на одного потерпілого.

Згідно пп. 21.1 п. 12 того ж Закону, розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Оскільки сторонами договору (поліс №ВС/3178995) ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб та розмір франшизи не встановлений, суд застосовує мінімальні, відповідно до закону, розміри зазначених величин (ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб у розмірі 25 500, 00 грн., франшиза у розмірі 0, 00 грн.).

Згідно з пунктом 15.3 статті 15 цього Закону договором І типу є договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладений на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.

Таким чином, згідно полісу № ВС/3178995 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, крім відповідальності власника застрахована і цивільно-правова відповідальність будь-якої особи, що на законних підставах експлуатує транспортний засіб, вказаний в договорі.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва по справі № 3-1712/10 від 24.03.2010 року не встановлений факт керування (володіння, експлуатації) гр. ОСОБА_1. транспортним засобом, а саме автомобілем марки Урал, д/н НОМЕР_1, на незаконних підставах.

Відповідно, суд приходить до висновку, що під час ДТП гр. ОСОБА_1. експлуатував транспортний засіб на законних підставах.

Так, Закрите акціонерне товариство«Страхова компанія «Українськийстраховий стандарт», як страховик відповідальності власника автомобіля Урал, д/н НОМЕР_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Група курс», а також будь-якої іншої особи, що на законних підставах експлуатує вищевказаний транспортний засіб (у нашому випадку гр. ОСОБА_1.), є особою, який належить відшкодувати шкоду, заподіяну автомобілю Міцубиши, д/н НОМЕР_2, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктами 1, 3 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

За загальним правилом зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи (стаття 511 ЦК України).

Водночас, згідно з частиною 7 статті 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.

Згідно з частинами 1, 2 статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

Вказані норми містяться у розділі І «Загальні положення про зобовязання»книги пятої ЦК України і стосуються як договірних, так і недоговірних (деліктних) зобовязань.

Відповідно до статті 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з пунктом 4 частини 1 та частиною 3 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Ні вище вказані договори страхування, ні закон не містять заборони на зміну кредитора у зобовязанні щодо відшкодування шкоди завданої в результаті ДТП.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, у Закритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»виникло право вимоги до Закритого акціонерного товариства«Страхова компанія «Українськийстраховий стандарт» у порядку регресу на підставі вказаних норм та статей 27 Закону України «Про страхування»та 993, 1194 ЦК України на відшкодування завданих внаслідок ДТП збитків.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначив, що до заяви про виплату страхового відшкодування позивачем не було надано необхідних документів, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди.

19.08.2010 року відповідачем було здійснено запит до позивача про надання копій статутних документів ТОВ «Байєрсдорф Україна»та наказу про прийняття на роботу водія ОСОБА_2., що перебував за кермом автомобіля Міцубиши, д/н НОМЕР_2. Та, оскільки відповідач не отримав від позивача копій запитуваних документів, строк для виплати страхового відшкодування ще не настав.

Суд не приймає дане заперечення відповідача до уваги з наступних підстав.

Згідно п. 35 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. До заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.

Як вбачається з переліку документів до заяви про виплату страхового відшкодування від 10.08.2010 року № 3835, відповідачеві була надана копія подорожнього листа № 629073 від 11.02.2010 року. Суд вважає зазначений подорожній лист достатнім доказом керування гр. ОСОБА_2. транспортним засобом на законних підставах.

Що ж до статутних документів ТОВ «Байєрсдорф Україна», які просив витребувати відповідач, то суд зазначає, що останній в ході розгляду справи не обґрунтував, яке відношення мають статутні документи позивача для вирішення питання щодо виплати страхового відшкодування по даному ДТП.

Дослідивши ж докази по справі, суд вважає, що статутні документи ТОВ «Байєрсдорф Україна не мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди.

Так, суд відзначає, що позивачем було направлено всі необхідні документи для прийняття страховиком рішення про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до 37.1 п. 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Як вбачається з матеріалів справи, заява про виплату страхового відшкодування відповідачем була одержана 17.08.2010 року, тому, на день прийняття рішення по справі строк для виплати страхового відшкодування настав.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач доказів оплати ним страхового відшкодування до матеріалів справи не надав.

Таким чином, з урахуванням зазначеного вище, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме у розмірі 5 801, 76 грн.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст.49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 11, ст.ст.22, 29, 509, 511, 512, 514, 528, 636, 993, 1187, 1188, 1191, 1192, 1194 ЦК України та ст.ст. 33, 49, ст. ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт»(04073, м. Київ, Оболонський р-н, пров. Балтійський, буд. 20, ідентифікаційний код: 22229921) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Закритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»(04050, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Глибочицька, буд. 33-37, ідентифікаційний код: 19411125) страхове відшкодування у розмірі 5801 (пять тисяч вісімсот одну) грн. 76 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяДідиченко М.А. дата підписання 06.12.2010 року