Рішення № 127550545, 22.05.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

22 травня 2025 року Справа № 520/34778/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Супрун Ю.О. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області (вул. Бориса Лятошинського, буд. 5, м. Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 26278626) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області, в якому просить суд:

1. Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди судді Лугинського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 за листопад 2024 року у розмірі посадового окладу без урахування доплати за вислугу років.

2. Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області (10014, Житомирська область, м. Житомир, вул. Бориса Лятошинського, б. 5, ідентифікаційний код 26278626) провести нарахування та виплату (з урахуванням виплачених сум) судді Лугинського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), на підставі частин другої, п`ятої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII, суддівської винагороди за листопад 2024 року, з врахуванням щомісячної доплати за вислугу років в розмірі 30 відсотків, встановленої наказом в.о. голови Лугинського районного суду Житомирської області №7/К від 17.10.2023.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач, як розпорядник бюджетних коштів, безпідставно не виконує наказ Лугинського районного суду Житомирської області №7/К від 17.10.2023 про встановлення надбавки за вислугу років, а також не застосовує до спірних правовідносини рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 № 11-р/2018, рішення Ради суддів України від 03 вересня 2021 року №35. Позивач вважає, що нарахування та виплата суддівської винагороди повинна проводитися в повному обсязі, оскільки суддя, який не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, має право на отримання доплат до посадового окладу з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 04.12.2018 №11-р/2018 у справі №1-7/2018(4062/15).

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2024 відкрито спрощене провадження у вказаний адміністративній справі. У вказаній ухвалі зазначено, що відповідно до положень п. 3 та п. 10 ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 257 КАС України, справа належить до справ незначної складності, у зв`язку з чим підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства за правилами спрощеного позовного провадження.

На тривалість виготовлення процесуального документу вплинула обставина знаходження судді Супрун Ю.О., у щорічній відпустці та на лікарняному.

В зв`язку із здійсненням діяльності Харківським окружним адміністративним судом з відправлення правосуддя в умовах ведення бойових дій на території Харківської міської територіальної громади, яка віднесена до переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточені (блокуванні) згідно Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 25.04.2022 № 75 (із змінами), розгляд справи було відтерміновано.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч.ч. 2, 3, 4, 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області, 06.01.2025 через систему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що відповідно п. 8.16 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на IІІ квартал 2023 року та п. 3.1.6.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Північного офісу Держаудитслужби на IІІ квартал 2023 року проведено планову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області за період з 01.01.2021 по 30.06.2023.

За результатами проведеного державного фінансового аудиту, Управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області складено акт № 08-30/10 від 28.12.2023. Територіальним управлінням ДСА України в Житомирській області на вказаний акт подано заперечення, за результатом розгляду яких Управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області останні прийнято не було, про що складено висновок на заперечення до акта ревізії.

01.02.2024 Управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області складено вимогу № 260608-14/317-2024 "Про усунення порушень законодавства".

У вищезазначеній вимозі Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області вказано, зокрема: порушення вимог ч. 10 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, в період з 01.01.2021 по 30.06.2023 18 суддям місцевих загальних судів Житомирської області, які не здійснювали правосуддя у зв`язку із закінченням п`ятирічного терміну (призначені на посаду до 30.09.2016 строком на п`ять років до набрання чинності Закону № 1402-VIII) нараховано та виплачено доплат до посадового окладу в загальній сумі 5635229,31 грн та, як наслідок, зайво сплачено єдиний соціальний внесок у сумі 1227151,51 грн, чим завдано матеріальної шкоди ТУ ДСА України в Житомирській області на загальну суму 6862380,82 грн.

Дослідивши доводи позову, відзиву проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що Указом Президента України "Про призначення та звільнення " від 30.09.2016 № 425/2016, ОСОБА_1 призначено на посаду судді Лугинського районного суду Житомирської області строком на 5 років.

Відповідно до наказу Лугинського районного суду Житомирської області від № 10/К від 21.10.2016 з 01.11.2016 позивача зараховано до штату Лугинського районного суду Житомирської області.

Згідно з наказом в.о. голови Лугинського районного суду Житомирської області №7/К від 17.10.2023 на підставі ч.5 ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судді Лугинського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу.

09.02.2024 ТУ ДСА України в Житомирській області листом №428/24-Вх. повідомило про припинення нарахування та виплати щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу судді Лугинського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 , встановленої відповідно до наказу в.о. голови Лугинського районного суду Житомирської області №7/К від 17.10.2023, який призначений на посаду строком на п`ять років та не має повноважень на здійснення правосуддя.

Позивач, вважаючи порушеним право на належне матеріальне забезпечення, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 43 Конституції України, серед іншого, визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

У Преамбулі до Закону № 1402-VIII зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Частиною першою статті 4 Закону № 1402-VIII унормовано, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (частина друга статті 4).

Відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

За правилами частини другою статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII (яка, згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р/2020 від 11.03.2020, діє в редакції Закону № 1774-VIII) визначено, що базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Згідно з частиною п`ятою статті 135 Закону № 1402-VIII суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років 15 відсотків, більше 5 років 20 відсотків, більше 10 років 30 відсотків, більше 15 років 40 відсотків, більше 20 років 50 відсотків, більше 25 років 60 відсотків, більше 30 років 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Відповідно до частини десятої статті 135 Закону № 1402-VIII суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

Пунктом 17 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII передбачено, що повноваження суддів, призначених на посаду строком на п`ять років до набрання чинності цим Законом, припиняються із закінченням строку, на який їх було призначено. Судді, повноваження яких припинилися у зв`язку із закінченням такого строку, можуть бути призначені на посаду судді за результатами конкурсу, що проводиться в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (Закон № 1401-VIII), оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом.

Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Відповідно до пункту 22 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII (чинного до 01.01.2020) право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№41-45, ст. 529; 2015 р., №№18-20, ст. 132 із наступними змінами).

Згідно з пунктом 23 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII (чинного до 01.01.2020) до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№18-20, ст. 132 із наступними змінами).

На підставі підпункту 16 пункту 1 розділу I Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16.10.2019 №193-IX (далі Закон №193-IX) виключено пункти 22 і 23 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII (наведені вище).

Відповідно до частин першої-третьої статті 133 Закону № 2453-VI (у редакції Закону №192-VIII) суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

Відповідно до частини п`ятої статті 133 Закону №2453-VI суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років 15 відсотків, більше 5 років 20 відсотків, більше 10 років 30 відсотків, більше 15 років 40 відсотків, більше 20 років 50 відсотків, більше 25 років 60 відсотків, більше 30 років 70 відсотків, більше 35 років 80 відсотків посадового окладу.

Суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу (частина десята статті 133 Закону №2453-VI).

Положення частин третьої, десятої статті 133 Закону №2453-VI визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 04.12.2018 №11-р/2018.

За висновками цього Рішення, Конституційний Суд України вирішив:

« 1. Визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини третьої статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 №192-VIII. Це положення підлягає застосуванню у його первинній редакції, а саме: «Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року -12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року 15 мінімальних заробітних плат».

2. Визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини десятої статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 №192-VIII, за яким «суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу», для цілей застосування окремих положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, зі змінами, а саме:

частини першої статті 55 щодо нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з неможливістю здійснення правосуддя у відповідному суді, припиненням роботи суду у зв`язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами та з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про його відрядження до іншого суду;

частини восьмої статті 56, частин першої, другої статті 89 щодо нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з обов`язковим проходженням підготовки у Національній школі суддів України для підтримання кваліфікації;

частини третьої статті 82, частин шостої, сьомої статті 147 щодо нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді».

Відповідно до пункту 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 №11-р/2018, положення частин третьої, десятої статті 133 Закону №2453-VI у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 №192-VIII, які визнані неконституційними пунктами 1, 2 резолютивної частини цього Рішення, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що положення частини десятої статті 133 Закону № 2453-VI у редакції Закону №192-VIII, які Рішенням Конституційного Суду України від 04.12.2018 за №11-р/2018 визнані неконституційними, були тотожними за змістом положенням частини десятої статті 135 Закону № 1402-VIII.

Конституційний Суд України у Рішенні від 08.06.2016 у справі № 4-рп/2016 зазначав, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є «обов`язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені» (частина друга статті 150 Конституції України). Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти ухвалюються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Основного Закону України (пункт 7 рішення №4-рп/2016).

Отже, правова норма, яка регулює правовідносини аналогічно нормі, що визнана Конституційним Судом України неконституційною, або дублює таку правову норму (незалежно від періоду її прийняття та виду нормативного акту, в якому вона втілена), не може бути застосованою. У такому разі суд застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

Указана норма Закону (частина десята статті 135 Закону №1402-VIII) вже аналізувалася Верховний Судом і правовий висновок щодо її правозастосування викладений у постанові від 13.10.2021 у справі №120/1655/21-а. Так, відповідно до змісту указаного висновку Верховного Суду «…суддя, який не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, має право на отримання доплат до посадового окладу з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 04.12.2018 №11-р/2018…».

Однак Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 у справі №120/1655/21-а констатував, що з набранням чинності Законом № 1401-VIII призначення на посаду судді (вперше) здійснюється безстроково, водночас призначення на посаду судді безстроково суддів, яких до того було призначено на посади в межах п`ятирічного строку (відповідно до раніше чинного правового регулювання цих правовідносин), поставлено у залежність від результатів кваліфікаційного оцінювання. Необхідним у цій категорії справи є з`ясування обставин, які зумовили припинення виплати суддям надбавок до посадового окладу: зупинення кваліфікаційного оцінювання й відсторонення на цій підставі від здійснення правосуддя (відповідно до частини п`ятої статті 86 Закону №1402-VIII); закінчення п`ятирічного строку повноважень на посаді судді чи поява іншої обставини.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 120/4286/21-а від 29.06.2023.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено судом, з 30.09.2021 ОСОБА_1 не здійснює правосуддя у зв`язку із закінченням п`ятирічного строку повноважень на посаді судді.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 07.06.2018 № 133/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема, судді Лугинського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 .

У зв`язку з прийняттям Закону № 193-ІХ повноваження складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України припинилися, починаючи з 07.11.2019, що зумовило зупинення проведення кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема, судді Лугинського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 .

Згідно з наказом в.о. голови Лугинського районного суду Житомирської області № 7/К від 17.10.2023 на підставі частини 5 сатті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судді Лугинського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу.

З долученої до матеріалів справи довідки вбачається, що у листопаді 2024 році позивачу не виплачено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу.

ВККСУ у складі колегії рішенням від 15 серпня 2024 року № 127/ко-24 встановила, що суддя Лугинського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді набрав 785,375 бала; внесла на розгляд ВККСУ у пленарному складі питання щодо відповідності судді Лугинського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 займаній посаді.

16 вересня 2024 року ВККСУ у пленарному складі провела співбесіду із суддею Лугинського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 , під час якої обговорила рішення ВККСУ від 15 серпня 2024 року № 127/ко-24, ухвалене у складі колегії, висновок ГРД, пояснення судді, матеріали суддівського досьє тощо.

ВККСУ у пленарному складі рішенням від 16 вересня 2024 року № 147/ко-24 визнала суддю Лугинського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 таким, що відповідає займаній посаді, вирішила внести Вищій раді правосуддя рекомендацію про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Лугинського районного суду Житомирської області.

Також судом встановлено, що 07.11.2024 рішенням Вищої ради правосуддя № 3256/0/15-24, копія якого додана до позовної заяви, вирішено внести Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Лугинського районного суду Житомирської області.

Таким чином, судом встановлено, що нездійснення ОСОБА_1 правосуддя у період з 2021 по 2024 рік обумовлено обставинами, що не залежали від його волі та поведінки - зупинення кваліфікаційного оцінювання.

В той же час, суд зазначає, що обмеження у виплатах доплат суддям, які не відправляють правосуддя на підставі частини 10 статті 135 Закону № 1401-VIII допустимо лише у випадку притягнення їх до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності, наслідком чого є відсторонення судді від посади чи від здійснення правосуддя, а будь-які обмеження виплат доплат до посадового окладу суддям, які не здійснюють правосуддя з незалежних від них підстав, є недопустимими та такими, що суперечать Конституції України та рішенню Конституційного суду України від 04.12.2018 №11-р/2018.

Разом з цим, будь-яких доказів на підтвердження того, що позивач притягався до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності, внаслідок чого був відсторонений від посади, матеріали справи не містять.

З огляду на вищевикладене та те, що позивач починаючи з 30.09.2021 не здійснював правосуддя через обставини, що не залежали від нього особисто та не обумовлені його поведінкою, суд дійшов висновку, що у спірний період позивач мав право на отримання доплати до посадового окладу за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу (щомісячно). Таким чином, дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди судді Лугинського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 за листопад 2024 року без врахування щомісячної доплати за вислугу років в розмірі 30 відсотків, встановленої наказом в.о. голови Лугинського районного суду Житомирської області №7/К від 17.10.2023 є протиправними.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області (вул. Бориса Лятошинського, буд. 5, м. Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 26278626) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди судді Лугинського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 за листопад 2024 року у розмірі посадового окладу, без урахування доплати за вислугу років.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області (вул. Бориса Лятошинського, буд. 5, м. Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 26278626) провести нарахування та виплату (з урахуванням виплачених сум) судді Лугинського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ), на підставі частин другої, п`ятої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII, суддівської винагороди за листопад 2024 року, з врахуванням щомісячної доплати за вислугу років в розмірі 30 відсотків, встановленої наказом в.о. голови Лугинського районного суду Житомирської області №7/К від 17.10.2023.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст рішення складено та підписано 22.05.2025.

Суддя Супрун Ю.О.