Рішення № 127550470, 13.05.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2025 р. №640/8802/20

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Бідонька А.В.

при секретарі судового засідання - Басістий Є.А.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Крупської К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Прокуратури Київської області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд:

1. Визнати протиправними дії прокуратури Київської області з безпідставної невиплати заробітної плати у 2016 і 2017 роках та стягнути на мою користь 4719 грн. 87 коп. заборгованої заробітної плати та 1029 грн. 68 коп. компенсації втрати частини грошових доходів у зв?язку з порушенням термінів їх виплати, а всього 5749 грн. 55 коп.

2. Зобов?язати прокуратуру Київської області нарахувати відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, та виплатити на мою користь середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 21 березня 2020 року до дня фактичного розрахунку.

В обґрунтування позовних вимог зазначив , що заборгованість по заробітній платі у розмірі 4719,87 грн. виникла у зв`язку із протиправним утриманням відповідачем з його заробітної плати членських профспілкових внесків. Позивач зазначає, що жодних заяв про вступ до профспілкової організації та утримання з нього профспілкових внесків не писав.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2020 відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження в адміністративній справі за вказаним позовом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2022 вирішено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

На виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399 до Харківського окружного адміністративного суду, згідно супровідного листа № 01-19/1430/25 від 31.01.2025 року передаємо 742 (сімсот сорок дві) судові справи згідно з актом приймання-передачі від 31.01.2025, зокрема адміністративну справу № 640/8802/20.

Відповідно до статті 31 КАС України здійснено повторний розподіл автоматизованою системою документообігу суду адміністративної справи.

Вказана адміністративна справа надійшла до провадження судді Харківського окружного адміністративного суду Бідонько А.В.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 прийнято до розгляду адміністративну справу № 640/8802/20 за позовом ОСОБА_2 до Прокуратури Київської області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

07.03.2025 року позивачем надано до суду заяву про збільшення розміру позивних вимог ,в яких позивач просить суд:

1. Визнати протиправними дії Київської обласної прокуратури з безпідставної невиплати заробітної плати у 2016 і 2017 роках та стягнути на мою користь 4719 грн. 87 коп. заборгованої заробітної плати та 3568 грн. 97 коп. компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, а всього 8288 грн. 84 коп.

2. Зобов`язати Київську обласну прокуратуру нарахувати відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, та виплатити на мою користь середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 21 березня 2020 року до дня фактичного розрахунку.

Представником відповідача надано відзив на позов, в якому сторона відповідача проти вимог поданого позову заперечує. Зазначає, що в прокуратурі Київської області до 27 березня 2019 року функціонувала Первинна профспілкова організація Київської обласної організації профспілки державних установ. Зазначає, що після прийняття в члени Профспілки, до відділу фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури області скеровувалась інформація про необхідність відрахувань із заробітної плати працівника профспілкових внесків у розмірі 1%. Враховуючи, що ОСОБА_2 був включений до складу членів профспілки, прокуратурою області у 2016 році із нарахованої заробітної плати у розмірі 101329,33 грн, в рахунок сплати профвнесків відраховано 1013,30 грн; у 2017 році із нарахованої заробітної плати у розмірі 434491,25 грн, в рахунок сплати профвнесків відраховано 3706,57 грн. Наполягав, що позивач був обізнаний в прийняття його членом Профспілки, оскільки він реалізовував свої права, як член Профспілки, шляхом отримання від профспілкового комітету прокуратури Київської області новорічних подарунків та квитків на новорічні вистави для дітей працівників органів прокуратури області.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому позивач наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі з огляду на їх обґрунтованість та доведеність.

В судовому засіданні позивач підтримав доводи заявленого позову, просив суд його задовольнити з підстав, викладених у ньому.

Представник відповідача проти вимог заявленого позову заперечував.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що наказом прокурора Київської області від 19.07.2016 позивача, ОСОБА_2 з 20.07.2016 призначено на посаду слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури області в порядку переведення із Генеральної прокуратури України.

В позовній заяві позивачем вказано, що у грудні 2017 року йому стало відомо про включення його до числа членів Професійної спілки працівників державних установ України, до складу якої входила Первинна профспілкова організація прокуратури Київської області. Зазначає, що будь-яких заяв про вступ до цієї профспілкової організації не подавав.

Відповідно до розрахункового листа за 2016 рік із заробітної плати позивача за період з липня по грудень 2016 року утримано, серед іншого профспілкові внески у загальній сумі 1013,30 грн. (а.с. 13).

Відповідно до розрахункового листа за 2017 рік із заробітної плати позивача за період з січня по грудень 2017 року утримано, серед іншого профспілкові внески у загальній сумі 3706,57 грн. (а.с. 14).

Розмір грошових утримань із заробітної плати ОСОБА_1 за 2016 та 2017 рік у сумі 4719, 87 грн. також підтверджується заступника головного бухгалтера прокуратури Київської області №18-1вн-19 від 26.11.2019 (а.с. 15).

19.12.2017 року позивач звернувся до Голови профспілкового комітету прокуратури області з заявою про виключення його з числа членів профспілки та припинення відрахування з його заробітної плати членських внесків. (а.с. 12).

Наказом прокурора Київської області від 18.03.2020 № 95к ОСОБА_1 з 20.03.2020 звільнено з посади прокурора другого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, що поширює свою діяльність на Київську область прокуратури Київської області, на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру», п. 1 ст. 40 К3пП України у зв?язку з реорганізацією органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (а.с. 16).

Позивач вважає, що з 2016 по 2017, в порушення вимог ст. 25, ст. 26 Закону України «Про оплату праці», ст. 127 КЗпП України відповідач безпідставно утримав членські профспілкові внески з заробітної плати, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про оплату праці" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч.1 ст.25 Закону України "Про оплату праці" забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством. Забороняються відрахування із заробітної плати, метою яких є пряма чи непряма сплата працівником роботодавцю чи будь-якому посередникові за одержання або збереження роботи.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України "Про оплату праці" відрахування із заробітної плати можуть провадитися тільки у випадках, передбачених законодавством.

Також ч. 1 ст. 127 КЗпП України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачала, що відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України.

Згідно зі ст. 243 КЗпП України відповідно до Конституції України та Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" громадяни України мають право на основі вільного волевиявлення без будь-якого дозволу створювати професійні спілки з метою представництва, здійснення і захисту своїх трудових та соціально-економічних прав та інтересів, вступати до них та виходити з них на умовах і в порядку, визначених їх статутами, брати участь у роботі професійних спілок.

Держава визнає професійні спілки повноважними представниками працівників і захисниками їх трудових, соціально-економічних прав та інтересів в органах державної влади та місцевого самоврядування, у відносинах з власником або уповноваженим ним органом, а також з іншими об`єднаннями громадян.

Так, за приписами ч.1, ч.3 ст.249 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний сприяти створенню належних умов для діяльності первинних профспілкових організацій, що діють на підприємстві, в установі, організації.

За наявності письмових заяв працівників, які є членами професійної спілки, власник або уповноважений ним орган щомісяця безоплатно утримує із заробітної плати та перераховує на рахунок професійної спілки членські профспілкові внески працівників відповідно до укладеного колективного договору чи окремої угоди в строки, визначені цим договором чи угодою. Власник або уповноважений ним орган не вправі затримувати перерахування зазначених коштів.

Аналогічні приписи містяться і в статті 42 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" від 15.09.1999 № 1045-XIV ( в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1045-XIV) , відповідно до якої за наявності письмових заяв працівників, які є членами профспілки, роботодавець щомісячно і безоплатно утримує із заробітної плати та перераховує на рахунок профспілки членські профспілкові внески працівників відповідно до укладеного колективного договору чи окремої угоди в терміни, визначені цим договором. Роботодавець не має права затримувати перерахування зазначених коштів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 Закону № 1045-XIV членами профспілок можуть бути особи, які працюють на підприємстві, в установі або організації незалежно від форм власності і видів господарювання, у фізичної особи, яка використовує найману працю, особи, які забезпечують себе роботою самостійно, особи, які навчаються в навчальному закладі.

Громадяни України вільно обирають профспілку, до якої вони бажають вступити. Підставою для вступу до профспілки є заява громадянина (працівника), подана в первинну організацію профспілки. При створенні профспілки прийом до неї здійснюється установчими зборами.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що тільки за письмовою заявою працівника, який є членом профспілки, роботодавець вправі утримувати внески з його заробітної плати.

Судом встановлено, що відповідно до розрахункових листів за 2016 та 2017 рік із заробітної плати позивача утримано профспілкові внески у загальній сумі 1013,30 грн. за 2016 та 3706,57 грн. за 2017 рік.

Обґрунтовуючи свою позицію позивач вказує, що про вступ до членів профспілки прокуратури області заяви не писав, а тому вказані відрахування є незаконними.

Доказів подання позивачем заяви про постановлення його на профспілковий облік, а також заяви про щомісячне утримання із заробітної плати коштів в якості членських профспілкових внесків, відповідачем під час розгляду справи у суді також не надано та матеріали справи такої заяви не містять.

Таким чином, враховуючи заперечення позивача щодо написання заяви, суд приходить до висновку, що відповідачем всупереч вимогам частини 2 статті 71 КАС України не доведено, що утримання ним як роботодавцем із заробітної плати позивача членських профспілкових внесків здійснювалось на підставі письмової заяви позивача, як члена профспілки, як це передбачено частиною 3 статті 42 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".

Щодо доводів відповідача про обізнаність позивача у участі в Первинній профспілковій організації Київської обласної організації профспілки державних установ у спірний період, з огляду на надання позивачем листа №5428 вих-16 від 17.12.2016 голові профспілкового комітету прокуратури області Фурсу Є.А. з інформацією про працівників, які мають дітей до 18 років з метою отримання новорічних подарунків, суд вважає необґрунтованим, оскільки по-перше вказаний лист не може вважатись заявою про прийняття до членів профспілки, та не свідчить про свідоме членство позивача у профспілці, по -друге факт надання списку дітей для отримання новорічних подарунків не свідчить про надання згоди з відрахування з заробітної плати членських внесків.

Доводи відповідача, що він є неналежним відповідачем у справі та те, що належним відповідачем має виступати саме профспілкова організація, суд вважає безпідставним, оскільки відрахування коштів з заробітної плати ОСОБА_2 у вигляді профвнесків здійснювалось саме Прокуратурою Київської області, що підтверджується, зокрема, розрахунковими листами за 2016, 2017 рік.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дії Київської обласної прокуратури щодо утримання із заробітної плати ОСОБА_2 за 2016 та 2017 рік профспілкових внесків у розмірі 4719,87 грн. та стягнення з Київської обласної прокуратури на користь ОСОБА_2 частину заробітної плати, утриманої на сплату профспілкових внесків за 2016 та 2017 рік у загальному розмірі 4719,87 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, а всього 8288 грн. 84 коп., суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі по тексту - Закон № 2050-III) від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно з положеннями статті 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі необхідно розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії (частина друга статті 2 Закону № 2050-III).

Статтею 3 Закону № 2050-III передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно з положеннями статті 4 Закону № 2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Системний аналіз даних положень дає змогу дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Суд звертає увагу на те, що позивач просить нарахувати компенсацію на ще не виплачені суми, що не підпадає під визначення доходів, передбачених Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", за порушення строків виплати яких сплачується компенсація.

Враховуючи, що позивачу не був нарахований та виплачений дохід у вигляді нарахованих профвнесків, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо позовних вимог в частині нарахуватння відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, та виплатити на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 21 березня 2020 року до дня фактичного розрахунку, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення провести з ним розрахунок у строки, зазначені статтею 116 цього Кодексу.

Статтею 116 КЗпП України регламентовано, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Ураховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці посадових осіб органів прокуратури, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, суд приходить до висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення з органів прокуратури.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року в справі № 810/451/17 та від 26 лютого 2020 року в справі № 821/1083/17 викладена правова позиція відповідно до якої під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Згідно з ч. 2 ст. 117 КЗпП України, як зауважила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 травня 2020 року в справі № 810/451/17, при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

У постанові від 13 травня 2020 року в справі № 810/451/17 Велика Палата Верховного Суду також дійшла висновку, що статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Підсумовуючи зазначене, Велика Палата Верховного Суду в постанові в справі № 810/451/17 зауважила, що за змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Таким чином, виходячи із системного тлумачення положень статей 116, 117 КЗпП України, враховуючи Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року в справі № 4-рп/2012, а також правові позиції Великої Палати Верховного Суду, суд вбачає, що з моменту звільнення у роботодавця виникає обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити працівникові всі суми, що йому належать. Якщо роботодавець не виконує цей обов`язок, він вчиняє триваюче правопорушення, відповідальність за яке визначена статтею 117 КЗпП України. Припиненням такого правопорушення є проведення фактичного розрахунку, тобто, реальне виконання цього обов`язку (виплата всіх сум, що належать звільненому працівникові).

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм КЗпП України викладено в постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року по справі № 807/3664/14, від 26 червня 2019 року по справі № 826/15235/16, від 12 серпня 2020 року по справі № 400/3151/19.

Так, у межах даної справи судом встановлено право позивача на отримання утриманих профвнесків, проте на даний час остаточний розрахунок з ним не проведено, що в свою чергу унеможливлює вирішення питання щодо виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, оскільки відсутній факт остаточного розрахунку з позивачем.

Конституційний Суд України у рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 зазначив, що для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач має право на виплату йому середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з моменту звільнення по день фактичного розрахунку на підставі статті 117 КЗпП України.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що після остаточного розрахунку з позивачем та виплати йому належних сум вихідної допомоги про звільненні, він має право звернутись до суду із відповідним позовом про виплату йому середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача середнього місячного заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення судового рішення є передчасними та задоволенню не підлягають, оскільки фактичний розрахунок з позивачем не проведено.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_2 є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 291, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Прокуратури Київської області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Київської обласної прокуратури щодо утримання із заробітної плати ОСОБА_2 за 2016 та 2017 рік профспілкових внесків у розмірі 4719,87 грн.

Стягнути з Київської обласної прокуратури на користь ОСОБА_2 частину заробітної плати, утриманої на сплату профспілкових внесків за 2016 та 2017 рік у загальному розмірі 4719,87 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 22.05.2025 року.

Суддя Бідонько А.В.