Ухвала суду № 127550390, 22.05.2025, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог

Справа № 500/2338/25

22 травня 2025 р.м.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Мандзія О.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа Міністерство оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа Міністерство оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 28.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Військовою частиною НОМЕР_1 подано клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.

Ухвалою суду від 06.05.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви, із зазначенням способу їх усунення, до 10 (десяти) днів з моменту вручення даної ухвали.

Відповідно до ухвали про залишення позовної заяви без руху від 06.05.2025 позивачу необхідно було усунути недоліки позовної заяви шляхом: сформувати коректно позовні вимоги зобов`язального характеру відповідно до способів захисту, визначених КАС України; подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, з обґрунтуванням та доказами поважності причин його пропуску.

На виконання вимог вказаної ухвали позивачем подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки за 2022 рік, за 2023 рік та за 2024 рік;

зобов`язати відповідача в особі Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки за 2022 рік, за 2023 рік та за 2024 рік;

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2023 по 2024 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу;

зобов`язати відповідача в особі Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2023 но 2024 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу;

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу;

зобов`язати відповідача в особі Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу;

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу;

зобов`язати відповідача в особі Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу;

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку (грошового забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 29.12.2024 по 22.01.2025;

зобов`язати відповідача в особі Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток (грошового забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 29.12.2024 по 22.01.2025;

зобов`язати відповідача в особі Військової частини НОМЕР_1 провести належний розрахунок із зазначенням усіх сум, які підлягають щомісячній виплаті за час проходження служби.

Також позивачем подано до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в обґрунтування якого зазначено, що грошовий атестат ОСОБА_1 і будь-які інші документи під час звільнення не отримав. Так як після звільнення його було направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 , туди він і звернувся 30.12.2024 задля з`ясування усіх питань. У ІНФОРМАЦІЯ_1 30.12.2024 ОСОБА_1 написав заяву про необхідність отримання документального підтвердження нарахованих сум при звільненні. Лише 04.02.2025 у відповідь на дане звернення, позивача було викликано в ІНФОРМАЦІЯ_1 та надано грошовий атестат № 958, довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення, довідка про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення. Звертає увагу, що у грошовому атестаті відсутній підпис позивач, а вказані довідки датовані 16.01.2025. Тому вважає, що перебіг тримісячного строку для подання адміністративного позову (в частині стягнення недоотриманого грошового забезпечення) слід обчислювати з моменту, коли позивачу було вручено грошовий атестат і довідки про грошове нарахування, а саме з 04.02.2025.

Щодо строку звернення з адміністративним позовом в частині вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки при звільненні, позивач вважає, що строк звернення до суду з даними вимогами становить три місяці з дня остаточного розрахунку. Так як остаточний розрахунок було проведено 22.01.2025, то тримісячний термін закінчується 23.04.2025. Саме 23.04.2025 позивач звернувся до суду з даними вимогами.

Вирішуючи питання чи є причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з даними позовними вимогами поважними, суд зазначає наступне.

Положення ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебували на публічній (військовій) службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці при визначенні її розміру. Такі правовідносини регулюються положеннями ст.233 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України).

Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Таким чином до 19.07.2022 звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не було обмежено строками позовної давності.

Однак, 19.07.2022 набув чинності Закон України від 01.07.2022 № 2352-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", яким внесено ряд важливих змін до діючого законодавства про працю. Зокрема, змін зазнали норми законодавства щодо порядку звернення громадян до суду у разі виникнення трудових спорів в частині строків таких звернень.

Так, вищезазначеним Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX ч.1, 2 ст.233 КЗпП України було викладено у наступній редакції:

"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)."

Таким чином, шляхом внесенням до ст.233 КЗпП України вказаних змін, законодавець увів процесуальні строки для звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати.

При цьому, слід вказати, що ч.1 ст.233 КЗпП України передбачає загальний строк для звернення до суду з позовом про вирішення трудового спору, а ч.2 ст.233 КЗпП України загальний строк для звернення до суду з позовом про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні.

Однак, п.1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України передбачає, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23, вирішуючи питання щодо застосування ст.233 КЗпП України, в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, дійшов висновків, що якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії ст.233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії ст.233 КЗпП України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням ст.233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми ст.233 КЗпП України (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин").

У пункті 77 цієї постанови Верховного Суду вказано, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову (у частині вимог за період з 19.07.2022 по 30.03.2023) слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).

На час проходження військової служби позивачем у Військовій частині НОМЕР_1 та на даний час механізм фінансового забезпечення військових частин регулюється Правилами організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затвердженими наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 № 280 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 22.04.2021 № 104, далі Правила).

Відповідно до пп.4.3 п.4 Правил начальник фінансового органу під час зняття військовослужбовців з грошового забезпечення (у тому числі в разі відрядження військовослужбовців до органів виконавчої влади та інших цивільних установ) повинен забезпечити їх належним грошовим забезпеченням і не пізніше дня остаточного розрахунку з військовослужбовцем видати грошовий атестат про здійснені виплати та утримання в порядку, установленому цими Правилами.

За змістом пп.11.1 п.11 Правил грошовий атестат видається військовослужбовцю військовою частиною, в якій він перебуває на грошовому забезпеченні, у таких випадках:

вибуття до нового місця служби (навчання) з виключенням зі списків особового складу військової частини;

зарахування військової частини, що не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів, на фінансове забезпечення від однієї військової частини до іншої;

звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби);

відрядження військовослужбовців до органів виконавчої влади та інших цивільних установ із залишенням на військовій службі.

Згідно з положеннями пп.11.2 п.11 Правил на грошовому атестаті зазначаються, серед іншого, розмір окладу за військовим званням і виплачена сума, тарифний розряд за останньою займаною посадою, розмір посадового окладу та виплачена сума, розмір надбавки за вислугу років та виплачена сума, виплачені щомісячні додаткові види грошового забезпечення, виплачені одноразові додаткові види грошового забезпечення, виплачена грошова допомога на оздоровлення, виплачена матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

У пп.11.3 п.11 Правил визначено, що грошовий атестат виписується у двох примірниках на кожного військовослужбовця окремо (друкованим способом або ручкою), підписується командиром військової частини і начальником фінансового органу і засвідчується особистим підписом власника грошового атестата та відтиском гербової печатки з найменуванням частини, зазначеної в атестаті, та реєструється в журналі реєстрації вихідної документації. Перший примірник грошового атестата видається під підпис у картці особового рахунку військовослужбовця, в якій зазначається дата його видачі, а другий залишається в діловодстві фінансового органу військової частини.

Отже, у день звільнення з військової служби з військовослужбовцем має бути проведений повний розрахунок грошового забезпечення та виданий грошовий атестат, й відтоді бере початок відлік строку звернення до суду у такій категорії спорів із вимогами за період з 19.07.2022.

З позовної заяви та долучених до неї документів вбачається, що з 29.12.2024 ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та отримав грошовий атестат.

Разом з тим, зі змісту відповіді ІНФОРМАЦІЯ_2 від 09.05.2025 №3079 слідує, що на запит останнього командиром Військової частини НОМЕР_1 17.01.2025 надано грошовий атестат та довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення на ім`я ОСОБА_1 , який одержав вказані документи 04.02.2025, про що розписався на супровідному листі.

Ухвалою суду 19.05.2025 витребувано в Військової частини НОМЕР_1 докази: всі матеріали, що стосуються предмета позову, у тому числі, наказ про звільнення позивача з військової служби, видача позивачу грошового атестату під підпис у картці особового рахунку військовослужбовця, в якій зазначається дата його видачі, докази про суми нарахованого та виплаченого грошового забезпечення у розрізі спірних складових сум такого грошового забезпечення, звернення позивача з рапортом на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік.

На виконання вимог вказаної ухвали, відповідачем не надано докази видачі позивачу грошового атестату під підпис у картці особового рахунку військовослужбовця, в якій зазначається дата його видачі, та повідомлено про направлення такого разом з довідками про щомісячні додаткові види грошового забезпечення за період проходження служби з 09.01.2024 по 29.12.2024 на запит ІНФОРМАЦІЯ_2 супровідним листом від 13.01.2025 №1917/89.

Отже початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову (у частині вимог про нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки за 2022 рік, за 2023 рік та за 2024 рік, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2023 по 2024 роки, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата 04.02.2025.

Відтак позов в цій частині позовних вимог позивачем подано з дотриманням установленого законом строку звернення до суду.

Що стосується позовних вимог щодо нарахування та виплати позивачу середнього заробітку (середнього грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні з служби варто зазначити наступне.

За позицією позивача, строк звернення до суду з даними вимогами становить три місяці з дня остаточного розрахунку. Так як остаточний розрахунок було проведено 22.01.2025, то тримісячний термін закінчується 23.04.2025.

Відповідно до правової позиції, сформованої в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16, яка узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 08.02.2022 у справі №755/12623/19, за змістом приписів ст.94, 116, 117 Кодексу законів про працю України і ст.1, 2 Закону України "Про оплату праці" середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

У постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 11.02.2021 №240/532/20 висловлено правову позицію, відповідно до якої строк звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору в частині вимог, які стосуються несвоєчасного розрахунку при звільненні та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, охоплюється спеціальною нормою ч.5 ст.122 КАС України та відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах ст.233 КЗпП України.

У свою чергу перебіг строку звернення до суду про виплату середнього заробітку (грошового забезпечення) за несвоєчасний розрахунок при звільненні розпочався з дати фактичного розрахунку з позивачем.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 23.12.2020 у справі №560/4006/19, від 22.01.2020 у справі №620/1982/19, від 11.02.2021 у справі №240/532/20, від 28.06.2023 у справі № 560/11489/22.

Відтак, перебіг місячного строку звернення до суду із заявленою позовною вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні розпочався з дня фактичного (остаточного) розрахунку з позивачем, який проведено відповідачем 22.01.2025, що підтверджується випискою з рахунку позивача та про що ОСОБА_1 вказує у позовній заяві.

Позивач звернувся до суду з вказаними позовними вимогами 23.04.2025 (цією датою сформовано позовну заяву в системі "Електронний суд"), що свідчить про недотримання ним встановленого місячного строку на звернення до суду.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані ст.123 КАС України, відповідно до ч.3 якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, в силу вимог п.8 ч.1 ст.240 КАС України, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

З огляду на викладене, оскільки позивачем у встановлений суддею строк не наведено обґрунтованих підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду, які б свідчили про поважність причин пропуску такого строку, то позов в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати середнього заробітку (грошового забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 29.12.2024 по 22.01.2025, підлягає залишенню без розгляду.

Разом з тим, розгляд справи в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки за 2022 рік, за 2023 рік та за 2024 рік, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2023 по 2024 роки, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань слід продовжити.

Керуючись ст.123, 171, 240, 241, 248 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Залишити без розгляду позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа Міністерство оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати середнього заробітку (грошового забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 29.12.2024 по 22.01.2025.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Повний текст ухвали виготовлено і підписано 22 травня 2025 року.

СуддяМандзій О.П.