Рішення № 127550110, 22.05.2025, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2025 року м. ПолтаваСправа № 640/31487/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костенко Г.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М.А.К.А.Р" до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "М.А.К.А.Р" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.09.2020 №0778890411.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підприємстві позивача проведено проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету ТОВ "М.А.К.А.Р." За результатами якої складено Акт від 24.07.2020 року №25707/26-15-04-11-13, в якому встановлено порушення ТОВ "М.А.К.А.Р." граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання податку на додану вартість передбачених п.50.1 ст.50, п.57.3 ст.57 ПК України з урахуванням України. На підставі Акту перевірки року №25707/26-15-04-11-13 від 24 07 2020 року винесено податкове повідомлення-рішення форми "Ш" №0778890411 від 02.09.2020 року, яким визнав суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 101 813,80 грн. Позивач не погоджується з вказаним податковим повідомленням-рішення, на підставі чого звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

04.01.2021 від представника відповідача на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов відзив на позов, який містить заперечення проти задоволення позову. Відповідач вказує, незалежно від того, з яких причин платником податку не було своєчасно погашено узгоджену суму грошового зобов`язання, такий платник після фактичного погашення боргу повинен сплатити суму штрафу у розмірі, якій залежить від терміну прострочення. Окрім того, зазначає про правомірність оскаржуваного повідомлення-рішення, а також про правильність розрахунків, проведених за ним. У задоволенні позову просить відмовити.

Законом України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду (далі - Закон № 2825-IX) ліквідовано вказаний адміністративний суд. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України Про внесення зміни до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду щодо забезпечення розгляду адміністративних справ, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.

На виконання положень пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2825-ІХ Окружним адміністративним судом міста Києва справу надіслано до Київського окружного адміністративного суду.

На виконання Закону України Про внесення зміни до пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року №399, Київським окружним адміністративним судом передано справу до Запорізькому окружному адміністративному суду.

Справа надійшла до Полтавського окружного адміністративного суду 17 березня 2025 року.

Відповідно до вимог статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України та за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, адміністративну справу передано на розгляд судді Запорізького окружного адміністративного суду Костенко Г.В.

Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року адміністративну справу № 640/31487/20 прийнято до провадження. Розгляд справи призначено в спрощеному позовному провадженні, без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), без проведення судового засідання та замінено відповідача - Головного управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код юридичної особи 43141267) на його правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44116011, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19).

Судом встановлено, що Головне управління ДПС у м. Києві на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, згідно порядку встановленого пункту 76.3 статті 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "М.А.К.А.Р" щодо дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету.

За результатами проведення перевірки посадовими особами Головного управління ДПС у м. Києві складено акт "Про результати камеральної перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету Товариством з обмеженою відповідальністю "М.А.К.А.Р" від 24.07.2020 року №25707/26-15-04-11-13 (далі Акт), з урахуванням якого встановлено факт порушення ТОВ "М.А.К.А.Р" вимог пункту 50.1 статті 50, пункту 57.1 статті 57, пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України, порушено граничні строки сплати узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість.

Згідну акту перевірки, посадовими особами відповідача під час проведення камеральної первірки станом на 17 листпоада 2020 року встановлено, що відповідно інтегрованої картки платника (далі - ІКП) ТОВ «БК «СЕКТОР», обліковується податковий борг в сумі 335 082,00 грн. по податковим зобов`язанням зазначеним в уточнюючих розрахунках податкових зобов`язань з ПДВ, у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок з граничним терміном сплати 17 листопада 2020 року, який фактично погашався з 27 листопада 2020 року по 20 січня 2021 року.

На підставі висновків акта перевірки ГУ ДПС у м. Києві винесено податкові повідомлення- рішення від 02.09.2020 року №0778890411 про застосування штрафу за порушення граничного строку сплати ПДВ у розмірі 20% у сумі 101830,80 грн

Вважаючи вищезазначене податкове повідомлення-рішення протиправним з підстав невірного визначення податковим органом граничного строку сплати податкових зобов`язань, що призвело до невірного визначення кількості днів затримки сплати, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить із наступного.

Згідно з підпунктом 50.1. статті 50 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Підпунктом «а» пункту 50.1 статті 50 ПК України встановено, що платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 жовтня року, наступного за звітним.

З аналізу наведеного слідує, що платник податків при встановлені факту заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф. Тобто, у розглядаємому випадку при подані уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість 17 листопада 2020 року сплата податкового зобов`язання повинна була відбутись 17 листопада 2020 року разом з сплатою штрафу.

Вказане свідчить про помилковість висновків предстианика позивача щодо невірного визначення податковим органом граничного строку сплати податкових зобов`язань, що призвело до невірного визначення кількості днів затримки сплати.

Але, відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

За визначенням підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до пункту 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Згідно з підпунктом 1 пункту 2.5 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця, затверджених наказом Міністерства доходів і зборів України від 14 червня 2013 року № 165, проводиться камеральна перевірка, за наслідками якої складається (формується) у разі встановлення помилок (порушень) у податковій звітності або неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності - Акт про результати камеральної перевірки. Зразки форм актів про результати камеральної перевірки наведено у додатку 2 до Методичних рекомендацій.

З аналізу наведених норм вбачається, що камеральна перевірка є способом здійснення податкового контролю, який проводиться в приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Особливості камеральної перевірки полягають у тому, що її проведення не потребує наказу керівника податкового органу або іншого спеціального дозволу чи направлення, згоди платника податків та його присутності.

У свою чергу, метою камеральної перевірки є виявлення в поданій звітності арифметичних та/або методологічних помилок, інших відомостей, які призвели до заниження або завищення податкових зобов`язань чи інших порушень. Камеральній перевірці підлягає уся податкова звітність суцільним порядком. Камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об`єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.

Згідно з п. 126.1 ст.126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, передбачена п. 126.1 ст.126 ПК України штрафна санкція може бути застосована до платника податку лише тоді, коли податкове зобов`язання є узгодженим і таким, що сплачене із затримкою на визначені цим пунктом терміни.

Поряд з цим, наказом Міністерства фінансів України №21 від 28.01.2016 року затверджено Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість (далі по тексту

Порядок №21).

Відповідно до пункту 6 розділу І Порядку №21 зазначено, що до податкової звітності з податку на додану вартість (далі - податкова звітність) належать:

податкова декларація з податку на додану вартість з додатками;

уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок з додатками;

розрахунок податкових зобов`язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України.

Пунктом 1 розділу III Порядку №21 встановлено, що декларація подається платником у визначений у пункті 5 розділу II цього Порядку строк за формою, встановленою на дату подання.

До декларації вносяться дані податкового обліку платника окремо за колений звітний (податковий) період без наростаючого підсумку.

Згідно пунктом 6 розділу III Порядку №21 платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов`язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Пунктами 1-3 розділу IV Порядку №21 зазначено, що уразі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу) платник податку самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку.

Внесення змін до податкової звітності за результатами самостійного виявлення помилок здійснюється у порядку, визначеному статтею 50 розділу II Кодексу.

У разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку повинні бути додані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.

Розділом V Порядку №21 передбачено детальний порядок заповнення декларації з податку на додану вартість.

Поряд з цим пунктами 1 -6 розділу VI Порядку зазначено, що уточнюючий розрахунок може бути поданий у спосіб, визначений в абзаці четвертому пункту 50.1 статті 50 розділу ІІ Кодексу.

У графі 4 відображаються відповідні показники декларації звітного періоду, що виправляється. У разі якщо до декларації за цей звітний період раніше вносилися зміни, у графі відображаються відповідні показники графи 5 останнього уточнюючого розрахунку, який подавався до декларації звітного (податкового) періоду, що виправляється. У графі 5 уточнюючого розрахунку відображаються відповідні показники з урахуванням виправлення. У графі 6 відображається сума помилки (абсолютне значення). У разі виправлення значення рядка 21 декларації, яке у майбутніх звітних періодах не вплинуло на значення рядка 18 чи рядка 20.2, уточнюючий розрахунок подається за один звітний період, в якому вносяться відповідні зміни. Такий уточнюючий розрахунок може бути поданий у спосіб, визначений в абзаці четвертому пункту 50.1 статті 50 розділу II Кодексу. Значення графи 6 рядка 21 уточнюючого розрахунку (як збільшення, так і зменшення) враховується у рядку 16.2 декларації за звітний період, у якому подано такий уточнюючий розрахунок.

У разі виправлення значення рядка 21 декларації, яке у майбутніх періодах впливатиме на значення рядка 18 чи рядка 20.2, уточнюючий розрахунок подається за кожний звітний період, у якому значення рядка 21 декларації впливало на значення рядка 18 чи рядка 20.2.

Позивачем 21.04.2020 року було подано звітну податкову декларацію з податку на додану вартість № 9085584023 за березень 2020 року.

В результаті самостійно виявленої помилки в декларації з ПДВ за березень 2020 року, а саме в частині збільшення обсягу постачання на 4 142 грн. та як наслідок податкового зобов`язання з ПДВ на 828 грн., в порядку п.50.1 ст.50 ПК України було подано Уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 28.04.2020 року №9092243929. Внаслідок помилкового заповнення такого Уточнюючого розрахунку Позивачем було необґрунтовано задекларовано зобов`язання зі сплати ПДВ в розмірі 8 407 грн.

Задля виправлення самостійно виявленої помилки Позивачем було подано ще однин Уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 07.05.2020 року №9099151886 декларації за березень 2020 року. Внаслідок помилкового заповнення такого Уточнюючого розрахунку Позивачем було повторно необґрунтовано задекларовано зобов`язання зі сплати ПДВ в розмірі 8 407 грн.

В подальшому, Позивачем було подано Уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 07.05.2020 року №9098206992 декларації за березень 2020 року. Внаслідок помилкового заповнення такого Уточнюючого розрахунку Позивачем було необґрунтовано задекларовано зобов`язання зі сплати ПДВ в розмірі 492 355 грн.

Отже, Позивачем було подано ряд помилкових Уточнюючих розрахунків податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок декларації за березень 2020 року, а саме №9123644935 від 03.06.2020 року, №9150935311 від 30.06.2020 року, №9166146108 від 14.07.2020 року. За наслідками подання чергового Уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 20.07.2020 року №9172633218 декларації за березень 2020 року, було виправлено ряд допущених помилок в попередніх декларації та Уточнюючих розрахунків.

За наслідками вчинених Позивачем дій в картці особового рахунку з податку на додану вартість були відсутні будь-які зобов`язання зі сплати вказаного податку, Що саме по собі підтверджує помилковий характер задекларованих зобов`язань, які не відповідають реальним даним бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з п.35.1, 35.2 ст.35 ПК України сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з птань митної справи. Сплата податків та зборів здійснюється в готівковій або безготівковій формі, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пунктом 87.1 ст.87 ПК України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Зміст наведених положень у їх системному зв`язку свідчить про те, що подання платником податків у встановленому порядку уточнюючого розрахунку до податкової декларації не є формою сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу, а тому у контролюючого органу відсутні підстави для застосування штрафних санкцій, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК України, розмір яких залежить від суми погашеного податкового боргу та кількості днів затримки його сплати.

З огляду на вищевикладене, слід зазначити, що позивач при поданні уточнюючих податкових декларацій реалізував своє право на усунення самостійно виявлених помилок і не здійснював при цьому фактичної сплати податкових зобов`язань, а тому притягнення його до відповідальності за погашення податкового зобов`язання з простроченням строку і фактичне ототожнення контролюючим органом подання уточнюючої декларації з погашенням грошового зобов`язання (боргу) не відповідає змісту та сутності пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України та покладає на платника додатковий тягар майнових зобов`язань за відсутності відповідного правового підґрунтя.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду викладеній у постановах від 10.04.2020 у справі №817/667/18, від 23 січня 2018 року у справі № 810/2108/16, від 13 лютого 2018 року у справі № 803/1156/17, від 12 червня 2018 року у справі №822/2198/17, від 23 червня 2018 року у справі №г 820/2508/17, від 12 лютого 2019 року у справі №2 824/95/18-а, від 25 квітня 2019 року у справі №2826/19068/16, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, викладеною у вищезазначених постановах, при поданні уточнюючої податкової декларації, якою зменшується податкове зобов`язання з певного податку, відсутній об`єкт застосування штрафної санкції, передбаченої ст. 126 ПК України оскільки подання уточнюючої декларації зі зменшеним податковим зобов`язанням не є сплатою узгодженої суми податкового зобов`язання, у той час як її (штрафної санкції) нарахування залежить від суми погашеного податкового боргу та кількості днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов`язання.

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві, прийнято підлягає скасуванню, що є правовою підставою для задоволення позовних вимог у цій частині.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 версеня 2001 року рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "М.А.К.А.Р" до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.09.2020 №0778890411, прийняте Головним управлінням ДПС у м. Києві.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "М.А.К.А.Р" витрати зі сплати судового розміру в сумі 2102,00 (дві тисячі сто дві гривні).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя Г.В. Костенко