Рішення № 12754964, 08.12.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.12.10р.Справа № 18/227-10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-інвест", смт. Ювілейне,

Дніпропетровський район, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями

"НЗ-інвест", смт. Ювілейне, Дніпропетровський район,

Дніпропетровська область

про стягнення 105 721,88 грн.

Суддя Петрова В.І.

Представники:

від позивача: Широкий С.В. дов. від 01.09.10р.

від відповідача: Коновець О.А. доруч. №1 від 10.11.10р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „АТБ-інвест” звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "НЗ-інвест" у якому просить стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 105721,88 грн., як такі, що були ним збережені за рахунок ТОВ "АТБ-інвест" без достатньої правової підстави.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до договору купівлі-продажу від 08.01.2002р., посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Чижиком А.С., ТОВ „АТБ-інвест” є власником нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Косіора, 1-а, та водночас - орендарем земельної ділянки загальною площею 0,7010 га, на якій розташоване вищевказане майно, відповідно до договору оренди земельної ділянки від 29.12.2003р., посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Сусловою Н.Б. та зареєстрованого в реєстрі за № 9790. Згодом відповідач повідомив, що придбав у власність частину будинку, розташовану на земельній ділянці, орендованій позивачем. Відповідно до Проектних пропозицій щодо поділу земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:04:021:0028 за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Косіора, 1-А, які були виготовлені на замовлення позивача, площа частини земельної ділянки, що знаходиться у фактичному користуванні відповідача, становить 0,2105 га або 30 % загальної площі земельної ділянки. У відповідності з вимогами Закону України „Про плату за землю”, Закону України „Про оренду землі” та умов договору оренди земельної ділянки від 29.12.2003 р., позивач сплачував орендну плату за користування земельною ділянкою, розташовану за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Косіора, 1-а, в тому числі і за користування тією її частиною, якою фактично користувався відповідач, починаючи з моменту придбання ним у власність нерухомого майна. Позивач вважає, що в силу ст. 377 ЦК України з моменту набуття відповідачем у власність нерухомості, що розташована на орендованій позивачем земельній ділянці, у нього виникло право оренди частини земельної ділянки та обов’язок здійснювати плату за користування землею, оскільки користування землею в Україні є платним. Враховуючи, що відповідач не сплачує за фактично зайняту земельну ділянку, він повинен компенсувати позивачу сплачену ним орендну плату пропорційно частині зайнятої земельної ділянки.

Відповідач позов не визнає, мотивуючи тим що відповідно до ч. 2 ст. 120 Земельного Кодексу України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Відповідач стверджує, що відповідно до п. 2 ст. 528 ЦК України позивач повинен зробити проект відводу земельної ділянки, погодити проект та переукласти договір оренди на зменшений розмір земельної ділянки з урахуванням вибуття частини земельної ділянки, яка лишилась під відчуженим майном, залишаючись зобов’язаним перед землевласником - місцевою радою за переукладення договорів оренди. Вказані дії позивачем не були вчинені, що на думку відповідача призвело до порушення його прав саме з власної вини.

По справі оголошено перерву відповідно до ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст.85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно договору купівлі-продажу від 08.01.2002р., посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Чижиком А.С., ТОВ „АТБ-інвест” стало власником нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Косіора, 1-а.

У зв"язку з придбанням позивачем будівель, 29.12.2003 року останньому за вищезазначеною адресою була надана в оренду земельна ділянка площею 0,7010 га, що підтверджується договором оренди земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Сусловою Н.Б., зареєстрованого в реєстрі за № 9790. Орендарем земельної ділянки за договором є ТОВ "АТБ-інвест".

17.08.2007 року за договором купівлі-продажу від 17.08.2007 року відповідач придбав у власність частину будівлі площею 54,9 кв.м.

Відповідно до Проектних пропозицій щодо поділу земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:04:021:0028 за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Косіора, 1-А, площа частини земельної ділянки, що знаходиться у фактичному користуванні відповідача (ТОВ "НЗ-інвест") становить 0,2105 га, що складає 30 % загальної площі земельної ділянки.

У відповідності з вимогами Закону України „Про плату за землю”, Закону України „Про оренду землі” та умов договору оренди земельної ділянки від 29.12.2003 р., позивач сплачував орендну плату за користування земельною ділянкою, розташовану за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Косіора, 1-а, в тому числі і за користування тією частиною, якою фактично користувався відповідач, починаючи з моменту придбання ним у власність нерухомого майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 377 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст.12 Земельного Кодексу України (в редакції, що діяла на момент придбання відповідачем нерухомого майна) якщо будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

За статтею 2 Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається незалежно від грошової оцінки земель.

Враховуючи, що використання землі в Україні є платним, відповідач, з моменту набуття ним у власність нерухомості, є користувачем земельної ділянки, а тому в силу ст.2 Закону України „Про плату за землю” у нього виник обов"язок здійснювати плату за землю.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проведення відповідачем платежів за земельну ділянку по вул. Косіора, 1-а матеріалами справи не підтверджується. Орендна плата за земельну ділянку в повному обсязі, тобто за земельну ділянку в цілому, сплачувалась позивачем, що підтверджується платіжними дорученнями, наданими в матеріали справи.

Твердження відповідача про відсутність у відповідача договору оренди земельної ділянки з вини позивача спростовується матеріалами справи.

Згідно ч. 1 статті 1212 ЦК України особа, яка зберегла своє майно за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зобов’язана повернути потерпілому це майно.

Відповідно до ч. 2 статті 1212 ЦК України положення цієї глави ("Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави") застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Відповідно до ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Під збереженням майна, слід розуміти збереження відповідачем грошей, які не були ним сплачені у якості орендної плати за землю, при тому, що користування земельною ділянкою, на якій розташоване належне відповідачу майно, відбувалось за рахунок позивача. Таким чином, оскільки одночасно наявні дві умови: збереження майна (грошей) відповідача з одночасним зменшенням його у позивача, та відсутність правової підстави, тобто такої, яка передбачена нормативно-правовими актами, або правочином, для збереження майна відповідача, у відповідача виникло зобов’язання щодо повернення грошової суми, на яку він безпідставно та за рахунок позивача збагатився.

Враховуючи викладене, вимоги позивача підлягають задоволенню. За розрахунком поверненню підлягає сума у розмірі 105721,88 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "НЗ-інвест" (52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. Мічуріна, 5, р/р 26005200315100 в ДОД АТ Райффайзен банк "Аваль", м. Дніпропетровськ, МФО 305653, ЄДРПОУ 34560674) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „АТБ-інвест” (52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. Теплична, 27 с, ідентифікаційний код 30691543) безпідставно збережені за рахунок ТОВ "АТБ-інвест" без достатньої правової підстави грошові кошти у розмірі 105721, 88 грн. (сто п"ять тисяч сімсот двадцять одна грн. 88 коп.) та судові витрати у розмірі 1 057,22 грн. (одна тисяча п"ятдесят сім грн. 22 коп.) державного мита та 236,00 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

СуддяВ.І. Петрова Повне рішення складено 07.12.2010 року.