Постанова № 12754894, 02.12.2010, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

43010, м.Луцьк, пр. Волі, 54 а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2010 р. Справа № 02/159-2А. за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Автопроміндустрія”, м. Луцьк до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції, м. Луцьк

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

                                                                                                                                                      Суддя С.В. Костюк

за участю представників:

від позивача: Бондарук Ю.А. –адвокат (довіреність від 24.11.2008р.),

від відповідача: Сахарчук А.А. –головний державний податковий інспектор юридичного відділу (довіреність № 43 від 20.05.2010р.)

Права та обов’язки учасникам судового процесу роз’яснені відповідно до ст. ст. 49,51 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відводу складу суду не заявлено.

Фіксація судового процесу здійснюється за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Суть спору: Позивач - ТзОВ “Автопроміндустрія” звернувся до господарського суду з адміністративним позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Луцької ОДПІ №000192302/1 від 11.06.2008 р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування по ПДВ на 251715 грн.

Обґрунтовуючи заявлену вимогу вказує, що оспорюване рішення прийнято за матеріалами позапланової виїзної документальної перевірки оформленої актом № 30/03015/23-4/34148385 від 12.03.2008р.; згідно п. 1.20.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»саме на податковий орган покладено обов’язок доведення невідповідності ціни на товар по договору рівню звичайної ціни; визначення форм і методів реалізації товару є правом товариства; у податкового органу були відсутні правові підстави для застосування п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідач в запереченні на позов вимогу позивача відхиляє, вказуючи, що товариство “Автопроміндустрія” в листопаді, грудні 2007р. здійснювало реалізацію кузовів до транспортних засобів (легкових автомобілів) бувших у використанні фізичним особам (кінцевим споживачам) за договірними цінами, виходячи з їх фактурної вартості з урахуванням акцизного збору, в’їзного мита, митного збору та інших загальнодержавних податків та зборів, що є значно нижчими за звичайні ціни, а саме митну вартість з урахуванням акцизного збору, в’їзного мита, митного збору та інших загальнодержавних податків та зборів, чим порушив п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями). Дане порушення встановлено за результатами додаткової перевірки, оформленої актом від 19.03.2008р. № 30/03015/23-4/34148335, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 11.06.2008р. № 000192302/1.

При обґрунтуванні заперечення посилається на вимоги пункту п.п. 7.4.1., 7.7.1., 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 7.4.1. та 7.4.3. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 2.1. ст. 23 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

З матеріалів справи, пояснень представників сторін, вбачається наступне.

Луцькою ОДПІ проведена перевірка ТзОВ “Автопроміндустрія” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку в банку за листопад, грудень 2007р., по результатах якої складено акт № 30/03015/23-4/34148335 від 19.03.2008р.

В розділі 3 акту «перевірка достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад, грудень 2007р.»зазначено про порушення п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»(із змінами та доповненнями) від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, в частині того, що ТзОВ “Автопроміндустрія” занижено суму податкових зобов’язань за листопад 2007р. на 251715 грн., за грудень 2007р. на суму 297308 грн.; в порушення абз. «а» п.п. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 зазначеного закону завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень на 251715 грн.

Як слідує з акту перевірки (р. 3.2.1, 3.4.1) товариство “Автопроміндустрія” в листопаді, грудні 2007р. здійснювало реалізацію кузовів до транспортних засобів (легкових автомобілів) бувших у використанні фізичним особам (кінцевим споживачам).

В ході перевірки встановлено, що за даними платника реалізація кузовів в листопаді проведена на суму 1354173 грн., крім того ПДВ –270835 грн., за даними перевірки на суму 2612750 грн., крім того ПДВ –222550 грн., розбіжність між даними перевірки та даними платника становить 1258577 грн., крім того ЛДВ –251715 грн. В грудні 2007р. за даними платника реалізовано кузовів на суму 1054862 грн., крім того ПДВ –210972 грн., за даними перевірки на суму 2541401 грн., крім того ПДВ –508280 грн., розбіжність між даними перевірки та платника складає 1486539 грн., крім того ПДВ –297308 грн.

Кожна операція купівлі здійснюється на Центральній Товарній Біржі (м. Полтава, вул. Леніна, 91) в результаті біржових торгів згідно біржового контракту, який укладається щоразу при придбанні нового кузову між членом Біржі (приватним підприємцем в особі брокера - Брокер Продавця, що діє на підставі договорів-доручень від імені ТзОВ "Автопроміндустрія") "Продавець", з однієї сторони, та іншим членом Біржі (ТОВ "Міжрегіональний брокерський дім "Фаворит" - Брокер Покупця, що також діє на підставі договору-доручення від імені фізичної особи, яка бажає придбати даний товар). В біржовому контракті вказується предмет контракту (найменування, марка, рік випуску, шасі (рама), кузов (коляска), реєстраційний номер, модель, колір, двигун, тип транспортного засобу), в тому числі вартість товару (сума біржової угоди), порядок розрахунків та умови поставки товару (самовивіз).

Оголошення про продаж кузовів, про відкриття біржових торгів на продаж кузовів до засобів масової інформації ТОВ "Автопроміндустрія" відсутні і в ході перевірки не надавалися. Оцінки експертів, які визначають вартість кузовів для реалізації фізичним особам, договори, заключені з покупцями кузовів - фізичними особами, документи, які підтверджують передачу кузовів для продажу товарній біржі із зазначенням ціни передачі на підприємстві відсутні і в ході перевірки не надавалися.

Перевіркою встановлено, що база оподаткування операцій з кузовів, що імпортувалися, визначалася з вартості визначеної по іноземних каталогах за пропозицією митниці, тобто митної вартості. Визначена таким чином вартість кузовів зазначалася у графі 12 ВМД як митна вартість, з якої платником при розмитненні в певних розмірах сплачувались митні збори, мито та ПДВ. Дана митна вартість значно більша від фактурної (договірної) вартості. При оприбуткуванні імпортованого товару платник формував собівартість, виходячи з договірної ціни придбання.

ТзОВ „Автопроміндустрія" здійснювало реалізацію кузовів до транспортних засобів (легкових автомобілів), які були у використанні, фізичним особам (кінцевим споживачам) за договірними цінами (виходячи з їх фактурної вартості з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, митного збору та інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), що є значно нижчими за звичайні ціни, а саме митну вартість з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, митного збору та інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), чим порушено п.4.1 ст.4 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР „Про податок на додану вартість"( із змінами та доповненнями).

          На підставі акту перевірки Луцькою ОДПІ 11.06.2008р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000192302/1 (а.с. 28), яким ТзОВ “Автопроміндустрія” зменшено суму бюджетного відшкодування за грудень на 251715 грн.

          Зазначене податкове повідомлення-рішення є предметом спору по даній справі.

          В судовому засіданні представник позивача підтримує вимогу про визнання нечинним вищезазначеного податкового повідомлення-рішення, представник відповідача заперечує проти позову.

          Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності господарський суд дійшов висновку, що податковий орган при прийнятті оспорюваного рішення діяв у відповідності до чинного законодавства, а тому підстави для визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, а відтак і задоволення позову відсутні.

При цьому суд виходить з наступного.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України від 03.04.1997 року N5188/97 - ВР „Про податок на додану вартість" база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавні. податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв 'язку, що включається до ціни товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніжна 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг визначається за звичайними цінами.

При цьому, відповідно до п.1.18 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість №168/97-ВР від 03.04.1997р. (із змінами та доповненнями) звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними п.1.20 ст.1 Закону України від 22.06.1997р. №283/97 - ВР „Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями).

Згідно із п. 1.18. ст. 1 цього ж закону звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

За приписами п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 18.11.1997р. № 639/97-ВР, у редакції Закону України від 24.12.2002 р. № 349-ІУ) якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Відповідно до п.п. 1.20.2. п. 1.20 ст. 1 цього ж Закону для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну

Підпункт 1.20.8. п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладає н податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Як вбачається з акту перевірки податковою інспекцією дотримано вимоги п.п. 1.20.2., п.п. 1.20.8. п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»при визначенні звичайної ціни доведено факт продажу вказаного товару за листопад, грудень 2007р. за цінами нижчими від цін, за якими продається аналогічний товар, тобто за звичайними цінами.

Згідно пп..7.4.1 п.7.4 сг.7 Закону України від 22.05.1997 року №283/97 - ВР „Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями) дохід, отриманий від продажу товарів (робіт послуг) пов’язаним особам, визначається виходячи з їх договірних цін, але не менше за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги) що діяли на дату такого продажу.

Відповідно до пп.7.4.3 п.7.4 сг.7 Закону України від 22.05,1997 року №283/97 -ВР «Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями) положення пп..7.4.1 пп..7.4.2 поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку ставками. Враховуючи те, що фізичні особи є платниками податку з доходів фізичних осіб відповідно до абзацу першого п. 2.1 ст. 2 Закону України від 22.05,2003 року №889 - IV „Про податок з доходів фізичних осіб" та не є особами, що сплачують податок на прибуток підприємств відповідно до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", на операції платника податку на прибуток з фізичними особами поширюється дія підпунктів 7.4.1 та 7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону Україні „Про оподаткування прибутку підприємств".

За даними декларації платника за листопад 2007 року різниця між сумою податкового зобов'язання і податкового кредиту з ПДВ має від'ємне значення та складає 293708 грн., за даними перевірки 41933 грн. Розбіжність становить 251715 гри. Дана розбіжність виникла внаслідок заниження суми податкових зобов'язань за листопад 2007 року на суму 251715 грн.

Відповідно додатку 3 до податкової декларації з ПДВ «Розрахунок суми бюджетного відшкодування», у рядку 4 даного додатку вказується сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню (сума, вказані в рядку 1 (рядок 24 податкової декларації з ПДВ за грудень 2007 року), у межах суми вказаної у рядку 3.

Відповідно до пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення (розрахована згідно, з підпунктом 7.7.1 цього Закону), та дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Отже, сума що підлягає бюджетному відшкодуванню за даними перевірки становить 41933 грн., за даними платника 293708 грн., розбіжність становить 251715 грн., на яку податковим органом і зменшено бюджетне відшкодування по ПДВ згідно податкового повідомлення-рішення від 11.06.2008р.

Враховуючи те, що відповідачем правомірно прийнято оспорюване рішення, суд відмовляє в позові.

          Керуючись Законами України «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. ст. 71, 158-162 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

Постановив:

В позові відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                                              С.В. Костюк

Дата виготовлення повного тексту постанови: 07.12.2010р.