Рішення № 127548662, 19.05.2025, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2025 року Справа № 640/39206/21 Провадження №ЗП/280/535/25 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді БатракІ.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справ

за позовом Акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі Філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства «Укргазвидобування»

до Державної служби України з безпеки на транспорті

про визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Укргазвидобування» (далі - АТ «Укргазвидобування», позивач) в особі Філії Управління з переробки газу та газового конденсату АТ «Укргазвидобування» (далі - Філія Управління з переробки газу та газового конденсату) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі Укртрансбезпека, відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 07.12.2021 № 326003.

На обґрунтування позовних вимог вказує, що постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню з підстав того, що до переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні не включено роздруківку даних роботи тахографа чи особисту картку водія. Зауважує, що АТ «Укргазвидобування» не є суб`єктом господарювання, який проводить діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами, отже дія Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту і зв`язку України від 24.06.2010 №385, не поширюється на позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.01.2022 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному ст. ст. 257-262 КАС України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.01.2022 суд забезпечив позов шляхом зупинення дії постанови Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 07.12.2021 №326003 до набрання законної сили судовим рішенням за даним адміністративним позовом.

Відповідач позов не визнав, 01.02.2022 надав до суду відзив (вх. №03-14/160228/22), в якому пояснює, що 19.10.2021 інспекторами Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, відповідно до направлення № 015043 від 18.10.2021 на рейдову перевірку, на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів в місцях навантаження і розвантаження, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів. Під час перевірки транспортного засобу MAN номерний знак НОМЕР_1 водієм Наземцев О.В. було надано ТТН №900027744 від 17.10.2021, але не оформлена належним чином, а саме: у графах перевізник та вантажоодержувач не вказав коди ЄДРПОУ та місцезнаходження, інші документи, передбачені законодавством були відсутні. З огляду на викладене відповідач вважає постанову Укртрансбезпеки від 07.12.2021 № 326003 щодо накладення адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000 грн на АТ «Укргазвидобування» такою, що відповідає законодавству, а тому просить відмовити у задоволенні позову.

04.02.2021 представником позивача до матеріалів справи долучено відповідь на відзив (вх. №03-14/18434/22), у якій наголошує, що твердження відповідача, викладені у відзиві, не підтверджені жодним належним та допустимим доказом, а тому просить позов АТ «Укргазвидобування» задовольнити в повному обсязі.

14.03.2025 матеріали адміністративної справи №640/39206/21 надійшли до Запорізького окружного адміністративного суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2025 зазначену справу передано на розгляд головуючому судді Батрак І.В.

Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 28.02.2025 прийнято справу №640/39206/21 (ЗП/280/535/25) до свого провадження, продовжено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному ст. 262 КАС України.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України, справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Згідно з офіційними відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, АТ «Укргазвидобування» є суб`єктом господарювання, офіційно зареєстрованим 28.08.1998. Основний вид діяльності позивача є 06.20 Добування природного газу має в своїй структурі відокремлені підрозділи, зокрема, Філію Управління з переробки газу та газового конденсату, код ЄДРПОУ 25976423, адреса: 39420, Полтавська область, Машівського району, с. Базилівщина, вул. Польова, буд. 6.

19.10.2021 працівниками Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на автомобільній дорозі Т-240, Харківська область, с. Волохів Яр, проведено перевірку транспортного засобу марки MАN, номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , які належать на праві власності АТ «Укргазвидобування» (водій ОСОБА_1 ), за результатами якої складено акт №302595 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

В ході перевірки встановлено порушення, відповідальність за які передбачена ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», перевезення вантажу за відсутності документів, перелік яких визначений ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: на момент перевірки відсутній протокол перевірки адаптації тахографа в транспортного засобу, обладнаного тахографом, передбаченої п. 3.3 Наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010, товарно-транспортної накладної заповненої належним чином, передбаченої п. 11.1 Наказу МТУ №363 від 14.10.1997, в наданій накладній в графах перевізник та вантажоодержувач не вказані коди ЄДРПОУ та місцезнаходження. Водій із актом ознайомлений, зазначив, що з Актом не згоден, виконував внутрішнє перевезення по ТТН №900027744 від 17.10.2021, про що свідчить його підпис у відповідній графі акту перевірки.

Так, 07.12.2021 в.о. заступника начальника Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки розглянуто матеріали перевірки та прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 326003, якою за порушення Закону України «Про автомобільний транспорт» (відсутність товарно-транспортної накладної, оформленої належним чином на момент проведення перевірки), позивача зобов`язано сплатити штраф в розмірі 17000,00 грн. (відповідальність передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»).

Вважаючи постанову Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом про її скасування.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті (тут і надалі посилання на норми Положення наводяться у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пп. 1, 3 п. 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є: реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті; здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті (підпункт 2 пункту 5 Положення); здійснює контроль за додержанням перевізниками вимог режиму праці та відпочинку, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (пп. 19 п. 5 Положення).

Відповідно до п. 8 Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III (далі Закон № 2344-III, тут і далі у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), який відповідно до статті 3 регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Згідно зі ст. 1 Закону № 2344-III у цьому Законі наведені терміни вживаються в такому значенні:

автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями;

водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка;

послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату;

рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб`єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об`єкти, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).

Частинами 14, 17 та 18 ст. 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Згідно з ч. 1 ст. 34 Закону № 2344-III серед іншого передбачено, що автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут.

Частиною 1 ст. 48 Закону № 2344-III передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Відповідно до ч. 2 ст. 48 Закону № 2344-III документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Отже, перелік документів для автомобільного перевізника та водія згідно з ст. 48 Закону № 2344-III не є вичерпним, до таких документів належать також інші документи, передбачені законодавством.

Згідно з п. 1 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок № 1567,) цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (п. 4 Порядку № 1567).

Згідно з п. 12-16 Порядку № 1567 рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Рейдова перевірка може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки. Габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю. Під час проведення рейдової перевірки можливе: застосування спеціалізованих автомобілів, на яких розміщений напис «Укртрансбезпека»; використання спеціального обладнання, призначеного для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку, встановлених законодавством України та Європейською угодою; здійснення габаритно-вагового контролю; використання засобів аудіо- та відеотехніки для запису процесу перевірки; використання пристроїв для копіювання, сканування з метою збору інформації, що свідчить про правопорушення.

Згідно з п. 20 Порядку № 1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Абзацом 1 п. 21 Порядку № 1567 визначено, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

У разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис (п. 22 Порядку № 1567).

Справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення (п. 25 Порядку № 1567).

Відповідно до п. 26, 27, 29 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Копія постанови видається не пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі суб`єкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням.

Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 № 363 (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Правила № 363) визначено:

вантажовідправник - будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення;

вантажоодержувач - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку;

перевізник - фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами;

товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Абзацом 1 п. 11.1 глави 11 Правил № 363 закріплено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора (абз. 2 п. 11.1 глави 11 Правил № 363).

Відповідно до п. 13.1 глави 13 Правил № 363 перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.

Суд вважає за необхідне зазначити, що обов`язкові реквізити товарно-транспортної накладної - це інформація, яку повинна містити товарно-транспортна накладна та за відсутності якої документ втрачає визначений Правилами № 363 статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Разом з тим, з пояснень позивача встановлено, що в ході перевірки надавав відповідачу накладну №4901602244 від 17.10.2021 на внутрішньогосподарське переміщення товарно-матеріальних цінностей, згідно з якої .газ нафтовий скраплений марка A Shebel UN 1965 завантажений на Щебелинському відділенні з переробки газового конденсату і нафти Філії Управління з переробки газу та газового конденсату АТ «Укргазвидобування» необхідно було перевезти на об`єкти Управління з переробки газу та газового конденсату АТ «Укргазвидобування».

Суд повторює, що Положення №340 не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються, зокрема фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв (п. 1.4). Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення та розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, однак крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб.

Разом з цим, норми Правил №363 не встановлюють жодних вимог до товарно- транспортної накладної у разі перевезень вантажу суб`єктом господарювання для власних потреб, адже при перевезенні вантажів для власних потреб відсутні такі суб`єкти перевезень як замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача.

У постанові від 06.09.2023 по справі №120/5064/22 Верховний Суд констатував, що товарно-транспортна накладна є однією із форм договору перевезення вантажу.

У постанові від 12.06.2018 по справі №815/3310/17 Верховний Суд зазначив, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно- транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг.

Таким чином, ТТН підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів якщо таке перевезення здійснюється на договірних умовах.

При цьому, якщо перевезення вантажу здійснюється для власних потреб і власним транспортом (або орендованим), коли сторонній перевізник відсутній, то ТТН не потрібна.

Суд звертає увагу на те, що в товарно-транспортній накладній №4901602244 від 17.10.2021, яка долучена до матеріалів справи, зазначено усі інші обов`язкові її реквізити, що дають можливість у повній мірі ідентифікувати суб`єктів транспортного процесу, вантаж та транспортний засіб, яким здійснювалося перевезення.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що обов`язок із заповнення ТТН та зазначення у ній необхідних відомостей покладається на вантажовідправника, а відповідальність перевізника на підставі норм ст. 60 Закону № 2344-III настає лише у випадку здійснення перевезень за відсутності ТТН, а не за порушення правил її оформлення.

За вказаних судом обставин, суд дійшов висновку, що оскаржена постанова від 07.12.2021 № 326003 про застосування щодо АТ «Укргазвидобування» адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000,00 грн є протиправною, а тому підлягає скасуванню.

Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч. 1 ст. 143 КАС України).

У силу вимог ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28, код ЄДРПОУ 30019775) в особі Філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (39420, Полтавська область, Машівського району, с. Базилівщина, вул. Польова, буд. 6) до Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, м. Київ, пр-т Перемоги, буд. 14, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 07.12.2021 № 326003 щодо накладення на Акціонерне товариство «Укргазвидобування» адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000,00 грн.

Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок бюджетних асигнувань на користь Акціонерного товариства «Укргазвидобування» суму судового збору у розмірі 2270,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак