Рішення № 127548640, 22.05.2025, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2025 року Справа № 640/14251/21 Провадження №ЗП/280/465/25 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТ ПАРФУМ» до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТ ПАРФУМ» (далі-позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління ДПС у м.Києві (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №00154640404 від 15.12.2020.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.06.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі, а розгляд справи призначено без повідомлення (виклику) сторін.

Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України Про внесення зміни до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду щодо забезпечення розгляду адміністративних справ, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена ч.1 ст.27, ч.3 ст.276, ст.ст.289-1, 289-4 КАС України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.

10.03.2025 матеріали адміністративної справи №640/14251/21 надійшли до Запорізького окружного адміністративного суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2025 зазначену справу передано на розгляд головуючому судді Новіковій І.В.

Ухвалою суду від 17.03.2025 адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку письмового провадження без виклику сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем протиправно та не обґрунтовано прийнято спірне податкове повідомлення рішення. Позивач зазначає, що ним правомірно заявлено до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість в розмірі 617128,00 грн. Так, позивач зазначає, що зазначені суми заявлені до бюджетного відшкодування за результатами господарських операцій з ТОВ «Біоімпульс», ТОВ «Травелінг», ТОВ «Біопаливна енергетична компанія», ПП «Мотор-Сервіс», ДНУ «Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів», ТОВ «Випробувальний центр паливно-мастильних матеріалів», ДП «Науково-дослідний інститут нафтопереробної та нафтохімічної промисловості «Масма», ТОВ «Есо-Автотехнікс», Національним авіаційним університетом роботи з випробування продукції, ТОВ «Центр сертифікації ключів «Україна». Позивач зазначає, що по всі господарськи операціям контрагентами були у встановленому порядку складені та зареєстровані податкові накладні, а вчинення господарських операцій підтверджується первинними документами. Також, позивач вказував на безпідставність посилань контролюючого органу на наявність у нього податкового боргу в розмірі 10279,53 грн., оскільки відповідно приписів п.200.12 ст.200 ПК України, у разі наявності у платника податку податкового боргу бюджетному відшкодуванню підлягає заявлена сума ПДВ, зменшена на суму такого податкового боргу. З урахуванням викладеного у позовній заяві, позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав на те, що ТОВ «Еліт Парфум» подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2020 року від 20.10.2020 №39659263 із задекларованою сумою до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку в розмірі 617128 грн. Зазначає, що в ході камеральної перевірки було виявлено арифметичні та методологічні порушення при заповненні податкової звітності, а саме враховуючи норми п.184.7 ст.184 ПК України, ТОВ «Еліт Парфум» занижено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість (р.9) в розмірі 617128 грн., що призвело до завищення суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р.19) в розмірі 617128 грн., завищення суми від`ємного значення, що не перевищує суму обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V ПК України на момент подання податкової декларації, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника банку (р.20.2.1) за вересень 2020 року на суму ПДВ у розмірі 617128 грн. Також, представник відповідача вказував на те, що на дату складання акту перевірки податковий борг становив 10279,53 грн. по акцизному податку на пальне. З урахуванням викладеного у відзиві на позовну заяву, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що у період з 21.10.2020 по 13.11.2020 співробітниками ГУ ДПС у м.Києві проведено камеральну перевірку ТОВ «Еліт Парфум» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за вересень 2020 року, за результатами якої складено Акт перевірки від 13.11.2020 №1969/Ж5/26-15-04-04-19/32209914.

Відповідно до висновків Акту перевірки встановлено порушення ТОВ «Еліт Парфум» вимог п.184.7 ст.184, п.200.1, п.200.4, п.200.12 ст.200 ПК України, розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, в частині достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за вересень 2020 року, чим завищено суму від`ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (р.20.2.1) за вересень 2020 року на суму ПДВ у розмірі 617128 грн.

На підставі висновків Акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення рішення від 15.12.2020 №00154640404, відповідно до якого зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість задекларовану на рахунок платника у банку за вересень 2020 року в розмірі 617128 грн.

Не погодившись з прийнятим ППР позивач оскаржив його в адміністративному порядку до ДПС України. Рішенням ДПС України від 17.03.2021 №6095/6/99-00-06-01-02-06 спірне податкове повідомлення рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Позивач, не погодившись з правомірністю прийняття контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення рішення, звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскільки підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлень-рішення стали висновки акту перевірки від 13.11.2020 №1969/Ж5/26-15-04-04-19/32209914, для вирішення позовних вимог суд вважає необхідним дослідити обґрунтованість таких висновків контролюючого органу.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення стали висновки контролюючого органу про те, що позивачем порушено вимоги 184.7 ст.184, п.200.1, п.200.4, п.200.12 ст.200 ПК України, розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21.

Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані ПК України.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України, визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4 ст.200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Так, під час розгляду адміністративної справи судом встановлено, що ТОВ «Еліт Парфум» було зареєстроване в якості платник ПДВ у період з 14.10.2002 по 24.09.2020.

24.09.2020 ТОВ «Еліт Парфум» анульовано реєстрацію платником ПДВ у зв`язку із поданням декларацій про відсутність поставок.

Суд зазначає, що відповідно до п.184.5 ст.184 ПК України, з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, складання податкових накладних.

Згідно п.184.6 ст.184 ПК України, у разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.

Відповідно до п.184.7 ст.184 ПК України, якщо товари/послуги, необоротні активи, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту, не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, такий платник податку в останньому звітному (податковому) періоді не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов`язаний визначити податкові зобов`язання по таких товарах/послугах, необоротних активах виходячи із звичайної ціни відповідних товарів/послуг чи необоротних активів, крім випадків анулювання реєстрації як платника податку внаслідок реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

Тобто, у разі анулювання реєстрації як платника податку на додану вартість особа зобов`язана визнати умовний продаж за наявності всіх умов наведених у п.184.7 ст.184 Податкового кодексу України.

Суд звертає увагу на те, що аналіз пункту 184.7 статті 184 Податкового кодексу України свідчить про те, що обов`язок платника визначити податкові зобов`язання з податку на додану вартість виникає у разі наявності у платника податку товару/послуг, необоротних активів, які, на день анулювання його реєстрації як платника податку на додану вартість, не використані у межах господарської діяльності лишеза умови, що суми податку на додану вартість по цим товарам/послугам, необоротним активам були включені до складу податкового кредиту.

При цьому, акт податкової перевірки є основним носієм доказової інформації щодо встановлених контролюючим органом податкових правопорушень, який має визначати конкретні юридичні факти (обставини), які суперечать нормам, зокрема, Податкового кодексу України, з послідовним визначенням суми заниження/завищення податкових зобов`язань та з посиланням на конкретні документи бухгалтерського та податкового обліку платника податків, які підтверджують ці факти.

Суд зазначає, що податковим органом не відображено питання щодо включення до податкового кредиту по активах, які не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності Товариства. Тобто акт перевірки як основне джерело доказової інформації щодо складу податкового правопорушення не містить у собі інформації (конкретних показників) про суми податку на додану вартість, які безпосередньо впливають на визначення грошового зобов`язання.

В свою чергу, анулювання реєстрації платником ПДВ не позбавляє підприємство права на отримання бюджетного відшкодування, оскільки відповідно до п.184.9 ст.184 ПК України, у разі якщо за результатами останнього податкового періоду особа має право на отримання бюджетного відшкодування, таке відшкодування надається протягом строків, визначених цим розділом, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату отримання такого бюджетного відшкодування, чи ні.

Також, в Акті перевірки контролюючим органом зазначено про те, що причиною виникнення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту (із зазначенням частки загальної суми податкового кредиту звітного (податкового) періоду, у якому виникло від`ємне значення ПДВ) та бюджетне відшкодування (р.20.2.1 за даними платника) є: жовтень, грудень 2018 року, січень квітень, серпень 2019 року придбання ТМЦ та послуг, що значно перевищують обсяги постачання, а саме: розчинник органічний універсальний технічний «Сольвент», розчинник універсальний органічний «Сольвентол», 3814009019.

Разом з тим, суд зазначає, що в матеріалах адміністративної справи містяться первинні документи первинної бухгалтерської та податкової звітності щодо господарських операцій ТОВ «Еліт Парфум» за жовтень, грудень 2018 року, січень квітень, серпень 2019 року.

Так, судом встановлено, що протягом зазначеного періоду позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Біоімпульс», ТОВ «Травелінг», ТОВ «Біопаливна енергетична компанія», ПП «Мотор-Сервіс», ДНУ «Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів», ТОВ «Випробувальний центр паливно-мастильних матеріалів», ДП «Науково-дослідний інститут нафтопереробної та нафтохімічної промисловості «Масма», ТОВ «Есо-Автотехнікс», Національним авіаційним університетом роботи з випробування продукції, ТОВ «Центр сертифікації ключів «Україна».

Суд зазначає, що матеріали справи містять копії договорів, актів виконаних робіт, видаткових накладних, платіжних доручень, товаро транспортних накладних, тощо, які підтверджують виконання умов договорів.

Суд зазначає, що надані до матеріалів справі первинні документи бухгалтерського обліку мають необхідні реквізити та у повній мірі відображають зміст проведених господарських операцій, що свідчить про наявність підстав для формування показників податкової звітності на підстави таких документів.

Зазначені обставини вказують на наявність у позивача ділової мети, визначення якої наведено у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, як причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Таким чином, дослідивши надані до матеріалів справи первинні документи, з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності позивача, суд дійшов висновку, що в результаті господарських операцій з ТОВ «Біоімпульс», ТОВ «Травелінг», ТОВ «Біопаливна енергетична компанія», ПП «Мотор-Сервіс», ДНУ «Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів», ТОВ «Випробувальний центр паливно-мастильних матеріалів», ДП «Науково-дослідний інститут нафтопереробної та нафтохімічної промисловості «Масма», ТОВ «Есо-Автотехнікс», Національним авіаційним університетом роботи з випробування продукції, ТОВ «Центр сертифікації ключів «Україна» у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов`язань та у власному капіталі, що спростовує висновки контролюючого органу про неотримання товарів послуг/послуг від ТОВ «Біоімпульс», ТОВ «Травелінг», ТОВ «Біопаливна енергетична компанія», ПП «Мотор-Сервіс», ДНУ «Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів», ТОВ «Випробувальний центр паливно-мастильних матеріалів», ДП «Науково-дослідний інститут нафтопереробної та нафтохімічної промисловості «Масма», ТОВ «Есо-Автотехнікс», Національним авіаційним університетом роботи з випробування продукції, ТОВ «Центр сертифікації ключів «Україна».

Контролюючим органом також не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження визнання в судовому порядку угод між позивачем та ТОВ «Біоімпульс», ТОВ «Травелінг», ТОВ «Біопаливна енергетична компанія», ПП «Мотор-Сервіс», ДНУ «Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів», ТОВ «Випробувальний центр паливно-мастильних матеріалів», ДП «Науково-дослідний інститут нафтопереробної та нафтохімічної промисловості «Масма», ТОВ «Есо-Автотехнікс», Національним авіаційним університетом роботи з випробування продукції, ТОВ «Центр сертифікації ключів «Україна» не дійсними.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов`язковим для правозастосування органами правосуддя.

У п.38 рішення Європейського суду з прав людини від 9 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України» (заява №803/02, INTERSPLAV проти України) зазначено, що на думку суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Суд зазначає, що фактично висновки контролюючого органу про відсутність факту здійснення господарських операцій базуються на інформації наданої начальником управління протидії економічним правопорушенням ГУ ДФС у м.Києві, в якому зазначено про відсутність робочих ресурсів, не знаходження за податковою адресою, тощо.

Разом з тим, суд зазначає, що до зазначеного листа начальника управління протидії економічним правопорушенням ГУ ДФС у м.Києві не надано жодних доказів, які б підтверджували факт здійснення перевірки позивача. Не зазначено, яким чином перевірено ведення діяльності за жовтень, грудень 2018 року, січень квітень, серпень 2019 року, з урахуванням того, що перевірка проводилася станом на жовтень 2020 року.

Також, до суду не надано доказів притягнення до відповідальності посадових осіб позивача та/або його контрагентів, що мало б мати місце за наявності висновків контролюючого органу про не здійснення господарської діяльності.

Посилання контролюючого органу на наявність у позивача податкового боргу не може бути підставою для прийняття ППР, а є виключно підставою при вирішенні питання про бюджетне відшкодування для вирахування податкового боргу з суми відшкодування.

Суд зауважує, що у пункті 110 рішення у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Європейський Суд з прав людини визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Контролюючим органом не надано належних доказів на підтвердження порушення позивачем вимог податкового законодавства України, які б могли бути підставою для прийняття спірного податкового повідомлення рішення.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення рішення відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення, у зв`язку з чим таке рішення підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТ ПАРФУМ» (04211, м.Київ, вул.Йорданська, буд.1, код ЄДРПОУ 32209914) до Головного управління ДПС у м.Києві (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у м.Києві №00154640404 від 15.12.2020.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТ ПАРФУМ» судовий збір в розмірі 9256,92 грн. (дев`ять тисяч двісті п`ятдесят шість гривень 92 копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м.Києві.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Новікова