Рішення № 127548636, 22.05.2025, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 травня 2025 року Справа № 280/583/25 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В. розглянувши в письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МОТОТЕХІМПОРТ"

до - Тернопільської митниці

про визнання протиправними та скасування рішення щодо визначення (корегування) митної вартості товару,

ВСТАНОВИВ:

24.01.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "МОТОТЕХІМПОРТ" (далі по тексту позивач) до Тернопільської митниці (далі по тексту відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару № UA403070/2024/000331/2 від 11.12.2024;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» судові витрати по даній справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок прийняття відповідачем 11.12.2024 рішення № UA403070/2024/000331/2 про коригування митної вартості товару, загальну митну вартість задекларованих товарів було скориговано митницею із застосуванням резервного (другорядного) методу (2-r), відповідно до статті 64 Митного кодексу України. Паралельно з цим, відповідачем було відмовлено у прийнятті поданої митної декларації шляхом оформлення відповідної картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Позивач вважає, що позивач надав усі документи, які дозволяють чітко визначити митну вартість за основним (першим) методом без жодних суперечностей та неузгодженостей у числових значеннях контрактної вартості товарів. Стверджує, що відповідач не довів наявність у митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого товару та протиправність оскаржуваного рішення. Просить позов задовольнити.

Ухвалою судді від 28.01.2025 відкрито провадження у справі та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач проти адміністративного позову заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві відповідно до якого зазначено, що під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митними деклараціями, було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідач вказує, що за результатами розгляду поданих документів, виник сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, який став підставою для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості, однак, такі документи декларантом надані не були, у зв`язку із чим відповідачем обґрунтовано прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості. Таким чином, посадові особи митниці при прийнятті спірного рішення діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Ухвалою суду від 03.02.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника Тернопільської митниці про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з частини 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

29.12.2022 ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» уклало зовнішньоекономічний контракт № SF/7 з компанією SHANDONG SHIFENG (GROUP) CO., LTD (Китай) на поставку товарів.

Надалі, відповідно до Специфікації № 2024-4 від 09.08.2024 та рахунку-фактури № SF2024-4 від 13.09.2024, здійснено поставку товарів (тракторів) на суму 95280,00 дол. США.

09.12.2024 подано митну декларацію типу ІМ40АА № 24UA403070009967U1, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення:

Товар № 1: Трактор для сільськогосподарських робіт, колісний, новий, 24 шт., марка - SHIFENG, модель - 244BF, тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів - 1344 смі, потужність двигуна - 17,6 кВт/24 к.с., календарний рік виготовлення - 2024.

Товар № 2: Трактор для сільськогосподарських робіт, колісний, новий, 24 шт., марка - SHIFENG, модель - 244BFU, тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів - 1344 смі, потужність двигуна - 17,6 кВт/24 к.с., календарний рік виготовлення - 2024.

Згідно з інформацією, відображеною у графі 44 митної декларації, уповноваженим представником позивача для здійснення митного оформлення було подано наступний перелік документів: пакувальний лист № б/н від 13.09.2024; рахунок-фактура (інвойс) № SF2024-4 від 13.09.2024; коносамент № ZJSM24090970 від 30.09.2024; накладні УМВС (SMGS consignment note (rail)) № 556134, № 556175 та № 556217, усі від 29.11.2024; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № 24C3725A0009/50044 від 06.11.2024; банківські платіжні документи № 1027 від 23.09.2024 та № 1094 від 01.11.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 2024/PF/321 від 09.12.2024; Акт виконаних послуг № 99 від 09.12.2024, Довідка про транспортні витрати від 09.12.2024 та Заявка на перевезення № 139 від 23.09.2024, що підтверджують вартість перевезення товару; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 2024-4 від 09.08.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № SF/7 від 29.12.2022; договір (контракт) про перевезення № 84 від 04.01.2023; а також інші некласифіковані документи, включаючи Список номерів шасі від 13.09.2024 та Технічні характеристики від 13.09.2024.

Під час контролю митної вартості товарів, митниця 09.12.2024 направила товариству електронне повідомлення. У ньому, посилаючись на п. 2 ст. 264 МКУ, митниця вимагала подати оригінали документів до митного контролю та оформлення. Також, згідно з ч. 2 ст. 53 МКУ, було запропоновано надати документи для підтвердження заявленої митної вартості, зокрема: банківські платіжні документи щодо оцінюваного товару (якщо рахунок сплачено); за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять необхідні для ідентифікації реквізити; транспортні (перевізні) документи та відомості про вартість перевезення, якщо транспортні витрати не включені у вартість товару; ліцензію на імпорт товару (якщо ліцензування є обов`язковим); страхові документи та відомості про вартість страхування (якщо здійснювалося страхування). Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ, митниця просила надати: виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою їх продажу; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки спеціалізованих експертних організацій щодо якісних та вартісних характеристик товарів, а також інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини. Повідомлення також містило роз`яснення, що декларант або уповноважена ним особа може за власним бажанням подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. При цьому, на письмову вимогу митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Листом вих. № 24112 від 10.12.2024 ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» у відповідь на вимоги митниці надало виписку з власного банківського рахунку підприємства за вересень 2024 та комерційну пропозицію/прайс-лист виробника від 29.07.2024. Одночасно товариство висловило свої доводи щодо необґрунтованості висунутих вимог про надання додаткових документів, заявивши, що всі наявні документи, які підтверджують вартість товарів та містять необхідні реквізити для ідентифікації ввезеного товару, повною мірою підтверджують розрахунок митної вартості, здійснений декларантом. У зв`язку з цим ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» повідомило митницю, що будь-які інші додаткові документи в ході митного оформлення задекларованого товару надаватися не будуть, та висловило прохання здійснити митне оформлення за наявними документами.

11.12.2024 відповідачем було прийнято Рішення про коригування митної вартості товару № UA403070/2024/000331/2. Згідно з цим рішенням, митна вартість задекларованих Товарів №№ 1, 2 була скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - резервним методом (2-r), відповідно до положень статті 64 Митного кодексу України (МКУ). Одночасно було відмовлено у прийнятті зазначеної митної декларації шляхом оформлення картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Позивачем з урахуванням пункту 2 частини 3 статті 52 Митного кодексу України було задекларувано спірну партію товару, а митницею було випушено товар у вільний обіг за ЕМД № 24UA403070010073U3 від 11.12.2024, загальна різниця митних платежів (ПДВ) від митної вартості, визначеної позивачем та скоригованої митницею, склала 675 276,25 грн.

Вважаючи прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів № UA403070/2024/000331/2 від 11.12.2024 протиправним, позивач звернувся до суду із позовом про його скасування.

Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною 1 статті 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини 1 статті 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з частиною 1 статті 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно ч.1 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 статті 52 Митного кодексу України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частиною 1 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Такими документами є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст.53 Митного кодексу України).

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених Законом випадках. Даний висновок узгоджується з основним принципом оцінки товарів для митних цілей, закріпленим у ст.VII Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі «Оцінка товарів для митних цілей», згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито, або аналогічного товару.

Суд зазначає, що відповідно до приписів статті 53 Митного кодексу України, митниця має право запитувати додаткові документи в разі виявлення під час митного оформлення розбіжностей в документах, перелік яких визначений частиною 2 даної статті.

При цьому, суд зазначає, що підставою для витребування додаткових документів не є наявність недоліків (описок, помилок, тощо), як таких, а наявність саме недоліків, які впливають на правильність визначення митної вартості товару.

Так, в спірному рішенні митним органом в якості розбіжності зазначено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за рівнем визначеним декларантом, оскільки, подані до митного оформлення документи містять неточності, а саме:

за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У зв`язку з відсутністю вищезазначених документів, відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у графі 33 Рішення міститься прохання надати (за наявності) такі додаткові документи:

висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією;

каталоги, специфікації виробника товару.

Щодо тверджень митниці про ненадання товариством інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару суд зазначає.

Для підтвердження митної вартості товару у спірному випадку декларування, ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» надало митниці, як разом з електронною митною декларацією (ЕМД), так і під час консультацій щодо митного оформлення задекларованого товару, наступні платіжні та бухгалтерські документи:

Зовнішньоекономічний контракт № SF/7 від 29.12.2022.

Специфікація № 2024-4 від 09.08.2024.

Банківські платіжні інструкції: № 1027 від 23.09.2024. та № 1094 від 01.11.2024.

Рахунок-фактура № SF2024-4 від 13.09.2024.

Виписка з власного банківського рахунку підприємства за вересень 2024.

Комерційна пропозиція, прайс-лист виробника від 29.07.2024.

З цих документів вбачається, що загальна вартість товару відповідно до специфікації № 2024-4 складає 95 280,00 дол. США, що відповідає вартості товару, зазначеній у рахунку на оплату № SF2024-4. Умови оплати вартості товару за Специфікацією визначені сторонами як 100% попередня оплата. Оплата вартості товару за специфікацією була здійснена товариством у повному обсязі, що підтверджено наданими митниці банківськими платіжними документами, а саме:

Платіжною інструкцією № 1027 сплачено 83 671,03 дол. США.

Платіжною інструкцією № 1094 сплачено 11 608,89 дол. США.

Сплачені суми ідентифікуються зі специфікацією 2024-4 за відомостями, що містяться у графі 70 обох платіжних інструкцій та виписці з власного банківського рахунку.

Відповідно до пунктів 4 та 5 частини 2 статті 53 Митного кодексу України (МКУ), банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару для підтвердження заявленої митної вартості, подаються митниці виключно у разі оплати рахунку. Інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, надаються виключно за наявності у декларанта.

Таким чином, товариством виконані вимоги зазначеної правової норми та надані митниці всі наявні у товариства банківські платіжні та інші бухгалтерські документи, які підтверджують вартість товару та здійснення оплати його вартості на момент декларування спірної товарної партії. Числові показники вартості товару в цих документах не містять розбіжностей, кореспондуються між собою та ідентифікуються із задекларованими товарами. Використовуючи ці відомості, митниця мала можливість перевірити числові показники вартості товару та факт здійснення оплати за товар, тому вимога митниці є безпідставною.

Ненадання товариством митниці таких додаткових документів, як: виписки з бухгалтерської документації; копії митної декларації країни відправлення; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, обумовлене тим, що вони відсутні у товариства. Вимога митниці про їх надання є протиправною, оскільки, відповідно до частини 3 статті 53 МКУ, такі документи передбачені як додаткові та надаються (за їх наявності) на запит митниці виключно у випадку, якщо надані документи, передбачені частиною 2 статті 53 МКУ, містять розбіжності, які впливають на правильність визначення митної вартості, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Щодо вимоги митниці надати копію митної декларації країни відправлення, суд зазначає наступне.

Зовнішньоекономічний Контракт (пункти 3.5, 3.6) чітко визначає перелік документів, які сторони погоджуються надавати для підтвердження поставки товару. Серед цих документів митна декларація країни відправлення не передбачена. Це означає, що підприємство не має договірного права вимагати такий документ від свого контрагента.

Слід також наголосити, що митне оформлення в країні відправлення є виключно обов`язком китайського підприємства-постачальника відповідно до законодавства КНР. Жодне діюче митне законодавство, ані України, ані Китайської Народної Республіки, не зобов`язує постачальника надавати підтвердження митного оформлення іншій стороні контракту.

Крім того, позиція Верховного Суду з цього питання є однозначною. У постанові від 19.03.2019 у справі № 810/4116/17 Верховний Суд зазначив, що "ненадання позивачем митної декларації країни відправлення також не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов`язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару".

Таким чином, зауваження митниці про відсутність копії митної декларації країни відправлення суперечить положенням Митного кодексу України та чинній судовій практиці. Суд встановлює, що така копія у підприємства відсутня, і, відповідно, її надання було об`єктивно неможливим.

Щодо ненадання висновку про вартісні характеристики товару, підготовленого спеціальною експертною організацією, та/або інформації біржових організацій про вартість товару, суд зазначає наступне.

Вартість та якість товару підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку, наданими товариством митниці в процесі декларування товару у спірному випадку. До таких документів належать зазначені вище специфікація, рахунок на оплату, платіжні інструкції щодо здійснення оплати вартості товару.

Крім того, товариством надані додаткові документи, а саме: прайс-лист, комерційна пропозиція, технічні характеристики товару, сертифікат країни походження. Відомості, що містяться в цих документах, не мають розбіжностей та кореспондуються між собою, повною мірою підтверджуючи заявлену митну вартість.

Таким чином, надання висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, є недоцільним. У зв`язку з цим такі висновки у товариства відсутні і, відповідно, не могли бути надані митниці.

Щодо вимоги надання виписки з бухгалтерської документації, суд вважає її безпідставною.

Митниця не конкретизувала, яку саме виписку, з якої саме бухгалтерської документації, за який період та для усунення яких розбіжностей у поданих документах необхідно надати. Надані товариством документи первинного бухгалтерського обліку, перелічені вище (специфікація, рахунок на оплату, платіжні інструкції), повною мірою підтверджують вартість товару за контрактом та вартість транспортних витрат до кордону з Україною, які є складовими митної вартості.

Більше того, товариством уже були надані виписки з власного банківського рахунку, які за своєю суттю є формами бухгалтерської документації.

Як вбачається з наведених вище правових норм та висновків Верховного Суду, митний орган може витребувати додаткові документи виключно у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У цьому випадку таких обґрунтованих сумнівів митницею не доведено.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти подальші дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

У розумінні вищенаведених норм, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Крім того, Верховний Суд у постановах від 29.01.2019 у справі № 804/441/18 та від 18.12.2018 у справі № 821/289/18 здійснив наступні правові висновки щодо положень частини 2 статті 53 МКУ: "Частиною другою статті 53 Митного кодексу України передбачено вичерпний перелік документів, що підтверджують митну вартість, а тому виявлення розбіжностей в інших документах не надає митному органу права направляти декларанту вимоги про надання додаткових документів. Верховний Суд також зазначає, що факт ненадання позивачем додатково витребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості".

Оскільки надані товариством митниці на підтвердження заявленої митної вартості спірної товарної партії вищезазначені документи не містять розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, не мають ознак підробки та містять усі необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а також відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари, митницею ж наявність сумнівів у правильності заявленої декларантом митної вартості не обґрунтована. Більше того, митницею взагалі не зазначено в процесі консультацій щодо митного оформлення жодної розбіжності у поданих товариством документах, що свідчить про відсутність таких розбіжностей. Оскільки зазначені митницею документи відсутні у товариства, вимога митниці про надання зазначених додаткових документів є протиправною.

Щодо твердження митниці про недостатність платіжних інструкцій від 23.09.2024 № 1027 та від 01.11.2024 № 1094 як підтвердження оплати оцінюваного товару через відсутність власноручних/електронних підписів відповідальних осіб платника, суд зазначає наступне.

Зазначена митним органом "розбіжність" є необґрунтованою. Обмін інформацією та документами між ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» та банківською установою здійснюється за допомогою комплексної програми дистанційного банківського обслуговування «Клієнт-банк». Ця система призначена для інформаційного та платіжно-розрахункового обслуговування юридичних осіб, забезпечуючи зв`язок з банком через захищені канали мережі Інтернет з використанням електронного цифрового підпису. Надані митниці платіжні інструкції були сформовані в електронному вигляді саме у програмі «Клієнт-банк» з електронним цифровим підписом відповідальної особи платника.

Банківські платіжні інструкції, що підтверджують факт оплати вартості товару в рамках даної поставки, містять відмітки банку про проведення валютної банківської операції з переказу грошових коштів. Це засвідчено штампом банку та підписом відповідальної особи банку. Зазначені відмітки свідчать як про відповідність заповнення реквізитів даних платіжних інструкцій в іноземній валюті вимогам розділу II Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216, так і про їх прийняття та виконання банком.

Щодо твердження про невідстежування 100% передоплати за наданими копіями платіжних інструкцій від 23.09.2024 № 1027 та від 01.11.2024 № 1094, при тому, що п.6 Специфікації № 2024-4 від 09.08.2024 до контракту № SF/7 від 29.12.2022 передбачена 100% передплата за поставлений товар, суд вважає, що це твердження також не відповідає дійсності, з огляду на надані товариством банківські платіжні документи та їх сукупну суму, яка відповідає загальній вартості товару.

Загальна вартість товару, згідно зі Специфікацією № 2024-4, становить 95280,00 дол. США, що повністю відповідає вартості товару, зазначеній у рахунку на оплату № SF2024-4. Умови оплати вартості товару за Специфікацією чітко визначені Сторонами як 100% попередня оплата.

Оплата вартості товару за специфікацією була здійснена товариством у повному обсязі, що підтверджено наданими митниці банківськими платіжними документами:

Платіжною інструкцією № 1027 сплачено 83 671,03 дол. США.

Платіжною інструкцією № 1094 сплачено 11 608,89 дол. США.

Сплачені суми ідентифікуються зі специфікацією 2024-4 завдяки відомостям, що містяться у графі 70 обох платіжних інструкцій та виписці з власного банківського рахунку.

Завершення поставки відбулося 09.12.2024, що підтверджується актом виконаних послуг з перевезення задекларованого товару. Оплата ж була здійснена двома платежами 23.09.2024 та 01.11.2024, тобто до завершення поставки. Це відповідає умовам 100-відсоткової передоплати. Отже, твердження митного органу в цій частині ґрунтується на неправильному тлумаченні відомостей, що містяться в зазначених документах.

Відповідно до пунктів 4 та 5 частини 2 статті 53 Митного кодексу України (МКУ), банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, подаються митниці для підтвердження заявленої митної вартості виключно у разі оплати рахунку. Інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, надаються виключно за наявності у декларанта.

Верховний Суд неодноразово висловлював правові позиції щодо умов оплати, зокрема:

У Постанові від 02.03.2021 р. № 380/842/20 зазначено: «Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. ...відсутність в поданих декларантом документах відомостей щодо термінів оплати, не підтверджує неможливість визнання задекларованої митної вартості за ціною договору, та не може бути обґрунтуванням для прийняття рішення про коригування митної вартості; дана обставина сама по собі не є доказом, що обґрунтовує митну вартість товару; тобто, строк оплати за товар не впливає на визначення митної вартості товару».

У Постанові від 11.04.2018 по справі № 804/4680/16 вказано: «У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта».

Постанова від 20.03.2018 по справі № 815/4132/17 зауважує: «...уявлення митного органу щодо проміжку часу для внесення передоплати може не збігатися з домовленостями господарюючих суб`єктів, а питання оплати вирішуються сторонами на вільній основі, з урахуванням власних ризиків та можливостей».

У Постанові від 19.11.2019, справа № 804/911/14, суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що «не має будь-яких підстав вважати, що дати здійснення оплати за товар впливають на ідентифікацію товару і визначення його митної вартості».

Також, відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 22.10.2020 по справі № 320/2455/19 щодо відомостей платіжного доручення, судом визначено: «Квитанція або платіжне доручення (платіжні документи) свідчать про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчать про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто прямого зв`язку між відомостями із квитанції/платіжного доручення та митною вартістю товару не існує».

Таким чином, декларантом товариства виконані вимоги чинного митного законодавства (ч. 2 ст. 53 МКУ) щодо надання всіх наявних у нього банківських платіжних документів у разі здійснення оплати коштів за товар. Ці документи повною мірою ідентифікуються зі специфікацією, рахунком-фактурою, задекларованими товарами та в сукупності з іншими наданими митниці документами первинного бухгалтерського обліку підтверджують заявлену товариством вартість товару за Контрактом та факт здійснення оплати за товар.

Щодо тверджень митниці про ненадання документів, які засвідчують договірні засади надання послуг безпосередніми перевізниками та містять інформацію щодо числових значень експедиторської винагороди, суд вважає їх помилковими.

Перевезення спірного товару з КНР до місця кінцевого призначення здійснювалось на підставі Договору транспортного експедирування № 84 від 04.01.2023, укладеного між ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» (Клієнтом) та компанією «IMOGATE SOLUTION Sp. z o.o» (Експедитором).

Умови Договору транспортного експедирування Відповідно до умов пункту 1.1 цього Договору, предметом є надання Експедитором Клієнту послуг з транспортно-експедиторського обслуговування (ТЕО) експортних, імпортних, транзитних та інших вантажів Клієнта, включаючи організацію перевезень різними видами транспорту, перевалки в портах та надання інших узгоджених послуг.

Пункт 2.1. Договору визначає права Експедитора:

Вибирати та змінювати вид транспорту та маршрут перевезення, порядок виконання транспортно-експедиторських послуг, діючи в інтересах Клієнта (підпункт 2.1.1.).

Укладати від свого імені чи від імені Клієнта договори з портами, перевізниками та іншими організаціями на перевезення, перевалку, зберігання вантажів та інші послуги, пов`язані з виконанням цього Договору (підпункт 2.1.2.).

Згідно з пунктом 4.1. Договору, оплата послуг та винагороди Експедитора здійснюється Клієнтом протягом 10 днів з моменту виставлення рахунка-фактури.

Таким чином, умовами Договору передбачена можливість залучення Експедитором третіх осіб до перевезення вантажу, укладання договорів з ними та виставлення єдиного рахунку щодо оплати ТЕО Замовнику, що й було зроблено у даному випадку. Отже, договірні відносини щодо перевезення спірної товарної партії у Позивача наявні виключно з компанією-експедитором «IMOGATE SOLUTION Sp.z.о.о.».

Будь-які договори щодо транспортування задекларованого товару між позивачем та третіми особами не укладались. Позивач також не є стороною будь-яких договорів між компанією-експедитором та будь-якими третіми особами, що обумовлює неможливість наявності у нього таких договорів або комерційних документів.

Експедитором «IMOGATE SOLUTION Sp.z.о.о.» відповідно до умов укладеного з Позивачем договору ТЕО виставлено останньому загальний рахунок на оплату всіх послуг з перевезення задекларованого товару. Договірні та комерційні відносини основного експедитора з іншими експедиторами, що залучались ним до перевезення вантажу, до позивача не мають жодного відношення.

Позиція Верховного Суду : з приводу залучення Експедитором для виконання послуг з ТЕО інших осіб, Верховний Суд у постанові від 13.08.2020 по справі № 804/4963/16 висловив наступну правову позицію: «Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що за умовами договору передбачено право експедитора укладати договори з іншими перевізниками з метою виконання умов договору експедирування та здійснює оформлення перевізних документів... Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що вказана обставина спростовує висновки митного органу щодо відсутності документального підтвердження наявності договірних відносин з безпосереднім перевізником товару... адже позивач не зобов`язаний мати безпосередні господарські відносини з вказаною компанією-перевізником, адже всі обов`язки щодо належного, своєчасного перевезення вантажу та оформлення необхідних транспортних документів покладено на [експедитора]».

З урахуванням викладеного, зауваження митниці про відсутність у ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» та третіх осіб документів, які засвідчують договірні засади надання вказаних послуг та містять інформацію щодо числових значень експедиторської винагороди, є безпідставними і не можуть бути підставами для коригування митної вартості товарів. Товариством повною мірою підтверджено включення всіх витрат, пов`язаних з наданням транспортно-експедиційних послуг за межами митної території України.

Щодо тверджень митниці про те, що інформація в прайс-листі та комерційній пропозиції містить цінову інформацію виключно на умовах поставки FOB QINGDAO, що нібито обмежує конкурентність, суд вважає їх необґрунтованими.

Вимоги до прайс-листів та комерційних пропозицій

Чинним міжнародним законодавством не встановлено типової форми комерційної пропозиції чи прайс-листа. Згідно із загальноприйнятою світовою практикою, прайс-лист має містити відомості, достатні для будь-якого покупця, щоб отримати інформацію щодо умов продажу товару. Це, зокрема, найменування товару, артикул, якість (за необхідності), одиниці виміру, ціна із зазначенням валюти, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.

Відповідність наданих документів

Оскільки комерційна пропозиція містить посилання на особу, якій надається пропозиція, а також найменування товару, кількість, умови поставки та ціну одиниці товару, і ця інформація відповідає іншим документам, наданим позивачем до митного оформлення, немає жодних сумнівів, що надані документи, передбачені частиною 3 статті 53 МКУ, стосуються саме задекларованого товару та містять інформацію щодо ціни, що пропонується для придбання.

Принцип свободи підприємницької діяльності Відповідно до пункту 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України, що закріплює загальну засаду цивільного законодавства свободу підприємницької діяльності, яка не заборонена законом випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, включаючи свободу форми прайс-листа. Отже, з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності, митним органам заборонено втручатися у підприємницьку діяльність декларантів шляхом відмови взяти до уваги прайс-лист з мотивів його недопустимості через наявність чи відсутність у ньому певних відомостей (реквізитів).

Позиція Верховного Суду Верховний Суд неодноразово висловлював свою правову позицію щодо надання митниці прайс-листів та комерційних пропозицій, зокрема у постановах: від 07.08.2018 по справі № 804/14558/15, від 21.08.2018 по справі № 804/1755/17, від 13.09.2019 по справі № 820/859/17, від 06.02.2020 по справі № 520/10709/18, від 23.10.2020 по справі № 810/690/17. У цих рішеннях зазначалося:

«Посилання контролюючого органу на те, що наданий прайс-лист не можна вважати ні прайс-листом, ні комерційною пропозицією... суди також обґрунтовано не взяли до уваги з огляду на те, що по-перше, [він] не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, по-друге, прайс-лист це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по-третє, жодним нормативним актом, в тому числі і міжнародним, не встановлено вимоги до форми та змісту прайс-листів, тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару».

«Посилання відповідача на те, що прайс-лист не містить інформації щодо періоду дії цін, на думку Суду, є необґрунтованими... Оскільки чинним міжнародним законодавством не встановлено типової форми прайс-листа, згідно загальноприйнятої світової практики прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів».

Відомості, зазначені у прайс-листі та комерційній пропозиції, знайшли своє підтвердження у первинних документах бухгалтерського обліку специфікації, рахунку на оплату та банківських платіжних документах. Таким чином, зауваження митниці щодо прайс-листа та комерційної пропозиції не є підставою для витребування додаткових документів або неврахування їх як документів, що підтверджують вартість товару.

Щодо твердження про невідповідність класифікаційних кодів у сертифікаті походження та митній декларації, суд вважає його безпідставним.

Митниця жодним чином не обґрунтувала, яким чином ця невідповідність впливає на можливість перевірки числових показників заявленої митної вартості задекларованого товару. У сертифікаті про походження товару зазначено HS коди (Harmonized System, HS) це міжнародна гармонізована система опису та кодування товарів, яка є всесвітньо визнаним стандартом для ідентифікації товарів у міжнародній торгівлі. Ця система класифікує товари як за призначенням, так і за галузями економіки.

Таким чином, у сертифікаті про походження товару компанією-виробником зазначено код поставленого товару за міжнародною класифікацією відповідно до Гармонізованої системи опису та кодування товарів. Водночас у митній декларації, якою товар було задекларовано, код товару визначений та зазначений за національною класифікацією товару відповідно до Закону України «Про митний тариф», як того вимагає чинне законодавство України. Це є стандартною практикою, і розбіжність між міжнародним та національним кодуванням не свідчить про недостовірність заявлених даних.

Слід зазначити, що жодна із зазначених митницею «розбіжностей» у поданих товариством документах не була визначена відповідачем як чинник розбіжностей при визначенні переліку документів, що вимагалися від позивача в процесі консультацій щодо митного оформлення (в електронних повідомленнях).

Згідно з частинами першою, другою статті 256 МК України, відмова у митному оформленні це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів через невиконання декларантом умов, визначених Кодексом. У рішенні про відмову повинні бути зазначені причини відмови та надані вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення.

Відповідно до частини сьомої статті 54 МК України, якщо під час митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, заявлена декларантом митна вартість вважається визнаною автоматично.

З тлумачення цих норм у їх системному зв`язку з положеннями пункту 2 частини шостої статті 54, частини третьої статті 53 МК України вбачається, що відмова у митному оформленні має бути аргументованою невиконанням вимог, пов`язаних саме з тими недоліками, у зв`язку з якими митним органом витребувані додаткові документи.

Як вбачається, відповідачем у спірному рішенні визначені дві групи підстав, за яких надані декларантом документи нібито не дозволяли визначити митну вартість товару: профілі ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками «105-2» (Контроль правильності визначення митної вартості товарів) та «106-2» (Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів).

Стосовно обох означених підстав, відповідач не навів жодного обґрунтування, окрім посилання на зазначені вище "розбіжності" у поданих декларантом товариства документах.

Виходячи з висновків щодо належної аргументації відмови у митному оформленні, надання позивачем додаткових документів за сформованим відповідачем переліком повинно забезпечувати можливість визначення ним митної вартості товарів. Адже з положень пункту 2 частини шостої статті 54, частини другої статті 256 МК України слідує, що виконання вимог органу доходів і зборів щодо надання додаткових документів виключає можливість відмови у митному оформленні товарів.

При цьому у переліку витребуваних відповідачем документів прямо не визначено, які з них відповідають якій групі зазначених підстав (профілям ризиків). Відповідачем не вказано, надання яких з витребуваних ним документів може підтвердити відповідність заявленої декларантом митної вартості товарів. Відсутність при відмові у митному оформленні роз`яснення вимог, виконання яких декларантом забезпечує можливість митного оформлення товарів, не відповідає статті 256 МК України.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав, таких як невірний розрахунок, неподання документів, невідповідність методу визначення митної вартості або надходження офіційної інформації про недостовірність.

Частина витребуваних відповідачем документів була йому надана декларантом позивача разом з листом у відповідь на електронне повідомлення, а вимоги щодо іншої частини не ґрунтуються на положеннях законодавства. Отже, позивачем виконані всі умови, визначені МК України для забезпечення можливості перевірити та підтвердити заявлену ним митну вартість товару. Тому твердження відповідача про наявність обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, є протиправним. Аналогічний правовий висновок здійснений Верховним Судом у постанові від 06.03.2018 по справі № 815/3142/17.

Таким чином, оскільки зазначені підстави для коригування митної вартості задекларованих товарів не було зазначено відповідачем у процесі консультацій щодо митного оформлення та в електронних повідомленнях, тобто вони не були пов`язані з недоліками, у зв`язку з якими витребувані додаткові документи, а зазначені лише у графі 33 спірних Рішень, то звідси слідує, що вони є протиправними та не могли бути покладені митницею в основу прийнятих рішень. Декларант фактично був не обізнаний з ними, тобто був позбавлений можливості проаналізувати їх та належним чином відреагувати на них у процесі консультацій щодо правильності визначення декларантом митної вартості задекларованої товарної партії.

Щодо інших тверджень митного органу, які визначені як підстави для помилковості визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, суд виходить з того, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Так, Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 по справі № 1140/3242/18 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Наведені зауваження, що викладені відповідачем у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів, суд вважає помилковими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару, не вказують на наявність розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості. Документи, на які посилається відповідач не є документами, які підтверджують митну вартість товарів, вичерпний перелік яких наведено у частині 1 статті 53 Митного кодексу України.

Отже, у ході судового розгляду справи суд дійшов висновку, що відповідач не спростував контрактну ціну товару, а також не підтвердив об`єктивну неможливість на підставі наданих позивачем документів визначити ціну та рівень митної вартості товару за ціною договору. Додаткових переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не надано, a інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

Отже, подані декларантом до митного органу документи у своїй сукупності підтверджують заявлену товариством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Натомість, зазначені митницею у повідомленнях декларанту та рішенні про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття спірного рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

По суті вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

Крім того, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Між тим, спірні Рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Обставина про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.

Отже, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 справа № 815/6827/17, від 22.04.2019 справа № 815/6242/17, від 07.08.2018 справа № 815/3400/17.

Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 у справі № 818/1186/17 зазначено, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 у справі № 809/1174/17 у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі № 825/648/17.

Зважаючи на те, що під час митного оформлення митницею не було висловлено жодних обґрунтованих сумнівів щодо розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості товарів у поданих декларантом документах щодо ціни товару, про що свідчить аналіз змісту спірного рішення про коригування митної вартості товару, слід дійти висновку, що наведені документи не містили жодних розбіжностей саме у числових значеннях складових митної вартості товарів, у зв`язку із чим наявні підстави вважати, що митний орган не навів жодних обґрунтованих сумнівів щодо неможливості визначення митної вартості товарів за поданими декларантом документами, а тому відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не мав правових підстав для витребування додаткових документів у декларанта.

З огляду на викладене, зауваження митного органу до наданих на підтвердження заявленої митної вартості товарів документів, що викладені у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів, суд уважає безпідставними та необґрунтованими. Їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.

У зв`язку з наведеним суд уважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішеннях про коригування митної вартості, не є підставою для витребування додаткових документів у декларанта та для коригування заявленої ним митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Суд також звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Законом чітко встановлено умови, за наявності яких, у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи закону зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Натомість, під час розгляду цієї справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Суд зазначає, що досліджені первинні документи, які також були подані позивачем до митного органу, повністю підтверджують митну вартість товару, задекларовану за основним методом.

При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Інші підстави, зазначені у спірних рішеннях про коригування митної вартості суд не бере до уваги, оскільки такі підстави не передбачені частинами 2-4 статті 53 МКУ.

Отже, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для корегування заявленої декларантом митної вартості.

Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів митний орган повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Приймаючи до уваги, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів будь-яким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв`язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об`єктивних причин, зокрема, з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваних рішень та здійснення коригування митної вартості.

З наведеного вбачається, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв`язку із чим дійшов висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA403070/2024/000331/2 від 11.12.2024 є протиправним та підлягає скасуванню.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 139 КАС України).

Платіжною інструкцією № 37288169 від 24.12.2024 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 10129 грн 14 коп. За таких обставин, враховуючи вимоги статті 139 КАС України, судові витрати на оплату судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» (вул. Штабна, буд. 13, прим. 19, м. Запоріжжя, 69000; код ЄДРПОУ 44830259) до Тернопільської митниці (46400, Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Текстильна, буд. 38, код ЄДРПОУ 43985576) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів UA403070/2024/000331/2 від 11.12.2024.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 10129 грн 14 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 22 травня 2025 року.

Суддя Р.В. Сацький