Рішення № 127548619, 19.05.2025, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2025 року Справа № 280/1596/25 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУ ПФУ в Запорізькій області, відповідач), в якому з урахуванням уточнення (вх. №11930 від 14.03.2025) просить:

визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає в не призначені та невиплаті позивачу одноразової допомоги у разі смерті її сина ОСОБА_2 та одноразової виплати кожній особі, яка має право на виплату в наслідок нещасного випадку який стався ІНФОРМАЦІЯ_2 при виконанні трудових обов`язків на ПАТ «Запоріжсталь», в результаті якого він помер.;

зобов`язати відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову допомогу у разі смерті її сина ОСОБА_2 та одноразової виплати кожній особі, яка має право на виплату в наслідок нещасного випадку, який стався ІНФОРМАЦІЯ_2 при виконанні трудових обов`язків ОСОБА_2 на ПАТ «Запоріжсталь», в результаті якого він помер.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач відмовляючи у виплаті одноразової грошової допомоги матері ОСОБА_2 , який загинув, зазначив про необхідність надати рішення суду про встановлення факту спільного проживання матері з померлим сином однією сім`єю, однак відповідно до вищевказаних норм законодавства, для виплат такого виду не вимагається факт проживання однією сім`ю. У вказаних нормативних актах вказано, що одноразова грошова допомога надається сім`ї потерпілого. Посилання Відповідач на ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України в цьому випадку є неправомірним, оскільки заявниця є матір`ю померлого, а у зв`язку з цим застосовуються ч. 4 ст. 3 Сімейного кодексу України в якій зазначено, що сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Тобто, мати потерпілого є його сім`єю на підставі кровного споріднення, що підтверджується наданими документами відповідачу. Крім того, наголошує, що позивачем на вимогу відповідача додатково надана довідка ОСББ "Перемоги, 135", якою підтверджується факт спільного проживання за однією адресою позивача з померлим ОСОБА_2 до дати настання смерті. На думку позивача, Закон не містить вимоги, згідно з якою право на отримання вказаної страхової виплати мають члени сім`ї, реєстрація місця проживання яких повинна співпадати з реєстрацією місця проживання померлого потерпілого та наявність рішення суду про встановлення факту спільного проживання. Крім того, відповідач призначив позивачу щомісячні страхові виплати, як особі яка має на неї право у раз смерті потерпілого, оскільки вона є сім`ю - матір`ю потерпілого яка є пенсіонеркою не працюючою. Тобто для нарахування такої виплати, відповідач визнав її як члена сім`ї потерпілого. Також такий факт підтверджується актом розслідування, в якому вказані особи, які знаходились на утримання потерпілого, там зазначений батько та мати - позивач.

Ухвалою суду від 10.03.2025 позовна заява залишена без руху та позивачу надано строк для усунення зазначених судом недоліків позовної заяви. У встановлений судом строк недоліки позовної заяви позивачем було усунуто.

Ухвалою судді від 19.03.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному ст. 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, 27.03.2025 через систему «Електронний суд» надав до суду відзив (вх. №14835), в якому пояснює, що згідно з ч. 5 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві передбачено виплату сім`ї одноразової допомоги у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату, а також одноразової страхової виплати кожній особі, яка мала право на одержання утримання від потерпілого. За змістом ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Однак під час розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення страхових виплат було встановлено, що позивач - матір потерпілого ОСОБА_2 - спільно із сином не проживала та позивачкою не надано будь-яких доказів, які б підтверджували факт спільного проживання та ведення спільного господарства разом з останнім. Крім того, посилається на пп. 5.2.5 п. 5.2 розділу V Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 №11, зауважує, що непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право (батьки померлого, незалежно від того, разом вони проживали чи окремо), - мають право тільки для призначення щомісячних страхових виплат, одноразова виплата їм, як утриманцям, не призначається, а тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України, справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 при виконанні трудових обов`язків з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стався нещасний випадок на ПАТ «Запоріжсталь» в результаті якого він помер. Нещасний випадок було пов`язано з виробництвом, про що свідчить акт розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку за формою Н-1/П від 20.11.2023.

ОСОБА_2 , який помер через нещасний випадок на виробництві, є сином ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , про що свідчить свідоцтво про народження НОМЕР_1 від 20.12.1975.

Вказані обставини сторонами не оспорюються.

У грудні 2023 року заявниця звернулася до ГУ ПФУ в Запорізькій області з заявою про призначення страхових виплат, однак отримала відмову через розбіжності у прізвищі, а саме її прізвище « ОСОБА_4 », а померлого сина « ОСОБА_5 ».

У зв`язку з чим, ОСОБА_1 звернулась до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя із заявою про встановлення факту родинних відносин між нею та померлим сином.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15.05.2024 у справі №335/3070/24 суд задовольнив заяву та встановив факт того, що позивач є матір`ю ОСОБА_2 . Рішення суду набрало законної сили 17.06.2024.

Отримавши рішення суду про встановлення факту родинних відносин, позивач повторно звернулась до відповідача із заявою про призначення страхових виплат, додатково надавши рішення суду.

На вказану заяву відповідач надав лист-відповідь про відмову, зазначивши, що в акті розслідування нещасного випадку на виробництві, що стався з ОСОБА_2 в розділі «Відомості про членів сім`ї потерпілого, які перебувають на його утриманні» прізвище батьків не відповідають прізвищу в наданих документах.

Для усунення вказаної підстави відмови позивачем здійснені заходи та наказом Держпраці «Про внесення змін до акту за формою Н-1/П від 23.11.2023» внесені зміни до акту в редакції наказу, а саме пп. 15 «Відомості про членів сім`ї потерпілого, які перебувають на його утриманні (у разі проведення спеціального розслідування») п. 1 «Відомості про потерпілого (потерпілих)» викладено в такій редакції: « ОСОБА_3 , 1952 р.н., батько, пенсіонер; ОСОБА_1 , 1954 р.н., мати, пенсіонерка».

Отримавши наказ про внесення зміни до акту в редакції наказу, позивач знову звернулась до ГУ ПФУ в Запорізькій області із аналогічною заявою про призначення страхових виплат.

24.01.2025 позивач отримала відповідь, в якій зазначено про призначення їй щомісячної страхової виплати особі, яка має на неї право в разі смерті потерпілого, у розмірі 9821,61 грн та відмовлено у призначенні одноразової допомоги у разі смерті потерпілого, оскільки не надано рішення суду про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю з померлим сином.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо призначення та виплати позивачу одноразової допомоги у разі смерті її сина, ОСОБА_2 , позивач звернулась із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначено Законом України від 23.09.1999 №1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №1105-XIV).

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону №1105-XIV уповноваженим органом управління в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України.

За приписами ч. 1 ст. 30 Закону №1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

У силу приписів ч. 1 ст. 35 Закону №1105-XIV у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які на день смерті потерпілого мали право на одержання від нього утримання, а також дитина, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону №1105-XIV непрацездатними особами, передбаченими частиною першою цієї статті, є:

1) діти, які не досягли 18 років;

2) повнолітні діти, які є здобувачами освіти за денною формою навчання (у тому числі у період між завершенням навчання в одному закладі освіти та вступом до іншого закладу освіти або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим освітньо-кваліфікаційним рівнем, за умови що такий період не перевищує чотири місяці), - до закінчення ними навчання, але не довше ніж до досягнення 23 років, або визнані особами з інвалідністю з дитинства;

3) особи, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якщо вони не працюють;

4) особи з інвалідністю - члени сім`ї потерпілого на час інвалідності.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один із батьків померлого чи інший член сім`ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли восьмирічного віку (ч. 3 ст. 35 Закону №1105-XIV).

Частиною 5 ст. 36 Закону №1105-XIV установлено також, що у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві його сім`ї виплачуються:

1) одноразова допомога його сім`ї у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату;

2) одноразова страхова виплата кожній особі, яка мала право на одержання утримання від потерпілого, а також його дитині, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого, у сумі, що дорівнює восьми розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату.

Наведене свідчить, що у разі смерті потерпілого законодавець встановив коло осіб, які мають право на щомісячні страхові виплати, та осіб, які мають право на отримання одноразових страхових виплат сім`ї - допомоги сім`ї потерпілого (виплачується сукупно на сім`ю потерпілого) та страхової виплати (виплачується особам, які мали право на одержання утримання від потерпілого, а також на дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого).

За приписами ч. 1 ст. 37 Закону №1105-XIV для призначення страхових виплат потерпілий або особи, які мають право на такі виплати у разі смерті потерпілого, подають до уповноваженого органу управління в електронній формі через Єдиний державний вебпортал електронних послуг або веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України заяву про призначення виплати (особисто або через уповноваженого представника) за формою, затвердженою правлінням Пенсійного фонду України. За малолітніх або неповнолітніх осіб заяву подає один із батьків або інший законний представник. Заява може бути подана до Пенсійного фонду України у формі паперового документа.

Частиною 2 ст. 37 Закону №1105-XIV визначено, що територіальні органи уповноваженого органу управління приймають рішення про призначення страхових виплат на підставі заяви та отриманих шляхом автоматизованого обміну наявними даними між інформаційно-комунікаційними системами органів державної влади, підприємств, установ, організацій:

1) акта розслідування нещасного випадку або акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами;

2) даних про встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності;

3) даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження особи, яка має право на виплати, та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть потерпілого та інших актів цивільного стану, необхідних для призначення страхових виплат;

4) даних реєстру застрахованих осіб та реєстру страхувальників Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про працевлаштування, нараховану заробітну плату (дохід) і сплату страхових внесків та інших даних, необхідних для призначення виплат;

5) наявних даних Єдиного державного демографічного реєстру про реєстрацію місця проживання;

6) даних органів реєстрації про реєстрацію місця проживання;

7) даних Єдиної державної електронної бази з питань освіти про навчання;

8) даних Державного реєстру боржників про виплату аліментів;

9) даних Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб щодо статусу внутрішньо переміщеної особи;

10) даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Як установлено ч. 3 ст. 37 Закону №1105-XIV, потерпілий або особи, які мають право на страхові виплати, у разі відсутності необхідної інформації в державних реєстрах і базах даних мають право надати додаткові документи, необхідні для призначення страхових виплат.

Стаття 38 Закону №1105-XIV встановлює порядок розгляду справи про страхові виплати, згідно з якою територіальні органи уповноваженого органу управління розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи і приймають відповідні рішення протягом 10 календарних днів, не враховуючи дня надходження зазначених документів. Рішення оформлюється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім`ї та строки їх здійснення або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів.

Пунктом 4 розділу 7 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 21.09.2022 №2620-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що нормативно-правові та розпорядчі акти Фонду соціального страхування України діють до затвердження відповідних рішень Пенсійним фондом України.

Постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 №11 з метою вдосконалення порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат і здійснення управліннями (відділеннями) виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України страхових виплат потерпілим (членам їх сімей) у разі настання нещасного випадку на виробництві та/або професійного захворювання затверджено Порядок №11 (тут в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Розділом V Порядку №11 врегульовано питання призначення, зокрема, одноразової допомоги особам, які мають на неї право в разі смерті потерпілого, де також, шляхом встановлення різних умов призначення, визначено наявність двох окремих видів одноразових страхових виплат - на сім`ю померлого та на кожну особу окремо.

Відповідно до п. 5.1 розділу V Порядку №11 для призначення одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати в разі смерті потерпілого членами сім`ї та особами, які мають право на виплати, до управління (відділення) виконавчої дирекції Фонду подаються:

заяви (колективна чи індивідуальні) для призначення страхових виплат за встановленою виконавчою дирекцію Фонду формою;

копії паспорта;

копії реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) або сторінки паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

копії свідоцтва органу реєстрації актів цивільного стану про смерть потерпілого;

копії документів, що підтверджують родинні зв`язки померлого й потерпілого (свідоцтво про шлюб потерпілого, свідоцтво про народження його дітей, у разі призначення виплати батькам потерпілого подається свідоцтво про народження потерпілого);

довідка про реєстрацію місця проживання (у разі відсутності відмітки про реєстрацію місця проживання в документах, що засвідчують особу).

Для отримання одноразової допомоги на сім`ю дружиною (чоловіком) або дитиною, реєстрація їх місця проживання повинна збігатися з реєстрацією місця проживання померлого потерпілого.

Згідно з пп. 5.2.5 п. 5.2 розділу V Порядку №11 непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право (батьки померлого, незалежно від того, разом вони проживали чи окремо), - мають право тільки для призначення щомісячних страхових виплат, одноразова виплата їм, як утриманцям, не призначається.

Як підставу для відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової допомоги на сім`ю та одноразової страхової виплати як особі, яка має право на одержання утримання від потерпілого, ГУ ПФУ в Запорізькій області покликається на невиконання приписів ч. 5 ст. 36 Закону №1105-XIV, а саме непідтвердження статусу позивачки як члена сім`ї потерпілого ОСОБА_2 , про що також зазначено у листі-відповіді та відзиві на позовну заяву.

Оцінюючи доводи відповідача щодо підстав відмови у призначенні страхових виплат «одноразова допомога сім`ї», суд зазначає, що ані Закон №1105-XIV, ані Порядок №11 поняття родини/сім`ї не визначають.

Для такого правового регулювання з урахуванням предмета спору Сімейний кодекс України є спеціальним законом, який має вичерпатися при визначенні поняття сім`ї та її членів при вирішенні питань про наявність права на отримання допомоги, передбаченої Законом №1105-XIV.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

За приписами абз. 3 ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Сімейного кодексу України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

З наведеного випливає, що досягнувши повноліття, особа втрачає статус дитини, а отже вона перестає бути належною до сім`ї своїх батьків.

Конституційний Суд України у Рішенні від 03.06.1999 №5-рп/99 визначив, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо.

Отже, критеріями віднесення близьких родичів та інших осіб до членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки таких осіб, які об`єдналися для спільного проживання.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 22.04.2024 у справі №420/17371/22 сформулював висновок, відповідно до якого враховуючи передбачену Основним Законом можливість вільного вибору особою свого місця проживання, а також те, що положення Цивільного кодексу України та Закону України від 11.12.2003 №1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачають можливість проживання у двох і більше місцях і при цьому не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації; зареєстроване місце проживання не є безумовним, єдиним та безпосереднім доказом проживання заявника з потерпілим однією сім`єю на момент його смерті. Тому встановлена Порядком №11 обов`язковість збігу зареєстрованого місця проживання усієї родини для отримання одноразової допомоги на сім`ю у разі смерті потерпілого є додатковою обмежуючою умовою, що значно звужує обсяг встановлених законом прав сімей застрахованих осіб, що загинули на виробництві. Верховний Суд також зауважував, що Закон №1105-XIV не містить вимоги співпадіння зареєстрованого місця проживання усієї родини для отримання одноразової допомоги на сім`ю у разі смерті потерпілого та не вбачається серед переліку підстав для відмови в призначенні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованому. Враховуючи встановлену під час розгляду справи невідповідність положень п. 5.1 розділу V Порядку №11, що визначають підстави набуття права на одноразову допомогу сім`єю загиблого внаслідок нещасного випадку на виробництві, положенням Закону №1105-XIV, Верховний Суд дійшов висновку, що правильним є застосування правового акта, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, за змістом висновків Верховного Суду, сформульованих у наведеній справі, неоднакове зареєстроване місце проживання членів сім`ї не впливає на отримання одноразової допомоги сім`ї потерпілого. Тому визначальним є факт проживання однією сім`єю.

У розглядуваній справі беззаперечним є факт родинних зв`язків між ОСОБА_1 (мати) та потерпілим ОСОБА_2 (син), про що свідчить наявне свідоцтво про народження та рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15.05.2024 у справі №335/3070/24 про встановлення факту родинних зв`язків.

Тобто, позивач та її син є прямими кровними родичами, однак у зв`язку із повноліттям син не належить до членів сім`ї своїх батьків (абз. 3 ч. 2 ст. 3, ч. 1 ст. 6 Сімейного кодексу України). Тож помилковими є твердження позивача про те, що мати потерпілого є його сім`єю на підставі кровного споріднення.

Відповідно до інформації з паспорта громадянина України НОМЕР_2 від 11.03.2000 ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; потерпілий ОСОБА_2 відповідно до акту розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку за формою Н-1/П від 20.11.2023 був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_2 .

Суд зауважує, що наявність неоднакової реєстрації місця проживання сама по собі не може обмежувати право особи на утримання страхових виплат у вигляді одноразової допомоги сім`ї потерпілого.

Вказане узгоджується із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 22.04.2024 у справі №420/17371/22, про те, що саме факт сумісного проживання позивачки та потерпілого є достатньою підставою для отримання одноразової допомоги на сім`ю. У вказаній справі Верховний Суд погодився, що належними та достатніми доказами, які підтверджують місце фактичного проживання позивачки та її померлого чоловіка однією сім`єю є надані позивачкою акт обстеження за фактом проживання особи, підписаний сусідами; рішення суду, яким встановлений факт спільного проживання позивачки разом із померлим чоловіком.

Щодо посилання позивача на додатково надану довідку ОСББ "Перемоги, 135", якою на її думку, підтверджується факт спільного проживання за однією адресою позивача з померлим ОСОБА_2 до дати настання смерті суд зауважує, що згідно з ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

При цьому, статтею 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Позивачем до суду не надано та у матеріалах справи відсутня довідка ОСББ "Перемоги, 135", на яку посилається позивач, а тому суд не може надати оцінку її змісту.

Так само призначення ГУ ПФУ в Запорізькій області позивачу щомісячних страхових виплат не підтверджує обставин спільного проживання однією сім`єю позивачки та загиблого сина, а умови виплати страхових виплат визначені Законом №1105-XIV, які не пов`язані з умовами та порядком виплати матеріальної допомоги, адже щомісячна страхова виплата відповідно до приписів ст. 35 Закону №1105-XIV надається непрацездатним особам, які на день смерті потерпілого мали право на одержання від нього утримання (зокрема, особам, які досягли пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону, якщо вони не працюють).

Отже, відповідач, призначаючи щомісячну страхову виплату встановив, що ОСОБА_6 (мати) як непрацездатна особа (є пенсіонером за віком) мала право на одержання від сина ОСОБА_2 утримання в силу норм Сімейного кодексу України (незалежно від того, чи перебувала мати на утриманні померлого чи лише мала на день його смерті право на одержання від нього утримання).

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що на момент розгляду заяви ОСОБА_1 в частині виплати одноразової допомоги сім`ї відповідач правильно дійшов висновку про невиконання приписів ч. 5 ст. 36 Закону №1105-XIV для призначення такої допомоги, оскільки відсутні докази, які б підтверджували, що в розумінні Сімейного кодексу України позивач вважається членом сім`ї потерпілого.

Наведене не означає, що за умови подання таких доказів позивач не може претендувати на отримання вказаного виду допомоги. Проте, наразі відсутні підстави вважати, що відповідач дійшов безпідставного висновку про невиконання умови, з якою законодавець пов`язує виплату одноразової допомоги на сім`ю потерпілого у зв`язку із смертю останнього.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність своїх дій, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб`єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 9, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак