Рішення № 127548598, 22.05.2025, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2025 року Справа № 160/6712/25 Провадження №ЗП/280/687/25 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (вул. Академіка Янгеля, буд. 4, м. Дніпро, 49089) та Державної судової адміністрації України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01021) про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

28.02.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (далі відповідач 1) та Державної судової адміністрації України (далі відповідач 2), в якій позивачка просить суд:

визнати протиправними дії відповідача 1 щодо нарахування та виплати позивачці суддівської винагороди за період з 01.11.2024 по 31.01.2025, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102,00 грн;

зобов`язати відповідача 1 здійснити нарахування та виплату позивачці суддівської винагороди за період з 01.11.2024 по 31.01.2025 з включенням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн, з урахуванням раніше виплачених сум;

визнати протиправною бездіяльність відповідача 2 щодо незабезпечення фінансування виплати позивачці суддівської винагороди за період 01.11.2024 по 31.01.2025, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн;

зобов`язати відповідача 2 провести фінансування виплати належної позивачці суддівської винагороди за період 01.11.2024 по 31.01.2025 з включенням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.

Також просить розглянути справу за її відсутності.

В обґрунтування заявлених вимог позивачка зазначає, що протягом періоду з 01.11.2024 по 31.01.2025 отримувала суддівську винагороду у меншому розмірі ніж передбачено чинним законодавством України. Виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів. Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть. Позивачка просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 справу №160/6712/25 було передано голові цього суду для визначення її підсудності.

Розпорядженням голови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 №36 справу №160/6712/25 передано до Третього апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.03.2025 справу передано за підсудністю до Запорізького окружного адміністративного суду.

24.03.2025 справа надійшла до Запорізького окружного адміністративного суду та була розподілена для розгляду судді Киселю Р.В.

Ухвалою від 27.03.2025 у справі відкрите загальне позовне провадження, підготовче засідання призначене на 23.04.2025, визначено учасникам справи строк для подання до суду заяв по суті справи.

Копію ухвали від 27.03.2025 про відкриття провадження у справі та повістки про виклик до суду у підготовче засідання на 23.04.2025 було доставлено до електронного кабінету відповідача 2 в системі «Електронний суд» 27.03.2025 та 01.04.2025 відповідно.

28.03.2025 від відповідача 1 до суду надійшов відзив на позов, який містить клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача 1, проти задоволення позовних вимог заперечує. В обґрунтування відзиву зазначив, що норма частини третьої статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів є бланкетною, оскільки встановлює лише кількість прожиткових мінімумів для обчислення базового розміру посадовою окладу судді місцевого суду (30), але не встановлює конкретного розміру прожиткового мінімуму, який необхідний для цього. Необхідно враховувати положення інших нормативно-правових актів, які встановлюють розмір прожиткового мінімуму для визначення посадової окладу судді. Такі норми доповнюють частину третю статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів і становлять єдину спеціальну норму, якою визначається розмір посадового окладу судді. Нормативним доповненням до зазначеної норми є відповідні положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", статтею 7 якого установлено у 2024 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі, крім іншого, для працездатних осіб, який застосовується для визначення базовою розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні. Відповідач 1 зазначає, що Закон України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" не змінює складові для визначення базового розміру посадового окладу судді, а лише запроваджує розрахункову величину для визначення базового розміру посадового окладу судді. Доводи про те, що суддівська винагорода не виплачена відповідно до ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є помилковими, оскільки ця норма визначає лише кількість прожиткових мінімумів для обчислення базового розміру посадового окладу судді місцевого суду, тоді як конкретний розмір прожиткового мінімуму визначається нормами закону про Державний бюджет України на відповідний рік. За таких обставин, визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який в свою чергу буде другим множником у формулі розрахунку суддівської винагороди, є виключним повноваженням Верховної Ради України. Дії відповідача 1 щодо нарахування та виплати позивачці суддівської винагороди із застосуванням на підставі статті 7 Закону про Державний бюджет України на відповідний рік розрахункової величини прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в 2024 році у розмірі 2102,00 грн відповідають положенням законодавчого регулювання. Дії відповідача 1 щодо застосування прожиткового мінімуму 2102,00 грн ґрунтуються на законі та є правомірними, а тому не порушують прав позивача. Позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Відповідач 1 просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Станом на 23.04.2025 визначений ухвалою від 27.03.2025 строк для подання відповідачем 2 відзиву на позов сплив, проте до суду від відповідача 2 відзив не надійшов.

У підготовче засідання 23.04.2025 всі учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце підготовчого засідання, не прибули, при цьому позивачкою та відповідачем 1 до суду подані клопотання про розгляд справи за їх відсутності, а від відповідача 2 до суду не надійшло жодної заяви чи клопотання.

Ухвалою від 23.04.2025 було закрите підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 14.05.2025.

У судове засідання 14.05.2025 всі учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання не прибули.

Враховуючи приписи ч. 9 ст. 205 КАС України, суд розглянув справу в порядку письмового провадження.

На підставі матеріалів справи, судом встановлено наступні обставини.

Указом Президента України від 18.06.2010 №713/2010 позивачку призначено на посаді судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду. Наказом відповідача 1 від 16.07.2012 №189-к позивачку зараховано до штату цього суду з 16 липня 2012 року.

Відповідно до наданих відповідачем інформаційних довідок від 08.02.2024 №27-05 від 27.02.2025 №34-2/25 та довідки від 27.02.2025 №33, вбачається, що прожитковий мінімум, який застосовувався при визначенні базового розміру посадового окладу судді у 2024-2025 роках становив 2102,00 грн.

Вважаючи, такі дії відповідача 1 протиправними, а також протиправною бездіяльність відповідача 2 щодо незабезпечення фінансування виплати належної позивачці суддівської винагороди, позивачка звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

У преамбулі Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 року №1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

За частиною першою статті 4 Закону №1402-VIII судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України Про судоустрій і статус суддів (частина друга статті 4 Закону № 1402-VIII).

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Згідно п. 1 ч. 3, ч.ч. 4, 5 ст. 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.

Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

За приписами ст. 136 Закону № 1402-VIII суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи більше 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.

Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України Про прожитковий мінімум від 15.07.1999 року № 966-XIV (далі - Закон № 966-XIV), відповідно до статті 1 якого прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

Частиною третьою статті 4 Закону № 966-XIV визначено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Водночас, статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік з 01 січня 2024 року встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення:

дітей віком до 6 років - 2563 гривні;

дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень;

працездатних осіб - 3028 гривень;

працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні;

працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - 2102 гривні;

працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень;

осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня.

Аналогічно статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення:

дітей віком до 6 років - 2563 гривні;

дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень;

працездатних осіб - 3028 гривень;

працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні;

працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - 2102 гривні;

працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень;

осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня;

осіб, які втратили працездатність, який застосовується для визначення розміру доплати за проживання на територіях радіоактивного забруднення, в тому числі за рішеннями суду, - 1600 гривень.

Отже, окремими приписами законів України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2024 року та з 1 січня 2025 року, відповідно, встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді.

У цьому аспекті суду зауважує, що наведені приписи абзацу п`ятого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та абзацу п`ятого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому, застосовуючи їх для визначення посадового окладу позивачки, відповідач 1 діяв на законних підставах.

У постанові від 24.04.2025 у справі №240/9028/24 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі № 280/1233/22 та 21 березня 2024 року у справі № 620/4971/23, й зазначила наступне:

«104. Безсумнівно, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі № 966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

105. Водночас законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.

106. Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді».

В пунктах 111-113 зазначеної постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила наступне:

«111. З огляду на викладене та з метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року Велика Палата Верховного Суду відступає від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі № 280/1233/22 та 21 березня 2024 року у справі № 620/4971/23, і зазначає про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.

112. Велика Палата Верховного Суду нагадує, що незалежно від того, чи перераховані всі судові рішення, в яких викладений правовий висновок, від якого вона відступила, суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду.

113. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду, відступаючи від правової позиції, викладеної в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду, може не вказувати всі такі рішення, оскільки суд відступає від правової позиції, а не від судових рішень».

Враховуючи вищенаведену позицію Великої Палати Верховного Суду та приписи ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд висновує про відсутність протиправності оскаржуваних дій та бездіяльності відповідачів, відповідно у задоволенні заявлених позовних вимог має бути відмовлено.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи те, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (вул. Академіка Янгеля, буд. 4, м. Дніпро, 49089) та Державної судової адміністрації України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01021) про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 22.05.2025.

СуддяР.В. Кисіль