Рішення № 12754669, 18.11.2010, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" листопада 2010 р. Справа № 02/157-50 за позовом Публічного акціонерного товариства “Індустріально-експортний банк” в особі Центрального відділення ПАТ “Індустріально-експортний банк”в м. Луцьк до відповідача -1: Приватного підприємства “Охоронна фірма “Багіра”, м.Луцьк

відповідача -2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агровіта”, м. Луцьк

про стягнення 2246281,21 грн.

Суддя Костюк С.В.

Представники :

від позивача: Куляша С.М. (довіреність від 14.10.2010р.)

від відповідача-1: н/з

від відповідача-2: н/з

Права та обов’язки представнику позивача роз’яснені відповідно до ст.20,22 ГПК України.

Відводу судді не заявлено.

Заяви про технічний запис судового процесу не подано.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення, відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Суть спору: позивач - ПАТ “Індустріально-експортний банк” в особі Центрального відділення ПАТ “Індустріально-експортний банк” звернувся з позовом, в якому просить стягнути солідарно з Приватного підприємства “Охоронна фірма “Багіра” та ТзОВ “Агровіта” заборгованість за кредитним договором № 073/21/08 від 03.10.2008р. в сумі 2246281,21 грн.

Обґрунтовуючи заявлену вимогу зазначає, що 03.10.2008р. між Акціонерним товариством “Індустріально-експортний банк” (відповідно до п.1.2. Статуту правонаступник –ПАТ “Індустріально-експортний банк”) та Приватним підприємством “Охоронна фірма “Багіра” було укладено кредитний договір на відкриття відновлювальної кредитної лінії в сумі 1455 000 грн., зі строком функціонування кредитної лінії з 03.10.2008р. до 02.10.2009р., процентна ставка 22% річних. З метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між банком та ТзОВ «Агровіта»було укладено договір поруки №1 від 17.10.2008р. При цьому посилається на відповідні пункти кредитного договору та договору поруки, норми Цивільного кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Відповідачі вимог ухвал суду не виконали, письмових пояснень по суті заявленого позову суду не подали, в судове засідання не прибули.

Ухвала суду про порушення провадження у справі від 8.11.2010р. направлена за адресами зазначеними в позовній заяві, відповідачем-2 отримана, про що свідчать поштове повідомлення за № 4302199712234, а від відповідача -2 повернулась з відміткою пошти “За закінченням терміну зберігання”.

Згідно з п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/123 від15.03.2007р. до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Тобто відповідачі були належним чином повідомлені про розгляд справи, однак не скористалися своїм правом взяти участь в судовому засіданні, як це передбачено ст. 22 ГПК України.

Оскільки судом прийняті належні заходи щодо повідомлення відповідачів про розгляд справи, то за даних обставин спір розглядається за наявними в справі матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

          З наданих суду матеріалів, пояснень представника позивача вбачається наступне:

          03.10.2008р. між Акціонерним товариством “Індустріально-експортний банк” (відповідно до п.1.2. Статуту правонаступник –ПАТ “Індустріально-експортний банк”) та Приватним підприємством “Охоронна фірма “Багіра” було укладено кредитний договір на відкриття відновлювальної кредитної лінії в сумі 1455 000 грн., зі строком функціонування кредитної лінії з 03.10.2008р. до 02.10.2009р., процентна ставка 22% річних.

Відповідно до п. 1.3. кредитного договору кошти відповідачу-1 надавалися на поповнення обігових коштів.

Свої зобов’язання по наданню кредиту Банком виконано –надано кредит в сумі 1455 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1 від 03.10.2008р. та № 2 від 03.10.2008р. (а.с. 25).

Згідно п. 2.9. кредитного договору, відповідач -1 взяв на себе зобов'язання щомісячно, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця та разом з повним погашенням кредиту, погашати відсотки за користування кредитом, сплачувати плату за обслуговування кредитної лінії в розмірі 0,00192 відсотків за кожен день від невикористаної суми кредитної лінії.

Пунктом 2.10. кредитного договору передбачено, що відповідач -1 зобов'язувався забезпечити повне погашення кредиту, відсотків за кредитом та плати за обслуговування кредитної лінії в строки, передбачені кредитним договором.

Відповідно до п. 5.1. кредитного договору договір вважається виконаним тільки після повернення позичальником банку сум заборгованості за кредитом, відсотками за кредит, плати за обслуговування кредитної лінії, пені та штрафів. В разі неможливості повернення заборгованості за даним договором та відсутності грошових коштів на рахунках позичальника, повернення заборгованості банку здійснюється шляхом звернення стягнення на предмет застави в установленому діючим законодавством України порядку та договорами застави (п. 5.2. договору). У відповідності з кредитним договором позивач оголошує і приймає, а відповідач -1 підтверджує за позивачем виняткове право першочергового погашення заборгованості і переважне право перед іншими кредиторами (п. 5.3. кредитного договору).

06.02.2009 року позивачем на адресу відповідача-1 було направлено претензією № 11-574 щодо погашення заборгованості по кредитному договору, яка залишилася без відповіді.

Факт отримання претензії відповідачем- 1 14.02.2009р. підтверджується поштовим повідомленням про вручення (а.с. 27).

Відповідач свої зобов’язання не виконав, а саме не здійснив повернення кредиту і не сплатив проценти за користування кредитом у розмірах та в строки визначені договором.

З огляду на викладене прострочена заборгованість по кредиту на момент розгляду справи становить 1455 000 грн., по процентах – 614 606,94 грн. (а.с. 11).

Пунктом 4.1. кредитного договору передбачено, що у випадку несвоєчасного погашення заборгованості за кредитом та/або відсотків за користування кредитом та/або плати за обслуговування кредиту, відповідач -1 сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на дату виникнення простроченої заборгованості, від суми відповідного непогашеного платежу за кожен день прострочення.

Згідно із ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно розрахунку позивача сума пені за несвоєчасне повернення кредиту та процентів складає 176674,27 грн. (а.с. 12).

Всього заборгованість відповідача-1 із - за неповернення кредитних коштів на момент розгляду спору складає 2246281,21 грн., яка не спростована належними та допустимими доказами відповідачем –1.

З метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між банком та ТзОВ «Агровіта»було укладено договір поруки №1 від 17.10.2008р., згідно з умовами якого ТзОВ «Агровіта»(відповідач -2) поручається перед позивачем за несвоєчасне і повне виконання боржниками всіх зобов'язань.

Згідно п. 2.2. договору поруки відповідач -2 відповідає перед позивачем за виконання зобов'язань боржниками в повному обсязі, відповідач -2 відповідає в тому ж обсязі, що й боржники, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, неустойки, всіх інших сум, належних до сплати за кредитними договорами, а також відшкодування збитків та втрат, які позивач може зазнати в результаті надання кредиту боржникам.

Відповідно до п. 2.3. договору поруки, у разі порушення відповідачем -1 зобов'язання, відповідач -1 та відповідач -2 відповідають перед позивачем як солідарні боржники, що означає право банку вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі як від відповідача -1 і відповідача -2 разом, так і від кожного з них окремо.

Пунктом 4.1. договору поруки передбачено обов'язок відповідача -2 не пізніше 3 (трьох) банківських днів з дати отримання письмової вимоги виконати обов'язок щодо сплати заборгованості.

Позивачем було надіслано відповідачу -2 повідомлення-вимогу про невиконання зобов'язання № ЛЦ2/11-424 від 24.02.2010 р., яка особисто отримана 24.02.2010 р. керівником ТзОВ «Агровіта»Копитком А. С., що підтверджується розпискою про отримання.

Згідно із ст.16 Цивільного кодексу України у позивача є право захисту порушеного свого майнового права шляхом стягнення кредитних коштів за рішенням суду.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

          В силу загальних положень ст.193 Господарського кодексу України, ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Пунктом 1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

За статтею 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

          Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували наявність заборгованості в заявленій позивачем сумі.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджена заборгованість в сумі 2246281,21 грн., з них 1455 000 грн. простроченої заборгованості по кредиту, 614606,94 грн. простроченої заборгованості по процентах, 176674,27 грн. пені, вимога позивача є підставна і суд задовольняє позов.

          Оскільки спір до розгляду суду доведений з вини відповідача, то судові витрати по справі підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

          Керуючись ст. ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 16, 526, 553, 554, 610, 1048, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

в и р і ш и в :

                    1. Позов задовольнити.

2. Стягнути солідарно з Приватного підприємства “Охоронна фірма “Багіра” (43000, Волинська область, м. Луцьк, вул. Холмська, 4, п/р № 26009000018411 в ПАТ «Індекс-Банк», МФО 300614, код ЄДРПОУ 34572391) та Товариства з обмеженою відповідальністю “Агровіта” (юр. адреса: м. Луцьк, вул. Єршова, 11; фактична адреса: м. Луцьк, вул. І. Франка, 53, п/р № 26006000018403 в ПАТ „Індекс-Банк" МФО 300614, код ЄДРПОУ 31300467) в користь Публічного акціонерного товариства “Індустріально-експортний банк” (01004, м. Київ, вул. Пушкінська,42/4, код ЄДРПОУ 14361575, МФО 300614, к/р 32008192901 в ГУ НБУ по Києву та Київській області) 2246281,21 грн., з них 1455 000 грн. простроченої заборгованості по кредиту, 614606,94 грн. простроченої заборгованості по процентах, 176674,27 грн. пені, 22462,81 грн. витрат по оплаті держаного мита, 236 грн. по оплаті ІТЗ судового процесу

                              3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України.

Суддя                                                                                                     С.В.Костюк

“Повне рішення складено” 23.11.2010р.