Вирок № 127546416, 22.05.2025, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/2809/25

Провадження № 1-кп/496/525/25

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2025 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду м. Біляївка матеріали кримінального провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Кам`янка, Глибоцького району, Чернівецької області, громадянина України, не одруженого, з середньою спеціальною освітою, який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу за контрактом на посаді старшого майстра ремонтної майстерні артилерійського озброєння ремонтного взводу артилерійського озброєння ремонтної роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «старший матрос», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , згідно ст. 89 КК України не маючого судимості,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи військову службу на посаді старшого майстра ремонтної майстерні артилерійського озброєння ремонтного взводу артилерійського озброєння ремонтної роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «старший матрос», в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 12, 14, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1 - 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від обов`язків військової служби, 14.04.2021 о 08 год. 00 хв., не з`явився вчасно на службу без поважних причин, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, до розташування військової частини НОМЕР_1 , яка дислокувалась за адресою: АДРЕСА_3 та ухилявся від проходження військової служби до 06.03.2022, проводячи час на власний розсуд не пов`язуючи його з обов`язками військової служби.

За таких обставин, суд вважає доведеним, те що своїми діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення за ч. 4 ст. 407 КК України за кваліфікуючою ознакою нез`явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, військовослужбовцем (крім строкової служби).

12.05.2025 року між прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно вказаної угоди, ОСОБА_4 визнав свою винуватість в обсязі підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 407 КК України, а також погодився на призначення покарання за ч. 4 ст. 407 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки. Сторонами узгоджено щодо можливості звільнення ОСОБА_4 на підставі ст.75 України від відбування покарання з випробовуванням.

У підготовчому судовому засіданні прокурор просила суд затвердити зазначену угоду про визнання винуватості.

Обвинувачений ОСОБА_4 у підготовчомусудовому засіданнівизнав себевинним увчиненні злочину,передбаченого ч.4 ст. 407 КК України, в обсязі підозри, пояснив, що права, надані йому законом у зв`язку з укладенням угоди про визнання винуватості розуміє, з наслідками укладення та затвердження угоди обізнаний, характер обвинувачення та його суть йому зрозумілі, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання у разі затвердження угоди та заявив, що здатний реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання. Просив угоду про визнання винуватості затвердити та призначити узгоджене покарання, також просив повернути суму застави.

До підготовчого судового засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_5 не з`явилася, проте згідно телефонограми не заперечувала проти затвердження зазначеної угоди про визнання винуватості, та просила провести розгляд справи у її відсутність у зв`язку із зайнятістю в іншому провадженні.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

Злочин, передбачений ч. 4 ст. 407 КК України у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе винним, віднесено до категорії тяжких злочинів.

Судом з`ясовано,що обвинувачений ОСОБА_4 цілком розуміє,що вінмає правона судовийрозгляд,під часякого прокурорзобов`язаний довестикожну обставинущодо кримінальногоправопорушення,у вчиненніякого йогообвинувачують,а вінмає такіправа: мовчати,і фактмовчання нематиме длясуду жодногодоказового значення; матизахисника,у томучислі наотримання правовоїдопомоги безоплатноу порядкута випадках,передбачених законом,або захищатисясамостійно; допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь.

При цьому суд роз`яснив обвинуваченому наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 КПК України та характер кожного обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, а також вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Крім того, суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу та Кримінального Кодексу України, інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.

Також судом встановлено, що узгоджені сторонами вид і міра покарання є такими, що відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого (маючого на утриманні двох малолітніх дітей, раніше не судимого, на обліках в ОПНД та ОНД не перебуває) та не суперечать загальним засадам призначення покарання, визначених ст. 65 КК України.

Суд приймає до уваги сукупність вище перелічених обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Статтею 50КК Українивстановлено,що покараннямає наметі нетільки кару,а йвиправлення засуджених,а такожзапобігання вчиненнюнових злочинівяк засудженими,так ііншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Згідно з ч. 11ст. 182 КПК Українизастава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

На підставі викладеного, суд вважає необхідним заяву задовольнити та повернути заставодавцю суму застави в розмірі 90840 гривень 00 копійок.

Цивільний позов по справі заявлений не був. Арешт на майно обвинуваченого не накладався. Речові докази по справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 468-470, 472-475 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду від 12.05.2025 року про визнання винуватості між прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України та призначити йому узгоджене покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік.

У відповідностідо ст.76КК України покластина ОСОБА_4 обов`язокперіодично з`являтисядля реєстраціїдо уповноваженогооргану зпитань пробації;повідомляти уповноваженийорган зпитань пробаціїпро змінумісця проживання,роботи абонавчання. Нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого.

Термін іспитового строку ОСОБА_4 рахувати з моменту проголошення вироку, тобто з 22.05.2025 року.

Повернути заставодавцю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , заставу в сумі 90840,00 грн., сплачену на підставі ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 16.04.2025 року, внесеної за ОСОБА_4 ,згідно платіжної інструкції АТ КБ «Приватбанк» 1.118965145.1 від 16.04.2025 року, на депозитний рахунок Територіального управління державної судової адміністрації, р/рUA418201720355249001000005435, Державної казначейської служби України, м. Київ, МФО 820172, код отримувача 26302945.

Запобіжний захід не обирався.

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1

Відповідно до ч. 15 ст. 615 КПК України суд обмежився проголошенням резолютивної частини вироку з врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.