Рішення № 127545276, 22.05.2025, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/3141/25

пр. № 2/759/2957/25

22 травня 2025 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ул`яновської О.В.,

секретаря судового засідання Косінської І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві без виклику сторін у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовними вимогами Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

І. Позиція сторін у справі

у лютому 2025 р. представник позивача звернувся до суду із зазначеними позовними вимогами, просить суд стягнути в солідарному порядку з відповідачів заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 4441 грн 55 коп.; інфляційну складову боргу у розмірі 426 грн 39 коп., 3% річних у розмірі 110 грн 98 коп.; заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 39294 грн 96 коп.; інфляційну складову боргу у розмірі 3772 грн 32 коп., 3% річних у розмірі 981 грн 84 коп.; заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі 13289 грн 24 коп.; інфляційну складову боргу у розмірі 1275 грн 77 коп., 3% річних у розмірі 332 грн 05 коп.; заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 71324 грн 37 коп.; інфляційну складову боргу у розмірі 6847 грн 14 коп., 3% річних у розмірі 1782 грн 13 коп.; заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 17008 грн 81 коп.; інфляційну складову боргу у розмірі 1516 грн 98 коп., 3% річних у розмірі 390 грн 55 коп., пеня у розмірі 340 грн 27 коп.; заборгованість за спожиті з 01.1.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 47481 грн 44 коп.; інфляційну складову боргу у розмірі 4144 грн 40 коп., 3% річних у розмірі 1039 грн 11 коп., пеня у розмірі 928 грн 16 коп.; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1198 грн 01 коп.; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 618 грн 20 коп.; заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 90 грн 44 коп.; витрати пов`язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 43 грн 00 коп.; судовий збір у розмірі 3280 грн 00 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач з 01.05.2018 по 31.10.2021 є виконавцем послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води. З 01.11.2021, у зв`язку зі зміною законодавства, позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води. Відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води, які постачає Комунальне підприємство виконавчого органу Київради «Київтеплоенерго» за адресою: АДРЕСА_1 , проте свої зобов`язання по оплаті послуг центрального опалення та постачання гарячої води відповідачі належним чином не виконують. Від вказаних послуг відповідачі в установленому законом порядку не відмовлялися, не відключалися. У зв`язку з вищевикладеним, станом на 01.12.2024 заборгованість за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, складає 216818 грн 80 коп.

26.02.2025 від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує, просить відмовити. Зазначає, що незважаючи на те, що відповідач зареєстрована в АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 за місцем реєстрації не проживає з 01.01.2018 по теперішній час, а тому вона не є особою, яка отримувала житлово-комунальні послуги за вказаною адресою та підлягає звільненню від обов`язку сплати за комунальні послуги за постачання гарячої води, опалення та теплової енергії. Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» №206 від 05.03.2022, заборонено стягувати заборгованість за житлово-комунальні послуги, що утворились після 24.02.2022 з дати початку по дату завершення бойових дій, де знаходиться житловий будинок. З 17.10.2024 відповідач перетнула кордон України та виїхала до Литовської Республіки, де наразі проживає та працює. Також представник відповідача зазначає, що позивачем пропущено строк позовної давності за період з 01.05.2018 по 31.10.2021. Разом із відзивом представником відповідача подано заяву про застосування позовної давності (а.с. 122-126, 128-133).

26.02.2025 від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує, просить відмовити. Зазначає, що незважаючи на те, що відповідач зареєстрована в АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 за місцем реєстрації не проживає з 01.11.2007 по теперішній час, а тому вона не є особою, яка отримувала житлово-комунальні послуги за вказаною адресою та підлягає звільненню від обов`язку сплати за комунальні послуги за постачання гарячої води, опалення та теплової енергії. З 24.03.2022 відповідач перетнула кордон України та виїхала до Литовської Республіки, де наразі проживає та працює. Також представник відповідача зазначає, що позивачем пропущено строк позовної давності за період з 01.05.2018 по 31.10.2021. Разом із відзивом представником відповідача подано заяву про застосування позовної давності (а.с. 116-120, 149-154).

21.04.2025 представник ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - ОСОБА_6 подав відзив на позовну заяву, просить залишити без задоволення позовну заяву. Зазначає, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не проживають за адресою в АДРЕСА_2 , тому нарахування комунальних послуг є необґрунтованим. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 18.02.2019 у справі №759/2019/18 було відмовлено у задоволенні позову КП «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі м. Києва» про стягнення заборгованості з відповідачів, в тому числі за постачання гарячої води. Розрахунки заборгованості, наведені позивачем, є необґрунтованими та суперечливими, а позовні вимоги не містять дати початку здійснення нарахувань за комунальні послуги, період нарахувань за обслуговування мереж. Також представник відповідачів зазначає, що позивачем пропущено строк позовної давності, який виникнув до 05.02.2022 (а.с. 190-193).

ІІ. Процесуальні дії і рішення суду

відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2025 справу розподілено на суддю Ул`яновську О.В. (а.с. 101-102).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 10.02.2025 відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням без виклику сторін (а.с. 105-106).

Ухвалою суду від 10.02.2025 за клопотанням представника позивача витребувано у Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» відомості, що підтверджують право власності/користування об`єктом нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 107-108).

Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідно до ч.1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

ІІІ. Фактичні обставини справи

cудом встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 є зареєстрованими в АДРЕСА_2 (а.с. 103-104).

Згідно з долученими до позовної заяви розрахунками заборгованості, у відповідачів станом на 01.12.2024 заборгованість за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води складає 216818 грн 80 коп.

ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду

відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення та постачання гарячої води регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодних та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630.

Відповідно до п. 8 зазначених Правил, послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Згідно з ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 2 ст. 642 Цивільного кодексу України встановлено, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Таким чином, наявність відносин між сторонами, а отже, і виникнення цивільних прав та обов`язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачає гарячу воду, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату спожитої енергії, а споживач має здійснювати оплату виставлених рахунків.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 24.12.2019 № 2244 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго».

За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 №591 КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам. Отже, з 01.05.2018 надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснює КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО».

Відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання.

На виконання вимог Закону КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 № 34 (5085). Зміст зазначеного договору відповідає змісту типового договору затвердженого Правилами. Такі договори є договорами приєднання, а отже може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона може запропонувати свої умови.

Відповідно до п. 11 Правил та Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі (або всі) квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю та які не мають квартирних засобів обліку (у разі обладнання всіх квартир квартирними засобами обліку - споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю), оплачують послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями всіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, та споживачами, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку води виконавцю, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку.

Згідно положень п. 20 Правил, плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку

Відповідно до п. 21 Правил, у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства; з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим.

Відповідно до п. 18 Правил, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Згідно з абз. 1 п. 30 Правил, споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.

Таким чином, відповідно до зазначених правових норм, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Згідно із ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 901, частини першої ст. 903 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу у розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Отже, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав та обов`язків сторін, на боржників покладено певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому відповідає право вимоги кредитора (частина перша ст. 509 Цивільного кодексу України) - вимагати сплати грошей за надані послуги.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу,інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, стороною позивача доведено обставини, на які посилаються у позовній заяві, а стороною відповідачів вони не спростовані.

Під час розгляду справи стороною відповідача не було надано жодних доказів, які б вказували, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 у вищевказані періоди припиняли користуватися послугами з централізованого опалення та постачання гарячої води, що надавалася позивачем.

Згідно з п.6 ч.1 ст. 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», пп. 7 п. 45 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №85 від 02.02.2022 ( далі - Правила), споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

Індивідуальний споживач зобов`язаний інформувати виконавця про тимчасову відсутність в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів (за відсутності приладів обліку); якщо період відсутності споживача та інших осіб перевищує шість місяців, споживач для реалізації права на неоплату вартості послуг у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) у місячний строк з моменту закінчення кожного шестимісячного періоду зобов`язаний надавати виконавцю оновлену заяву з відповідними підтвердними документами в електронній або паперовій формі (пп. 11-1 п. 47 Правил).

Суд не приймає до уваги доводи відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з приводу того, що за місцем реєстрації вони не проживали та виїхали за кордон, оскільки в порушення п. 6 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» та пп. 7 п. 45 Правил, відповідачі не повідомляли письмово Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» про свою тимчасову відсутність по місцю реєстрації.

Нести витрати по оплаті наданих житлово-комунальних послуг зобов`язані особи місце проживання яких, у цій квартирі зареєстровано у встановленому порядку, оскільки відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 02.09.2019 у справі № 335/479/17, проживання в іншому місці не звільняє відповідачів від сплати отриманих комунальних послуг, оскільки матеріалами справи підтверджено їх реєстрацію у квартирі, що свідчить про те, що вони є користувачами наданих послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачі заявляли про пропуск позивачем позовної давності.

Відповідно до вимог ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

При цьому, відповідно до вимог ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом з тим, згідно із вимогами ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20 грудня 2007 року у за заявою № 23890/02 у справі «Фінікарідов проти Кіпру»).

Згідно частини першої статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Оскільки обов`язок щодо сплати за комунальні послуги виникає у споживача кожного місяця, позовна давність підлягає застосуванню до кожного з платежів окремо.

Відповідно до розрахунку заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, вбачається, що даний розрахунок складений за період з липня 2017 р. по листопад 2024 р. Позивач звернувся до суду з цим позовом у лютому 2025 р., що на думку представника відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 свідчить про пропуск позовної давності.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності, і всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Отже, Законом № 540-IX, який набрав чинності 02.04.2020, було продовжено перебіг позовної давності для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на час дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

З урахуванням п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину з 12.03.2020 у межах позовної давності знаходиться період з липня 2017 року.

Таким чином, строк позовної давності до вимог позивача про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги з 01.05.2018 був продовжений у зв`язку із введенням на території України карантину.

З огляду на викладене, посилання сторони відповідача про пропуск строку позовної давності позивачем є необґрунтованими та безпідставними.

Також не заслуговують доводи представника відповідача про наявність як підстави для звільнення від сплати заборгованості, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18.02.2019 про відмову в стягненні житлово-комунальних послуг з відповідачів, оскільки предметом спору в даному рішенні суду є стягнення заборгованості за послуги з утримання будинку та прибудинкової території, до послуг якого, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, відносилось прибирання внутрішньо-будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо-будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо.

Предметом спору у даній справі є послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії, гарячої води, що не є послугами з утримання будинку та прибудинкової території, відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV.

Посилання відповідачів щодо застосування до спірних положень Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» не підлягають врахуванню судом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Дана постанова застосовується з 24.02.2022.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 року №1405 внесено зміни до вищевказаної постанови та пункт 1 викладено в новій редакції, згідно якого до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15.05.2015 р. № 285).

Таким чином, основні зміни полягають в тому, що з 30.12.2023 заборона на нарахування штрафних санкцій, інфляційних нарахувань, процентів річних, припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг та стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, у зв`язку з неоплатою їх в не повному обсязі, стосується виключно територій, де ведуться бойові дії (можливих бойових дій) або тимчасово окупованих територій.

Місто Київ не входило та не входить до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджених наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.12.2022 №309.

Враховуючи вищевикладене, до спірних правовідносин не підлягає застосуванню положення Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану».

Перевіривши наведений представником позивача розрахунок заборгованості, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтовані, і тому позов про стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості підлягає до задоволення.

V. Розподіл судових витрат

відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім, у розмірі 3252 грн 80 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №29107 від 23.01.2025, витрати пов`язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 43 грн 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 3, 10, 11, 16, 509, 526, 610, 612, 625,638, 642, 901, 903 ЦК України; ст.ст. 3, 10, 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 274-279, 354, 355 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (м. Київ, пл. Івана Франка, 5, ЄДРПОУ 40538421) заборгованість за спожиті послуги у розмірі 216818 (двісті шістнадцять тисяч вісімсот вісімнадцять) грн 80 коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (м. Київ, пл. Івана Франка, 5, ЄДРПОУ 40538421) судовий збір по справі у розмірі 3252 (три тисячі двісті п`ятдесят дві) грн 28 коп., витрати пов`язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 43 (сорок три) грн 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Суддя: О.В. Ул`яновська