Ухвала суду № 127545090, 21.05.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/22665/25-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2025 року суддя Печерського районного суду м. Києва Соколов О.М. перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів, -

В С Т А Н О В И В:

На адресу Печерського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів.

Відповідно до ст. ст. 14, 33 ЦПК України справу було розподілено до розгляду судді Печерського районного суду Соколову О.М., яка згідно з реєстру судових справ, фактично була передана судді Соколову О.М. 19.05.2024 року.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Перевіривши позовну заяву, встановлено що вона не відповідає вимогам ст.ст.175, 177 ЦПК України, з огляду на наступне.

І. Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Так, зміст позовних вимог (п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України) - це певна форма захисту, яку просить позивач від суду, і має суттєве значення при розгляді справи та відповідно вимагає чіткого визначення, оскільки у випадку задоволення позову, зміст таких вимог викладається у резолютивній частині судового рішення.

Разом з тим, позивачу слід визначитися з позовними вимогами, оскільки на початку позовної заяви представник позивача просить суд: визнати діяння Акціонерного товариства «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, які полягають у вимаганні від ОСОБА_1 виконання умов договору, якого вона не укладала, а саме Кредитного договору (споживче кредитування) № SAMDNWFC000114804665 від 20.11.2024 року, оформленого невідомими особами із застосуванням засобів електронного зв`язку через канал дистанційного обслуговування: Система «Приват 24» в АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" на ім`я ОСОБА_1 у формі Заяви про надання кредиту «Оплата частинами» 24112037526897, Паспорту споживчого кредиту «Оплата частинами» АТ КБ «ПриватБанк» з додатком №1 «Графік платежів за споживчим кредитом 24112037526897, Заявою-підтвердженням зобов`язання за договором 24112037526897, протиправними. Зобов`язати Акціонерне товариство «ПРИВАТБАНК» припинити дії, які порушують право, а саме припинити вимагати від ОСОБА_1 виконання умов договору, якого вона не укладала, а саме Кредитного договору (споживче кредитування) № SAMDNWFC000114804665 від 20.11.2024 року, оформленого невідомими особами із застосуванням засобів електронного зв`язку через канал дистанційного обслуговування: Система «Приват 24» в АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" на ім`я ОСОБА_1 у формі Заяви про надання кредиту «Оплата частинами» 24112037526897, Паспорту споживчого кредиту «Оплата частинами» АТ КБ «ПриватБанк» з додатком №1 «Графік платежів за споживчим кредитом 24112037526897, Заявою-підтвердженням зобов`язання за договором 24112037526897. Стягнути з Акціонерного товариства «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 2 473,91 грн., які 25 та 30 грудня 2024 року були протиправно самостійно списані Відповідачем з її банківського рахунку ІВАN НОМЕР_1 .

А в кінці позовної заяви представник позивача просить суд, стягнути з Акціонерного товариства «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 всі фактично понесені нею та пов`язані з розглядом справи судові витрати.

Таким чином, вказаний недолік необхідно усунути та чітко вказати вимоги до відповідача.

ІІ. Згідно положень ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Так, представник позивача вказує, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Проте з даною позицією, суд не погоджується, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками та продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулюються Законом від 12.05.1991 р №1023-XII "Про захист прав споживачів". Цим Законом установлено права споживачів, а також визначено механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Із пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1996 р №5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості, зокрема, про те, яке право споживача, передбачено саме Законом України «Про захист прав споживача», порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду.

Згідно преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» цей закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

За змістом п. 22 ч. 1 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до п. 3 ч. 1 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 12.04.1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» споживачем, права якого захищаються на підставі Закону, є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. Закон регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.

Проте, зі змісту позову вбачається, що позивач не укладала кредитного договору з відповідачем, таким чином не можна однозначно встановити, що між позивачем та відповідачем виник спір, який стосується захисту прав споживача, що як наслідок вказувало б на наявність підстав для звільнення особи від сплати судового збору.

До того ж, матеріали справи не містять доказів які б підтверджували статус позивача як споживача.

Таким чином позивачу слід сплатити судовий збір.

Так, відповідно до змісту позовних вимог, позивачем заявлено дві самостійні вимоги немайнового характеру та одна вимога майнового характеру.

Згідно з ч. 2 ст.133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначає Закон України «Про судовий збір».

Згідно ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви не майнового характеру, яка подана фізичною особою - справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою - справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» передбачено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року складає 3028 грн.

Отже, позивачу необхідно сплатити судовий збір відповідно до кількості та характеру позовних вимог та надати суду докази його сплати.

ІІІ. Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Так, позовна заява подана через систему «Електронний суд».

Разом з тим, додатки до позовної заяви за номерами з 06 по 17, 21 (Скриншоти переписки з Банком) не відкриваються.

Крім того, додаток під номером 26 (Відповідь ПБ від 09.01.2025) не містить всіх сторін.

Таким чином, позивачу слід надати суду вказані документи відповідно до суду та відповідача.

З огляду на викладене, позивачу слід усунути вказані недоліки.

Частиною 1 ст. 185 ЦПК України встановлено, що суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 175,177,185, 260 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів - залишити без руху, та надати позивачу строк, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання ними копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення вказаних в ній недоліків.

У разі, якщо у встановлений строк виявлені недоліки не будуть усунуті, позовна заява буде вважатись не поданою та повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.М. Соколов