Рішення № 127544243, 22.05.2025, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 128/170/25

провадження № 2/136/93/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

22 травня 2025 року м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Шпортун С.В.

за участі секретаря судового засідання Белінської С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі по тексту - позивач, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», банк) через свого представника Газдун М.І. звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - позичальник, відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи підставність позову тим, що 29.11.2022 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний Договір № 3300691, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит, а позичальник у свою чергу зобов`язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, виконати інші зобов`язання в поряду та строки узгоджені в договорі.

Позивач у позові зазначає, що кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за Кредитним договором, надавши Позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами Кредитного договору.

Між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено ряд Додаткових договорів до Договору №3300691 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 29.11.2022.

13.09.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» був укладений договір відступлення прав вимоги №ККЛУ-13092023, відповідно до якого, було відступлено право вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором № 3300691 укладеним 29.11.2022 із ОСОБА_1 .

У позові позивач вказує, що ОСОБА_1 належним чином не виконувала умови взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, внаслідок чого допустила заборгованість за кредитним договором №3300691 від 29.11.2022, станом на дату звернення до суду розмір якого склав 25 800,40 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 4 000,00 грн.; заборгованість за відсотками - 21 800,40 грн., які у добровільному порядку відповідач не сплачує, що стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 21.01.2025 матеріали позовної заяви було передано за підсудністю до Липовецького районного суду Вінницької області.

Ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 14.02.2025 позовну заяву прийнято до провадження суду та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У визначений судом строк відповідач відзиву не надала, не надала заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін не надала, також не надала зустрічного позову в межах визначеного судом строку, тому суд здійснює розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, в позовні заяві просила про розгляд справи за відсутності представника банку, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечувала.

Відповідач не з`явилась у судове засідання, будучи повідомленою про дату, час і місце судового засідання за адресою місця проживання зареєстрованою у встановленому законом порядку, про поважність причин неявки не повідомила, відзиву у встановлений судом строк не подала.

У зв`язку з викладеним, позиції представника позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд даної цивільної справи у відсутності сторін спору, на підставі наявних у справі доказів відповідно до ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України, про що було постановлено протокольну ухвалу від 22.05.2025.

Ураховуючи те, що сторони в судове засідання не з`явились, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши усі зібрані у справі докази, встановив, що 29.11.2022 ОСОБА_1 виявила намір на укладення кредитного договору, шляхом заповнення Анкети та підписання в електронному вигляді договору №3300691 від 29.11.2022, відповідно до якої зазначила розмір кредиту та строк кредитування (а.с.14-18, 26).

За наслідками розгляду Анкети від 29.11.2022, Банком було прийнято рішення та погоджено умови кредитування та підписано договір №3300691, узгоджено суму в розмірі 4 000 грн., строк 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів, тип процентної ставки - фіксована, яка нараховується на таких умовах: стандартна ставка - 1,99% в день в межах строку кредиту.

Відповідно до Паспорту споживчого кредиту №3300691 від 29.11.2022 (а.с.24,25), ОСОБА_1 було надано інформацію, як споживачу до укладення договору, вказаний документ підписано позичальником, при цьому вказано, що вона підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, виходячи із обраних умов кредитування.

Встановлено, що до Договору №3300691 було підписано ряд додаткових договорів про прощення (анулювання) боргу, від 28.06.2023, 04.07.2023, 10.07.2023, 17.07.2023, 26.07.2023 (а.с. 19-23), саме з урахуванням даних прощень боргу відбулась зміна щодо суми, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Відповідно до довідки про ідентифікацію видану ТОВ «Лінеура Україна» (а.с.31), підтверджено акцепт договору позичальником шляхом підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора Х278, час відправки 29.11.2022 о 06:56 год. на номер телефону НОМЕР_1 .

Факт передачі позивачем відповідачеві грошових коштів обумовлених договором підтверджується листом ТОВ «Пейтек Україна» (Pay Tech) від 04.03.2024 (а.с.27), відповідно до якого встановлено, що товариство надає послуги з переказу коштів без відкриття рахунку, на виконання умов договору укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» про організацію переказу грошових коштів від 21.02.2022, 29.11.2022 було здійснено транзакцію щодо перерахування грошових коштів на суму 4000 грн., на банківську карту № НОМЕР_2 , яка зазначена відповідачем у договорі.

Відповідно до Розрахунку заборгованості за договором №3300691 від 29.11.2022 на ім`я ОСОБА_1 , встановлено, що станом на 13.09.2023 заборгованість ОСОБА_1 склала 25800,40 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 4000,00 грн.; заборгованість за відсотками - 21 800,40 грн.

13.09.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» був укладений договір відступлення прав вимоги №ККЛУ-13092023, відповідно до якого, було відступлено право вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором № 3300691 укладеним 29.11.2022 із ОСОБА_1 , на підтвердження чого надано витяг з реєстру боржників до договору факторингу (а.с. 32-34).

Встановлено, що позивачем до відповідача - ОСОБА_1 направлялась досудова вимога від 24.12.2024 вих. №23053217 (а.с.37), з проханням сплатити кошти за кредитним договором № 3300691 укладеним 29.11.2022 в сумі 25800,40 грн., яка залишена відповідачем без реагування.

Частиною першою та третьою статті 512 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1078 ЦК України).

Встановлені судом обставини та перевірені зібраними у справі доказами підтверджують, що внаслідок укладення Договору про відступлення прав вимоги від 13.09.2023 ТОВ «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 3300691 від 29.11.2022.

Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником за вказаним зобов`язанням.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин сьомої, дванадцятої статті 11 Закону, електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису, визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Судом встановлено, що 29.11.2022 ОСОБА_1 підписала Договір №3300691 про надання кредиту між ним та ТОВ «Лінеура Україна» електронним підписом одноразовим ідентифікатором з метою засвідчення дій згідно з договором, відтак було дотримано презумпція правомірності договору, отож права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення такого договору, підлягають виконанню.

На спростування вказаних обставин відповідачем не було надано жодних належних та допустимих доказів.

Згідно з вимогами ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Приписами абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України визначено, що нарахування процентів може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до положень ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, про що визначено в статті 209 ЦПК України.

Зі статті 213 ЦПК України слідує, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі надані сторонами.

Суд звертає увагу, що відповідач була обізнана з розглядом цивільної справи, повідомлялась в установленому порядку про розгляд, про що свідчить додане до матеріалів справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, але жодним чином не висловила своєї позиції за вимогами до неї банку про стягнення кредитної заборгованості, не заперечувала наявної заборгованості, укладення договору, отримання кредитних коштів, розміру нарахованої заборгованості, у тому числі процентів, тощо.

Суд враховує, що відповідач мала достатній строк для подачі відзиву у даній справі в межах визначеного судом строку, яка розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження (пункт 1 частини першої статті 274 ЦПК України), утім його не подала, як і жодних доказів на спростування використання кредитних коштів, тощо.

Водночас суд враховує, що якщо відповідач заперечує проти позову, то згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України саме на нього покладається обов`язок доводити такі заперечення відповідними доказами перед судом, що ним не було зроблено.

Аналізуючи зібрані у справі докази, суд вважає, що вина відповідача щодо порушення умов виконання зобов`язань є доведеною зібраними та дослідженими судом доказами, що додані до матеріалів справи, а тому право кредитора на повернення кредитних коштів та процентів за їх користування є порушеним.

Суд погоджується із розрахунком заборгованості наданим позивачем на підтвердження розміру заборгованості відповідача, оскільки усі умови прямо передбачені в кредитному договорі від 29.11.2022, контр розрахунку відповідачем не надано та його не спростовано, заборгованість нарахована в межах строку кредитування, тому суд вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості в розмірі 25800,40 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 4000,00 грн.; заборгованість за відсотками - 21 800,40 грн. є обґрунтованими.

За таких обставин, суд задовольняє позов у повному обсязі.

Вирішуючи питання судових витрат, суд керується Главою 8 ЦПК України та присуджує із відповідача на користь позивача судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 525, 526, 530, 1048, 1054 ЦК України, ст. 258, 259, 263-265, 273, 274-279, 280, 281 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №3300691 від 29.11.2022 станом на 13.09.2023 в загальному розмірі 25 800 (двадцять п`ять тисяч вісімсот) грн., 40 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 4000,00 грн.; заборгованість за відсотками - 21 800,40 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники цивільного процесу

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, кв. 28, м. Львів, Львівська обл.);

Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).

Суддя Світлана ШПОРТУН