Рішення № 127537522, 22.05.2025, Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №-613/1633/24 Провадження №-2-а/613/1/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2025 року. Богодухівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Уварової Ю.В.,

за участі секретаря Макушинської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Пономаренко П.О. до Головного управління Національної поліції в Харківській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, у якому просив скасувати електронну постанову серії ЕНА № 2999261 від 07 вересня 2024 року про притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 20400,00 грн. по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

В обгрунтування заяви зазначив, що 07 вересня 2024 року на вул. Дмитра Загорулька в м. Богодухові Харківської області його зупинив інспектор поліції Богодуівського РВП ГУНП в Харківській області, який виніс постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП.

За змістом постанови позивач, будучи позбавленим права керування транспортними засобами, керував транспортним засобом марки VOLKSWAGEN GOLF та не виконав вимогу дорожнього знаку 4.4. «рух прямо або праворуч», чим порушив п. 2.1.а ПДР.

Позивач зазначив, що дорожнього знаку 4.4. «рух прямо або праворуч», який знаходиться на вул. Тараса Шевченка в м. Богодухові Харківської області неможливо помітити через покриття вуличною рослинністю, а тому позивач не міг на нього відреагувати.

Позивач вважає, що його зупинка була безпідставною, оскільки поліцейський не надав позивачу жодних доказів причини зупинки, що узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 15.03.2019 у справі № 686/1131/17 та від 22.10.2019 у справі № 161/7068/16-а.

Враховуючи, що поліцейський не зафіксував та не довів належними доказами факту невиконання позивачем вимог Правил дорожнього руху, вимоги посадової особи про пред`явлення відповідних документів є незаконними, а отже у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Позивач вважає вказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню із вказаних вище підстав.

Ухвалою суду від 23 вересня 2024 року відкрито провадження у справі. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 30 вересня 2024 року замінено неналежних відповідачів на належного - Головне управління Національної поліції в Харківській області.

15 жовтня 2024 року надійшов відзив на позовну заяву, у якій представник відповідача просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обгрунтування своїх заперечень представник відповідача зазначила, що 07 вересня 2024 року поліцейський Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області старший сержант поліції Ушкварок О.О., керуючись пунктом 2.1. ПДР, зупинив Закутнього А.М. для перевірки документів. Після встановлення особи водія, яким виявився позивач, поліцейським, відповідно до даних ІТС ІПНП, встановлено факт того, що ОСОБА_1 позбавлений права керування транспортними засобами на підставі постанови Богодухівського районного суду Харківської області від 14 травня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка набрала законної сили 24 травня 2024 року.

Так, інспектор в порядку передбаченому статтями 276, 278 Кодексу України про адміністративні правопорушення, розпочав розгляд справи про адміністративне правопорушення, при цьому, роз`яснив права та обов`язки особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і які передбачені статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та строк оскарження постанови, відповідно до статті 289 КУпАП, про що свідчить особистий підпис позивача в оскаржуваній постанові.

За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення 07 вересня 2024 року поліцейським Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області старшим сержантом поліції Ушкварок О.О. відносно ОСОБА_1 винесено постанову серії ЕНА № 2999261 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відповідно до якої останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 4 статті 126 Кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20400 грн.

Відповідно до змісту постанови серії ЕНА № 2999261 від 07 вересня 2024 року, ОСОБА_1 07 вересня 2024 року о 12:01:11 в м. Богодухові по вул. Загорулько, 4, не виконавши вимогу дорожнього знаку 4.4 Рух прямо або праворуч, керував транспортним засобом VOLKSWAGEN GOLF AX9353KE, будучи позбавленим права керування, чим порушив п.2.1.а.ПДР Керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортним засобом.

Представник відповідача зазначає, що притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП є законним, а тому підстав для скасування постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не вбачається.

Щодо правомірності зупинки та перевірки документів представник відповідача зазначила, що 07 вересня 2024 року поліцейський Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області старший сержант поліції Ушкварок О. О. ніс службу по забезпеченню публічної безпеки і порядку та виконував службові обов`язки, відповідно до повноважень, передбачених Законом України «Про Національну поліцію». Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 8 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, зокрема перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України. Згідно з п. 2.4 ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 ПДР України.

Також представник відповідача звернула увагу на правову позицію, викладену, у постанові Верховного Суду від 25.09.2019 в адміністративній справі №127/19283/17, у якій зроблено висновок про те, що притягнення позивача до відповідальності та накладення стягнення за частиною 1 статті 126 КУпАП є обґрунтованим, навіть коли факт невиконання вимог ПДР не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що у зазначений у постанові день він був вдома та відповів на телефонний дзвінок, хлопець сказав, що позивач колись його витягував на машині і попросив його допомогти. Також сказав, що він поруч із школою № 2 в м. Богодухові. Позивач під`їхав у вказане місце, але там нікого не було. Через деякий час приїхали працівники поліції та склали щодо нього постанову за ч. 4 ст. 126 КУпАП та протокол за ст. 130 КУпАП.

На момент, коли вони під`їхали, позивач стояв, його автомобіль не рухався, що може підтвердити мешканець м. Богодухова на ім`я ОСОБА_2 . Позивач також підтвердив, що він був позбавлений права керування транспортними засобами у зв`язку з притягненням до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Також зазначив, що під час спілкування з поліцейськими він набрав номер, з якого йому телефонували, і телефон задзвонив у інспектора Голуба. Отже, вважає, що інспектор спеціально викликав його.

Представник позивача адвокат Пономаренко П.О. у судовому засіданні просив звернути увагу, що у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 автомобілем. На момент приїзду поліції його автомобіль не рухався, а знак, за порушення вимог якого ніби то було зупинено позивача, неможливо побачити з дороги. Отже працівники взагалі не мали права перевіряти документи позивача та складати постанову.

В подальшому представник позивача надав суду заяву, у якій просив закінчувати розгляд справи без участі позивача та його представника.

Від представника відповідача Головного управління Національної поліції в Харківській області Тріски Д.О. надійшла заява про розгляд справи без її участі. Представник відповідача підтримала поданий відзив на позовну заяву, просила прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Відповідно до ч. 4 ст.229КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши надані сторонами докази, доходить таких висновків.

За приписами ч. 2ст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно дост. 9 КУпАПадміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306(далі -ПДР) передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно зп. 1.10. ПДРУкраїни водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Відповідно доп. 2.1. «а» ПДРУкраїни водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно з ч. 4ст. 126 КУпАПкерування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Приписамист. 15 Закону України «Про дорожній рух»забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Відповідно дост. 317-1 КУпАПвиконання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом здійснюється шляхом вилучення посвідчення водія на строк позбавлення права керування транспортними засобами та внесення до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про позбавлення права керування транспортним засобом на строк, визначений постановою, та про вилучення посвідчення водія. Особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права. Якщо посвідчення водія не було тимчасово вилучено в порядку, передбаченомустаттею 265-1 цього Кодексу, особа, позбавлена права керування транспортним засобом, зобов`язана негайно здати посвідчення водія до уповноважених органів Національної поліції. У разі виявлення в особи посвідчення водія, яке підлягає здачі, його вилучення здійснюється поліцейським.

Згідно із п.п. 8, 11 ч. 1ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію"поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманнямПравил дорожнього рухуйого учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до статті 280 КУпАПорган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п. 1ст.247КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно дост. 283 КУпАПрозглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених ч. 2 цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Статтею 245 КУпАПвстановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 4ст. 126 КУпАПобов`язковою умовою є наявність постанови суду, яка набрала законної сили, про позбавлення особи права на керування транспортними засобами.

Відповідно до ст.317та317-1 КУпАПособа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права. Виконання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом здійснюється шляхом вилучення посвідчення водія на строк позбавлення права керування транспортними засобами та внесення до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про позбавлення права керування транспортним засобом на строк, визначений постановою, та про вилучення посвідчення водія. Постанова про позбавлення права керування транспортними засобами виконується посадовими особами органів Національної поліції.

Відповідно дост. 291 КУпАПпостанова про позбавлення права керування транспортним засобом набирає чинності з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, визначеного цим Кодексом, а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження, яке винесено за наслідками розгляду справи по суті.

Диспозицією ч. 4ст. 126 КУпАПпередбачена відповідальність, зокрема, за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Судом встановлено, що інспектором СРПП Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області Ушкварком О.О. винесено постанову серії ЕНА № 2999261 від 07 вересня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладення штрафу у розмірі 20400,00 грн. /а.с.5, 36/.

За змістом вказаної постанови ОСОБА_1 07 вересня 2024 року об 11.56 год. на вул. Загорулька, 4 в м. Богодухові Харківської області, не виконавши вимогу дорожнього знаку 4.4 «Рух прямо або праворуч», керував транспортним засобом VOLKSWAGEN GOLF, НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами, чим порушив 2.1.а ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Богодухівського районного суду Харківської області від 14 травня 2024 року по справі № 613/373/24 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАПта накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Постанова набрала законної сили 24 травня 2024 року /а.с.37-38/.

Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію" (далі Закон № 580-VIII) визначено, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; монтувати/розміщувати технічні прилади та технічні засоби по зовнішньому периметру доріг і будівель; використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні.

Тобто положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.

Представником відповідача у якості доказу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності до відзиву було долучено відеозапис з нагрудної бодікамери поліцейського.

На відеозапису зафіксовано як позивач після зупинки транспортного засобу на вимогу поліцейського не пред`явив посвідчення водія, та в ході спілкування позивача з працівником поліції було встановлено, що позивач ОСОБА_1 постановою Богодухівського районного суду Харківської області від 14 травня 2024 року, яка набрала законної сили 24 травня 2024 року, був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 с. 130 КУпАП, та позбавлений права керування транспортними засобами.

Вказаний факт під відеозапис підтвердив сам позивач.

Отже, на момент зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 був позбавлений права керування транспортними засобами та не мав законних підстав керувати автомобілем.

Що стосується зупинки транспортного засобу, яким керував позивач, то як зафіксовано на відеозапису, працівник поліції після зупинки транспортного засобу, яким керував позивач, повідомив останньому, що позивач порушив ПДР, а саме не виконав вимогу знаку 4.4. Правил дорожнього руху України, а саме «Рух прямо або праворуч».

Розділ 33.4 Правил дорожнього руху України містить повний перелік дорожніх наказових знаків, які регулюють режим руху на дорогах.

Так, знак 4.4 дозволяє рух лише у напрямках, указаних стрілками на знакові, а саме рух прямо або праворуч.

На відеозапису зафіксовано, що на запитання поліцейського, чому позивач рухався, не виконуючи вимог наказного знаку, позивач спочатку зазначив, що він їхав у гості, в подальшому сказав, що їхав до школи за онукою.

У позові ж позивач зазначив, що він не міг виконати вимогу знаку 4.4 ПДР України, оскільки його не було видно через вуличну рослинність, на підтвердження чого позивачем до позову було долучено фото із зображенням опори, на якій начебто закріплено дорожній знак 4.4. ПДР України «Рух прямо або праворуч».

Проте з наданого позивачем фото неможливо встановити, який саме це знак та за якою адресою він знаходиться, тому суд критично оцінює наданий позивачем доказ.

В судовому засідання був допитаний як свідок поліцейський СРПП ОСОБА_3 , який пояснив, що у визначений у постанові день патрулювали територію в м. Богодухові, в районі вул. Загорулька побачили автомобіль, що рухався по вул. Шевченка та порушив вимоги знаку повернув ліворуч. Водія зупинили саме за порушення вимог знаку, перевірили документи та з`ясувалось, що він вже позбавлений права керування транспортними засобами. Крім того він мав ознаки сп`яніння. Водій пройшов огляд на місці і щодо нього було складено протокол за ст. 130 КупАП та постанову за ст. 126 КУпАП. Водій не заперечував обставин порушення, сказав, що їде за онукою, потім, що таксує. Свідок також заперечував, що автомобіль стояв, коли вони його побачили. Заперечував також факт дзвінка ОСОБА_1 , зазначив, що в нього не такий номер, який назвав позивач.

З досліджених судом доказів встановлено, що позивачем не заперечувався факт керування автомобілем 07 вересня 2024 року, проте представник позивача зазначив, що відповідач не довів належними доказами невиконання позивачем вимог знаку 4.4. ПДР України «Рух прямо або праворуч», які б давали право працівнику поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу.

Суд звертає увагу, що згідно з ч. 1ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію»поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:

1) якщо водій порушивПравила дорожнього руху;

2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;

3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;

4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;

5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;

6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;

7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;

8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;

9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв;

10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту;

11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засоб є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.

Відповідно дост. 32 Закону України «Про Національну поліцію»поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).

Згідно зп. 2.4 ПДРУкраїни на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених упункті 2.1 ПДРУкраїни документів кореспондується з обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

Відповідно до ст. 16Закону України«Про дорожнійрух" водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред`являти для перевірки, зокрема посвідчення водія.

Судом встановлено, що поліцейськими не зафіксовано безумовного та очевидного факту порушення позивачем ПДР України, а саме порушення вимог дорожнього знаку 4.4. ПДР України «Рух прямо або праворуч».

Однак, відповідно до правової позиції, викладеної, у постанові Верховного Суду від 25.09.2019 в адміністративній справі №127/19283/17, притягнення особи до відповідальності та накладення стягнення за статтею 126 КУпАП за одне правопорушення з числа вчинених, є обґрунтованим, навіть коли факт невиконання вимог ПДР України не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Доводи представника позивача про те, що з матеріалів справи не вбачається, що позивач допустив будь-які порушенняправил дорожнього руху, за які його слід було зупинити, у зв`язку із чим складена щодо позивача оскаржувана постанова може бути належним та допустимим доказом його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, суд вважає необґрунтованими, адже відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 25 вересня 2019 року у справі № 127/19283/17, право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

Враховуючи зазначене, суд доходить висновку, що на час винесення постанови, яка є предметом спірних правовідносин,постановою Богодухівського районного суду Харківської області від 14 травня 2024 року позивач був позбавлений права керування транспортними засобами, та не мав законних підстав керувати автомобілем, тому в силу приписів ч. 4ст. 126 КУпАПостаннього правомірно було притягнуто до адміністративної відповідальності за цією статтею.

Постанова винесена з дотриманням норм чинного законодавства, стягнення відповідачем застосовано без порушень, зміст постанови відповідає вимогамст. 283 КУпАП, тому підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні.

Доказів, які мали б спростувати факт наявності адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4ст. 126 КУпАПта обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем надано не було і судом таких обставин не встановлено.

Відповідно до приписів статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши надані суду докази, суд доходить висновку, що електронна постанова серії ЕНА № 2999261 від 07 вересня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 4 ст. 126 КУпАП є законною та не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 72, 77, 229, 241, 242, 243, 286 КАС України, ст.ст. 126 ч. 4, 222, 247, 251, 256, 268 КУпАП, суд-

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: Головне управління національної поліції в Харківській області, адреса місцезнаходження: 61002м.Харків, вул. Жон Мироносиць, 13, ЄДРПОУ: 40108599.

Суддя