Постанова № 12753639, 02.12.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" грудня 2010 р.                               м. Київ                                        К-18323/08

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.–головуючий, судді Маринчак Н.Є., Острович С.Е., Степашко О.І., Усенко Є.А.,

при секретарі Сватко А.О.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Сквирської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області (далі –Сквирська МДПІ)

на постанову господарського суду Київської області від 15.06.2007

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2008

у справі № А18/135-07

за позовом дочірнього підприємства “Пілснер Україна” (далі –ДП «Пілснер Україна»)

до Сквирської МДПІ

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача –Біцюка В.С.,

відповідача –не з’явились.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.01.2007 №0000012301/0.

Постановою господарського суду Київської області від 15.06.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2008, позов задоволено повністю. У прийнятті вказаних рішень попередні судові інстанції виходили з правомірності включення позивачем до складу валових витрат підприємства витрат на оплату відсотків за користування кредитними коштами з огляду на зв’язок цих витрат з господарською діяльністю платника.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Сквирська МДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти та прийняти нове рішення по суті спору, посилаючись на невідповідність висновків судів дійсним обставинам справи. Зокрема, в обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що одержані у кредит кошти не було використано позивачем у господарській діяльності з огляду на невиконання операцій з купівлі-продажу, для здійснення яких призначались вказані кошти, а відтак витрати, пов’язані зі сплатою процентів за кредитним договором не підлягають включенню до валових витрат підприємства.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги Сквирської МДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- Сквирською МДПІ було проведено комплексну планову документальну перевірку ДП «Пілснер Україна»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 по 01.06.2006, оформлену актом від 26.12.2006 №342/231/36/25396329;

- в ході цієї перевірки було виявлено, зокрема, факт включення позивачем до валових витрат підприємства відсотків за користування кредитом, одержаним ТОВ «Пілснер Україна»за договором про надання кредитної лінії від 22.08.2005 № 19/1-417/2005, укладеним з акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна»;

- одержані у кредит кошти в рамках їх цільового використання (а саме –на поповнення обігових коштів) ТОВ «Україна Пілснер»було використано для здійснення авансових платежів на користь нерезидентів, з якими позивачем було укладено договори про поставки товарів, втім контрагентами позивача здійснену останнім передоплату за товари було повернуто у зв'язку з невиконанням цими контрагентами своїх договірних зобов'язань; відповідні договори було розірвано;

- наведені обставини слугували підставою для висновку податкового органу про фактичне використання одержаних у кредит коштів поза межами господарської діяльності позивача та були покладені в основу прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, відповідно до якого ТОВ «Україна Пілснер»визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 46832 грн. (у тому числі 34958 грн. за основним платежем та 11874 грн. за штрафними санкціями).

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо правомірності включення позивачем до валових витрат підприємства суми відсотків за користування названим кредитом.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) –це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 названого Закону до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Таким чином, обов’язковою умовою віднесення витрат підприємства на сплату відсотків за користування кредитом до складу валових витрат є зв’язок цих витрат з господарською діяльністю платника.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність –це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Таким чином, як вірно зазначили судові інстанції, прибутковість кожної окремої операції не є обов’язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, які, хоча і були спрямовані на одержання прибутку, однак з об’єктивних причин призвели до заздалегідь незапланованих негативних фінансово-економічних наслідків.

Втім необхідною умовою ведення господарської діяльності є здійснення господарських операцій (як прибуткових, так і збиткових), тобто дій або подій, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

В даному ж разі відсутній власне факт вчинення господарських операцій позивачем з використанням кредитних коштів. Адже в силу розірвання укладених з нерезидентами договорів купівлі-продажу товару кредитні кошти були повернуті позивачеві та не відбулося жодних змін у майновому стані платника, що є визначальною ознакою господарської операції.

Таким чином, за даних обставин з огляду на відсутність факту здійснення господарських операцій взагалі неможливим є висновок про використання кредитних коштів у спірний період в межах господарської діяльності платника.

Відтак податковим органом цілком правомірно було донараховано ДП «Пілснер Україна»податкове зобов’язання з податку на прибутку підприємств за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати ухвалені у справі рішення попередніх інстанцій та повністю відмовити у позові.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України                                                   

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Сквирської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області задовольнити.

2. Постанову господарського суду Київської області від 15.06.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2008 у справі №А18/135-07 скасувати.

3. У позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак С.Е. Острович О.І. Степашко Є.А. Усенко