Рішення № 127533401, 10.05.2025, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 травня 2025 року Справа № 903/288/25

за позовом фізичної особи ОСОБА_1 , м. Луцьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-7», с. Рованці, Луцький район, Волинська область,

про розірвання договору оренди

Суддя Шум М.С.

Секретар судового засідання Тимощук М.В.

Представники сторін:

від позивача: н/з

від відповідача: Столярук В.В.

в с т а н о в и в:

17.03.2025 до Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява фізичної особи ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-7» про розірвання договору оренди торгового місця № 50 від 29.04.2009.

Ухвалою суду від 19.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Справу призначено до розгляду по суті на 15 квітня 2025 року на 10:15 год.

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельта-7» протягом 5 днів з моменту отримання ухвали надати суду інформацію: підтверджуючі документи щодо введення в експлуатацію торгового комплексу "Новий ринок", який розміщується на земельній ділянці з кадастровим номером 0722880700:04:001:0324, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Дельта-7», копію робочого проекту "Розміщення автостоянки, торгового комплексу на території Боратинської сільської ради, Луцького району, Волинської області", від 2007 року, згідно якого здійснена побудова торгового комплесу "Новий ринок"; копію плану благоустрою території (м1:500) "Розміщення автостоянки, торгового комплексу на території Боратинської сільської ради, Луцького району, Волинської області", затвердженого начальником управління (відділу) містобудування та архітектури Луцької райдержадміністрації щодо території торгового комплексу "Новий ринок";

- підтверджуючі документи щодо встановлення в торговому комплексі "Новий ринок" пульта централізованого спостереження пожежної охорони, систем протипожежного захисту, пожежної сигналізації, автономних систем пожежогасіння та проведення їх технічного обслуговування;

- підтверджуючі документи за 2024 рік (договори, акти виконаних робіт, тощо) щодо вивезення твердих побутових відходів та здійснення на території торгового комплексу "Новий ринок" спеціальних санітарних заходів: знищення комах, гризунів, шкідників (дезінфекції, дератизації).

27.03.2025 на адресу суду від відповідача надійшов супровідний лист з витребуваними ухвалою суду від 19.03.2025 документами.

02.04.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

10.04.2025 до суду від фізичної особи ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив.

Суд протокольною ухвалою від 15.04.2025 приймає та долучає відзив та відповідь на відзив до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 15.04.2025 розгляд справи по суті відкладено на 06.05.2025.

18.04.2025 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-7» надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Представник позивача у судове засідання 06.05.2025 не прибув, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 06.05.2025 просив суд в задоволенні похову відмовити.

Згідно з приписами ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Сторони зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній не позбавлений можливості здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами.

За таких обставин, беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду спору впродовж розумного строку та норми ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що відповідач відповідно до законодавства, належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи по суті, а явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась, учасники справи, мали достатньо часу для реалізації своїх процесуальних прав, зокрема, і на подання будь-яких пояснень чи інших заяв по суті справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, суд вважає, що спір належить вирішити по суті у відсутності представників сторін за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив:

29.04.2009 між ТОВ "Дельта-7" як орендодавцем і ОСОБА_1 як орендарем, було укладено договір №50 оренди торгового місця площею 17,5 кв.м., яке знаходиться у ряду №6, місце №22 на території торгового комплексу «Новий ринок», який розташований за адресою: вул. Європейська, 3 , с.Рованці, Луцького району, Волинської області, Україна.

Згідно з п.1.2 договору торговим місцем, що є предметом договору, являється площа з твердим покриттям, облаштована для встановлення металевої конструкції, магазину, палатки і здійснення продажу товарів (надання послуг). Передача торгового місця, зазначеного у п.1.1 договору, здійснена до його підписання, що посвідчується підписами сторін під цим договором (п.1.3 договору).

Відповідно до п 2.1 договору, за користування торговим місцем орендар сплачує орендодавцю орендну плату у розмірі 20,00 грн за 1 кв. м., що становить 350,00 грн без ПДВ за один календарний місяць. Орендна плата сплачується орендарем не пізніше 5 числа поточного місяця (п. 2.2 договору).

Пунктом 2.3 договору передбачено, що у випадку зростання інфляції, розмір орендної плати за кожен поточний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за той же місяць.

Цей договір вступає в дію з 01.05.2009 та укладається до 30.04.2058 (п.5.1 договору).

Відповідно до п.5.2 договору зміни та доповнення до договору вносяться шляхом підписання додаткових угод, які є невід`ємною частиною даного договору.

Дія договору припиняється внаслідок: закінчення терміну дії; дострокового розірвання. Цей договір може бути достроково розірваний за згодою Сторін. Сторона, що вирішила достроково розірвати договір, повідомляє іншу сторону не менше як за 30 календарних днів до дати розірвання (п.5.4, 5.5 договору).

Договір підписаний повноважними представниками сторін без будь-яких зауважень.

Пунктом 5.6. договору передбачено право орендодавця на дострокове розірвання договору та випадки дострокового розірвання орендодавцем договору.

Позивач - ОСОБА_1 звертався до відповідача ТзОВ «Дельта-7» із заявою про розірвання договору оренди торгового місця №50 від 29.04.2009 за взаємною згодою сторін.

Відповідач не надав своєї згоди на розірвання договору оренди торгового місця №50 від 29.04.2009, що підтверджується листом від 13.02.2025 за №755.

Зі змісту умов договору оренди торгового місця №50 від 29.04.2009 дозволяє дійти висновку про те, що торгове місце було передано позивачу для здійснення ним підприємницької діяльності.

Між сторонами у справі на підставі договору №50 від 29.04.2009 виникли правовідносини, які носять характер господарських.

Для належного виконання умов укладеного договору вбачається необхідність виконання орендодавцем, як особою, яка укладає договори і надає у користування торгову площу, положень як Правил торгівлі на ринках, так і Правил благоустрою Боратинської сільської ради.

Вимога позивача про розірвання договору оренди №50 від 29.04.2009 не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 759 та статті 761 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Як передбачено частинами першої і четвертої статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно зі статтею 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, за загальним правилом, встановленим як господарським, так і цивільним чинним законодавством, зміна та розірвання господарських та цивільних договорів допускається лише за згодою сторін або в судовому порядку (у разі відсутності згоди іншої сторони, яка отримала вимогу/пропозицію про розірвання договору).

Згідно з частинами першою і третьою статті 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Істотним є таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилась порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 910/22259/17, від 14.08.2018 у справі № 910/22454/17, від 28.08.2018 у справі № 910/20932/17, від 02.10.2018 у справі № 910/21033/17, від 16.10.2018 у справі № 910/3568/18, від 19.02.2019 у справі №910/4427/18, від 07.05.2020 у справі № 910/5027/19.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17 зазначено, що застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою (тобто, статтею 651 ЦК України). Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18.

Укладаючи договір оренди, орендодавець має право розраховувати на те, що передане у користування майно буде використовуватись за призначенням, за користування майном буде сплачуватись плата, а орендар має законні очікування на користування майном, у спірних правовідносинах позивач мав законні очікування на користування торговою площею, яка розміщена на території торгового комплексу «Новий ринок».

Позивач стверджує, що відповідач як орендодавець не виконує умов п.п.3.3.1. договору, оскільки не вжив жодних заходів щодо усунення недоліків, які не дають можливості використовувати об`єкт оренди за цільовим призначенням, оскільки згідно з п.1.2. договору орендарю мало бути передано торгове місце, тобто площа з твердим покриттям, облаштована для розміщення споруди і здійснення продажу товарів.

Згідно з доводами позивача відповідач належним чином не облаштував торгове місце.

Позивач зазначає, що він неодноразово звертався до відповідача з проханням таке порушення виправити, однак жодних дій, спрямованих на усунення порушення умов договору відповідач не вчинив, що є однією з підстав його розірвання.

Згідно з пунктами 1.2., 1.3., 1.4., 2.1., 5.1., 5.5. договору торговим місцем, що є предметом за цим договором, являється площа з твердим покриттям, облаштована для розміщення металевої конструкції, магазину, палатки (надалі споруда) і здійснення продажу товарів, (надання послуг), надалі торгове місце.

У п.1.3. договору узгоджено, що передача торгового місця здійснена до його підписання, що засвідчується підписами сторін за цим договором.

В матеріалах справи акт приймання передачі торгового місця відсутній.

Таким чином, сторони у договорі зафіксували сам факт передачі торгового місця, його площу, адресу знаходження.

Тлумачення умов договору, наведених у п.1.1., 1.2., 1.3., у взаємозв`язку, дозволяє дійти висновку про те, що ще до підписання договору, тобто до 29.04.2009, відповідач передав, а позивач прийняв торгове місце площею 17,5 кв.м., яке знаходиться за №6, місце №22 на території торгового комплексу «Новий ринок», який розташований за адресою: вул. Європейська, 3 , с.Рованці, Луцького району, Волинської області, Україна, з твердим покриттям, оскільки у п.1.2. договору сторони узгодили зміст поняття «торгове місце» - площа з твердим покриттям.

За таких обставин безпідставними є доводи позивача про те, що відповідач порушив умови договору, узгоджені у п.п.3.3.1. , та передав торгове місце у неналежному стані, що не дає можливості використовувати торгове місце за призначенням.

Стверджуючи про те, що позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням таке порушення виправити, жодних доказів на підтвердження цього позивач не подав.

Встановлені судом фактичні обставини свідчать про те, що відповідач виконав свій обов`язок за договором №50 від 29.04.2009, та передав позивачу площу з твердим покриттям, облаштовану для розміщення металевої конструкції, на території, відведеній для торговельної діяльності, на якій і було встановлено металевий контейнер, який згідно з п.1.4. договору є власністю позивача.

Суд зауважує, що Договором №50 від 29.04.2009, не було передбачено якихось інших обов`язків відповідача облаштування торгового місця позивача.

Позивач наголошував, що п.п.3.1.12.п.3.1. договору було передбачено обов`язок орендаря встановити в споруді автоматичну пожежну сигналізацію з виведенням сигналу на пульт централізованого спостереження пожежної охорони, а експлуатація торгового місця без вказаної сигналізації - заборонена.

З умов договору оренди торгового місця (п.п.3.1.12. п.3.1.) випливає, що орендар зобов`язався встановити у споруді автоматичну пожежну сигналізацію з виведенням сигналу на пульт централізованого спостереження пожежної охорони. Експлуатація торгового місця без вказаної сигналізації - заборонена.

Договором оренди торгового місця №50 від 29.04.2009 не передбачено обов`язку відповідача як орендодавця встановити пожежну сигналізацію на торговому місця позивача, встановити автоматичну систему пожежогасіння, встановити пульт централізованого спостереження пожежної охорони.

Водночас, у відзиві представник відповідача на доводи позивача про невстановлення у торговому комплексі «Новий ринок» системи протипожежного захисту, пожежної сигналізації, пояснив, що ТзОВ "Дельта - 7" були закуплені та встановлені системи автономного пожежогасіння на базі «Спрут-12» та здійснено їх монтаж, що підтверджується договором №1/01.06 від 02.06.2008 та договором №7/02.06 від 02.06.2008. Водночас, у споруді позивача відсутні двері/ролети, а тому дане обладнання відповідачу не встановлювалося.

Додатково суд звертає увагу, що згідно з п.п. 3.1.8. договору орендар зобов`язався щоденно, після закінчення торгівлі, прибирати від сміття надане йому Торгове місце та прилеглу територію, утримувати його в належному санітарному та екологічному стані.

За таких обставин не відповідають дійсності твердження позивача про те, що він не може користуватися об`єктом оренди через те, що відповідач не виконав умови договору, не облаштував торгове місце, оскільки на торговому місці відсутня пожежна сигналізація . Можливість використання торгового місця позивачем залежить від його власних дій, а не від дій відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Додатково судом з матеріалів справи встановлено, що ТОВ "Дельта-7" є власником земельної ділянки площею 6,0 га на території Боратинської сільської ради, Луцького району, Волинської області, яка була відведена йому для розміщення автостоянки, торгового комплексу, що підтверджується Державним актом від 10 серпня 2007 року серії ЯД №288159.

Виконком Боратинської сільради, Луцького району, Волинської області надав відповідачу дозвіл на торгівлю щоденно та цілодобово з малих архітектурних форм, транспортних засобів, лотків, столів і палаток.

З умов договору оренди №50 від29.04.2009 випливає, що його предметом є частина площі на території, яка відведена для торгівельної діяльності, що призначена для встановлення відповідної конструкції як об`єкту оренди в розумінні норм ЦК України, а не послуги з користування торговим місцем на ринку в розумінні "Правил торгівлі на ринках", на порушення яких посилається позивач, обгрунтовуючи позовні вимоги про розірвання договору.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань видом діяльності ТзОВ «Дельта-7» є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Договір оренди торгового місця №50 від29.04.2009 укладався позивачем не з ринком, а із ТОВ "Дельта-7" як орендодавцем щодо надання ним певної площі орендарю на території торгового комплексу для здійснення торгівельної діяльності.

Згідно з пунктом 1.2. договору торговим місцем, що є предметом за цим договором, являється площа з твердим покриттям, облаштована для розміщення металевої конструкції, магазину, палатки (надалі споруда) і здійснення продажу товарів, (надання послуг).

Таким чином, отримавши у користування від відповідача певну площу на території торгового комплексу для здійснення торгівельної діяльності, у позивача виникало право розмістити на ній металеву конструкцію, магазин, палатку (споруду) і здійснювати продаж товарів.

З огляду на викладене, позивач у процесі судового розгляду у встановленому законом порядку не довів істотності порушення умов договору оренди відповідачем, наявності обставин, які свідчать про те, що у зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору позивач позбавлений того, на що він розраховував при укладенні договору оренди, а також не довів факту завдання позивачу шкоди діями відповідача.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, позивач у процесі судового розгляду у встановленому законом порядку не довів істотності порушення умов договору оренди відповідачем, наявності обставин, які свідчать про те, що у зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору позивач позбавлений того, на що він розраховував при укладенні договору оренди, а також не довів факту завдання позивачу шкоди діями відповідача.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, то на позивача на підставі ст.129 ГПК України слід покласти судові витрати по справі .

Керуючись ст.ст. 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду впродовж 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено

20.05.2025

СуддяМикола ШУМ