Ухвала суду № 127532226, 17.04.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/48617/24-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2025 року

Печерський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Головко Ю.Г.,

за участю секретаря судового засідання Мхітарян М. М.,

представника позивача Ковалевської Є. В.,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву представника ТОВ «ФК «ВЕКТОР ПЛЮС» Пивоварова В. І про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Вектор Плюс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 3 % річних,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Печерського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Вектор Плюс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 3 % річних в загальному розмірі 10859, 26 доларів США та витрат з оплати судового збору у розмірі 5367, 96 грн.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08.11.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Одночасно із позовною заявою до суду надійшла заява про забезпечення позову, у якій представник позивача просить накласти арешт на майно, що належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 а саме: однокімнатну квартиру, загальною площею 30,6 кв. м., житловою площею 15 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 642476880000.

В обґрунтування заяви представник позивача зазначає, що відповідачі навмисно протягом тривалого часу не виконують рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 вересня 2012 року у цивільній справі №2-4895/11, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) заборгованість за кредитним договором 73 035,41 доларів США, що становить 583 772,03 грн. та 17 304,33 грн., судові витрати в розмірі 1820 грн. Відповідачі діють недобросовісно, ухиляються від виконання обов`язків, покладених на них рішенням суду.

За відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме, за відповідачем ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 зареєстроване нерухоме майно - квартира, загальною площею 30.6, кв.м., житловою площею 15 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 . Вважає, що є необхідність забезпечити позов у спосіб накладення арешту на вказане нерухоме майно, належне відповідачу ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Вказує, що невжиття заходів забезпечення позову у даній справі може істотно ускладнити та унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки при наявності значної заборгованості за кредитним договором існує велика ймовірність, що відповідач ОСОБА_1 може відчужити належне їй на праві власності майно до ухвалення судом рішення в справі третім особам, що призведе до неможливості у майбутньому відновлення порушеного права позивача.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову суд виходить з наступних мотивів.

Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо не вжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, серед іншого наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

При цьому, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

У відповідності з п. п. 3, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

З матеріалів позову вбачається, що між сторонами існує спір в якому ТОВ «ФК «ВЕКТОР ПЛЮС» просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на свою користь 3 % річних, керуючись 625 ЦК України, в загальному розмірі 10859, 26 доларів США нараховану на загальну заборгованість за кредитним договором № 2630/0308/45-004 від 12.03.2008 та договором забезпечення по кредиту.

Суд зважає на те, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10.09.2012, яке набрало законної сили у цивільній справі № 2-4895/11 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Сведбанк» заборгованості за кредитним договором 73035, 41 доларів США, що становить 583772, 03 грн та 17304, 33 грн, судові витрати 1820 грн.

28 листопада 2012 року між ПАТ «СВЕДБАНК» та ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «ВЕКТОР ПЛЮС» було укладено Договір факторингу №15, згідно умов якого банком на користь ТОВ «ФК «ВЕКТОР ПЛЮС» було відступлено право вимоги, зокрема, за Кредитним договором №2630/0308/45-004 від 12 березня 2008 року та договорами забезпечення по кредиту.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03.07.2014 у цивільній справі №757/7682/14-ц було замінено стягувача ПАТ «Сведбанк» на ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «ВЕКТОР ПЛЮС» у виконавчому провадженні у справі №2-4895/11 по виконанню рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 вересня 2012 року.

Забезпечення позову, про яке просить представник позивача, спрямоване на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, в іншій справі, що виходить за межі мети забезпечення позову, яка полягає у вжитті судом, у провадження якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення у випадку задоволення заявлених позовних вимог саме у даній справі.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Положеннями ст. 124 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень, який із огляду на положення статей 14, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.

При цьому відповідно до частини третьої статті 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до вимог ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Заявником не надано відповідних беззаперечних доказів та, відповідно, не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно, що належить відповідачу на праві власності, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Таким чином, суд приходить висновку, що заявником не надано достатніх доказів наявності обставин щодо можливості заподіяння шкоди її інтересам до ухвалення рішення в цій справі, необхідності докладання значних зусиль та витрат для захисту цих інтересів у майбутньому у разі задоволення позову, та оцінки вартості майна щодо якого позивачем вживаються заходи щодо забезпечення позову шляхом накладення на нього арешту.

Крім цього, суд бере до уваги, що заява позивача про забезпечення позову ґрунтується на припущеннях, а ініційований позивачем вид забезпечення позову не є співмірними із заявленими позовними вимогами і суперечать змісту заходів забезпечення та меті їх застосування, що полягає у захисті інтересів учасників процесу, а не в позбавленні (порушенні) прав інших осіб.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 149, 150, 151 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву ТОВ «ФК «ВЕКТОР ПЛЮС» Пивоварова В. І про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Вектор Плюс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 3 % річних, залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Ю. Г. Головко